Хіпстери-трикстери 30-х. Хто такі батяри, через яких сваряться у Львові
Львів у небезпеці! У нашому місті знімають фільм «Шляхетні волоцюги», який, на думку низки культурних діячів і митців, паплюжить образ львівського батяра. Вони звернулись із протестом до народного депутата України Оксани Білозір, звинувативши сценаристів у переписуванні історії. Батяри у фільмі говорять не так, їх зображено як кримінальників і навіть їхню назву відмінюють неправильно.
«Просимо вас втрутитися у цей процес, і якщо його не можливо зупинити взагалі, то принаймні звернутися до Міністерства культури, яке фінансувало даний проект, із вимогою привнести у зйомку фільму історичну правдивість та культурну достовірність», – йдеться у зверненні, яке підписали Юрій Винничук, Петро та Іван Радковці, Мирослава Сидор, Наталія Гурницька, Віктор Морозов, Роман Матис та інші.
Тож у соцмережах завзято сперечаються, чи можна знімати історично недостовірне кіно про львівські 30-ті. Tvoemisto.tv зазирнуло до історичних розвідок, щоб розповісти про батярів правду і тільки правду.
Слово «батяр» походить від угорського betyár – це значить «розбійник», але також «розбишака», «бешкетник». Слово «бетяр» спершу почали вживати на Закарпатті, а наприкінці ХІХ століття воно перекочувало на Галичину. У Сербії за тих часів бетярами називали волоцюг-нероб. Про хлопця з доброї сім’ї, що пустився берега та почав вести асоціальне життя, галичани говорили: зійшов на батяра.
Андрус, антек, тонько, вар’ят, макабунда – так називали зухвалих вуличних хлопців, які не дружать із законом, у Львові початку ХХ століття. Батярами їх почали звати тільки у 1910-ті. «Головним творцем популярного образу батяра був польський журнал Pocięgel, в якому у 1911 році з’явилися перші популярні герої-батяри: Юзько Цюхрай і Сташко (згодом – Марцін) Заливайко», – пише у своєму дослідженні «Батяр від А до Я» Володимир Окаринський. Герої гумористичних журналів про батярів – симпатичні жевжики, облудники, але не злочинці.
Батяри справді не були кримінальниками – тих у Львові називали кіндерами. До бійок і збройних нападів батяри вдавались, захищаючи свій район від чужих, а до грабунку й крадіжок – задля хліба насущного, адже працювати не любили, натомість полюбляли міцні трунки. «…батяр – це синонім гульвіси, нероботящої людини, ошуканця, злодійчука і авантюрника. Але львівський батяр мав ще й прикмети, які дозволяли примкнути очі не на один вчинок, і люди, які навіть потерпіли від батярів, хоч-не-хоч, всміхалися і внутрішньо подивляли їхню помисловість і життєрадість», – характеризує їх Юрій Винничук. Зрештою, у 20-ті та 30-ті батяри стають дедалі більш схожими на сучасних хіпстерів: освіченими, елегантно вбраними і, як зараз би сказали, креативними.
Головним осередком інтелігентного батярства був Личаків. «Майте на увазі, шо Львів на багато районів ділився. Були бандитські райони – Замарстинів і Клепарів. Там були “ножівники”. Голоско – то був район такий: ні бе, ні ме, ні кукуріку. Там були свої батяруси. А еліта батярська, то була на Личакові. Тут, на пляці св. Антонія, де тепер Винниківський базар, сходилися батяруси (вбрані в краватках, у мутельках). Всьо були дуже здібні хлопці, потім з них пани були: судді з них були, професори, музиканти. То всьо були вихідні з батярів – правдиві львов’яки. А львів’ян мусів бути батяром, бо інакше то вже був якісь заблуда», – згадує старий батяр Мирон Ярема.
Провокаційні витівки – «ґєци» були візитівкою батярів. Іван Радковець наводить приклад: «…батяр міг зайти в будь-яку ресторацію і всім присутнім замовити пиво. А опісля відразу ж вийти з кнайпи та піти додому. Розраховуватися доводилося кожному за своє. Як ви можете здогадатися, господар закладу завжди залюбки ставив цьому батяру пиво за такі послуги». Втім, витівки не завжди були невинними. Історик Ігор Чорновол розповідає, що зауваживши чужого, батяри пропонували йому купити загорнену в папір цеглину. І коли зайда не погоджувався, то діставав цеглиною межи очі.
Легендарний львівський футболіст Олександр Скоцень у мемуарах розповідає про нічну пригоду з батярами: «Умить обскочили нас чотири типи так званих небесних пташок, чи то пак батярів, що "не сіють, не орють, а збирають…" Один із них гаркнув:
– Віддавайте все дорогоцінне, що у вас є. Як ні – то вам макітри порозбиваєм.
Моя мати вміла не впадала в паніку. Підійшла до одного з них, підняла його кашкет і мовила:
– Ой, пане Бартолетті, як ся маєте? Як поживаєте? Учора я мала нагоду говорити з вашим батьком. Чи він вам щось переказав для нас?
Батяр зблід, знітився, сам не знає, на яку ногу ступити. Ледь чутно промовив:
– Як це ви, панство, можете такою пізньою порою сюдою ходити? Адже всякі люди тут переходять, можна натрапити на біду… Ми вас тільки хотіли налякати... Ми вас проведемо, — вже цілком смирно запропонував Бартолетті.
– Уклінно дякуємо, ми підем самі». Попри всю свою асоціальність, батяри мали свій кодекс честі та були патріотами Львова.
Не тілько ві Львові були батяри. В Тернополі та околицях їх звали махабундами, у Коломиї йванками, у Станіславові, Бориславі та Перемишлі – теж батярами. Всюди вони мали свою особливу говірку та стиль життя, однак не могли змагатись у популярності із львів’янами, які, до того ж, уславились на всю Галичину своїми піснями та приповідками.
Щепко і Тонько – герої, які зробили образ батяра суперпопулярним: спершу у Львові, потім у всій тогочасній Польщі. В житті їх звали Казімєж Вайда і Генрик Фоґельфанґер, і вони виступали з комічними діалогами у популярній програмі «Весела львівська хвиля». Автором діалогів був Віктор Будзинський. Саме вони у 1939 році зіграли головні ролі у фільмі «Волоцюги». Образ батяра подорослішав разом із ними – у фільмі Вайда і Фоґельфанґер уже не юнаки, а тридцятип’ятирічні чоловіки.
«Волоцюги» були другою частиною батярської трилогії Міхала Вашинського. Перша – «Буде краще» – вийшла 1936 року. Третю – «Серце батяра» – почали знімати у Львові у лютому 1939-го та встигли завершити до нападу Німеччини та Радянського Союзу на Польщу. Проте під час бомбування Варшави відзнята кіноплівка згоріла. Залишилася тільки звукова доріжка та кілька кадрів.
Вашинського наступ радянських військ заскочив у Львові; більшовики вислали режисера до Сибіру. Віктор Будзинський разом із колективом «Веселої львівської хвилі» після окупації втік до Румунії, звідти до Франції та Великої Британії. Наступні сім років львів’яни виступали перед польськими військовими в різних країнах.
Фоґельфанґер-Тонько (сам батяр із Личакова) пережив війну і чотири з половиною десятиріччя соціалістичного режиму та помер 1990 року вже в демократичній Польщі. Польське телебачення зняло про нього документальний фільм. Вайда-Щепко помер 1955-го.
Батярство було міфологізоване ще тоді, як справжні батяри ходили вулицями Львова. «Очевидно, міжвоєнний час із його «палаючою» чи «втраченою» ґенерацією, і з розгубленим соціумом, чи то заздрив безтурботному батяру, чи радше сам вигадував цей типаж», – пише Володимир Окаринський.
Стимулом для творення міфу було й протистояння українців і поляків – двох народів, які вважали й досі вважають батярство своїм національним феноменом. Хоча відомо, що всі чотири великі львівські спільноти – поляки, українці, євреї та німці – мали своїх батярів, а батярський жаргон-балак є коктейлем із цих чотирьох і ще бозна-скількох мов.
Зараз батяри – частина образу старого Львова, якою захоплюються туристи й самі львів’яни. День батяра, велопроменад «Батяри на роверах», батярські мотиви в оформленні львівських кнайп, батярські пісні у виконанні Віктора Морозова та інших сучасних музикантів, балак – батярський жаргон, для якого складений цілий словник… Письменник Богдан Волошин упевнений, що батярство – це те, що львів’яни мають на генетичному рівні, тож батяри у Львові є й зараз, просто не знають, що вони батяри.
А дослідниця Ольга Харчишин пише, що найцінніше, що сучасні львів’яни успадкували від батярів міжвоєнного часу – веселощі. Тож, можливо, й до невдалого трактування образу батярів у «Шляхетних волоцюгах» варто поставитись із гумором?
Ілюстрації з відкритих джерел
Міські акценти
- «Зміна управління містом може потроїти довоєнний бюджет Львова»
- «Для візочника у Львові є два варіанти – дім і балкон». Що можна змінити?
- Де у Львові побачити копію дохристиянської писанки
- Що буде на місці «Добробуту» у Львові. Нові подробиці давньої історії
- Будинок з історією. Як колишній парафіяльний дім став приватним
- «Із грішми проблем нема». Коли у Львові добудують сміттєпереробний завод
- Із трамваєм чи без. Як планують змінити вулицю Миколайчука
- Паркування у Львові. Що змінилось та де найчастіше штрафують
- Наскладали дров, купили генератор. Як ОСББ Львова готуються до зими
- Без хліба, світла і зв’язку. Як Львів пережив ракетні удари
- «Маємо нову тенденцію». Як змінилася ситуація з орендою житла у Львові
- Білозора чи Вакарчука? Як у Львові перейменують вулицю великих математиків
- «Реально небезпечно». Що робити з електросамокатами у Львові
- «Крапля в морі». Чи вдалося зберегти туризм у Львові попри війну
- «Укрзалізниця» передає лікарню в центрі Львова. Що там буде
- «Це терапія, яка допомагає». Чи варто було проводити Свято музики у скорботний день
- З якими назвами вулиць у Львові ми попрощаємося
- «Треба йти до школи!» Яким буде навчання у Львові з 1-го вересня
- «Не буде червоної доріжки». Чи виграє львівський бізнес від скасування мит на товари
- Чи справді у Львові готові будувати квартири із кімнатами захисту
- Місто-фортеця, або Чим є Львів для путіна
- «На вас чекає смерть за Бучу, Ірпінь, Київ…» У Львові зняли відео, через яке виник скандал
- Як Львів підготувався до можливого нападу Путіна
- Як бізнес у Львові реагує на повідомлення про імовірний напад Росії
- Як отримати відшкодування за розірвані колеса через ями у Львові. Пояснення юриста
- Так продовжуватись не може. Як покращити онлайн-навчання у львівських школах
- Готель на ринку, або Коротка історія «Добробуту» у Львові
- Е-квиток у Львові. Усе про картки, ціни, пільги
- На вершині – пішохід. Що передбачає Піраміда мобільності у Львові
- Перехоплювальні паркінги, е-квиток і безпечні дороги. Що робитиме Львів для покращення мобільності
- Недовіра директорці. Що відбувається у львівському ОХМАТДИТі
- День Х. Коли у Львові запрацює е-квиток і чому не з 13 січня
- Замість автобусів може бути поїзд, або Що змінить у Львові електричка
- У Львові розробили перший тролейбус з автономним ходом. Навіщо він місту та куди поїде
- Одна бригада, сім батальйонів. Як у Львові планують організувати оборону у разі наступу Росії
- «Не дати їм будувати, щоб до них підходили всякі жулікі». У Львові виник скандал через будову на Княгині Ольги
- У яких районах Львова потрібне нове житло та чим виділятися на ринку первинного житла сьогодні
- «У Львові варто будувати кампуси». Що відбувається на львівському ринку нерухомості сьогодні
- «Україна для Росії пріоритет номер один». Аналітик – про можливе російське вторгнення
- «Далі знову буде ескалація». Аналітик про загрозу російського вторгнення
- «Зараз маємо пік». Як змінилась ціна на квартири у Львові
- «Думав, вона послизнулась». Водій маршрутки каже, що не зрозумів, що наїхав на монахинь у Львові
- Все можна робити швидше? Хто та як проєктує львівські вулиці
- Львів готує план, щоб повернути дітей до школи. Як це відбуватиметься
- «Посидіть дома, почитайте книжку». Андрій Садовий про нові обмеження у Львові
- На межі життя і смерті. Що відбувається та хто платить за лікування у лікарні швидкої допомоги
- «Нас зробили крайніми». Що у Львові з вакцинацією вчителів та як дають раду інші міста
- «Ми перестали розуміти, чого хоче покупець». Важливі думки після BookForum у Львові
- Як «спорт поза політикою» стає зброєю проти України
- Біля парку і за 15 хвилин до центру Львова. Які переваги пропонує ЖК Safe Town
- Моцарт виглядає для вас чужинцем, але дайте йому час
- Збережуть чи забудують. Що буде на території кераміко-скульптурної фабрики у Львові
- Усі чекають на апеляцію. Як розгортається справа шести засуджених поліцейських у Львові
- Чи справді спорт поза політикою. Як зреагували на позицію львівського спортсмена Горуни
- «Маємо прийняти нову реальність». Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Місто, де можна розвивати мистецькі ідеї. Ніколя Фасіно про «Французьку весну» у Львові
- «Караван історій». Що буде із кінотеатром у Стрийському парку
- Вода в місті. Як річка Зубра впливає на львів'ян і як її врятувати
- Квіти на руїнах. Що можуть збудувати у лісопарку «Погулянка»
- Як у Львові оновили унікальну браму в будинку, де жила дружина Грушевського
- «Підпільні» матрьошки. Як у Львові заробляють на російській символіці
- Як оплатити за воду, не виходячи з дому. Детальна інструкція
- Законсервований простір. Чого бракує культурі і відпочинку у львівському парку
- Так триває історія. Як демонтаж Монументу Слави у Львові змінює сенси територій
- Від підземелля до небес. Що унікальне можна побачити в соборі святого Юра у Львові
- Як не купити «проблемну» квартиру і чи реально повернути гроші. Розмова з юристом
- План на Великдень. Як церкви у Львові уникатимуть скупчень вірян
- Чи справді можна вакцинуватись залишковими дозами. Журналістський експеримент
- Навколо автовокзалу. Як врятувати від депресії новий район на околицях Львова
- Тут живе дух Львова. Чи зникне з мапи міста кінотеатр «Коперник»
- За тиждень Великдень. Як волонтерки у Львові напекли пів тисячі пасок для військових на Сході
- Епіфаній теж просив. Як у центрі Львова будують храм. Оновлена візуалізація
- Мистецький дух і дірява підлога. Як це – жити в будівлі театру в центрі Львова
- Забуте і нове. Як може змінитись обличчя Львова за кілька років. Візуалізація
- Мені треба тільки житло, розумієш? Історії непомітних
- Як занепав «символ Львова», або Чи зміниться щось на Стрийському автовокзалі
- Як у старі добрі часи. Хто такі садівники Львова і для чого вони місту
- «Пустіть в туалет!» Як це, коли у Львові не працюють громадські вбиральні
- Воля і розрахунки. Що потрібно, щоб запустити у Львові міську електричку
- Шлях вакцини. Як у Львові зберігають і перевозять «щит» від коронавірусу. Репортаж
- На невеликі квартири у Львові ціна зросла. Що змінилось на ринку нерухомості у час пандемії
- Продукти з'їмо самі. Як ресторани у Львові пішли на новий локдаун
- Весняне дежавю. Коли у Львові можуть ввести локдаун
- Два тижні на збір. Що буде із солодощами і кавою з переходу на Митній
- Два Львова. Як минуло перше онлайн-обговорення здорожчання проїзду в міському транспорті
- Тут живе дух Львова. Як дають собі раду бар «Корівка» і «Пиріжкова» на Словацького
- Як привчити львів’ян прибирати за своїми домашніми улюбленцями
- Без бюджету та з виконкомом. Як на сесії домовлялись депутати і Андрій Садовий
- Кав’ярні для чоловіків, цукерні – для жінок. Розваги і торгівля у Львові сто років тому
- Затори у Львові. Чому світлофори в місті працюють так, а не інакше
- Чемні/хамовиті. Громадський активіст про те, як паркуються у Львові та Києві
- Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
- Викинули продуктів на сотні тисяч. Як бізнес у Львові пережив другий локдаун
- Берлін у центрі Львова. Як після реставрації виглядає брама на Князя Романа
- Труднощі перекладу? Що не так із українською мовою у Львові
- Автобуси і політика. Чому Садовий запитує у львів'ян, у кого місту купувати транспорт
- Новий рік та Різдво у Львові сто років тому і сьогодні. Історія, фото
- Дожити до ста. Дві історії довгожителів Львова
- Львівська ОТГ офіційно запрацювала. Як пройшло передноворічне засідання депутатів
- Бруківка, асфальт, камінь і знову бруківка. Сім п'ятниць вулиці Бандери