Деякі культові заклади міста не витримали випробувань пандемією і карантином. Торік закрилася «Українська книгарня» на проспекті Шевченка, 8, «не втримався» знаковий для середмістя магазин посуду на Краківській, 5. Нині Tvoemisto.tv дізналося, що буде замість відомого гастронома на проспекті Шевченка та чому дехто побоюється, що весь будинок перетворять на розважальний клуб чи кафе.

У Львові припинив роботу один із найдавніших гастрономів – «Сквозняк». Так його назвали містяни, бо в ньому завжди гуляв протяг. А ще магазин був особливий тим, що в нього можна було зайти на одній вулиці, а вийти на другій. Гастроном до останнього зберігав дух радянської епохи: делікатні вивіски під стелею, давні холодильники і вітрини… Зараз в одній частині облаштували кафе з французькими десертами, а другу готують до ремонту.

Читайте також: Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській

У 60-их роках минулого століття на перших поверхах одразу двох будинків на вулиці Чайковського, 6 і Руданського, 1 відкрили продуктовий магазин. Там продавали м’ясо, рибу, молоко, бакалію, солодощі. Ходили в магазин переважно мешканці прилеглих вулиць і ті, що працювали в центрі міста. Магазин швидко став одним із найвідоміших у Львові. Про «Сквозняк» знали всі.

«Тут мало що змінювалося з роками, здається, ті ж холодильники і прилавки, ті ж продавчині», – каже пані Агата, яка живе на вулиці Стефаника, а зараз саме повертається з Галицького ринку. Признається, що не любить супермаркети, бо там ні з ким поговорити.

«У цей магазин ходила. Чому б ні? Тут було і м’ясне, і молочне, і всяке інше. Трохи дефіцитів пам’ятаю. Був час, коли не було грошей, щоби щось купити,  потім були гроші, але не було що купити. Той магазин усяке пережив, а зараз закривається, як уже все є... Колись жили люди в будинках довкола нього, а тепер усе на винайм», – розповідає жінка.

Торік магазин закрили, а в частині, яка виходить на вулицю Руданського, 1, облаштували кафе «Французькі канікули». З боку вулиці Чайковського все ще можна бачити вивіску «Продукти» і відчинені двері. При вході працює обмінник, у якому сидить пан Василь. Каже, трохи сумно, бо тепер сам, але добре, що є робота.

«Повідкривали тут різні супермаркети, то хто тепер піде в той магазин? Закривають. Не знаю, що тут буде, але сподіваюся, що працюватиму далі. Магазин був на весь район, на всю округу. Бувало, знаходив у інтернеті старі фотографії, на яких продавчині за прилавками – молоденькі, усміхнені. Заходиш у магазин, а вони й досі там, щоправда, вже на років тридцять старші», – усміхається він.

Чоловік виходить зі свого пластикового кіоску та відчиняє двері до приміщення магазину. Там залишились тільки меблі.

На стінах – полиці-вітрини, дерев’яні ряди, які колись були заставлені усяким крамом. Уздовж стін ще стоять прилавки і давні холодильники. Нині приміщення магазину вдвічі менше. Він уже не «Сквозняк», як каже пан Василь, прохід у ту частину замурували, там зараз кафе.

«Тут десь на підлозі напис є «1967 рік», здається. Багато з тої епохи збереглося», – каже він, але далі дверей не пускає.

Нам вдалося поговорити з працівницею ТзОВ «Світлиця-М» (вона не хотіла назвати свого імені), якому належав магазин упродовж багатьох років. Нині ТзОВ є власником цих приміщень. Жінка каже, що приміщення магазину готують до ремонту, весною планують його розпочати. Зараз збирають документи, різні погодження, адже будинок – пам’ятка архітектури.

«Це був продторг спершу Сталінського, Ленінського, а потім Галицького району (тепер Галицький район - ред). У 1993 році почалася реорганізація. Тепер це ТзОВ «Світлиця». Нині у центрі відкрили чимало мережевих магазинів, а ті локдауни… Жили хіба за рахунок оренди. Уже рік, відколи помер керівник, майже п’ятдесят років працював, тепер прийшли молоді люди, які вміють добре рахувати, і зі збитками ніхто працювати не хоче», – пояснює вона.

Читайте також: Карантин добив. У Львові закривають культову українську книгарню

Жінка нарікає, що надто дорогими стали комунальні послуги, каже, за один куб газу треба платити понад 65 гривень, щоб опалити магазин, знадобиться до двох тисяч кубів. А ще конкуренція з великими мережами продуктових магазинів, тож «Сквозняк» довелося закрити.

«Так наче й задумано, щоби малий і середній бізнес закривався, а працювали тільки великі мережі. Зараз закрили приміщення на ремонт, навесні плануємо почати. Але після цього тут буде магазин, торгівля, пов’язана з продуктами. Усе залежить від рішення керівництва. Не знаю, чи це буде самообслуговування, а чи ще щось», – каже жінка.

Про будинок

Тетяна Казанцева, доцентка кафедри дизайну та основ архітектури і кафедри містобудування Національного університету «Львівська політехніка» у коментарі Тvoemisto.tv розповіла про ці два будинки, на першому поверсі яких з боку проспекту Шевченка був магазин «Сквозняк».

Каже, що будинок на вулиці Чайковського, 6 є одним із п’яти найкращих у місті, зведених в стилі орнаментальної сецесії. Його збудували для єврейського адвоката.

«Обидва будинки, на Руданського, 1 і на Чаковського, 6, звели на початку ХХ століття, у 1904  – 1906 роках. Той, що на вулиці Чайковського, це чиншовий будинок Сегаля. Квартири там здавали у найм. Сегаль був дуже заможним адвокатом і будинок записав спершу на свою дружину. В ньому були житлові приміщення, офіси, а на перших поверхах – крамниці. В архівних документах є багато згадок про те, як погоджували для них вивіски. Все контролювали до міліметра, а того, хто ухилявся від погоджень, штрафували. То був один із п’яти найкращих будинків у стилі орнаментальної сецесії. Це стиль початку ХХ століття, ранній ар-нуво,де переважають квіткові мотиви, стрічкові, лінійні. Цей стиль довго не тривав, але був дуже привабливий», – каже Тетяна Казанцева.

Будинок Сегаля (вул. Чайковського, 6). Фото 1930-х pp. Джерело: Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX – початку XX століття. – Льв.: 2004 р., с. 33.

Будинок на вулиці Руданського, 1 проєктував Тадеуш Обмінський. Архітекторка вважає, що він створив обличчя львівської сецесії. А будував його архітектор Юліан Цибульський, який керував спорудженням палацу Потоцьких.  

«Це чиншовий будинок Вікселя, звели його приблизно в той же час. Він із елементами сецесії, але в стилі необароко», – розповідає Тетяна Казанцева. У цих будинках, додає вона, ще збереглися давні інтер’єри, які є дуже цінними.

Раніше Тvoemisto.tv писало про те, як у старовинному львівському будинку живуть і співпрацюють нічний клуб та мешканці. Мовилося про будинок на Руданського, 1. У 2017 році його почали відновлювати. Нині там, окрім приміщень для бізнесу, є квартири.

Читайте також: Як у старовинному львівському будинку живуть і співпрацюють нічний клуб та мешканці

«Будинком на вулиці Чайковського, 1 керували профспілки Львівщини. Зараз ці приміщення закриті, але там є збережені інтер’єри, старий вітраж, гобелен, дуже гарні зовнішні сходи в подвір’ї – гвинтові, вони були для прислуги. Такі мало де у Львові збереглися», – веде далі архітекторка.

Що буде в будинку Сегаля

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомо, що Об’єднання профспілок Львівщини досі є власником частини приміщень у будинку на вулиці Чайковського, 6. Зокрема, їм належить 1438,6 квадратного метра площі (три верхні поверхи). Понад 230 метрів квадратних приміщень на першому поверсі належать ТзОВ «Світлиця-М».

У 2018 році профспілки віддали свої приміщення на горішніх поверхах в оренду на 10 років із правом викупу ТзОВ «Австрійські інвестиції».

«Орендодавець зобов’язується передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування, а згодом у власність нерухоме майно – адміністративні приміщення, загальною площею 1438,6 кв. м, що знаходяться за адресою: місто Львів, вул. Чайковського, будинок 6, з наступним переходом права власності на Об’єкт оренди від Орендодавця до Орендаря», – зазначено в реєстрі.

Голова Об’єднання профспілок Львівщини Роман Дацко у коментарі Тvoemisto.tv каже, що свої приміщення вони здали в оренду, аби їх відремонтували, а що там буде згодом, ніхто не знає.

«Так, будинок на Чайковського, 6 є нашою власністю – вся будівля, окрім першого поверху, де був магазин «Сквозняк». Ми отримали ПКД на його реконструкцію. Орієнтовна вартість становить 10 мільйонів гривень. За рахунок орендаря зробимо ремонт, громада міста від цього не постраждає. Зовсім не розуміло, чому цей будинок викликає такий інтерес до нашої власності», – дивується він.

Роман Дацко признається, що у будинку серйозні проблеми з фундаментом, протікає дах, потріскався фасад. Колись це було державне майно, яке давали у користування Об’єднанню профспілок, згодом профспілки його приватизували.

«Це були наші службові приміщення, там розташовувалися обласні галузеві профспілки. Зараз, на жаль,приміщення ці не надаються до експлуатації», – пояснює чоловік.

Роман Дацко не хоче говорити, за скільки здали будинок в оренду:

«Це наша внутрішня справа, віддаємо в оренду з метою проведення реконструкції. Те, що вони зроблять із цим будинком, то їм за це честь і хвала».

На запитання про те, чи повернуться туди профспілки і який сенс у ремонтах коштом інвестора, якщо орендар винайматиме приміщення 10 років, а потім матиме право його викупити, Роман Дацко відповів:

«Я не знаю, що буде через десять років. Так, фірма має право викупу».

Вулиця Руданського,1 Фото зі сторінки у Фейсбук Світлани Мельник 

За даними аналітичної системи YouControl, засновниками і кінцевими бенефіціарними власниками ТзОВ «Австрійські інвестиції» є Зіновій Заранський та Валентина Шерстюк. Цим сім’ям належать декілька розважальних клубів і закладів харчування у Львові, а саме «Білий кролик» – стриптиз-бар поблизу площі Ринок і клуб «Малевич», а також ПП «Рафінад».  До речі, саме це підприємство винаймає приміщення у будинку на Руданського, 1. Весною 2021 року ТзОВ «Історія Десерту» винайняло в ТзОВ «Світлиця-М» частину нежитлових приміщень на Руданського, 1. Одним із засновників ТзОВ «Історія Десерту» є Павло Шерстюк, імовірно, родич Валентини Шерстюк – власниці «Австрійських інвестицій».

Вікторія Савіцька

Фото авторки і з відкритих джерел

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.