Фото: dyak.com.ua

Фото: dyak.com.ua

Фабрика сподівань: як влада Львова і Львівщини приваблює іноземний капітал

1355 0
Чому інвестиції у Львівщину не ростуть і від чого залежить, чи стане регіон інвестиційним лідером.

Львівська міська рада та обласна державна адміністрація наввипередки звітують про переговори з інвесторами та домовленості про відкриття нових підприємств. Восени 2016-го року ОДА оголосила про створення програми залучення капіталу «Львівщина – фабрика Європи»; тим часом у ЛМР говорять про інвестиції в розвиток ІТ кластера, а на травень  планують форум «Інноваційна весна», на якому розробники можуть презентувати свої проекти інвесторам. Влада говорить про особливі переваги Львівщини – географічне положення, інноваційний підхід до роботи з бізнесом, вільні земельні ділянки та дешеву робочу силу. Тим часом в абсолютних показниках обсяги інвестицій не ростуть, а навіть дещо знижуються. Tvoemisto.tv вирішило розібратись, якою насправді ситуація з іноземними інвестиціями у наш регіон і що заважає їй покращуватись.  

Читайте також: Бояться, але приходять: чим Львівщина приваблює інвесторів

Статистика добра і погана

За даними головного управління статистики у Львівській області, за перші три квартали 2016-го року в економіку краю було залучено $3,76 мільярда іноземного інвестиційного капіталу. Це сьомий показник серед регіонів України. Якщо ж від обсягів іноземних інвестицій відняти капіталовкладення з офшорів (Кіпру, Британських Віргінських островів тощо), то за обсягами прямих справді іноземних інвестицій наша область виявиться четвертою в Україні. 

Проте в порівнянні з цифрами за перші три квартали 2015-го року ($3,8 млрд) цей показник знизився на кількадесят мільйонів доларів, а в порівнянні з 2014-м роком ($4,6 млрд) – попри Майдан, війну й економічну нестабільність тих часів – на кількасот мільйонів.

Чому інвестують менше

Влада пояснює відсутність покращення інвестиційного клімату об’єктивними факторами: війною на Донбасі, політичною турбулентністю в цілому світі та застарілістю української економіки. Від себе додамо ще дві причини: гальмування обіцяних реформ та корупцію.

«Треба розуміти, що черги охочих інвестувати у Львівщину немає, попри всі заяви державної влади, – коментує керівниця управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій Львівської міської ради Ольга Сивак. – Причина – глобальний негатив у ставленні іноземців до України. Звичайно, на фоні всієї України Львів виглядає чи не найкраще: нами цікавляться. Але цього недостатньо».

Оптимістичніший погляд має начальник управління інвестиційної політики Львівської обласної державної адміністрації Роман Матис. Мовляв, 2016-го року в області відкрили 54 підприємства із 12-ма тисячами нових робочих місць. Він визнає, що заробітна плата на цих підприємствах занизька в порівнянні з сусідніми країнами Європейського Союзу. Поза тим констатує, що саме дешева робоча сила – конкурентна перевага, що приваблює інвесторів. Іще один привід для оптимізму – дедалі більші витрати з державного та місцевих бюджетів на розвиток інфраструктури, що поліпшить умови ведення бізнесу в майбутньому.

Читайте також: Хто ще прийде на Львівщину? Роман Матис про інвестиції та комунікацію з Європою

Без землі, зате з технологіями

За словами Ольги Сивак, пошук інвесторів для міста ускладнює брак вільної землі для спорудження нових підприємств. Тож великі сподівання в міськраді покладають на нідерландську компанію СТР, що облаштовує індустріальний парк на Рясному-2 площею 24 гектари. Цей проект дозволить розмістити на компактній ділянці десятки виробництв, які будуть економічно ефективними, дохідними і нешкідливими для довкілля. Якщо цей проект буде вдалим, міська влада готова виділити ще 70 гектарів на північній околиці Львова. Щоправда, ще жоден інвестор – ні український, ні іноземний – не вирішив розмістити своє підприємство в майбутньому ряснянському парку.

Читайте також: Нова дорога, індустріальний парк та озеро. Як зміниться Рясне?

Ще одна поки що марна надія міста – турецькі інвестори, що цікавляться ділянками під житлову забудову. Проблема в тому, що вони хочуть будувати якнайближче до центру Львова, де немає вільної землі.

Тим часом міська влада має ще одну амбіцію: розвивати наукомісткі технології. «Львів як інтелектуальне місто не повинне робити ставку лише на промисловість,  – коментує Ольга Сивак. – Ми хочемо провести форум «Інноваційна весна». Зустрічаємось із представниками львівських університетів, просимо науковців подавати свої розробки в галузях фізики, хімії, інженерії. Хочемо бачити інвесторів, які вкладали б у наукові центри та технології».

Шляхом найменшого спротиву

На відміну від безземельного Львова, в області ділянок не бракує. І хоча в ЛОДА також воліли б розвивати високотехнологічні підприємства, співпрацювати готові з усіма, хто має пропозиції. Торік команда Романа Матиса розробила стратегію залучення інвестицій до економіки області, розраховану на два-три роки. Вона має назву «Львівщина – фабрика Європи».

«Ми залучаємо компанії, які потребують великої кількості робочих рук. Часто це бізнес, пов’язаний з автомобільним виробництвом. Торік із нами почали співпрацю Bader, Fujikura та Nexans; ведемо переговори з іншими підприємцями з цієї сфери, а також домовились із Торговельною палатою Німеччини, щоб вона допомогла завести до Львівщини автовиробників», – розповідає Матис. Іще одним перспективним напрямком він називає галузь електроніки, проте домовленостей із виробниками ЛОДА ще не має.

Мета програми «Львівщина – фабрика Європи» – залучили великі корпорації. Вони не обов’язково мають розміщувати тут виробництва повного циклу чи високотехнологічні, що продукують товари з високою доданою вартістю. Проте їхня поява пожвавить ділову активність в області й може заохотити інших інвесторів, а якщо виробникам сподобаються умови на Львівщині, з часом вони можуть перенести сюди складніші виробництва. Тож, ідучи поки що шляхом найменшого спротиву, ЛОДА сподівається за кілька років розробити концепцію залучення більш високотехнологічних виробництв.

«Хай там як нас засуджують за те, що ми продаємо дешеву робочу силу, це етап, який ми маємо пройти, – говорить Роман Матис. – Так, на жаль, на ринку ми коштуємо дешево. Але це ринок. Він сам почне регулюватись, щойно зросте пропозиція. Ми просто працюємо над тим, щоб таких підприємств ставало більше».

Чи є насправді приводи для оптимізму

Економіст Ростислав Слав’юк розуміє логіку чиновника облдержадміністрації, проте не поділяє його оптимізму.

«Відкриття заводу Fujikura у Львівській області можна порівняти з тим, якби у Токіо відкрили невеличкий цех із виробництва ґудзиків, – пояснює він свою позицію. – Це дуже маленька інвестиція – лише спроба прийти на ринок. У компанії хочуть подивитись, як це – працювати в Україні». До того ж, каже експерт, Fujikura вже стикнулась із проблемою: наслухавшись про дешеву робочу силу, в компанії розраховували, що люди працюватимуть за три тисячі гривень. «Але це виявилось не так. Людям на Львівщині простіше возити товари з Польщі, ніж працювати за такі гроші», – констатує економіст.

(фото з фабрики Fujikura)

Читайте також: Заводи, які відкрили неподалік Львова у 2016-му році. Фото

Імовірність того, що вслід за вже залученими підприємствами на Львівщину прийдуть більш високотехнологічні та прибуткові, на думку Ростислава Слав’юка, є. Проте цій перспективі загрожують масштаби корупції в Україні. За словами економіста, іноземних бізнесменів лякає бюрократичний апарат у нашій країні, кількість дозволів, які необхідно отримати для відкриття бізнесу, та непрозорість відносин влади й підприємців. «Це може нівелювати будь-яку стратегію залучення інвесторів, хоч як добре вона продумана», –  каже експерт.

Важливим іспитом для влади Львівщини та України Ростислав Слав’юк називає майбутнє спорудження сміттєпереробного комплексу. Якщо цей процес буде прозорим, подібними проектами в нашому регіоні можуть зацікавитись інші іноземні інвестори. Це відкриватиме дорогу виробництвам сучасного типу, більш ефективним і з високою доданою вартістю, й дасть Львівській області шанс утвердитись у статусі інвестиційного лідера.

Підготував Михайло Драпак

 

Міські акценти