Про будинок, у який одним із перших у Києві влучили уламки ракети, знімуть фільм.

Торік 25 лютого рано-вранці система протиповітряної оборони збила ворожу ракету. Уламки впали у спальний район Позняки, що на лівому березі Києва. Внаслідок цього на вулиці Кошиця, 7 та 7А були пошкоджені багатоквартирні будинки.

Журналістка Tvoemisto.tv відвідала мешканців цих будинків майже через рік після катастрофи та дізналася, яка ситуація з  відновленням їхнього житла.

У 10-поверховому будинку на Кошиця, 7, де ще кілька місяців тому були вибиті вікна, обгорілі стіни й розтрощені плити, тепер кольоровий фасад.

Перші поверхи, які найбільше постраждали від вибуху, укріплені спеціальними металевими конструкціями. Вікна нові, деякі ще навіть із транспортною плівкою. Від вирви, що утворилася, вже нема сліду –  навколо свіжоскопаний чорнозем.

Поряд із цим будинком стоїть іще один – 16-поверховий. У ньому найбільше постраждали 8 та 9 поверхи, там була пожежа. Також у деяких квартирах ударною хвилею вибило вікна. Сьогодні про пожежу там нагадують лише поодинокі розтрощені кондиціонери, відсутність шибок на кількох балконах і пошкоджена уламками цегла на стінах.

Віктор Скуйбіда, голова ОСББ будинку на вулиці Олександра Кошиця, 7А, показує фундамент, який змістився від вибуху. Біля цього місця є сходи, які ведуть у підвал. Саме там люди ховалися в перші хвилини після катастрофи.

«Основний удар був сюди, – показує Віктор на перші поверхи сусідньої 10-поверхівки. – Перших чотирьох поверхів просто не стало. У нас же найбільше постраждав 9-ий. На балконі був невідомий предмет, який зайнявся, почалася пожежа, яка перекинулася на 10 та 11 поверхи».

Віктор проживає на третьому поверсі цього будинку. У нього загоряння не було, лише вибило скло у вікнах.

«О 4:20 пролунав вибух. Я був усередині, моя донька спала в кімнаті, де вибило вікна. Вона повністю вкрилася ковдрою і не постраждала. Навіть не уявляю, як їй так пощастило», – згадує чоловік.

Віктор зі своєю сім’єю вибіг на вулицю. Туди вже спускалися інші сусіди. Рятувальники прибули за лічені хвилини: гасили пожежу, визволяли з квартир тих мешканців, які самі не могли вийти.

«У той же день почали розбирати завали у  будинку, – веде далі  Віктор Скуйбіда. – Вже о 10 годині нам привезли два рулони плівки, щоби хоч чимось позабивати вікна. Далі ситуація трохи затягнулася».

Влада міста дала розпорядження голові ОСББ підрахувати суму збитків. Мешканці 16-поверхівки нарахували три мільйони гривень за вибиті вікна, двері та інше пошкоджене майно. 

Наприкінці березня міський голова Віталій Кличко повідомив, що столиця виділяє з бюджету майже 600 мільйонів гривень на реконструкцію і капремонт житлових будинків та приміщень соціальної інфраструктури, які були пошкоджені внаслідок воєнних дій. Ще 200 мільйонів гривень дав уряд.

Віктор самостійно поставив вікна на своєму балконі, решту замінювати не поспішав, сподівався на обіцяну допомогу. Так само зробили інші мешканці будинку, хоча й мали фінансову можливість.

«Довго чекати ми не могли. Влітку з плівкою на вікні було дуже важко жити: вона не гріла, але коли світило сонце, то виділяла запах,  дихати було неможливо, – пояснює чоловік. – Тому я поставив на своєму балконі якісні вікна. Думав, якщо інші влада так і не встановить, то хоч трохи тепліше буде взимку. Проте вже на початку вересня прийшли майстри, зробили заміри вікон, а ставити їх почали вже наприкінці жовтня».

Київська міська адміністрація зобов’язалася встановити вікна, щоб забезпечити енергозбереження і підготовку до зими відповідно до технічного паспорта будинку. Згідно з даними техпаспорта, засклених балконів немає, тому встановлювати скло мешканці мусять самотужки.

Квартира пані Марії теж постраждала від вибуху. Пенсіонерка живе в цьому ж будинку на четвертому поверсі, зараз працює консьєржкою у 16-поверхівці. Почала працювати, аби віддати гроші, які позичила на ремонт.

«Ось тут були двері, які вибило ударною хвилею. Всередині ще навіть лишилися дві дошки від них, – показує на дверну коробку, де були другі двері, і заводить мене до помешкання. Коридором ідемо в спальню. – Тоді о 4:20 я лежала на ліжку. І як бомбонуло, то все скло на вікнах разом із дерев’яними рамами повилітало. Ноги були під ковдрою, а все скло зверху. Добре, що навпроти ліжка стоїть ікона – вона мене й урятувала».

Пані Марія два місяці проживала в коморі. Син допоміг заклеїти вікна плівкою, але у квартирі все одно було прохолодно.

«У серпні сусіди вже почали ставити собі вікна. Я склала дві пенсії, небайдужі мешканці скинулись мені по 300 гривень на картку, я поставила три вікна та один засклений балкон дверима. Все це обійшлося в 50 тисяч гривень».

Жінка веде нас до іншої кімнати, де також були вибиті вікна. На вікнах – старенькі штори, нові під час вибуху згоріли. На стіні – великі вишиті ікони. Це хобі пані Марії. На диво, жодна з них не постраждала.

Жінка розповідає, що не дуже покалічилася під час вибуху – отримала тільки легкі порізи на ногах. Каже, що допоміг приготований власноруч настій. Рани загоїлися.

Електро-, водопостачання й опалення в багатоповерхівці після вибуху були, а ось у будинку поряд одразу перекрили всі комунікації.

У 10-поверхівку, яка постраждала, подали газ. Уламки ракети пошкодили газову трубу, і мешканці не знали, що буде далі. Дехто думав, що квартири взагалі доведеться зносити.

«Люди, яким нікуди було подітися, весь час були тут, просили  підключити хоч якісь комунікації. Газ підключили в середині літа, потім дали воду й електрику», – розповідає Ярослав Коробка, мешканець  квартири на 10-му поверсі.

Молодий хлопець у яскраво-жовтій куртці та з дредами згадує, що в перші дні, коли він повернувся додому після тримісячної відсутності, прокидався серед ночі через гуркіт потрощеного даху і здригався від звуків сусідської пральки. Помешкання, яке він орендує, менше постраждало, аніж сусідні, проте йому також довелося робити ремонт.

Він режисер, знімає фільм про мешканців будинку на вулиці Олександра Кошиця. Каже, що хоче, аби люди не забували про звірства, вчинені росією щодо українців…

Анастасія Коваль 

Фото - Роман Попов, особистий архів Ярослава Коробки