фото зі сторінки Наталії Козачук у Фейсбуці

фото зі сторінки Наталії Козачук у Фейсбуці

«Прикладом для мене став тато». Як львів’янка потрапила до збірних України з хокею та регбі

3498 0
Наталія Козачук почала займатися хокеєм у 10 років, бо хотіла стати воротарем, як її тато. Через 4 роки переїхала в Білорусь, де вперше зіграла в жіночій команді. У 17 років вона захопилася ще й регбі, а у 21 — кікбоксингом.

Зараз Наталії 22, і вона вже входить до збірних України з хокею і регбі, встигла стати віце-чемпіонкою України і Польщі та чемпіонкою і бронзовою призеркою Словаччини з хокею, а також віце-чемпіонкою Вищої ліги України з регбі-7. У межах проєкту «Час жінок» Наталія Козачук розповіла Tvoemisto.tv, що її приваблює в трьох різних видах спорту, як вона встигає ними займатися та чи можна поєднувати спорт і сім’ю.

Що спонукало вас у 14 років переїхати в іншу країну і тренуватись із дівчатами, на десять років старшими?

Для такого рішення має бути краплина ненормальності, хоч я його і не сприймаю, як щось шалене. Я просто їхала, бо хотіла грати в хокей, розвиватись у ньому. Не всі це розуміли, бабуся казала: «Що буде з навчанням? Куди ти зі своїм спортом?». Але я вперта: якщо щось собі запланувала — буду всіма способами намагатись цього досягнути, скільки б часу на це не пішло.

Читайте також: «Ви не уявляєте, скільки ми можемо». Жінки-лідерки про любов до себе, відвагу і сестринство

Як батьки відреагували на таке рішення?

Тато розумів, бо сам грав в хокей. Мама дуже болісно це сприйняла — відпустити 14-річну дитину в іншу країну їй було дуже важко. Тато сказав: «Хай спробує, поїздить по світу, пограє — будуть враження на все життя». І я не шкодую, що тоді поїхала. Маю друзів по всьому світу, займалась улюбленою справою і отримала досвід самостійного життя. Звичайно, було трохи страшно, бо розуміла, що мами поруч не буде, ніхто не буде мені «підтирати слюні». Адаптувалася приблизно місяць, але загалом, думаю, людина може звикнути до всього. Подружилася з дівчатами з команди — вони мені допомагали, як старші сестри.

А чому почали грати в регбі?

Це було випадково. Знайомий розповів про цей вид спорту, і мене він зацікавив. Уже пізніше дізналась контакти місцевої команди, подзвонила тренеру і прийшла на тренування. Мені сподобалося грати, хоча тато був проти — казав, що травмуюся там, і це стане кінцем хокейної кар’єри.

А звідки взялось захоплення кікбоксингом?

Мені ще в дитинстві подобалися бокс і кікбоксинг, а в 15 років трохи займалася у львівських клубах. Минулого року вже в Словаччині прийшла в зал до друга, знову спробувала. Друг запропонував поїхати на змагання, я погодилась. Домовилися займатися більше, але співпраці в результаті не вийшло, і я повернулась до Львова. Зараз уже немає часу повноцінно займатися кікбоксингом.

Читайте також: В Україні я не знала диригенток. Оксана Линів про свій шлях до успіху

Якому з цих видів спорту — хокею чи регбі — віддаєте перевагу?

Регбі — це не просто спорт. Це місце, де є близькі для мене люди. Ми з командою вже як рідні — ми ніби велика сім’я. Кожен тренер — як другий тато, якому можна подзвонити, розповісти про проблему, і він допоможе. У хокеї ж я змінила багато команд, тому в цьому виді спорту немає колективу, у якому я почуваюсь, як удома. Але з іншого боку, хокей — те, чим займаюсь з дитинства. Він має бути в моєму житті — як чищення зубів — щодня.

Хокей, регбі та кікбоксинг є одними з найбільш травматичних видів спорту. Для чого вони вам?

Не скажу, що мені подобається біль, але в той же час розумію, що мені до вподоби жорсткі і контактні види спорту. Але я добра, і людям загалом робити боляче не люблю.

Часто професійні спортсмени розповідають, чим пожертвували заради своєї кар’єри. Вам теж доводилося йти на жертви?

Спорт — це мій свідомий вибір, про який я не шкодую. Усе, що я робила, приносило мені позитивні емоції. Сім’я, друзі все одно залишаються. Як на мене, потрібно постійно пробувати щось нове, ризикувати.

Читайте також: Ярина Бойчук: Треба навчитися вимикати сумніви та страх

Є стереотипні уявлення про те, що дівчата взагалі мають сидіти на кухні, а якщо говорити про спорт, то займатися художньою гімнастикою, а не такими жорсткими видами.

Дівчата, як і хлопці, різні бувають. Так само хлопець, який займається художньою гімнастикою, не відповідає стереотипним уявленням. Але у ХХІ столітті такі переконання вже неприйнятні. Дівчата інколи видають кращий результат, ніж хлопці. Якщо взяти групу, де буде по 5 хлопців і дівчат, то в результаті отримаємо 4 чемпіонок Європи і одного чемпіона області. Як на мене, у спорті дівчата більш цілеспрямовані і ставляться до справи серйозніше, ніж хлопці.

На вас не тиснуть тим, що маєте кинути спорт, одружитися і народити дітей?

Я реагую на такі зауваження спокійно. У людей, які про таке говорять, інше бачення. Якщо моя бабуся у 18 років вийшла заміж і народила дитину, то їй бачити мене у 22 без дітей і чоловіка незвично. На її думку, думку старшого покоління, грати в хокей і регбі — це несерйозно. І зараз є ті, хто рано одружується, але все більше людей мого покоління спершу будують кар’єру, займаються саморозвитком, а вже потім створюють сім’ї. Потрібно бути готовим до такого кроку, а не робити його під тиском рідних чи суспільства. Я наразі про таке не задумуюся: планів, що у 25 років знайду чоловіка, приміром, у 28 народжу першу дитину, а у 30 — другу, у мене немає.

Повернутися у спорт після декрету реально?

Так. У нас в команді є дівчата, які народили дитину і з часом повернулись до тренувань, приходили на них навіть з дітьми. Це помилкова думка, що спорт і материнство не можна поєднувати. Можна бути успішною і там, і там.

Як минає ваш типовий день? Чим займаєтеся?

Зранку пробіжка — перше тренування. Далі займаюся регбі в Клубі ігрових видів спорту. Увечері тренування — в залі і на полі. Часто ми працюємо за кросфітівською схемою, адже нам важлива витривалість.

Які хобі маєте?

Читаю книжки і вивчаю мови. Наприклад, у Словаччині вивчила словацьку, також знаю польську. Мій тато захоплюється музикою, має гарний програвач, і я люблю прийти до нього, послухати якийсь альбом і просто розслабитися.

Читайте також: Коли тато побачив мене у формі — заплакав. Жінка-морпіх про службу та відвагу

Що мотивує дівчат займатися так званими «чоловічими» видами спорту?

Для мене це був приклад тата. У дитинстві в мене було більше спільних інтересів з ним, ніж з мамою, тому ми більше часу проводили разом. Так я зацікавилася хокеєм і почала ним займатися. Тато був для мене прикладом — у нього я «запозичила» манеру гри. А є дівчата, яких, наприклад, у регбі подруга привела, а їм сподобалося, і лишилися. Мені буде приємно, якщо мій приклад вмотивує якусь дівчину зайнятися регбі чи хокеєм, це ж не є щось погане. І взагалі ділити на «чоловічі» і «жіночі» види спорту неправильно.

Ви є воротарем хокейної команди. Це лідерська позиція?

Це людина, яка бере на себе відповідальність, тому, так, має бути лідером. Помилка воротаря — це гол, її побачать всі. Воротар знає: якщо помилиться будь-який інший гравець — це ще не критично, бо є ти, і ти можеш врятувати команду. Загалом я завжди намагаюся бути лідеркою — мені подобається «тягнути» за собою команду, підбадьорювати колег на полі чи арені, бути тією людиною, за якою інші хочуть іти, а не мусять.

Читайте також: Єдиний інструмент — ти сам(а). Олена Козлова про саморозвиток, ІТ-бізнес і успіх

Як вдається поєднувати три різні види спорту?

Взимку ми менше займаємося регбі — тільки відпрацьовуємо захвати, тому лишається час на хокей. До прикладу, у нас є в команді дівчина, яка займається паралельно боротьбою і регбі. Улітку, навпаки, — у хокей не граємо, тому я можу спокійно займатися регбі. А от кікбоксинг часу вже не вистачає, тому ним вже систематично не займаюся.

Ви брали участь у Чемпіонаті Європи в складі національної збірної — з регбі, а не з хокею. Тато не засмутився?

Він пишався мною — розсилав всім знайомим посилання на трансляцію, щоб подивилися на його доньку. На жаль, поки що не вийшло досягти такого успіху в хокеї, як він мріяв, але ще все попереду.

Станіслав Безушко

Фото надані Наталією Козачук

Цей медіа-продукт створено TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не завжди відображає погляди USAID або Уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, в тому числі графічному та електронному, копіювання або використання у будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело та письмової згоди редакції ;TvoeMisto.tv заборонено.

This media product was produced by TvoeMisto.tv with the support of the United States Agency for International Development (USAID). The product content is solely TvoeMisto.tv and does not necessarily reflect the views of USAID or the US Government. Reproduction and use of any part of this product in any format, including graphic, electronic, copying or use in any other way without the corresponding reference to the original source and written approval from TvoeMisto.tv, shall be prohibited.

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!