Духівники Твого міста: В’язничний капелан Григорій Драус

1507 0
Отець Григорій Драус - настоятель римо-католицької парафії св. Йоана Павла ІІ у Львові та в’язничний капелан Римо-католицької Церкви в Україні. Окрім духовної роботи із своїми парафіянами та в’язнями, священик організовує святкування єврейських свят та концерти єврейської музики. Про реалії камерунських в’язниць, про ставлення християн до євреїв, про особливості Львова, та про вагу праці у закладах позбавлення волі отець Григорій розповів tvoemisto.tv.

Про духовні та архітектурні особливості Львова

Львів. Візьмемо для прикладу якийсь будинок-пам’ятник архітектури, на який у Львові навіть ніякий екскурсовод не звертає уваги (не говорить про нього). Якби такий будинок перенести до інших міст – не лише в Україні, але і в усьому світі, то в багатьох містах цей будинок був би символом міста. Така є краса Львова. Я був в різних містах світу в декількох десятках країн на п’яти континентах, але не бачив такого гарного міста, в якому на невеликій території були б згромаджені такі гарні пам’ятки архітектури. І здається, що всі вони були створені однією групою архітекторів. Звісно, так не було, але таке складається враження.

Друга річ. Ті останні події – тисячі, десятки тисяч, сотні тисяч людей, які прагнули прибути до Нерукотворного образу Христа у церкві Юра. Я не знаю, де ще у світі, в якому місті так багато людей були б готові посвятити так багато часу, щоби помолитися перед ликом Христа. Це щось важливіше, ніж матеріальна краса Львова, це краса людей, духовність. Такого релігійного міста в світі я ще не бачив.

Про християн, євреїв та відкритий для світу Львів

Коли ми тут робили перший концерт єврейського ансамблю, я був здивований, що не зважаючи на те, що наша римо-католицька парафія є найменшою і наймолодшою душпастирською дійсністю зі всіх Церков, на оголошення про концерт прийшло дуже багато людей. Це означає, що Львів є відкритий для світу, як говорить наш лозунг. І навіть наш герб – лев не походить з України, тільки з Африки. Це означає, що різноманітність Львова у його природі.

Для нас, християн, як говорить Ян Павло ІІ, єврейська культура не є чимось зовнішнім, а є дійсністю внутрішньою – хто зустрічається з Ісусом Христом, той зустрічається і з Старим Заповітом та юдейською культурою. Ми, католики, маємо навчання Соборів, навчання Папи, про те, яке відношення мав Ісус до старозавітної традиції і до Ізраїля – з великою пошаною, з великою повагою, він відносився як до наших отців віри, з мудрості яких ми користаємо.

 

Про в’язнів та грішників

В’язничне служіння я розпочав в м. Холмі на початку мого священства. Я був посланий на парафію, яка опікувалася в’язницею. Це правда, що треба покинути 99 овець, які є при пастві, і йти за одною загубленою. І ця загублена є  першою особою, в якій Церква зацікавлена.

Я був таким правдивим капеланом, який приходить до в’язниці щоденно, а не таким, який приходить раз в тиждень щось там відправити на півгодини. Після якогось часу розмов, слухання їх історій, я не дивувався ніяким кримінальним злочинам, гріхам, історіям. Але одного разу, після кількох років капеланства, я був зворушений: один в’язень розповів, що він народився у в’язниці (це було в Польщі). «Як то так?» - Я здивувався. Виявилося, що його мама була вагітна, коли потрапила до в’язниці і там він народився. Потім, після короткого часу, він був вихований поза в’язницею. Минули роки і він повернув до в’язниці уже з іншої причини. Якби я мав його історію, був в його шкірі, думаю, що другий раз до в’язниці я б потрапив раніше, ніж він.

Треба дивитися не тільки на гріхи тої людини, яка туди потрапила, але також і на гріхи інших, треба дивитися з якої причини людина там опинилася, яке зло їх спонукало до цього, щоб вона йшла тою дорогою.

Про в’язниці українські та камерунські

Шокували мене умови у в’язницях Камеруну. Там, як правило, майже ніякої їжі не отримують. Тільки те, що родина дасть. А як хтось отримає від родини їжу, діляться нею порівно на всіх в’язнів – так їм вдається виживати. Не всі мають місце навіть на підлозі, не кажучи про ліжко. У деяких в’язницях сплять позмінно. Довелося бачити там таких в’язнів, які мають роздертий одяг, що ледве тримається. Але, коли я сів з ними на підлозі, то було в Східному Камеруні, я побачив, що один із в’язнів взяв папірець і переписував з Біблії слова.

В українських в’язницях, порівняно навіть з європейськими, добре є те, що в’язні набагато більше мають можливість працювати, ніж в’язні в інших країнах. І це добре. Бо людина не розбивається так духовно, коли не має можливості праці.

Біографічна довідка:

О. Григорій Драус  народився в Польщі неподалік міста Варшава. Навчався у семінарії в Любліні. 1996 року був висвячений і проводив служіння в парафії в Холмі. Саме тут розпочав роботу як в’язничний капелан. З 2000 року о. Григорій переїхав до України, і проводив служіння в парафії св. Петра і Павла у м. Рівне. З 2007 року – відповідальний як в’язничний капелан Римо-католицької церкви в Україні. До Львова приїхав в грудні 2011року. Сьогодні є настоятелем церкви св. Йоана Павла ІІ у Львові. 

Розмовляла Наталя Горбань, фото автора