Одна з найвідоміших книжок у чаклунському світі, що не так давно стала доступна для маґлів – дослідження магозоолога Ньюта Скамандера «Фантастичні звірі та де їх шукати». З 75 різних видів тварин та магічних істот Tvoemisto.tv обрало тих, кого чаклуни (а подекуди й маґли) можуть зустріти в Україні. Детальну інформацію про поширення фантастичних звірів в Україні надала Українська чаклунська рада.

Перед тим, як перейти до фантастичних звірів та їхніх звичок, пропонуємо ознайомитися з ареалом поширення магічних створінь на території України. Адже дуже часто маґли навіть не підозрюють, хто живе поряд з ними. За допомогою цієї мапи ви зможете дізнатися, в яких місцях є ймовірність зустрітися з магією.

Домашні улюбленці

Кнізл

Кнізли – це невеличкі, подібні на котів істоти з плямистим хутром, великими вухами та хвостом, який схожий на лев’ячий. Спочатку вони були поширені лише у Британії, але зараз їх можна зустріти по всьому світі.

«Кнізл розумний, незалежний, інколи агресивний, однак якщо йому сподобається якийсь чаклун або відьма, він може стати чудовою домашньою сотворинкою», – описує цих істот магозоолог Ньют Скамандер.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (by artist Andy Singleton)

Чому чаклуни полюбляють тримати кнізлів вдома? Ці істоти можуть виявляти людей з поганою репутацією та допомагають своєму хазяїну дістатись дому, якщо той заблукає. Самиця кнізла народжує до семи дитинчат за раз. Також вони можуть схрещуватися з котами.

Аби завести домашнього кнізла, чаклун має отримати спеціальну ліцензію, оскільки ці звірі мають доволі незвичну зовнішність, яка може зацікавити маґлів.

Крилатий кінь

У світі є чимало порід крилатих коней, серед яких абраксанські, аетонські, ґранійські та тестрали. Крилатих коней, диких чи одомашнених, можна зустріти у багатьох країнах світу.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (by artist Andy Singleton)

Окрім тих, яких тримають у неволі, в Україні крилаті коні трапляються у Чорнобильському заповіднику, куди їх переселили наприкінці 1980-х з Херсонщини. Чарівники, що тримають у себе таких магіч, зобов'язані регулярно накладати на нього розілюзнювальні закляття.

Круп

Круп походить із південно-східної Англії. Зовні його можна сплутати з тер'єром Джека Рассела, хіба що в крупа є роздвоєний хвіст. Магозоолог Ньют Скамандер описує його так: «Майже немає сумнівів, що крупа вивели чаклуни, адже цей собака ставиться до чарівників з великою вірністю, але люто кидається на маґлів».

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (by artist Andy Singleton)

Харчуються ці магічні тварини усім: від старих шин до гномів. Крупів можна тримати як домашніх улюбленців. Для цього чаклун має скласти тест, що підтверджує його здатність контролювати звіра в містах, де мешкають маґли, та отримати ліцензію у Відділі нагляду й контролю за магічними істотами.

Пухканець

Пухканці – круглі пухнасті істоти кремового кольору. Вони слухняні, легкі в догляді та неперебірливі в їжі. Це популярні домашні улюбленці чаклунів у всьому світі.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (by artist Andy Singleton)

Саламандра

Саламандра – невеличка ящірка, що живе у вогні і живиться полум'ям. Трапляється по всьому світу. Зазвичай саламандри сліпучо-білого кольору, але вони можуть ставати блакитними або яскраво-червоними залежно від температури вогню, в якому з’явились.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - deviantart.com (by maryquiZe)

Стрілер

Стрілер – велетенський слимак, який щогодини змінює свій колір і залишає по собі такий отруйний слід, що вся рослинність, по якій він проповзе, всихає й горить. Як пише Ньют Скамандер, стрілери походять з африканських країн, але його успішно почали розводити у Європі, Азії й Америці.

Чарівники можуть тримають стрілерів вдома. До того ж, його отрута – одна з небагатьох речовин, здатна вбивати горколумпів.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (by artist Andy Singleton)

Пошесть рудих слимаків, яка цьогоріч так налякала маґлів, пов’язана зі втечею стілерів з нелегального розплідника в Іспанії, які через стрес застрягли у коричневому кольорі. Їхня втеча була настільки масштабною, що чаклуни Відділу нагляду й контролю за магічними істотами, включно з підрозділами звірів, людських істот та духів не змогли ефективно стерти пам’ять всім випадковим свідкам і знищити докази. Довелось залучити маґлівські екологічні організації, аби поширити інформацію про небезпеку стрілерів (у маґлівському світі їх тепер знають як іспанських слимаків).

Домашні шкідники

Шизопурфлик

Шизопурфлики – крихітні паразити заввишки до трьох міліметрів, схожі на крабів з великими іклами. Цих істот приваблюють чари: вони можуть завестися в хутрі крупів і в пір'ї авґурій. В оселях чарівників можуть знищувати магічні предмети або ж селитись у брудних казанах.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - deviantart.com (by by maryquiZe)

Для боротьби з шизопурфликами існують спеціальні настоянки. У разі великої кількості цих шкідників необхідно звернутись до Підрозділу боротьби зі шкідниками Відділу нагляду й контролю за магічними істотами.

Упир

Зовні упир схожий на слизького оґра з вип’яченими зубами. Мешкають вони на горищах, де харчуються павуками та міллю. Упирі небезпечні хіба в маґлівських домівках, оскільки своєю присутністю можуть викрити існування магічного світу. Чарівники рідко викурють своїх упирів, оскільки ті хоч і потворні, але точно не небезпечні.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (© JKR/Pottermore Ltd. ™ Warner Bros.)

Маґли можуть чути стогони та гарчання упирів, а також звернути увагу на безлад, що робить упир у своєму помешканні. Якщо ви бажаєте вигнати свого упира, Чаклунська рада рекомендує звертатись до Упиративної групи, що працює у Відділі нагляду й контролю за магічними істотами.

Бундімунка

Бундімунки можуть завестись як у магічному, так і в маґлівському житлі. Зазвичай вони ховаються під підлогою і за плінтусами.

«Непотривожена бундімунка нагадує зеленувату плісняву з очима, але коли її налякати, квапливо втікає, перебираючи численними хирлявими лапками. Харчується вона брудом», – йдеться в довіднику.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - harrypotter.wikia.com

Помітити бундімкуну можна за характерним гнилистим смородом. Ці істоти украй небезпечні, оскільки від їхнього слизу руйнується фундамент будівлі. Від засилля бундімунок можна позбутись за допомогою очисного закляття. Якщо ж воно не допомагає, необхідного термінового звернутись до Відділу нагляду й контролю за магічними істотами (підрозділ боротьби зі шкідниками).

Попеляшко

Попеляшко може з’явитись лише в чаклунських помешканнях. Вони трапляються у всьому світі, включно з Україною.  

«Попеляшко утворюється тоді, коли магічному вогнищу дозволяють безконтрольно палати надто довгий час. Ця тоненька блідо-зелена змійка з палаючими червоними очками вислизає з жаринок залишеного без догляду вогню і заповзає кудись у тінь приміщення, залишаючи по собі попелястий слід», – йдеться у довіднику.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - aminoapps.com

За годину свого життя попеляшко встигає знайти темне відлюдне місце, де відкладає яйця, після чого розсипається на пил. Яйця попеляшка яскраво-червоні й випромінюють сильний жар. Якщо їх вчасно не знайти й не заморозити відповідним закляттям, то за кілька хвилин вони спалять увесь дім.

Заморожені яйця попеляшка є інгредієнтами для любовного зілля. А ще їх можна їсти, щоб вилікуватися від пропасниці.

Дикі тварини

Василіск

Василіск – ядучо-зелений змій, що сягає до п'ятнадцяти метрів завдовжки. Голову самця прикрашає яскраво-червоне оперення. Його зуби виділяють смертельну отруту, та найстрашнішою зброєю василіска є погляд великих жовтих очей. Той, хто в них погляне, миттєво помре.

Якщо змій має достатньо їжі, то він може жити кількасот років.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com 

Вперше василіска вивели в Давній Греції. За часів Середньовіччя розведення цих істот оголосили незаконним. Як зазначає Ньют Скамандер, упродовж останніх 400 років не було зафіксовано жодного факту появи василіска. Утім, як відомо, пізніше один з останніх британських василісків був знайдений у Гоґвортсі.

Не існує підтвердженої інформації, чи українські темні чаклуни намагались вивести василіска. Та не існує також і спростування, що такого ніколи не було.

Вовкулака

Вважається, що вовкулаки походять з північної Європи. Зараз вони трапляються по всьому світу.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (by artist Andy Singleton)

Фактично вовкулаки не є магічними твариними – це наслідки невиліковної хвороби, через яку людина обертається на вовкулаку після укусу. Останні здобутки в магічній медицині дозволяють пом’якшувати симптоми, тож постраждалий може зберігати здоровий глузд після обертання.

Вовкулакою можуть ставати як маги, так і маґли.

Гіпогриф

Гіпогриф походить з Європи, а зараз проживає по цілому світу. Має голову гігантського орла і тулуб коня.

Приручити гіпогрифа можуть лише досвідчені фахівці, оскільки ця тварина може бути небезпечною для неуважних чарівників. На них можна їздити та літати верхи.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (by artist Andy Singleton)

Клаберт

Клаберт – істота, що мешкає на дереві й схожа на щось середнє між мавпою та жабою. Клаберти походять з Південної Америки, та зараз їх можна зустріти у всьому світі. Ньют Скамандер описує їх так: «Ця істота має гладеньку лису шкіру зелено-рябого кольору, перетинчасті пальці ніг і рук, довгі гнучкі кінцівки, які дають змогу клаберту стрибати з гілки на гілку зі спритністю орангутанга. На голові в нього короткі ріжки, а широка пащека з гострими, як лезо, зубами шкіриться в постійній насмішці».

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - deviantart.com (by by maryquiZe)

Характерною ознакою клаберта є велика пустула в центрі чола, яка червоніє і спалахує, коли він відчуває загрозу. Колись чарівники тримали клабертів як домашніх істот, аби ті попереджали про наближення маґлів, але Міжнародна конфедерація чаклунів почала накладати штрафи на маґів через це: дерева з яскравими вогниками надто сильно привертали увагу не-чаклунів.

Місячний телець

Місячний телець – надзвичайно полохлива істота, що вилазить зі своєї нори лише при повному місяці. Їх можна зустріти всюди, в Україні вони частіше трапляються у сільській місцевості та в степах.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (Mooncalf. © JKR/Pottermore Ltd.™ Warner Bros.)

«У тельця гладеньке блідо-сріблясте тіло, вибалушені круглі очі на маківці й чотири довгі хирляві ноги з дуже пласкими видовженими копитами. У ніч повного місяця місячний телець виходить на безлюдну місцину і витанцьовує там на задніх ногах вибагливі фігури. Це вважається прелюдією до парування», – описує цих істот автор «Фантастичних звірів».

Витоптані візерунки на полях після танців тільців маґли помилково вважають наслідком візиту прибульців.

Русалії

Русалії проживають у цілому світі і відрізняються за зовнішнім виглядом майже так само, як люди. До русалій також відносяться сирени, селки, фейрі.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com 

Перші згадки про русаліїв пов'язані з грецькими сиренами. Русалки, яких описують маґлівські письменники й художники, водяться в тепліших морях. Шотландські селкі та ірландські фейрі хоч і не такі прекрасні, але вони теж відомі своєю любов'ю до музики – спільною рисою всіх русаліїв.

До України русалії (або сирени) вперше прибули у VII столітті до н.е. під час грецької колонізації Причорномор’я, яка відбувалась не лише серед маґлівського, а й серед магічного населення. Окремі общини русалій можна зустріти у лиманах, а також біля мису Казантип.

Сничик

Золотий сничик – надзвичайно рідкісна порода птахів, які перебувають під захистом магічної спільноти. Вони мають круглу форму, довгий тонкий дзьоб, маленькі червоні очі. Сничики дуже швидко літають та вміють надприродно спритно міняти напрям польоту.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (Snidget by Olivia Lomenech Gill © Bloomsbury Publishing Plc 2017)

«Пір'я й очі золотого сничика коштують так дорого, що ці птахи були на грані винищення. На щастя, загрозу вчасно усвідомили, й рідкісну породу захистили. Важливим чинником захисту стала заміна сничика на золотий снич у квідичній грі», – пише Скамандер.

Заповідники сничиків існують по цілому світі. Український заповідник, скоріш за все, розташований у лісах Чернігівської області (адже тут менші ризики зустріти маґлів).

Тварини зі специфічним ареалом розповсюдження

Багнюк

Багнюк – істота, що живе на болотах Європи, а також Північної й Південної Америки.

У нерухомому стані він схожий на колоду трухлявою дерева, однак, якщо придивитися пильніше, можна побачити лапи з плавцями й дуже гострі зуби.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - deviantart.com (by maryquiZe)

Багнюки харчуються мандрагорами, дрібними ссавцями й можуть завдати значної шкоди кісточкам людських ніг.

Варто додати, що на Львівщині маґли-екологи почали відновлювати болото Заливки, що в заповіднику Розточчя. У команді працює представник української служби контролю за магічними істотами, щоб вберегти маґлів від зустрічі з багнюком.

Грифон

Грифон походить із Греції. Ця тварина має передні лапи й голову гігантського орла, а тулуб і задні лапи – лева.

«Як і сфінкса, грифонів часто використовують чаклуни для охорони скарбів. Хоча грифони люті і ярі, відомий випадок, коли група висококваліфікованих чаклунів зуміла нав'язати з одним із них приятельські стосунки. Харчуються грифони сирим м'ясом», – повідомляє Ньют Скамандер.

Оскільки чаклуни звикли тримати в таємниці свої скарби і те, як вони їх охороняють, дослідники можуть лише припускати, де й коли на території України мешкали грифони. Проте одним з найбільших осередків розведення грифонів тривалий час були дніпровські острови неподалік Хортиці. За переказами, першого грифона сюди з родинного маєтку перевіз чаклун Дмитро Вишневецький – маґлородець з заможного княжого роду. Після того, як у 1557 році Хортицький замок зруйнували татари, він втратив своє військове значення – і на кілька десятиліть перетворився на питомник грифонів, що ставали все більш популярними.  

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - deviantart.com ( by Berilia)

Аби зберегти таємницю, у часи Гетьманщини на посаду підскарбія обирали переважно чаклунів (характерників) або сквибів. Вважається, що розведення грифонів на островах припинилось у XVII сторіччі.

Іншим відомим грифоном в українській історії є грифон Павла Полуботка. Після пережитої в молодості конфіскації майна гетьман став надзвичайно підозрілим, тож шукав якнадійнішого способу вберегти свої статки. Достовірних свідчень, що підтверджували би магічне походження Полуботка, немає, однак в оточенні козаків гетьманові було легко знайти мага-характерника, який міг допомогти гетьманові у пошуках чарівної істоти.

Дослідження Національної чар-академії України наразі не можуть дати чіткої відповіді, в якому саме з численних маєтків гетьмана мешкав грифон: у Чернігові, Гадячі, Любечі, Лебедині, Михайлівні, Коровинцях, Оболоні чи Боровичах. Після арешту Полуботка його син спільно з кількома друзями гетьмана змогли переправити гетьманське золото на зберігання у Ґрінґотс (що, до речі, пояснює марність спроб маґлів отримати згодом це золото в інших банках Англії).

Дослідники історії магії вважають також, що певний час грифони мешкали у Белзі, Гірнику та Керчі, що знайшло своє відображення на гербах цих міст.   

Грапоріг

Ґрапорога можна зустріти в гірських районах Європи, зокрема, в Карпатах або в Криму. Це великі сірувато-фіолетові звірі з горбатою спиною та двома довжелезними гострими рогами. Вони мають украй агресивний характер. Приручити ґрапорогів вдається хіба гірським тролям (через силу й впертість), які їздять на них верхи.

Ріг ґрапорога та його шкура надзвичайно дорогі ув магічному світі, бо заволодіти ними дуже важко.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com 

В Українській чаклунській раді повідомляють, що вибух на ЧАЕС у 1986 році стався через ґрапорога, якого самовпевнені контрабандисти на нелегальному летючому килимі далекосхідного походження перевозили з Карпат на Північний Схід. Через нез’ясовані обставини тварина отямилася від сонного закляття та втекла, пошкодивши маґлівську атомну станцію. Як повідомили місцеві аврори, невдах-чаклунів (чи те, що від них залишилось) так і не знайшли.

Дракон

Дракони, мабуть, є одними з найвідоміших магічних істот – зокрема й тому, що їх дуже важко заховати.

Самиці драконів переважно більші й агресивніші за самців, але до будь-кого з них краще не наближатися нікому, крім висококваліфікованих і підготовлених чаклунів. Драконяча шкура, кров, серце, печінка і ріг відомі своїми потужними магічними властивостями, однак яйця драконів належать до категорії неринкових товарів класу «А».

Всього у світі існує 10 порід драконів. З них в Україні можна зустріти трьох: румунського довгорога, угорську рогохвістку та українського залізопуза.

Румунський довгоріг

Довгоріг має темно-зелену луску й довгі блискучо-золотисті роги, на які він наштрикує свою здобич перед тим, як підсмажити. Перемелені на порошок, ці роги надзвичайно цінують як інгредієнти для настоянок. Природна територія проживання довгорогів стала на сьогодні заповідником світового значення, де чаклуни з різних країн можуть зблизька досліджувати різновиди драконів.

Для відновлення популяції довгорогів розробили інтенсивну програму, адже їхня кількість впродовж останніх років катастрофічно зменшилася через надмірну торгівлю рогами.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (by Dan Mumford)

Кордони магічного заповідника румунських довгорогів майже збігаються із межами маґлівського Мармароського національного гірського парку (у Румунії) та Карпатського біосферного заповідника (в Україні). Найбільший клопіт для українських чаклунів – слідкувати, аби довгороги не полишали меж свого заповідника, оскільки поруч із ним пролягають популярні туристичні маршрути, зокрема, на Говерлу.

Угорська рогохвістка

Одна з найбільш небезпечних порід драконів. Має чорну луску, жовті очі, червоно-бронзові роги і такого ж кольору шипи на хвості. Рогохвістка вивергає полум'я далі за всіх інших драконів (майже на п'ятнадцять метрів). Її яйця кольору цементу мають особливо тверду шкаралупу – драконенята пробивають собі шлях назовні за допомогою хвоста, шипи на якому відростають до моменту народження.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (by Dan Mumford)

Угорська рогохвістка живиться козами, вівцями, а коли трапляється нагода, то й людьми.

На території Угорщини є кілька невеликих заказників, де мешкають рогохвістки. Найближчим до України є національний парк Сатмар-Береґ. Були зареєстровані непоодинокі випадки, коли під час полювання дракони залітали на територію українського Закарпаття.

Український залізопуз

Це найбільший з усіх драконів, який може важити до 6 тон. Український залізопуз має металево-срібну луску, темно-червоні очі і довжелезні, загрозливі кігті.

Ці дракони більш огрядні та повільніші в польоті за інші види, але при цьому є вкрай небезпечними, бо можуть розтрощити своєю вагою будь-який будинок.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (by Dan Mumford)

Про небезпеку цих драконів йдеться у «Фантастичних звірях»: «Залізопузи перебувають під пильним наглядом Української чаклунської ради, відколи 1799 року якийсь залізопуз поцупив на Чорному морі цілий вітрильник (на щастя, без людей)».

У ранньому Середньовіччі українських залізопузів можна було зустріти ледь не по всій території України. Проте з часом ареал їхнього розповсюдження звузився лише до гірських районів – Карпат та Криму.

Кентавр

Варто зазначити, що кентаври з їхніми розумовими здібностями і здатністю розмовляти насправді не належать до категорії звірів, але були класифіковані так Міністерством магії на їхнє ж прохання.

Кентаври мають людську голову, руки і торс, що переходить у кінський тулуб різної масті. Мешкають у лісах. Їхньою батьківщиною вважають Грецію, хоч у наш час кентаврські громади можна зустріти в багатьох кутках Європи. Чаклунська адміністрація кожної з країн, де перебувають кентаври, надає для них спеціальні ділянки, де їх не турбуватимуть маґли. Зокрема, у 1986 році за згодою Української чаклунської ради українські кентаври перебралися на Полісся, щоб перебувати у безпеці від чужих очей.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (by artist Andy Singleton)

Живуть кентаври табунами, що налічують від десяти до півсотні членів. Відомо, що серед них є багато зцілювачів, віщунів, лучників та астрономів.

Клинохвіст

Клинохвости – це демони, поширені в сільських районах Європи, Росії й Америки. За описом Скамандера, вони нагадують хирлявих поросят з довгими ніжками, клиноподібними обрубками хвостів і вузенькими чорними очами.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - deviantart.com (by GreenEyed-Gal)

«Клинохвіст прокрадається в свинарник і починає ссати свиноматку разом з усім її виводком. Чим довше клинохвіст залишається непоміченим і чим крупніший він виростає, то більшої шкоди завдає тій фермі, в яку проник», – пише дослідник.

Клинохвоста важко впіймати, але він ніколи не повертається на ту ферму, де за ним гнався білий пес. Для цього Відділ нагляду й контролю за магічними істотами (підрозділ боротьби зі шкідниками) тримає дюжину вівчарок-альбіносів.

Ніфлер

Ніфлери походять з Британії, але поширились по всьому світу. Це пухнасті, чорні довгорилі звірята, схожі зовні на кротів, які порпаються в землі і мають потяг до всього блискучого.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (by artist Andy Singleton)

Ніфлери живуть у норах на глибині до шести метрів і народжують за один раз від шести до восьми малят.

Попри те, що ніфлер приємна і навіть лагідна істота, він може пошкодити домашні речі, тому його не варто тримати в будинку.

Плімп

Плімп – це ряба куляста риба з довгими перетинчастими лапками. Живе глибоких озерах, де шукає на дні їжу та ласує водяними равликами. Плімпи не надто небезпечні, хоч можуть хапати людей за ноги й купальний одяг.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - harrypotter.wikia.com

Русалії вважають плімпів шкідниками, тому зав'язують їхні еластичні лапки у вузол, після чого течія відносить абсолютно безпомічного плімпа, і він не може вернутися, аж доки не розв'яже вузол, а на це може знадобитися кілька годин.

Плямистий пляпазур

Пляпазури мешкають переважно на скелястих узбережжях Європи. В Україні їх можна знайти в Криму. Ця істота може сягати до тридцяти сантиметрів завдовжки. Пляпазур має світло-сіре забарвлення, поцятковане темно-зеленими плямками. Харчується дрібними рачками, але іноді пробує схопити й більшу здобич.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - deviantart.com (by by maryquiZe)

Пляпазури схожі на омарів, але їхнє м'ясо непридатне для людей і може спричинити лихоманку й зеленкувату висипку. Укус пляпазура має незвичний побічний ефект: його жертві протягом тижня перестає щастити.

Фея

Фея – маленька декоративна істота, не наділена особливим інтелектом. Мешкає зазвичай у лісах і на галявинах. Її зріст – від 2 до 12 сантиметрів. Фея дуже схожа на маленьку людинку, але з великими комашиними крильцями – прозорими або різнобарвними, залежно від виду.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - behance.net (Audrey Benjaminsen)

Фея відкладає за один раз до півсотні яєчок з нижньою боку листків. З цих яєчок вилуплюються барвисті личинки. Через шість-десять днів з них утворюється кокон, з якого ще через місяць з'являються цілком сформовані і зрілі крилаті феї.

Володіють не надто потужними чарами, використовуючи їх для відлякування хижаків. Чарівники використовують їх для декорування: оскільки феї марнославні, то покірно погоджуються на це.

Флоберв’як

Флоберв'яки водяться у вологих канавах. Це жирні малорухливі брунатні черв'яки до тридцяти сантиметрів завдовжки. З обох своїх кінців, які неможливо розрізнити, флоберв'як виділяє слиз, що іноді вживають для згущення настійок.

Орієнтовне зображення фантастичного створіння - deviantart.com (SzokeKissMarton)

Його улюблена їжа – салат-латук, однак він може їсти практично будь-яку рослинність.

Червоний каптурик

Ці карликоподібні створіння живуть у старих післявоєнних траншеях, шанцях або інших місцях, де проливалася людська кров. Хоч їх легко відігнати закляттями чи замовляннями, вони несуть значну загрозу для заблудлих маґлів, яких темними ночами можуть залякати до смерті. Червоні каптурики найпоширеніші в північній Європі.

орієнтовне зображення фантастичного створіння - pottermore.com (JKR/Pottermore Ltd. ™ Warner Bros.)

У сучасній європейській історії було дві хвилі найбільш різкого зростання популяції червоних каптуриків – Перша і Друга світові війни. Кількість людських жертв, зосереджених на територіях колишніх бойових дій, привабила каптуриків, які почали поволі мігрувати з Півночі Європи на Південь.

В Україні ці чарівні істоти можуть зустрітись магам практично в усіх регіонах. Дослідники з Національної чар-академії прогнозують, що наступні кілька років відбудеться нова хвиля інтенсивної міграції червоних каптуриків: з західної частини країни, де магічне випромінювання від пролитої людської крові з роками слабшає, на Схід – в райони Іловайська, Волновахи, Донецька.

З чаклунами та магозоологами спілкувались Ольга Перехрест та Марія Стахів

Головне зображення: кадр з фільму «Fantastic Beasts and Where to Find Them» (2016)

​Інформацію про решту фантастичних звірів можна знайти в немагічних книгах видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, яке видало підручник Ньюта Скамандера, що належав Гаррі Поттеру, та ілюстроване видання, зроблене справжніми чарівниками.

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.