Як бізнес впливає на територію, де працює, а територія — на бізнес, та як вони можуть співпрацювати задля взаємного розвитку.

Чому для бізнесу важливий не лише продукт, а й територія, де він твориться, для чого компаніям інвестувати в місцеві ініціативи та як зробити Львів насправді культурною столицею, під час панелі «Маркетинг територій», модерованої директором Tvoemisto.tv Тарасом Яценком, у межах «ForumWest маркетинг» розповідали директор мережі знань PPV Knowledge Networks І Володимир Воробей, засновник заповідника «Тустань» і однойменного фестивалю Василь Рожко та галерист, митець, організатор виставки «Ангели» та співорганізатор Року Івана Левинського у Львові Павло Гудімов. Tvoemisto.tv занотувало найважливіше.

Навчитися говорити між собою, а не мавпувати

«Наш центр інформаційної підтримки бізнесу уже 10 років розвиває екосистеми для підприємств. Зокрема, ми працюємо з громадами або з проєктами, які їх підтримують, аби розвивати економіку. Наприклад, ви — міський голова, і думаєте, як розвинути економіку у себе в місті. Ви можете будувати індустріальні парки, технопарки, робити промоцію, будувати аеропорти, розвивати туризм та бренди. І ви прийдете до того, що вам буде потрібний бренд території, туристичний продукт», — розповідає директор мережі знань PPV Knowledge Networks І Володимир Воробей.

За його словами, у людей є велике бажання видавати бажане за дійсне або позиціонувати свою територію з погляду на успішні кейси. Якщо Волочиськ має класний парк, то Підволочиськ, розташований через річку, подає на фінансування програми добрива — теж для парку. Ми мавпуємо наші маркетингові підходи, каже Володимир Воробей, і це пов’язано з тим, що немає взаємодії між різними секторами.

«Більшість з нас не дотична до розробки маркетингової стратегії Львова. Те, який у нас туристичний бренд, стратегія, переважно стосується дуже невеликої кількості людей. І це нормально, ми ще вчимося взаємодіяти. Львів навчився це робити, але в багатьох інших містах люди ще вчаться говорити між собою», — говорить він.

Ще добрим кейсом, на думку Володимира Воробея, є Івано-Франківськ. Команда «Теплого Міста» заснувала громадський соціальний ресторан Urban Space 100, на інноваційний центр «Промприлад» згенерувала 2,5 мільйони гривень інвестицій.

«Люди приїжджають у місто і згадають про них швидше, ніж про якісь інші ініціативи, які, наприклад, робить міська рада. У той же час і міська рада, і «Тепле місто», і місцевий бізнес активно співпрацюють над позиціонуванням Івано-Франківська, визначенням власних сенсів, а не мавпуванням чужих. І це правильно», — переконаний фахівець.

Не креативність, а інтелект

Володимир Воробей каже, що не дуже у захваті від прийняття стратегії креативного міста у Львові — «таке враження, що креативністю хочуть прикрити системні проблеми, наприклад, з громадським транспортом, незаконними забудовами, прозорістю управління». Натомість йому імпонує позиціонування Львова з точки зору освіти — як інтелектуального центру, де генеруються знання, куди приїжджають по знання і де на знаннях заробляють.

«У цей же час залишаються відкритими питання: скільки ми ще можемо прийняти туристів і позиціонувати себе як музей, що туристу робити у Львові зараз, чи маємо ми культурні продукти, по що до нас приїжджають люди — по пиво чи в нічний клуб чи ще по щось? Також питання, як бізнес залучений до маркетингу територій, як він може долучитися і з чого скористатися», — каже Володимир Воробей.

Читайте також: «Люди робили ставки, скільки ми протримаємося». Як у Львові працює кримська пекарня

За його словами, бізнес може долучитися до гарних ініціатив, які є на території: не лише для того, аби просунути свій бренд і залучити нових клієнтів, а й щоб підтримати культурні, освітні інституції та проєкти. Так роблять ті бізнеси, що підтримують «Тепле місто».

«Вони б могли робити чергове свято пампуха під своїм брендом, а натомість пішли шляхом створення спілки, долучилися до ініціативи, що, як прожектор, дає їм трошки святості», — пояснює Володимир Воробей.

Він переконаний, що бренди і компанії, маркетинг-фахівці мають і можуть активно долучатися своїми бюджетами і позиціонуванням до того, щоб просувати територію, на якій вони базуються, з якою вони хочуть асоціюватися і де хочуть створювати локальні продукти.

«Наприклад, я люблю якісь ковбаски з назвами, звідки вони. Одразу хочеться дізнатися більше про це село — де воно, чим особливе. Бренди мають не тільки підтримувати ініціативи, які вже є, а й створювати нові, з якими буде асоціюватися територія. Якщо лишити цей процес тільки владі, то вона може «вистрілити» не в ту сторону: наприклад, як Умань зараз асоціюється з конфліктами, що не добре для місцевого бізнесу. І він ховається, не хоче показувати свого походження. Мені не хочеться, щоб бренди так поводилися, а, навпаки, щоб гордо казали: «Ми — із Запоріжжя» чи «Ми з Харкова», — каже Володимир Воробей.

Фестиваль не про гроші, а про цінності

Заповідник «Тустань» розташований біля невеликого села Урич поблизу траси Київ — Чоп, поруч з ним — Східниця і Трускавець. Як розповідає засновник заповідника та однойменного фестивалю Василь Рожко, саме село зараз має 70 дворів, де живуть менше 200 людей. У Середньовіччі в Тустані була фортеця, яка контролювала третину переходів через Карпати, була митницею на сольовому шляху і керувала величезною волостю.

«Ми створили її модель, а для того, щоб зробити її живою та зрозумілою не лише науковцям, — започаткували фестиваль. Ми хотіли, щоб відвідувачі могли поринути в цю атмосферу — подивитися, як билися воїни, як скакали на конях, стріляли з лука, як танцювали і били горщики», — каже Василь Рожко.

За його словами, це був час високої культури нашої держави, до якої ще не дотягувалася Європа. І для засновників фестивалю це важливо, бо він — про цінності.

«Було б простіше зробити його просто музичним, привезти пиво, продати багато квитків і не мати проблем з фінансами, але в нас сімейний фестиваль. Він виростає на три дні на всіх галявинах довкола скель, більше 20 локацій, тисячі людей. Потім він згортається, залишаючи по собі скелі, потоки і чисті галявини», — пояснює Василь Рожко.

Читайте також: Як популярні міста дають собі раду з туристами і до чого тут Львів

Тут йдеться про heritage-туризм, продовжує він. Окрім красивих гір, є культурна спадщина, дуже вдало поєднана с природою. Люди хочуть знати, що там було, і в «Тустані» є для цього маленький, але сучасний музей з 3D-макетами. Усього, крім артефактів, можна торкатися руками.

«Ви можете завантажити додаток, приїхати до «Тустані» і дивитися з різних сторін, як вона виглядала. Це дуже важливо для спадщини. Ми не втручаємося в пам’ятку, не відбудовуємо того, чого достеменно не знаємо, не збільшуємо руйнування скелі, але кожен може побачити її у своєму смартфоні. Ми пішли далі — до віртуальної реальності. Ви можете одягнути шолом і «політати» на дельтаплані над фортецею, і це дуже реалістично — з незвички може навіть захитати», — розповідає Василь Рожко.

«Ми не хочемо бути схожими на "Парк Київська Русь"»

За його словами, розвиток фестивалю вплинув на територію — до «Тустані» зробили дорогу, а також облаштували освітлення. У свою чергу нова дорога збільшила відвідуваність. Якщо минулого року було 120 тисяч відвідувачів, до того — 90 тисяч, то цього року вже очікують 150 тисяч.

«Така кількість людей породжує нові запитання: як їх нагодувати, де поставити машини. Жодна хата в селі, жодне подвір’я не може вмістити таку кількість машин, нагодувати таку кількість людей. У 2010 році боролися проти незаконного будівництва великого готелю, який мав заступити скелі. Розвинути інфраструктуру треба, але потрібно зробити це правильно, аби не стати другою Східницею чи Яремче з хаотично забудованими горами, — каже Василь Рожко.

Цьогоріч на фестивалі вирішили проблему вуличної торгівлі і переселили торговців у красиві альтанки-будиночки з ліхтарями, кухнями, сувенірними крамничками. Їхній дизайн розробила Проектна майстерня Бєляєвих відповідно до дизайн-коду заповідника — архітектура, нейтральна до пам’ятки, але сучасна.

«Ми не хочемо щось імітувати, бути схожими на «Парк Київська Русь», бо в нас є справжня пам’ятка. А на місці колишньої торгівлі тепер великий дитячий майданчик», — розповідає Василь Рожко.

Читайте також: Місто-мрія. Як розширити центр Львова для комфорту львів’ян і туристів

Заповідник — не єдиний гравець, продовжує він, є громада, що живе тут щодня. Що вона має робити, як розвиватися? Чому ці люди мають тут лишатися? Очевидно, що вулична торгівля є вигідною, говорить Василь Рожко.

«Є 3-4 підприємці, двоє великих — це роботодавці, які утримують низку місцевих жителів і заробляють достатньо, щоб купляти будинки і землю. А що робити звичайним людям? Колись тут хотіли зробити скансен — як Пирогово чи Шевченківський гай. Чи хочете ви бачити мертве село, де вам тітонька каже не заходити за мотузку?», — каже він.

За його словами, поруч із заповідником хочуть зробити екомузей, який зараз є трендом у світовій музейній справі. 

«Живе бойківське село, де дійсно живуть люди у своїх хатах, опікуються не тільки своїми домівками, а й сусідів, тримають худобу не тільки для молока чи м’яса, а й для атракції. Це наше бачення розвитку. Ще 100 років тому в цьому селі було 100 громадських організацій, були й «Просвіта», і «Дністер». Ми показуємо, як будувати сучасне, зберігаючи традиції, розвивати не тільки середньовічні пам’ятки, а й бойківські звичаї, започаткуємо тематичний фестиваль», — говорить Василь Рожко.

Найдовша інвестиція, що працює століттями

Галерист і митець Павло Гудімов каже, що з бізнесом про культуру потрібно говорити мовою бізнесу. Креативна та культурна індустрія нікого зараз в Європі, Сполучених Штатах Америки чи Японії не здивує, бо металургійна промисловість Росії не заробляє і десятої долі того, що заробляє американська анімація, говорить він. Компанії зараз рідше інвестують в нерухомість, а більше й частіше — в освіту, стартапи, маркетинг територій, який є найдовшою інвестицією і працює століттями.

«Так само і у фахівців галузі культури: перед вами скромно сидить людина, у яку держава, приватні фонди і люди інвестували 6 мільйонів за місяць, коли я приніс ідею на блюдці», — наводить власний приклад Павло Гудімов. Його виставку «Ангели» у Львові за три місяці відвідали майже 25 тисяч людей.

Проте, за його словами, у культуру зараз готові інвестувати лиш приблизно 3% бізнесменів.

«Коли ми говоримо про еліту, яка має бути в Україні, ми розуміємо, що еліта і культурно орієнтовані люди — це одні і ті ж люди, і їх не більше, ніж 3%. Хто з вас наступного року готовий інвестувати у фестиваль «Тустань»? Ваша відповідь говорить про ваше стратегічне бачення — про те, що ви та ваш бренд готові асоціюватись із суперуспішним культурним проектом. Я побачив у залі дві руки із 200 тут присутніх. Якщо буде шість рук — це вже добре. А для того, щоб рухатися в нормальному темпі і не відставати, нам потрібно приблизно 25 рук тут», — вважає він.

На його переконання, інвестиції в сенси і цінності додадуть дуже серйозно до бренду. Наприклад, як це роблять банки — купують мистецтво, організовують виставки, спонсорують музей. Їм не вигідно це робити з точки зору економіки, але асоціація з амбітним продуктом дає іншу аудиторію.

«Ангели» Павло Гудімов називає вже не культурним проєктом, а стартапом. Це виставка, каже він, покликана змінити культурний туризм у Львові і показати його потенціал.

«Коли ми говоримо про те, що Львів має заявити про себе як інтелектуальний і культурний центр, у нас є альтернатива. Львів — місто розваг з усіма подальшими нюансами. Які міста є беззаперечними лідерами по кількості захворювань на СНІД? Львів, Одеса, Харків і Київ. Це інша сторона туризму — люди їдуть сюди по секс. Наше традиційне патріархальне суспільство не хоче лікуватися від СНІДу, хоча держава гарантує безкоштовне пожиттєве лікування тим, хто має цю хворобу», — розповідає Павло Гудімов.

Читайте також: Культура — це не тільки розваги. Навіщо Львову перший в Україні Конгрес культури

Він каже, що культурна столиця, як часто називають Львів, має відповідати певним законам — це не локальний культурний центр, це місто у зв’язці з областю, і їх не можна розділяти. І, на його думку, зараз Львів з цим трішки не справляється.

«Значна частина провини лежить на нас усіх — тих, хто генерує контент, залучає гроші, хто міг би долучитися, але спасував. Першою компанією, яка інвестувала в "Океан Ельзи", була Coca-Cola. Це був маленький внесок, щоб допомогти провести концерт у палаці Петрушевича, купити апаратуру, виставити освітлення і відпрацювати частину грошей. І це дало величезний імпульс. Директор з маркетингу, власник компанії має підтримувати стартапи — ви можете інвестувати в майбутній "Океан Ельзи"», — говорить Павло Гудімов.

Потрібно створити настільки сприятливе середовище для розвитку, щоб люди звідси не їхали, впевнений він. І це є в інтересах бізнесу: якщо не буде працівників, то і бізнесу тут не буде.

«Навіщо їхати зі своєї землі? Навіщо кидати проєкти, які вже розпочали? "Тустань" — надзвичайно надихаючий кейс, який потрібно перекласти на бізнес-мову і зрозуміти, що робити далі. Для того, щоб все це працювало, в області повинно бути приблизно 70 таких об’єктів», — каже Павло Гудімов.

За його словами, «Ангели» показали, що величезна кількість людей готова приїжджати спеціально заради культурних проєктів, але в нас бракує площ.

«Ми всі можемо «скинутись» і побудувати найкращий у Європі музей. Це буде приблизно те, що робить «Тепло Місто», — колективне фінансування. Але для цього нам дійсно потрібно навчитися спілкуватися, сідати за стіл переговорів, приносити взаємні ідеї», — говорить митець.

Якщо ми дійсно зробимо Львів культурною столицею, переконаний Павло Гудімов, це дасть додану вартість будь-якому бренду. Але бізнес має взяти в цьому активну участь, говорить він, «інакше залишиться за парканом».

«Потрібно пам’ятати, що світ постійно змінюється. Якщо ваша компанія зараз займається тим, що нібито не дотичне до «Тустані», то за три роки, можливо, ви будете взаємозалежні. Це надзвичайно важливий момент — небайдужість, вивчення стартапів і проєктів зовсім інших сфер та інвестування туди. Ми всі виграємо від того, що це середовище стане більш інтелектуальним, культурним, буде менше СНІДу і більше туристів з більшим гаманцем. Напитися в барі коштує дешево, а подивитися музей, поїздити по області, зняти гарний готель, поїсти в дорогому ресторані — це інший рівень туризму. Саме його ми бачили на виставці «Ангелів», — каже Павло Гудімов.

«ForumWest маркетинг» організований юридичною компанією «Ейч.Ді.Партнерз» та студією дизайну «Воронін Студіо».

Фото надані організаторами Форуму

Головне фото: Unsplash

Партнерська публікація

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.