
Фото: nv.ua
Чого Львів може навчитись у мера-француза з Глухова. Відео
Про себе, Україну й коноплю
Я ніколи не планував балотуватися. Я представник типового середнього класу в Європі. Але в 2002 році я вперше відвідав Глухів. В будинку моїх предків знаходився Інститут луб’яних культур НААН України, який займався дослідженням коноплі та льону. Однак після розпаду СРСР їхні дослідницькі поля залишилися на території сучасної Білорусі та Росії. Тож я їм допомагав у встановлені контактів з іноземними колегами. Саме в цьому Інституті займаються селекцією конопель, які не мають наркотичних властивостей. Вона відкриває чималі можливості на європейському ринку.
Про українських робітників, їх щастя та інвестиції
Працівники в Україні – це мрія будь-якого роботодавця. Адже люди тут доволі працьовиті. Але іноземці не готові інвестувати в Україну і створювати нові робочі місця, попри значні переваги. Адже Китай далеко, а країни північної Африки відрізняються за певними культурними ознаками. Але їх лякає не так війна, як корупція, бандитизм і кумовство. В Україні нічого не змінюється в цьому питанні.
Читайте також: Марк Зархін: У Львові діє принцип «кум-кум», а не «win-win»
Українці мають право на щастя. Але це неможливо при такому рівні заробітньої плати, який є зараз. Про яку гідність може йти мова, якщо немає нормального доступу до медицини?
Інвестиції – це все, що нам потрібно. Якщо люди зрозуміють, що жити гідно можна, – вони швидко повірять у зміни. Ми повинні створити систему, яка гарантуватиме інвесторам, що вони не втратять свої гроші.
В Україні є сильне громадянське суспільство, люди активні, підприємливі. Але як ці навички реалізувати? На мою думку, слід просто дати людям свободу дій.
Про вибори у Глухові
Я ніколи не планував балотуватися на міського голову, тим більше в Україні. Але тоді я подумав, що якщо я цього не зроблю, то не буде жодної альтернативи. Адже одні й ті ж самі люди залишаються при владі, що при Кучмі, що при Ющенко, Януковичу та й зараз.
До виборів я був «дуже хорошою людиною», а зараз на мене відкрито 5 справ.
Коли я балотувався, я говорив про нові можливості для Глухова. Мені сказали, що «бабушкі» дуже сентиментальні за Леніним, тому за мене ніхто не проголосує.
Я не політичний гравець, не буру участі в політичних іграх. Я хочу, щоб бізнес приходив у Глухів.

Глухів як пілотний проект для України
Ми зараз робимо вагому демонстрацію не лише Глухова, але й кожного маленького містечка в Україні. Ця демонстрація – «очищення» нашого дому, нашого міста, щоб бути привабливим для інвесторів, щоб наша влада була прозорою і здійснювала реформи. Використовувати інтернет щоб здійснювати простіше спілкування і надання послуг. Боротися з бюрократією і корупцією. Але це важливо не лише для Глухова, але й для всіх міст в Україні. Але Глухів є доволі показовим, адже там дуже депресивна і «брудна» ситуація, коли місто потопає в бюрократії та корупції. Також місто знаходиться недалеко від кордону з Російської Федерацією, що сприяє корупції і контрабанді. Відтак це доволі символічний пілотний тест, лабораторія. Адже якщо ми це зможемо зробити в Глухові, ми це зможемо зробити будь-де. Ось що ми хочемо продемонструвати. Мешканці Глухова об’єдналися, щоб разом остаточно «почистити» місто, щоб зробити його привабливим для туристів та інвесторів і жити з гідністю.
Ми знаємо що це можливо, і тут не треба нічого вигадувати. Це не лише я один, ми всі разом має стати експертами з реформ. вільна енергія людей – і ми це зробимо. Адже цього хочуть люди. Моє зобов’язання – звільнити місто від перешкод, від бюрократії, корупції, зробити так, щоб люди могли скористатися «соціальним ліфтом». Я знаю, що ці люди патріоти країни, міста, вони хочуть реформ, підтримують новий напрямок до гідного життя. Ми це все повинні робити разом.
Про стремління жити з гідністю
Якщо б історія України не була такою трагічною у ХХ ст., ми були б однією з найпотужніших країн у Європі на сьогодні. До 1917 року, поки мої предки жили тут, Україна була однією з найбільш чисельних за кількістю населення країн, з потужною аграрною культурною і одна з успішних країн. І ми маємо усе це – людей, землю і наближеність до європейських ринків. Все, що нам треба – робити це правильно. Ресурси завжди будуть в Україні. Головне – стремління жити з гідністю.
Підготував Ігор Саджениця
Інтерв'ю Твого міста
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»
- Супергероєм може стати кожен. Як залучити українців до волонтерства
- Сон, обійми і кава. Що насправді впливає на імунітет
- Зустрітись з собою. Отець Богдан Прах про те, чому варто постити
- Від першого зуба. Що треба знати батькам і дітям про догляд за зубами
- Все буде step by step. Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Вардкес Арзуманян: До мого ресторану погрожували заїхати на танку
- Бракує сучасного. Віктор Кудін про архів, спорткомплекс та львівську архітектуру
- Бог, правда, праця. Дмитро Кацал про різдвяні концерти, дискусії з батьком та майбутнє «Дударика»
- Мажори та мінори «Піккардійської терції». Розповідає Славко Нудик
- Смачна етнографія. Як Пані Стефа стала найвідомішою галицькою господинею в інтернеті
- Парк сімейного відпочинку. Яким буде Шевченківський гай через 10 років
- Визначитися з пріоритетами. Отець Юстин Бойко про майбутнє Шевченківського гаю
- Чисті зуби. Стоматолог Ярослав Заблоцький про свої ціни й цінності
- Весь цей петеесер. Як (ре)абілітується боєць Юрко Досяк
- Юліан Чаплінський про руйнування й будівництво Львова. Частина перша
- Гори – як наркотик. Львівський альпініст піднявся на восьмитисячник у Гімалаях
- Хабарівський край. Ірина Бекешкіна про корупційні традиції Західної України
- Нова директорка «Території терору»: «В музеї можна говорити голосно»
- Олена Логопедівна. Львів’янка, яка вчить вимовляти звуки правильно
- «Мусимо змиритися з тим, що історія менш точна за математику»
- «Маю ідей іще на три життя». Зоя Скоропаденко про Україну, Японію, самопромоцію і каву
- Забрати у водія готівку. Дем’ян Данилюк про африканський транспорт Львова
- Заступник міністра: Швидка допомога – робота для суперменів, а не медичне таксі
- Психологія вина. Львівський сомельє про колір, смак, форму і культуру
- Опера не може й не має бути самоокупною, – солістка Віденського оперного театру Зоряна Кушплер
- Алхімія пива. Львівський пивовар про чистоту, контекст і правильні дріжджі
- Як одужує львівський «Охматдит»: проблеми, перемоги, перспективи
- Як реставрують пам'ять. Фоторепортаж із архіву «Тюрми на Лонцького»
- Львів’янин, який дбає про те, щоб Facebook не ламався
- «У Києві люблять львівських пацієнтів: щойно переступили поріг, а вже шукають, кому заплатити»
- 10 думок Тараса Прохаська про літературу, графоманію і кайф читацтва
- Рідні. Режисер показав, як війна пересварила родичів зі Львова та Донецька
- Як львів'янин створює речі зі сміття
- Львівський гурт «Курбаси»: деякі колядки існують вже тисячі років. Відео
- Коли свої поруч
- Пройти війну, щоб дізнатись ціну сімейного щастя: Юрко Вовкогон про службу добровольцем
- Львівський актор, який був в АТО: як через це пройшла вся сім’я
- Найміть собі лікаря. Українців очікує кардинальна реформа медицини
- Керівниця балету «Життя»: Хочемо показати, що Україна – не лише шаровари і сало
- Після АТО – сімейні тренінги: як подружжя львів’ян вчить бути щасливими у шлюбі
- Морський ангел і морська корова у Львові: фотоекскурсія до зоомузею
- Ольга Сахнюк: Кожен тату-майстер в душі садист, але клієнти теж недалеко пішли
- Найвпливовіша жінка в ІТ: ви знаєте про мої успіхи, а давайте я перерахую невдачі
- Дати настільки добру освіту, щоб попередити війну. Чого має навчати школа?
- Відомий вітражист Олександр Личко: Все справжнє приходить нізвідки
- Хто ще прийде на Львівщину? Роман Матис про інвестиції та комунікацію з Європою
- Хто такі львів'яни? Шлях до ідентичності
- Не боятись помилок. Як у Львові дітей вчать створювати комп'ютерні ігри
- Френсіс Фукуяма: Стати сучасною демократією – неминучий шлях для України
- Нарколог: львівські підлітки починають не з алкоголю, а зі психостимуляторів
- Юрій Федечко: Львову потрібен дитячий хоспіс
- Інший Франко: кулінарні смаки та традиції родини письменника
- Митрополичі сади у Львові: чи здійсниться мрія Андрея Шептицького?
- «Кримська перепічка» у Львові: пекарня переселенців, яка вчить львів'ян довіри
- Керівниця агенції нянь: У Львові чоловікові, який хотів доглядати дітей, роботи не знайшлося
- Коли земля летить з-під ніг. Психолог про підлітковий суїцид
- Грибовицьке сміттєзвалище. План «А» Садового
- А ви вже домовились із сусідом? Як у Львові створюють ОСББ
- Завдання вижити: як рятують львів’ян у Лікарні швидкої допомоги
- !FESTrepublic: як на місці заводу у Львові будують ще одне місто
- Незрячість – не вирок. Я пишу коди на рівні з усіма програмістами
- «У великодньому кошику – авокадо і паска з марципану». Як у Львові харчуються сироїди?
- Львівський «ОХМАТДИТ». Шанс на «одужання»
- Як з іншої планети. Соломія Чубай про виховання сина із аутизмом
- «Я просто дякую Богу за кожен день»: львів’янин про свої особливості, дружбу та роботу
- Богдан Волошин про справжніх галичан та «діснейленд» у Львові
- ДЦП успіху і щастю не перепона. Історія львівського перекладача
- Одне життя на мільйони
- Жінка – не кінь: 8 думок про свято 8 березня
- Війна змінила мене на краще. Доброволець, який розвиває громадський простір Львова
- Найсильніші ми. Про Львів, шахи і гендер
- Як у Львові помолодшало статеве життя і чому кожна п’ята пара – безплідна
- Що приховують польськомовні написи у Львові
- Лікар про public health у Львові, епідемії та дитячі хвороби, яких не помічають батьки
- Від Майдану до аеропорту: історія студентки, яка воювала в АТО
- Лєрка-волонтерка: історія одинадцятирічної львів’янки
- Як святкували Різдво у Львові з часів заснування міста
- Дві львівські вулички: одна проблема – різні рішення
- Місія здійсненна: коли Львів позбудеться маршруток
- Син чи дитина. Чому хлопчик – «бажаніша» дитина, аніж дівчинка
- Львів'янка поскаржилася на умови в пологовому. Що відповів лікар