
blogspot.com/
І ти, Бруте? Як і чому львів'яни переходять із різних професій в ІТ
На порталі work.ua в розділі ІТ розміщено в 14 разів більше резюме, ніж вакансій. Протягом десяти років кількість робочих місць у галузі очікувано збільшиться у два з половиною рази. В ІТ приходять не тільки випускники профільних спеціальностей, але й люди з інших професій. Однак бути айтішніком — це не лише писати програми за допомогою кодів. ІТ-спеціальностей багато, і, перш ніж перепрофільовуватися, потрібно з’ясувати, що саме вас цікавить.
Щороку університети випускають 12 тисяч спеціалістів, а навчальні центри — понад 20 тисяч слухачів. Однак хоча загалом на ринку праці у сфері ІТ попит перевищує пропозицію, певних спеціалістів усе ж бракує. ІТ-компаніям потрібні не лише розробники — це 60 % вакансій. Інші 40 % — аналітики, менеджери з продажів, маркетологи, акаунт-менеджери, SMM-спеціалісти. Найбільше потрібні фахівці з кібербезпеки, спеціалісти з управління проектами, веб-дизайнери, менеджери попередніх продажів, технічні редактори. На думку бізнес-консультантки Вікторії Цицак, перспективними на ринку також будуть бізнес-аналіз, бізнес-консультування та наука про дані. Особливо цінується, якщо людина поєднує знання та навички із різних напрямів.
Із чого почати
Один зі способів влаштуватися на першу роботу в ІТ — знайти компанію, де є навчальні, зазвичай безкоштовні, курси (GlobalLogic, SoftServе, Eleks та інші). Учнів, які успішно опанували програму курсів, запрошують на роботу. Новачки, як правило, стартують із початкового рівня. В ІТ-сфері досить чітка градація кар’єрних рівнів, від початківця до лідера. Поділ такий: людина з досвідом від трьох місяців роботи та англійською нижче середнього претендує на рівень молодшого спеціаліста, від двох років та середньою англійською — середнього спеціаліста, від трьох років досвіду та англійською, вище середньої, — на рівень старшого. Лідером може стати той, хто у галузі понад чотири роки, і впевнено спілкується англійською.
Початківців беруть на роботу як джунів (так їх скорочено називають від англійського слова junior, молодший), і саме вони зазвичай виконують наймаруднішу роботу. Зарплата стартує від 200 доларів, із можливістю кар’єрного зростання. За величезної конкуренції перемагає той, хто вміє більше. Для роботи в ІТ потрібно знати англійську. Так легше вчитися, кодити і спілкуватися із клієнтами. Математику вчити не потрібно, але її знання будуть перевагою. Щоб непроходити підготовчі курси даремно, наперед ознайомтеся із вимогами до кандидатів на ту посаду, яка вас цікавить.
Читайте також: Зарплата від $570 до $3000. Яким є IT-ринок праці у Львові. Візуалізація
Кожного року портал для айтішників dou.ua складає портрет середньостатистичного ІТ-спеціаліста. Серед іншого там розміщують статистику, чому люди обрали роботу в цій галузі. 79 % цьогорічних респондентів обрали ІТ, бо цікавляться технологіями, 53 % — через високі зарплати (за даними компанії «PwC Україна», дохід в ІТ-галузі у 2016 році зріс на 10 %, у порівнянянні з попереднім роком), 45 % — через можливість кар’єрного зростання, 28 % — через гнучкий графік, 16 % — незашорений колектив, 15 % — випадково. Часто не тільки гроші чи зацікавлення спонукають змінити професію, а й бажання подивитися на життя по-новому.
ІТ — це не лише про гроші
Сергій Козюк воював на Сході, після демобілізації у 2015-му почав вивчати Java Scipt та FrontEnd розробку на курсах «АТО-Академії». До війни Сергій працював у відділі контролю на підприємстві.
«Багато моїх друзів працюють в ІТ-сфері. Коли ми повернулися з фронту, хотілось чогось нового. Фінансовий чинник теж важив. Коли ми йшли на війну, долар був по 8 грн, а коли повернулися, — по 16. Мені зателефонував друг і сказав, що у його компанії проводяться ІТ-курси для ветеранів АТО. За освітою я радіофізик, і деякі знання мені допомогли в ІТ. Дуже підтримали друзі, в одного з них я жив перші 3—4 місяці, і паралельно навчався», — розповідає Сергій.
Сергій Козюк
Він уже третій рік працює FrontEnd-розробником: проектує та розробляє веб-сайти та веб-компоненти у компанії Eleks. Каже, що гроші не можуть бути єдиною мотивацією працювати в ІТ. Ті, хто працюють лише заради грошей, більше ризикують професійно вигоріти.
«До переходу в ІТ я вважав, що робота і сім’я — це різні речі. Зараз усе навпаки: я можу працювати віддалено, сходити в поліклініку чи посидіти з дитиною. Тут немає керівника, ще головнішого керівника, а потім ще директора керівників. Від початку роботи в ІТ у мене зруйнувалося багато стереотипів. Здивували люди — вони менш агресивні, не самозакохані і дуже дружелюбні. Дочекатись 18:00 і схареним піти додому, кожного дня мріяти про вихідні — це не про ІТ, бо тут треба бути постійно захопленим», — говорить чоловік.
Оксана Новицька за освітою перекладач, але вибрала для себе сферу ІТ. Почала відвідувати курси за рекомендацією друзів. Згодом працювала інженером із забезпечення якості, керувала проектами, а зараз є бізнес-аналітиком. Працювала у польській, німецькій, голландській та українських компаніях.
Оксана Новицька
«Не важливо, чи працюємо ми офіціантами, продаємо квіти чи створюємо мобільні додатки — головне, аби нам це подобалося. Перехід в іншу спеціальність дуже міняє людей, і ключове тут, — який сенс вони у це закладають: перейти заради грошей чи заради задоволення від роботи. Хтось в ІТ-сфері реалізовує амбіції, інші шукають верстат для друкування готівки. Я обрала перше», — говорить дівчина. Після двох років віддаленої роботи Оксана зрозуміла, що вона не інтровертка, а екстравертка, і перебралася до офісу.
ІТ — це не лише кодити
Вікторія Цицак більше 10 років працює у сфері бізнес-консалтингу, розробляє ІТ-стратегії та проекти для державних структур і міжнародних компаній.
Читайте також: «Не бійтеся ставити нескромні цілі». Поради жінок, що досягли успіху в ІТ
«Сфера новітніх технологій — це дуже широкий спектр можливостей, і варто спочатку зрозуміти, в якому напрямку хочеться працювати. ІТ часто розглядають спрощено: “буду кодити і писати програми”, але є й багато іншого. Наприклад, можна розробляти дизайн застосунків чи аналізувати тренди в індустріях. Варто поспілкуватися з колегами і друзями, які мають досвід роботи, та оцінити власні можливості. Наприклад, як на мене, щоб працювати у бізнес-аналізі, потрібно одночасно розумітися на бізнесі та технологічних трендах, на економіці та роботі державних органів. Звісно, все залежить від проектів та залучених до роботи сторін», — говорить Вікторія.
Вікторія Цицак
Експертка розповідає, що чітко поставлена мета допоможе людині досягти бажаних успіхів: «Моя колега багато років працювала головним бухгалтером, але між тим паралельно цікавилася ІТ. Зараз вона вже перейшла в ІТ, вчиться кодити та опановує основи бізнес-аналізу. Звісно, для неї є викликом те, що треба вивчати деякі базові речі, але все залежить від цілеспрямованості».
Уявлення про ІТ як про галузь, де можна заробити легко і швидко, часто спрощене, адже заробіток насправді є наслідком важкої розумової праці. Переваг також не бракує: зарплата у валюті, кар’єрне зростання, неформальне спілкування та активний розвиток. Однак кожна людина повинна зважити для себе сама, у який спосіб і в який ролі приєднуватися (якщо приєднуватися) до ІТ.
Текст – Василь Арович
Фото надані героями
Міські акценти
- Статки підлеглих мера Львова. Доходи, грошові активи та нерухоме майно
- Не буває однакових. Як львів’янка дає нове життя старим вишиванкам
- Перший. Як у Львові змінюється найстаріший дитячий театр в Україні
- Гнучкі межі. Чи загрожує щось парку культури і відпочинку у Львові
- Перегони на Личаківській. Як львів’яни долають перекопані дороги. Фоторепортаж
- Романтика на Донбасі. Як доброволець з Львівщини зустрів свою дружину-британку
- П’яна справа. Що заважає судити нетверезих водіїв швидко і справедливо
- Місто чоловіків. Чому Львів не пишається відомими жінками
- Повези мене туди, де асфальту нема. Чому Львів купує старенькі трамваї?
- Кредитна історія. Скільки винен Львів і скільки ще може позичити
- Дай лапу, покажи жетончик. Як працює реєстрація тварин у Львові
- Півжиття в заторах. Як зробити центр Львова вільним для проїзду
- Для чого Львову потрібен ЛАЗ: відновити, викупити, зарезервувати?
- Найщасливіші львів’яни. Як живе і про що мріє мікрорайон Знесіння
- «Тренуйтеся на кішках!»: архітектори про підземний паркінг біля ЛНУ
- Припинити битву шкіл. Які нові правила потрібні Громадському бюджету Львова
- Кремнієва долина між панельних будинків. Як розвивається південний захід Львова
- 10 проблем центру міста, які треба розв’язати, щоби Львів не втратив обличчя
- Новобудови-2018. Яке житло купуватимуть у Львові цього року
- Колядка, яка йде з душі: про різдвяні традиції Оксани Мухи
- Не готові до експериментів. Чому данські митці посварились із Тарасом Возняком
- Ніч замкнених дверей. Чому цілодобовий доступ до гуртожитків у Львові не діє?
- Ближче до неба. Чи готовий Львів стати містом хмарочосів
- Шкільні офіцери поліцїі: стати друзями для дітей, щоб уберегти
- Чемність заради життя. Як допомогти львів’янам цивілізовано поводитись на дорогах
- Королі стін. Хто, як і навіщо малює мурали у Львові
- Приємне з корисним. Якою може бути канатна дорога на Високий Замок
- «Я не знала жодного слова українською». Як у Львові долають мовний бар’єр
- «Поліцією дітей не лякають – це вже добре». Що не так із безпекою Львова
- Нирки Львова. Фоторепортаж із очисних споруд «Львівводоканалу»
- Трудова міграція зі Львова: хто їде, куди їдуть, чого шукають і чи повернуться
- Неслава праці. Як виглядають львівські підприємства, які хочуть ревіталізувати. Фото
- Вілла Левинського, яка може зникнути, та її мешканці. Фоторепортаж
- «Бруківка – це наша історична пам’ять». Фоторепортаж
- Регбі у Львові. Гра, що гартує характер і вчить приймати рішення
- Дім для Маші. Як забирали ведмедицю з «Південного» і де вона тепер житиме
- Скарби Любомирських. Львів’янам уперше за 80 років показали унікальні експонати
- Місця несвободи. На Львівщині хворих тримають у нелюдських умовах
- Готель Belvedere і вахтер Бобік. Невідома історія театру Курбаса
- Яким буде перший сміттєпереробний завод у Львові. Візуалізація
- Пижики, несуни і тамагочі. Як створювали сайт про Львів 90-х
- Руки примерзають. Чому електротранспорт у Львові виживає, а не розвивається
- Хроніки перголи. Як живе громадський простір у Рясному-2
- Кнайпи й кібернетика. Чому бари не менш важливі за бібліотеки
- П’ять ключів до успіху. Як українським стартапам бути успішними вдома
- Ми нездорові. Олександр Фільц про суспільство, яке ігнорує свої хвороби
- Пішохідний міст, своя площа Ринок і Фабрика повидла. Як зміниться Підзамче
- М – маршрутка, Р – рагуль. Абетка львівського транспорту
- Як медуніверситет обирав собі старого ректора по-новому. Фоторепортаж
- М’ясо з землі. Репортаж із львівських ринків, де буяє антисанітарія
- «Найкраща кав’ярня» для «Вірменки»: заслужена перемога чи данина минулому?
- Львівську воду можна пити. Але є кілька «але»
- Не бійтесь індійських вакцин. Де, коли і чим щепити дітей і дорослих у Львові
- #шотозамісто Львів: камерність, провінційність, забуття і кепський транспорт
- Трамвай, який ми втратили. Штрихи до історії львівського електротранспорту
- Річка, з якої можна пити. Як Варшава за кілька років очистила Віслу
- «У школі секс визначають як щось, від чого бувають діти і болячки»
- «Не вб’є, але погіршить». Як активісти заблокували будівництво готелів на Знесінні
- «На нас чекає ще більше тролінгу й маніпуляцій». У Львові говорили про інформбезпеку
- «Будуємо Україну разом». Як волонтери зводять стіни довіри для України
- Як облаштують тротуари на оновленій вулиці Бандери. Візуалізація
- Прогулянка майбутнім пішохідним кільцем у центрі Львова. Фото, відео
- Подружити сусідів. Фоторепортаж із першого Знесіння-Фесту у Львові
- Нова забудова у студмістечку Політехніки: чому мешканці проти гуртожитку
- Відкритий не лише для туристів. Бренд Львова зроблять ближчим до львів’ян
- Площа Ринок говорить російською. Чому так сталось і що робити?
- Підземні паркінги у Львові: навіщо, де, коли і як
- Квіти на мільйон. Що можна було б купити замість букетів на 1-ше вересня. Інфографіка
- Європа повернулась до кам’яниць. Британський урбаніст про новий тип житла
- Перемагають згуртовані. Як виграти конкурс громадського бюджету
- Небо над Сиховом. Митці про красу, яку бачать у спальному районі Львова
- Як «розумнішає» Наукова. Комп’ютеризацію району почали з навчальних закладів
- Хіпстери-трикстери 30-х. Хто такі батяри, через яких сваряться у Львові
- Копи на велосипедах. Як ЄС допомагає реформувати львівську поліцію
- Перші люди на Сихові. Як розвивався наймолодший район Львова
- Реформа стоматології у Львові. Навіщо вона і чому лікарі проти
- «Інвестора треба любити». Що заважає будувати сміттєпереробні заводи на Львівщині?
- Онуки Франца Йосифа, MozArt і «Чорний хрест». Як Львів співпрацює з Австрією
- Дороги, паркінги й дахи. 10 питань до Ірини Маруняк про проблеми ЖКГ Львова
- «Кузнєчік» без нафталіну. Що відбувається з Палацом Хоткевича
- «Чо ти стартуєш?!». Як мешканці Кульчицької об’єдналися проти забудови
- Больові точки велоЛьвова. Мапа проблем і способи їхнього розв’язання
- Під егідою АТП-1. Що відбувається з приватними перевізниками Львова
- У центрі Львова вперше за сто років планують звести храм. Хто проти?
- Диво-картопля, ІТ та друзі УПА. Як Львів співпрацює з Нідерландами
- Якщо ти любиш бороду, ти повинен її відпустити
- Чи варто львів'янам сортувати вдома сміття? Роз'яснення від перевізників і посадовців
- Місто, недружнє до водіїв. Чому у Львові їздять не за правилами, а як вийде
- Далекі сусіди. Як Львів співпрацює з Європейським Союзом
- Як організувати сортування сміття в офісі
- Показати, що ми – не барани. Чому львів’яни прийшли на флешмоб «Зберегти Ryanair»
- Екстрена медична допомога у Львові: коли «швидка» не мусить поспішати
- Місто-магніт для талановитих. Як у Львові втілюють ідеї креативного міста
- План Б. Львів не втрачає надії на Ryanair
- Історія успіху на Лисенка, 14. Як львів’яни вибороли дитячий майданчик
- Забагато лікарень. Медична реформа буде, навіть якщо на неї не дадуть грошей
- Е-медицина вже тут. Як сихівська поліклініка переходить в електронний формат
- Зробити Львів столицею знову. Навіщо міськраді ще один інститут
- У Бога сміття немає. Як звільнити Львів від відходів не на день, а назавжди
- Спільнота без перегородок. Чому львів’яни обирають роботу в коворкінгу