Коронавірус – не вирок. Як це працювати лікарем в інфекційній лікарні
«Коли ти приймаєш хворих із підозрою на COVID-19, то переживаєш, насамперед, за них, а не за себе. І навіть, якщо в душі страшно через епідемію, яка забрала стільки життів, лікар за жодних обставин не має права показати свій страх пацієнтові».
Про це зізнається дитяча інфекціоністка Марія Гринишин, яка зараз «на передовій» боротьби з коронавірусом. Їй 29 і вона має чотирирічного сина, якому вже пояснила, чому вірус змінив їхнє звичне життя. Марія дуже переживає, що не може бути поруч із ним, бо наражає його на небезпеку.
Лікарка сама родом із Перемишлян, але працює і мешкає з сім’єю у Львові. Закінчила Івано-Франківський національний медичний університет за спеціальністю «педіатрія». Інтернатуру пройшла у львівському «Охматдиті» і ось уже два роки працює в інфекційній лікарні. До речі, на світлині профілю Марії у Фейсбук написані слова «Ми працюємо. Ти залишаєшся вдома. Зупинимо COVID-19 разом».
Як проходить робочий день у лікарні?
Робочий графік Марії фактично ненормований, бо потрібно постійно бути в курсі того, що відбувається. У приймальному відділенні працюють у дві зміни із 09.00 до 15.00 і з 15.00 до 21.00. «Якщо ти хочеш жити життям лікарні та життям пацієнтів, то у тебе не буде чіткого графіку. Ми працюємо по двоє чи навіть по троє на зміні, якщо багато роботи і велика кількість хворих», – розповідає Марія.
Лікарка переважно займалася дітьми. «Приймальне відділення – це хворі з різними патологіями. Це були сезонні звернення, як-от грип, менінгіти, гепатити, кишкові інфекції, різні висипання. Тут завжди великий потік хворих. Діти надходили з різними атиповими пневмоніями. Я люблю дітей, бо сама мама. Та й з дітьми легше. Дорослі не завжди до кінця скажуть правду, а малі пацієнти безпосередні», – каже Марія Гринишин.
На запитання, як у пацієнтів протікають пневмонії, Марія зазначила, що все залежить від віку, дня хвороби, історії лікування та реакції на той чи інший антибіотик.
«Ми дотримуємось протоколів лікування вірусних та бактеріальних пневмоній. Бувають складніші випадки, коли перебіг хвороби довший. Все залежить від імунної системи та інших факторів», – уточнила лікарка.
Зараз всі відділення лікарні вивільнені для хворих з підозрою на коронавірус.
«У нас є ізолятори біля приймального відділення. Там переважно знаходяться діти або хворі, в яких підтверджений COVID-19. Якщо у відділенні одне крило заповнене хворими, які лежать давніше і очікують результату, то ми не кладемо «свіжого» хворого. Кладемо в інше крило, в іншу палату, щоб не було контакту», – розповіла Марія Гринишин.
«Ми знали, що зіштовхнемося з цим»
Із початком поширення пандемії у світі лікарі обласної інфекційної лікарні уже були морально готовими до цього виклику.
«Судячи з того, що відбувалося в інших країнах, то десь глибоко у душі ми розуміли, що це дійде до нас. Оскільки ми – інфекційна лікарня, то було очевидно, що ми зіштовхнемось із цим. І ми були морально готовими до того, що поступатимуть хворі і що це не є простий банальний грип. Це висококонтагіозна (контагіозність –заразливість) недуга, яка дуже швидко передається.
У таких випадках ти не переживаєш за себе, а спочатку за того, хто до тебе приходить. Особливо, якщо це діти. Так, ця хвороба косить мільйони і ти також десь боїшся, але ми не маємо права демонструвати це перед пацієнтом, бо хворий має відчувати від нас надію і підтримку», – ділиться Марія Гринишин.
Лікарі намагаються заспокоїти пацієнтів. Бо у когось паніка, навіть сльози. Тому найперше лікарі стараються, щоб людина відчула себе у безпеці.
«Ми знаємо, чим і знаємо, як лікувати. Але людський фактор відіграє велику роль. І коли хворі чекають на результат дослідження, то очікують його як вердикту», – розповідає вона.
На питання, чи відчуває себе Марія у достатній безпеці, вона відповіла, що медики добре захищені. «Ми обов’язково одягаємо захисні костюми, коли йдемо до хворого. Миємо руки, обробляємо антисептиками, стараємось бути обережними, коли знімаємо ці костюми. Скидаємо їх у великі сміттєві пакети і передаємо на утилізацію. Зрештою, світ не без добрих людей і нам привозять засоби індивідуального захисту і ми станом на сьогодні усім забезпечені», – розповідає Марія.
Звичайних масок медики не використовують, натомість одягають при такому потоці хворих респіратори багаторазового застосування.
Не потрібно боятися хворих
На питання, що б Марія порадила іншим лікарям із визначених госпітальних баз, які готуються приймати хворих із підозрою на коронавірус, вона відповіла: не боятися хворих.
«Це просто трішки важчий випадок, аніж завжди. Звичайно, у лікарів має бути максимальний захист, бо ми знаємо печальну статистику Італії, коли була велика смертність лікарів. Мабуть, це пов’язано з тим, що частина лікарів оглядали хворих без захисту, не підозрюючи, що ті інфіковані коронавірусом, або ж лікарі мали свої супутні хвороби. Бо як ми знаємо, коронавірус їх загострює і дає ускладнення», – зазначає Марія Гринишин.
Медик запевняє, що лікарів також перевіряють на коронавірус, бо переживають за здоров’я медперсоналу.
Самим пацієнтам психологічно дуже важко чекати результату, коли вони у чотирьох стінах чекають його, немов вироку. Тому запуск лабораторії на визначення вірусу у львівській лабораторії є дуже потрібним кроком, підтверджує співрозмовниця.
Усіх хворих в інфекційній лікарні лікують симптоматично.
«У нас не багато важких хворих – вони знаходяться у відділенні інтенсивної терапії, а хворих, які не мають виражених симптомів, госпіталізують у звичайні наші відділення», – зазначає лікарка.
«Важким станом», пояснює Марія, вважається низька сатурація кисню (насичення крові киснем), висока гарячка, яка не збивається, задишка, рентгенологічно підтверджена важка пневмонія, коли хворий потребує підключення до апарату штучної вентиляції легень.
ШВЛи, за її словами, є у відділені інтенсивної терапії. Для деяких хворих передбачена оксигенотерапія (киснева терапія, додатковий кисень) – це система оксигенаторів, яка подає кисень хворим, які мають низьке насичення крові киснем та задишку.
Якщо у приймальне відділення звертаються хворі з підозрою, які відмовляються від госпіталізції, то у них забираються аналізи – зразки з горла, носа для ПЛР-тестування, і тоді вони пишуть відмову, в якій зобов’язуються перебувати на самоізоляції 14 днів, вказують свою адресу і залишають контактний номер телефону. Якщо результат позитивний, то хворий однозначно має приїхати і перездати контрольний тест.
Тих людей, яких мала б приймати інфекційна лікарня за іншими зверненнями, тепер скеровують у периферійні відділення, зокрема у корпус по вулиці Кирила і Мефодія.
«Якщо у пацієнта немає епіданамнезу (якщо він не був за кордоном і не має ознак для підозри на коронавірус - ред.), то наш лікар може скеровувати хворого в інший стаціонар», – говорить Марія.
«Сподіваюся на свідомість наших людей»
Маріїному синові – чотири роки. І мама намагається пояснити, чому він не ходить у дитячий садок та чому залишається у бабусі.
«Я пояснила, що до нас прийшла хвороба, якою можуть заразитися і дорослі, і малі, тому треба мити руки і не можна гуляти, гратися з дітками на вулиці. Звісно, він реагує болісно, як і я. Він за мною тужить. Я стараюся максимально не бути біля нього, тому що розумію, що наражаю його на небезпеку. Це сумно. Але я маю надію, що Бог дасть нам сили і забере від нас цю недугу», – ділиться мама-медик.
Також Марія вірить у свідомість людей.
«Із огляду на гіркий досвід європейських країн, які мають високу смертність, наші громадяни повинні зрозуміти, що потрібна самоізоляція, щоб не наражати один одного на небезпеку».
Щодня Марія продовжує запевняти хворих, які поступають у лікарню, що підозра чи діагноз на COVID – це не вирок.
«Так як я зустрічаюся з хворими на приймальному відділенні, то позитиву насправді мало. Пацієнти перелякані, бо не знають, що з ними далі буде. Ми стараємось заспокоїти, пояснити, що інфекційна лікарня – це не вирок для нього. Я пояснюю, що їм нададуть всю необхідну допомогу. Але інколи ми отримуємо слова підтримки від самих же пацієнтів. Зокрема, коли хворі йдуть на самоізоляцію, та бажають нам здоров’я, божої опіки та терпіння. І тоді стає легше, що хтось бажає тобі добра», – зізнається Марія.
Христина Гоголь
Фото: Infectio Lviv
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.