Чи можна заразитись туберкульозом у трамваї? Репортаж із львівського Центру легеневого здоров’я

12148 0
Деякі активісти у Львові стверджують, що на Львівщині зростає захворюваність на туберкульоз, а профільні заклади, натомість, закривають. Tvoemisto.tv розбиралось, чи справді це так і наскільки загрозливим є це захворювання для львів’ян.

Про візит у Центр легеневого здоров’я (в народі – туберкульозна лікарня) домовляємось на 11:00. Туди від Університету їде пряма маршрутка. Зранку виявляється, що на маршруті №38 є аж два автобуси і один з них 5 хвилин як поїхав від моєї зупинки. Ще 50 хвилин чекаю на наступний. Колега, яка встигла, пише у месенджері.

«Тут всі кашляють і ходять в масках. У тебе є маска?», – питає вона.

«Ні. Нас мають завести з адміністративного входу. Наразі відійди на пару зупинок звідти», – пишу я.

«Тут нема куди, лише на трасу. Чекаю», – відповідає.

Нас справді обіцяли завести через окремий вхід. Замислююсь про це і починаю тривожитись. У маршрутці тривога підсилюється – фантазія малює в повітрі літаючі мікобактерії туберкульозу. У Львові нещодавно виявили відкриту форму цієї хвороби у вчительки початкових класів, тож уявляю, скільки хворих людей можуть їздити в автобусі щодня. Коли поряд сідає жінка із запахом часника, мені трошки легшає – недоказово, та все ж.

ЦЛЗ розташований на вул. Зеленій, 477, на виїзді зі Львова. Доїхати сюди важко, але місце гарне – навколо ліс. На дерева падає трохи холодного сонця і я думаю про оповідання «Санаторій» Сомерсета Моема. Та хочеться швидше закінчити справи і поїхати звідси.

Менеджерка із зв’язків з громадськістю ЦЛЗ Анна зустрічає нас біля головного входу і веде стежкою до бічного – адміністративного. Вона пояснює це вимогами з інфекційної безпеки. Це заспокоює – просто собі правила.

В адміністративному крилі можна не вдягати маски, халати та бахіли. Гендиректор ЦЛЗ Любомир Рак говорить, що бахіли – то від бруду, але в цій лікарні їх не змушують одягати ніде.

ЦЛЗ – спеціалізований медичний заклад третього рівня. Раніше він називався пульмонологічним центром, у народі – просто «тублікарня». Кілька років тому Любомир Рак вирішив змінити назву на більш оптимістичну – Центр легеневого здоров’я. Він каже, що такий ребрендинг дає свої результати – у свідомості людей поступово стирається негативна конотація, пов’язана із туберкульозом.

ЦЛЗ має пульмонологічне, фтизіатричне, хірургічне відділення. Але нас передусім цікавить відділення для хворих на туберкульоз.

Чи можете ви захворіти на туберкульоз?

Нещодавно у Львові відкриту форму туберкульозу (коли людина є заразною) виявили у львівської вчительки початкових класів. З цього і починаємо розмову – цікавить, як це може статись з людиною, яка постійно проходить медогляди.

«Таке може бути. Між тим, коли жінка пройшла медогляд, і тим, коли виявили захворювання, минуло пару місяців. Хвороба не обов’язково проявляється одразу. Іноді на це іде два місяці, іноді три роки», – каже Любомир Рак.

Любомир Рак, гендиректор ЦЛЗ

У випадку з молодою вчителькою, додає він, сталось так, що вона пережила сильний стрес через смерть в родині, що знизило імунітет та активувало мікобактерію.

«Це молода жінка, у неї є маленька дитина, тож звісно, вона стежить за здоров’ям. Родина благополучна. Але сталося нещастя, це сильний стрес для організму, імунітет ослаб і хвороба активізувалась. Захворювання на туберкульоз багато в чому пов’язане з імунітетом людини», – каже лікар.

Любомир Рак пояснює, що збудником туберкульозу є мікобактерія, що може потрапити в організм виключно через вдихання. Він наголошує, що ані через слизову, ані через кров чи незахищений секс туберкульозом заразитись не можна.

Мікобактерія туберкульозу найчастіше потрапляє в легені, але буває так, що вона «зупиняється» в інших органах, тоді може виникнути позалегеневий туберкульоз.

«Може бути туберкульоз кісток, туберкульоз ока, нирок, оболонок мозку чи навіть статевих органів», – каже лікар.

Аби показати, наскільки вагому роль у захворюванні на туберкульоз відіграє імунітет людини, Любомир Рак наводить приклад 70-річної жінки, яка навіть не знала, що перехворіла.

«Через якісь інші речі вона робила рентген легень. І на знімку ми побачили такі характерні невеликі рубці, що лишаються після того, як людина перехворіла на легеневий туберкульоз. Жінка навіть не відчула, її імунітет сам вирішив проблему», – розповідає Любомир Рак.

Так само багато людей, в організм яких потрапила мікобактерія, можуть не захворіти. Натомість люди, хворі на ВІЛ, найчастіше заражаються туберкульозом і помирають від нього – їхній імунітет не здатен боротись.

«Коли хтось приходить до нас на роботу, ми пропонуємо зробити туберкулінову пробу (манту – ред.). Вона допомагає визначити, чи є в людини імунітет до туберкульозу, адже вакцину від нього роблять лише раз, ще у пологовому будинку. Якщо імунітету до хвороби немає або він слабо виражений, пропонуємо зробити щеплення ще раз, якщо людина не погоджується, то на роботу не беремо, бо тут підвищений ризик», – каже Любомир Рак.

За його словами, перевірити, чи є імунітет до туберкульозу, може кожен. Для цього потрібно прийти до свого сімейного лікаря і попросити його зробити туберкулінову пробу. Але цей метод використовують передусім тоді, коли в лікаря виникає підозра щодо зараження пацієнта, як один із видів діагностики.

Читайте також: На Львівщині туберкульоз діагностують за новою технологією

Додамо, що в Україні скасували ревакцинацію від туберкульозу через епідемію захворювання, адже так чи інакше майже всі мали контакт із хворобою. За деякими даними, вакцина БЦЖ, що немовля отримує в пологовому, не гарантує пожиттєвого захисту.

Діагностують туберкульоз також за допомогою рентгену. Найдостовірніший метод діагностики туберкульозу – аналіз мокротиння. Інші – допоміжні. Звертатись до лікаря варто, якщо ви помітили, що худнете, маєте постійно температуру в межах 37 градусів, пітнієте вночі та кашляєте понад два тижні.

Де можна заразитись туберкульозом

«Якщо я їхатиму у трамваї і біля мене кашлятиме людина з відкритою формою туберкульозу, я заражуся?», – питаю в лікаря.

«Туберкульозом не так просто заразитись не лише через питання імунітету. На свіжому повітрі мікобактерія помирає практично одразу – це несприятливе для неї середовище. Тому імовірність заразитись в трамваї майже нульова», – каже Любомир Рак.

Він пояснює, що найкомфортніше збудник туберкульозу почувається у закритих вологих приміщеннях, що не провітрюються. Наприклад, у тюремних камерах. Тому велика частка хворих на туберкульоз є саме серед ув’язнених. Проте такими «небезпечними» приміщеннями можуть бути й інші, що не провітрюються.

Клеймо хворого

Лікування туберкульозу, говорить Любомир Рак, за останні роки суттєво змінилось – в Україні з’явились сучасні ліцензовані препарати нового покоління. Хворі, які звернулись в профільну установу і у яких лабораторно встановлений туберкульоз, отримують їх повністю безкоштовно.

Ці нові препарати, каже гендиректор ЦЛЗ, дозволяють скоротити період перебування хворого на стаціонарі.

«Зазвичай туберкульоз лікується в середньому 6 місяців. В окремих випадках, коли він стійкий до багатьох антибіотиків, лікування триває до 22 місяців. Увесь цей час людина мусить перебувати в лікарні. Сучасні препарати дозволяють скоротити термін перебування на стаціонарі до двох місяців, якщо немає ускладнень і це не резистентна форма», – розповідає лікар.

Читайте також: У Львівському центрі легеневого здоров’я встановили унікальну діагностичну систему

За цей час хворий перестає виділяти мікобактерію та може спокійно перебувати серед інших людей, навіть ходити на роботу. Приймати препарати потрібно і надалі, лікування має бути контрольованим. Багато хворих на туберкульоз належать до такого контингенту, що потребує контролю у лікуванні зі сторони.

У цьому ЦЛЗ допомагає партнер – БО «100% життя». Керівник цієї організації у Львові Дмитро Тигач розповідає про те, як працює організація.

«Туберкульоз – це така річ, що потребує ретельного і точного лікування. Якщо пропускати прийом ліків, то бактерії адаптуються, тоді потрібно міняти препарати, стан хворого може погіршуватись. Наші соціальні працівники щодня відвідують хворих, які вже можуть лікуватись вдома, приносять їм ліки, контролюють, щоб вони їх пили», – каже Дмитро Тигач.

Окрім того, розповідає він, підопічним організації надають також соціальну, психологічну та юридичну підтримку, адже часто це бідні люди або люди, які мають проблеми із законом.

«Буває, людину затримала поліція, а їй треба приймати ліки. Наші юристи домовляються, щоб можна було потрапити до неї. Дуже різні випадки бувають», – говорить Дмитро Тигач.

Організація допомагає підопічним в усіх аспектах життя, її мета – щоб люди відчули свою цінність та повернулись у соціум. Часто, додає він, на хворих на туберкульоз ставлять клеймо, їх стигматизують.

«Коли ми чуємо про людину, яка хвора на рак, це викликає переважно співчуття. Коли ж ідеться про хворих на туберкульоз, то асоціації, в більшості випадків, негативні. Але це така ж хвороба, і людина з нею також потребує підтримки», – говорить Дмитро Тигач.

У БО «100% життя» працюють люди, які проходять спеціальну підготовку, серед них є і ті, хто сам зіштовхнувся у житті з туберкульозом і розуміє проблему. Ще одна ціль організації – запобігти поширенню захворювання. І спільна робота ЦЛЗ та «100% життя» дає результати.

Зона високого ризику

Перед тим, як вийти з адміністративного приміщення у туберкульозне відділення, вдягаємо маски та халати. Заступниця гендиректора з медсестринства Галина Іванків, яка нас супроводжує, та медсестри вдягають респіратори. Їх мають усі працівники.

«У відділення, де резистентні хворі, вас не поведемо. А в інше – можна. А ще можна в хірургію і в бактеріологічну лабораторію», – каже Галина Іванків.

Піднімаємось ліфтом, спеціальний ключ до якого має лише персонал. Хворим сюди – зась. Ліфт має двері з обох боків – залежить, в яке відділення вам потрібно потрапити. Хворі на туберкульоз ізольовані від інших пацієнтів, адже тут можуть бути люди з легеневими патологіями, важкими пневмоніями тощо.

«Ми віддали хворим на туберкульоз центральний вхід. Там можна випити кави, зустрітись з рідними, погуляти в парку. Вони мають на це час щодня з 12:00 до 14:00. Інші люди центральним входом не користуються. У нас є ще», – каже Галина Іванків.

Решту часу дня хворі приймають ліки, процедури та сплять. А ще – грають в карти та іноді читають книжки. Є можливість подивитись телевізор. Та, пояснює Галина Іванків, їм не можна збиратись усім разом – кожен має свою форму захворювання, що реагує на певні антибіотики, а коли всі разом, відбувається перехресне зараження. Так само всі разом не обідають – лише в палатах. А ще в лікарні є Wi-Fi.

У коридорах, розповідає, Галина Іванків, встановлені спеціальні антибактеріальні лампи. Також добре працює витяжна система. Та наліпки із написом «Зона високого зараження» оптимізму не додають.

У коридорах подекуди ходять пацієнти. Деякі спілкуються в палатах, двері у які відчинені. Персонал попереджає, що фотографувати пацієнтів можна лише за їхньої згоди і більше показує різні побутові приміщення, аніж підопічних. Втім, ті не проти, аби їх сфотографували.

«Туберкульоз така хвороба, що більшість часу хворі повинні лежати. Може, їм нудно, але багато з них не мають більше, де бути», – каже Галина Іванків.

У відділенні якраз приймають новеньку хвору. Вона сидить в іншому крилі за скляними дверима від нас. Ми спускаємось у бактеріологічну лабораторію.

Розкрутити нитку ДНК

Завідувач лабораторією Петро Фесюк пишається тим, де працює. Це – одна з небагатьох в Україні лабораторій третього рівня. Контролює її референс-лабораторія МОЗ.

Петро Фесюк і новітній аналізатор

Тут використовують різні методи та обладнання. Передусім пишаються новітніми апаратами, що дозволяють за три години визначити резистентність мікобактерії туберкульозу у того чи того хворого до найпоширенішого у лікуванні антибіотика. Також тут є апарат, що буквально «розкручує» нитку ДНК мікобактерії, накладає на неї різні показники та визначає чутливість до лікування.

Втім, у лабораторії використовують і класичні методи визначення резистентності мікобактерії – посів у тверде і рідке середовище. Аби отримати результат цього аналізу, що покаже сприйнятливість до багатьох видів антибіотиків, потрібно зробити безліч маніпуляцій та чекати щонайменше 42 дні.

Тут росте мікобактерія туберкульозу

Туберкульоз на твердому середовищі

Також тут є апарат, що з певною імовірністю дозволяє визначити так званий латентний туберкульоз. Таке обстеження потрібне для тих, хто контактував із хворим. Петро Фесюк каже, що за два роки і близько 2000 проведених аналізів позитивний результат був у кількох десятках випадків. У подальшому це потрібно дообстежувати.

У лабораторії досліджують матеріали від тих, хто лікується в ЦЛЗ, а також – з районів.

«Багато лабораторій у районах недоцільно утримувати. Вони ж не мають жодного потрібного для хорошої діагностики обладнання. Та й працюють там люди часто тому, що нема що робити. В одній такій лабораторії працювала одна лаборантка дві години на день. Ми закрили лабораторію, взяли її до себе сюди. Вона витримала лише рік, бо у нас тут ніхто ніколи не сидить на місці», – розповідає Петро Фесюк.

Працівники лабораторії не контактують з хворими на туберкульоз. А для дотримання бактеріологічної безпеки тут є своя потужна та спеціалізована система вентиляції, що постійно перевіряється.

Лабораторія справляє враження.

Туберкульоз на рідкому середовищі

Цифри

За 9 місяців 2019 року на Львівщині виявлено 943 нових випадки захворювання на туберкульоз, з яких 598 – у відкритій, заразній формі. Майже 90% з усіх випадків захворювання – легеневий туберкульоз. 260 випадків – це хіміорезистентний туберкульоз, а 146 – туберкульоз на фоні ВІЛ. З початку року від туберкульозу на Львівщині померли 145 людей.

Найчастіше хворіють чоловіки – їх є 70,7%. У віковому розрізі найбільше хворих серед людей середнього – 35-54 роки – віку: 46%. На другому місці є люди старшого та похилого віку (55+) – 28,2%. Хворих на туберкульоз серед молоді віком 18-34 років є 22,9%. Хворих дітей і підлітків, за статистикою, відповідно, 1,9 та 1%.

Читайте також: Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити

З початку року на Львівщині зафіксовано 263 випадки рецидивів туберкульозу. Любомир Рак пояснює, що насправді важко сказати, чи це нова бактерія спричинила захворювання, чи стара «зачаїлась».

«Іноді всередині легень утворюються туберкуломи – капсули, у яких є мікобактерія. Вона «спить» і не завдає шкоди, але під дією різних факторів та капсула може тріснути», – каже Любомир Рак.

Попри немалі цифри показників захворюваності і смертності, гендиректор ЦЛЗ каже, що захворюваність на туберкульоз на Львівщині відчутно знизилась за минулі роки. Якщо у 2015 році хворіли 80 людей на 100 тисяч населення, то у 2018 – приблизно 65. Смертність знизилась із 14 до 10 людей на 100 тисяч населення. Також зменшилась поширеність – тобто хворі заражають менше людей з оточення.

В Україні показники захворюваності у 2018 році становили 62 людини на 100 тисяч, а смертності – 9,4.

Реорганізація

Коли говоримо про цифри, Любомир Рак згадує про протести проти буцімто закриття протитуберкульозних закладів «у той час, як на Львівщині наростає епідемія».

Насправді, говорить він, показники захворюваності та смертності уперше зменшуються за минулі 20 років. А заклади не закривають, а використовують ресурс раціонально.

«У нас було відділення позалегеневого туберкульозу на Бой-Желенського. Коли його, як кажуть, ліквідовували, провели перевірку. Із усіх хворих, що там лежали, заледве 10% справді мали туберкульоз. Решта просто були на лікарняному. Там персоналу було більше, ніж пацієнтів», – згадує гендиректор ЦЛЗ.

Така ж ситуація була з багатьма різними установами. Лікарів, каже Любомир Рак, майже всіх працевлаштували, а звільнили переважно молодший медичний персонал, хоча він теж мав можливість працювати – лише не захотів. Щодо майна, то лікар нагадує, що ним розпоряджається Львівська облрада.

Читайте також: Одужати за 10 хвилин. Як на Львівщині діагностують рак на ранніх стадіях

Тепер на вул. Бой-Желенського у Львові є протитуберкульозний диспансер. Дмитро Тигач каже, що завдяки донорським організаціям там нещодавно відкрили дитячу кімнату, де діти можуть бавитись, поки мама чи тато бере ліки. Таким чином, лікування не переривається через сімейні обставини, а хворі відчувають себе у соціумі.

Так само на кілька сотень скоротили кількість ліжок у туберкульозному стаціонарі в ЦЛЗ.

«Ми вийшли на новий рівень лікування, коли людина вже не перебуває так багато часу в лікарні. Тому нам не потрібно стільки ліжок. Це економить кошти і ресурси. А коли ми перейдемо на фінансування від НСЗУ, це буде вкрай важливо, адже фінансуватимуться не ліжкомісця, а надані людині послуги», – пояснює Любомир Рак.

Він додає, що у майбутньому до ЦЛЗ можуть приєднати і дитячий стаціонар, що на вул. Замарстинівській.

«Ми ще думаємо, яке рішення буде найкращим», – каже лікар.

Щодо протестів Любомир Рак додає, що їх переважно організовують ті, хто зовсім не розуміє теми, або ж персонал, який звик до ненапруженої роботи.

Олександра Бодняк

Фото: Вікторія Андрєєва

Проєкт «Реформи без ілюзій» реалізується за підтримки проєкту USAID «Медійна програма в Україні», яка виконується міжнародною організацією Internews.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

...

Репортаж Твого міста