фото: надане Любов'ю Ільницькою
Готель Belvedere і вахтер Бобік. Невідома історія театру Курбаса
21 вересня, змиваючи нашарування штукатурки на фасаді будинку на вулиці Леся Курбаса, 3 у Львові, реставратори відкрили напис Hotel Belvedere. «Ми всі знали про театр-вар'єте Casino de Paris початку ХХ століття, потім про кінотеатр у 1911-1918 роках і про верхні поверхи, де був розташований готель, – написав актор театру Курбаса Андрій Водичев. – Назву готель отримав за гарний колишній вигляд на Ратушу й Високий Замок, з одного боку, і на Святоюрську гору з іншого… І раптом станеться оказія, що на нашому горищі відкриється ще одна сцена Belvedere, ви теж матимете змогу насолодитися “красивим виглядом”».
«Красивим» у лапках є поки що й інтер'єр верхніх поверхів театру Курбаса. Поки майстри відновлюють фасад, а адміністрація театру чекає з міського бюджету обіцяних коштів на реставрацію, Tvoemisto.tv розпитало Олега Цьону, який грає в театрі Курбаса вже майже тридцять років, про те, якою була і як змінювалась ця будівля за його пам’яті.
1988 року ми зайшли сюди на пташиних правах. Грали вечорами вистави й мали кілька годин для репетицій. Тоді тут був Будинок народної творчості: оперна студія, грав оркестр, увесь зал був заставлений різними інструментами, литаврами, арфами, стільцями.. Щоразу ми мусили все це перебрати, розчистити простір, а після репетиції швиденько розставити на місця. Робили це двічі на день – ми мали ранкову й вечірню репетиції.
Ми орендували маленьку кімнатку під сценою. Поруч зі сценою є гвинтові сходи, які спускаються у підвал, і між підвалом і сходами в порожнині сцени є малесенька кімнатка-бункер зі стелею в людський зріст. Там у нас була і бухгалтерія, і реквізиторна, і гримерна – весь театр там поміщався.
Уже потім ми почали відвойовувати територію. Самим своїм існуванням доводили, що нам потрібно більше простору, що ми щось собою являємо. З’явилася друга, третя, четверта кімната… Й нарешті ми забрали цей простір із залою й підвалом. Але й досі цю будівлю ми ділимо з Будинком народної творчості, розташованим на верхніх поверхах. Ми – муніципальний, міський театр, і місто готове віддати нам весь будинок і давно б це зробило. Але Будинок народної творчості – це обласна структура, тому виникають певні колізії.
Будинок був споруджений як театр-вар’єте 1909 року за переробленим проектом Віденського бюро конструкцій. За два роки тут відкрився кінотеатр Casino de Paris. У 1916 році кінотеатр перейшов у власність Червоного Хреста й змінив назву на Кіno Czerwonego Krzyża. Значна частина прибутків віддавалась на допомогу солдатам та їхнім родинам. Кінотеатр діяв до 1918 року >>більше на сайті Центру міської історії.
Я в театрі був одним із перших. І не лише працював у ньому, а й таємно мешкав, ховався. Я не зі Львова, й на той час не мав свого житла. Повертався сюди, коли втрачав квартиру, яку винаймав, або не мав грошей заплатити за житло, бо зарплата в мене була нищівна, символічна. Тоді я мешкав тут. Спершу в кімнатці під сценою, потім на глядацькому балконі. Був період, коли зі мною жив ще один актор – ми брали два ліжка з вистави і спали на них.
Вечорами здавалося, що тут хтось є. Іноді навіть ставало моторошно: було явне відчуття, що хтось десь мелькнув, хтось пройшов серед ночі.
Тоді ще в будинку був вахтер від Будинку народної творчості, який усе контролював. Увечері він зачиняв усе, закривав на додаткові гачки та великі защіпки, тому сюди було важко, неможливо пробратись. Я знаходив шляхи, щоб дістатись до кімнатки під сценою, а вранці, коли на репетицію приходили колеги, вставав і просто вдавав, що першим прийшов до театру.
Той дядько-вахтер – ми всі називали його Бобік, бо він був строгий, як собака, все контролював, усюди заглядав – потім якимось чином здогадався, що в театрі хтось підночовує, й почав улаштовувати перепони. Мало того, що все зачиняв, то ще й підпирав двері палицями, заставляв кріслами. Я руйнував цю барикаду, залізаючи всередину, і знов споруджував її, щоб він ні про що не здогадався.
Це приміщення дуже цікаве. В одних місцях воно резонує, в інших – не резонує, не так звучить. Ми працювали з ним, пізнавали його, знали, де вигідні місця, а де ні, де чути, а де не дуже. Використовували це по максимуму.
Починаючи з перших вистав – «Марусі Чурай» і «Двору Генріха IV» – ми ламали стереотипи класичної сцени, четвертої стіни. Робили контактний, інтерактивний театр, який на початку 90-х був цілковитою дивовижею. Кожна вистава має різний простір дії, який ми формуємо – де буде сцена, де буде сидіти глядач, де підмостки, чи ми граємо в залі, чи на сцені. Так було відразу. Це не було нашим принципом, але так ставалось само собою, коли ми заходили в цей простір із матеріалом. Як правило, спершу задіювали балкон. Дія могла відбуватись серед глядачів, між глядачами, з глядачами…
Ми ніколи не добирали матеріал, виходячи з того, що нам підказувало приміщення. Радше навпаки: спершу був матеріал, а потім у нього гарно вписувався цей простір. Наприклад, так було з виставою «Злочин і кара» за Достоєвським. Певна містичність приміщення і містичність самого матеріалу благодатно об’єднувались. Чи «Двір Генріха IV», де ми максимально використовували саме приміщення і від цього вистава ставала багатшою.
Наші вистави вписувались в інтер’єр саме нашого театру, й коли ми приїжджали на гастролі до класичного театру, це ставало проблемою. Ми навчились адаптовувати вистави під певний простір, щось видозмінювати, пристосовуватись до класичних сцен. Так само були проблеми й зі звуком. Але ми, на щастя, завжди розуміли, що інший простір потребує іншої подачі. Приїхавши, ми багато й наполегливо займались новим простором, щоб почути, як він звучить, як треба посилити звук… Коли ти раптом із камерного, інтимного простору виходиш у класичний, де інші принципи, це цікаво для актора.
Другий поверх усередині облуплений і понищений. Ми хотіли відремонтувати його власними силами, бо там усе висіло кавалками. Закінчилось усе тим, що ми обдерли стіни і… так воно там і залишилось. Ми до цього звикли, а глядачі почали казати: «Ой, у вас тут так особливо!». Що ж тут особливого, коли такий жахливий стан? «Ні, знаєте, це так наче навіть гарно…». Той випадок, коли в убогості вбачають стиль, але це справжня убогість. Треба було дуже сильно потрудитися, щоб будинок, що мав такий розкішний вигляд, таку історію, довести до такого жахливого стану. Але совдеп умів таке робити. Коли ми прийшли сюди, воно було практично в тому стані, в якому є зараз.
За радянської влади тут були різноманітні гуртки. Кажуть, багато вивезли німці. Потім совдеп перевів це на рівень примітивних форм; на щастя, саму архітектуру змінити їм не вдалося, але всі прикраси й ліпнину спростили, примітивізували, вкрали…
Міська рада нарешті захотіла виділити нам кошти на реставрацію приміщення. Ба, більше, починаючи з літа-осені цього року обіцяли почати реставраційні роботи всередині театру. Не просто ремонт, а саме реставрація. Ми були щасливі, що за тридцять років це нарешті станеться… Але у зв’язку з витратами на вивезення сміття зі Львова гроші, які мали бути виділені сюди, витратили інакше. Принаймні, так це пояснюють нам. Тепер реставрація театру в планах, але відкладена. Можливо, наступного року.
P.S. А ось і ще одна таємниця, що проступила з-під обдертої фарби буквально сьогодні.
Марія Цигилик,
фото Катерини Джуфер, надані Любов'ю Ільницькою,
зі сторінки Андрія Водичева у Facebook
Міські акценти
- «Зміна управління містом може потроїти довоєнний бюджет Львова»
- «Для візочника у Львові є два варіанти – дім і балкон». Що можна змінити?
- Де у Львові побачити копію дохристиянської писанки
- Що буде на місці «Добробуту» у Львові. Нові подробиці давньої історії
- Будинок з історією. Як колишній парафіяльний дім став приватним
- «Із грішми проблем нема». Коли у Львові добудують сміттєпереробний завод
- Із трамваєм чи без. Як планують змінити вулицю Миколайчука
- Паркування у Львові. Що змінилось та де найчастіше штрафують
- Наскладали дров, купили генератор. Як ОСББ Львова готуються до зими
- Без хліба, світла і зв’язку. Як Львів пережив ракетні удари
- «Маємо нову тенденцію». Як змінилася ситуація з орендою житла у Львові
- Білозора чи Вакарчука? Як у Львові перейменують вулицю великих математиків
- «Реально небезпечно». Що робити з електросамокатами у Львові
- «Крапля в морі». Чи вдалося зберегти туризм у Львові попри війну
- «Укрзалізниця» передає лікарню в центрі Львова. Що там буде
- «Це терапія, яка допомагає». Чи варто було проводити Свято музики у скорботний день
- З якими назвами вулиць у Львові ми попрощаємося
- «Треба йти до школи!» Яким буде навчання у Львові з 1-го вересня
- «Не буде червоної доріжки». Чи виграє львівський бізнес від скасування мит на товари
- Чи справді у Львові готові будувати квартири із кімнатами захисту
- Місто-фортеця, або Чим є Львів для путіна
- «На вас чекає смерть за Бучу, Ірпінь, Київ…» У Львові зняли відео, через яке виник скандал
- Як Львів підготувався до можливого нападу Путіна
- Як бізнес у Львові реагує на повідомлення про імовірний напад Росії
- Як отримати відшкодування за розірвані колеса через ями у Львові. Пояснення юриста
- Так продовжуватись не може. Як покращити онлайн-навчання у львівських школах
- Готель на ринку, або Коротка історія «Добробуту» у Львові
- Е-квиток у Львові. Усе про картки, ціни, пільги
- На вершині – пішохід. Що передбачає Піраміда мобільності у Львові
- Перехоплювальні паркінги, е-квиток і безпечні дороги. Що робитиме Львів для покращення мобільності
- Недовіра директорці. Що відбувається у львівському ОХМАТДИТі
- День Х. Коли у Львові запрацює е-квиток і чому не з 13 січня
- Замість автобусів може бути поїзд, або Що змінить у Львові електричка
- У Львові розробили перший тролейбус з автономним ходом. Навіщо він місту та куди поїде
- Одна бригада, сім батальйонів. Як у Львові планують організувати оборону у разі наступу Росії
- «Не дати їм будувати, щоб до них підходили всякі жулікі». У Львові виник скандал через будову на Княгині Ольги
- У яких районах Львова потрібне нове житло та чим виділятися на ринку первинного житла сьогодні
- «У Львові варто будувати кампуси». Що відбувається на львівському ринку нерухомості сьогодні
- «Україна для Росії пріоритет номер один». Аналітик – про можливе російське вторгнення
- «Далі знову буде ескалація». Аналітик про загрозу російського вторгнення
- «Зараз маємо пік». Як змінилась ціна на квартири у Львові
- «Думав, вона послизнулась». Водій маршрутки каже, що не зрозумів, що наїхав на монахинь у Львові
- Все можна робити швидше? Хто та як проєктує львівські вулиці
- Львів готує план, щоб повернути дітей до школи. Як це відбуватиметься
- «Посидіть дома, почитайте книжку». Андрій Садовий про нові обмеження у Львові
- На межі життя і смерті. Що відбувається та хто платить за лікування у лікарні швидкої допомоги
- «Нас зробили крайніми». Що у Львові з вакцинацією вчителів та як дають раду інші міста
- «Ми перестали розуміти, чого хоче покупець». Важливі думки після BookForum у Львові
- Як «спорт поза політикою» стає зброєю проти України
- Біля парку і за 15 хвилин до центру Львова. Які переваги пропонує ЖК Safe Town
- Моцарт виглядає для вас чужинцем, але дайте йому час
- Збережуть чи забудують. Що буде на території кераміко-скульптурної фабрики у Львові
- Усі чекають на апеляцію. Як розгортається справа шести засуджених поліцейських у Львові
- Чи справді спорт поза політикою. Як зреагували на позицію львівського спортсмена Горуни
- «Маємо прийняти нову реальність». Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Місто, де можна розвивати мистецькі ідеї. Ніколя Фасіно про «Французьку весну» у Львові
- «Караван історій». Що буде із кінотеатром у Стрийському парку
- Вода в місті. Як річка Зубра впливає на львів'ян і як її врятувати
- Квіти на руїнах. Що можуть збудувати у лісопарку «Погулянка»
- Як у Львові оновили унікальну браму в будинку, де жила дружина Грушевського
- «Підпільні» матрьошки. Як у Львові заробляють на російській символіці
- Як оплатити за воду, не виходячи з дому. Детальна інструкція
- Законсервований простір. Чого бракує культурі і відпочинку у львівському парку
- Так триває історія. Як демонтаж Монументу Слави у Львові змінює сенси територій
- Від підземелля до небес. Що унікальне можна побачити в соборі святого Юра у Львові
- Як не купити «проблемну» квартиру і чи реально повернути гроші. Розмова з юристом
- План на Великдень. Як церкви у Львові уникатимуть скупчень вірян
- Чи справді можна вакцинуватись залишковими дозами. Журналістський експеримент
- Навколо автовокзалу. Як врятувати від депресії новий район на околицях Львова
- Тут живе дух Львова. Чи зникне з мапи міста кінотеатр «Коперник»
- За тиждень Великдень. Як волонтерки у Львові напекли пів тисячі пасок для військових на Сході
- Епіфаній теж просив. Як у центрі Львова будують храм. Оновлена візуалізація
- Мистецький дух і дірява підлога. Як це – жити в будівлі театру в центрі Львова
- Забуте і нове. Як може змінитись обличчя Львова за кілька років. Візуалізація
- Мені треба тільки житло, розумієш? Історії непомітних
- Як занепав «символ Львова», або Чи зміниться щось на Стрийському автовокзалі
- Як у старі добрі часи. Хто такі садівники Львова і для чого вони місту
- «Пустіть в туалет!» Як це, коли у Львові не працюють громадські вбиральні
- Воля і розрахунки. Що потрібно, щоб запустити у Львові міську електричку
- Шлях вакцини. Як у Львові зберігають і перевозять «щит» від коронавірусу. Репортаж
- На невеликі квартири у Львові ціна зросла. Що змінилось на ринку нерухомості у час пандемії
- Продукти з'їмо самі. Як ресторани у Львові пішли на новий локдаун
- Весняне дежавю. Коли у Львові можуть ввести локдаун
- Два тижні на збір. Що буде із солодощами і кавою з переходу на Митній
- Два Львова. Як минуло перше онлайн-обговорення здорожчання проїзду в міському транспорті
- Тут живе дух Львова. Як дають собі раду бар «Корівка» і «Пиріжкова» на Словацького
- Як привчити львів’ян прибирати за своїми домашніми улюбленцями
- Без бюджету та з виконкомом. Як на сесії домовлялись депутати і Андрій Садовий
- Кав’ярні для чоловіків, цукерні – для жінок. Розваги і торгівля у Львові сто років тому
- Затори у Львові. Чому світлофори в місті працюють так, а не інакше
- Чемні/хамовиті. Громадський активіст про те, як паркуються у Львові та Києві
- Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
- Викинули продуктів на сотні тисяч. Як бізнес у Львові пережив другий локдаун
- Берлін у центрі Львова. Як після реставрації виглядає брама на Князя Романа
- Труднощі перекладу? Що не так із українською мовою у Львові
- Автобуси і політика. Чому Садовий запитує у львів'ян, у кого місту купувати транспорт
- Новий рік та Різдво у Львові сто років тому і сьогодні. Історія, фото
- Дожити до ста. Дві історії довгожителів Львова
- Львівська ОТГ офіційно запрацювала. Як пройшло передноворічне засідання депутатів
- Бруківка, асфальт, камінь і знову бруківка. Сім п'ятниць вулиці Бандери