Фото: Вікторія Ейсмунт
ІТ-діти. Як винаходи львівських школярів підкорюють світ
У 16 років Анастасія придумала, як зрошувати пустелі, а 15-річний Дмитро розробив власний додаток із новинами для Telegram і працює над українською соціальною мережею. На львівському форумі «Інноваційна весна» діти, що прийшли в ІТ, розповіли, як зацікавились програмуванням та чому здебільшого оберуть для навчання український виш.
Соломія Леньо, 16 років
Одинадцятикласниця Соломія навчається у Львівському НВК «Школа першого ступеня-гімназія», а три тижні тому повернулася зі Пітсбурга, США, де брала участь у міжнародному конкурсі Intel ISEF (International Science and Engineering Fair).
«Як будь-який підліток, я люблю сидіти за комп’ютером, дивитися фільми, гуляти з друзями та вести Instagram, такою маю блог на Medium. Я брала участь у проектах Малої академії наук, є призеркою всеукраїнських конкурсів Intel Tehno та Intel Eco, а нещодавно відвідала міжнародний конкурс у Сполучених Штатах. І коли я перелічую ці конкурси, то люди чомусь чують тільки останнє і одразу запитують, як я туди потрапила», – ділиться Соломія.
Дівчина познайомилась із програмуванням влітку після сьомого класу, коли вперше вступила до Львівської обласної Академії наук України.
«Тоді нас у групі було двадцятеро: дев’ятнадцять хлопців і одна я. Впродовж восьмого класу я вивчала базові мови програмування, робила невеличкі проекти. У десятому класі я захотіла зробити науково-дослідницьку роботу і приблизно 70% свого часу я витратила на те, щоб обрати тему. Завдяки їй мені вдалось отримати друге місце на МАН і третє місце на Intel Tehno», – пригадує школярка.
Читайте також: Не без клепки. Шість винаходів учнів Львівського технологічного ліцею
Соломія створила модель штучного інтелекту, яка аналізує електрокардіограму, на основі якої ставить пацієнту діагноз. Програма має полегшити роботу медиків: їм залишиться тільки перевірити готовий аналіз. Цей проект отримав перемогу на конкурсі Intel Eco, завдяки якому Соломія змогла взяти участь у міжнародному конкурсі для підлітків-науковців у США.
«На таких конкурсах варто побувати кожному, хоча б заради мотивації. Коли навколо тебе дві тисячі науковців, які розказують, що вони робили і як працювали, ти розумієш, що у тебе немає шансів не працювати і ти маєш бути на рівні з цими людьми», – розповідає школярка.
Раніше дівчина планувала вступати до закордонних вишів, однак після повернення зі Штатів, каже, переконалася, що українські університети можуть навчити не гірше, тож для вступу розглядає програму комп’ютерних наук у одному з львівських вищих навчальних закладів.
Софія Петришин, 17 років
«На конкурс Intel Tehno Ukraine я зголошувалася в останню годину. Тоді я нашвидкуруч розробила прототип пристрою на екрані комп’ютера. В мене було дуже велике бажання потрапити на конкурс», – розповідає юна винахідниця, яка завдяки перемозі в Малій академії наук та участі у конкурсі ICYS-2018 презентуватиме свій винахід на Міжнародній олімпіаді Genius Olympiad, яка відбудеться у Нью-Йорку.
«Коли я зацікавилась програмуванням, то зіштовхнулась з проблемою літератури для незрячих. Одна книга для людей із вадами зору має у десять разів більше сторінок, ніж звичайна, а на її виготовлення витрачають на 3,5 дерева більше. Відтак виникла ідея створити прилад, який перетворює цифрову інформацію на шрифт Брайля», – пригадує Софія Петришин.
Читайте також: Винайдено у Львові. 5 стартапів, створених львів’янами
Для запуску її пристрою людина має відкрити текст на комп’ютері, перемісти його на SD-картку, а під час підключення до джерела живлення незряча людина має обрати необхідний файл і зчитати його шрифтом Брайля, при цьому тримати руку на пристрої. У планах Софії вдосконалити ґаджет таким чином, щоб шрифт, який відбиватиметься за алфавітом, виводився на телефоні, який озвучуватиме текст.
«Для одних конкурсів я проходила співбесіду у скапі, для інших – доводилося виступати безпосередньо. Дуже часто, коли береш участь у конкурсах, то не завжди займаєш призове місце, натомість після кожного змагання повертаюся до Львова і маю купу ідей для наступних проектів», – розповідає Софія.
Для однолітків дівчина радить налаштувати свою стрічку у Facebook на цікаві для себе пабліки та частіше дивитися серіали й ролики у YouTube мовою оригіналу, аби швидше вивчити англійську, яка нині необхідна у будь-якій галузі.
Анастасія Венчковська, 16 років
Дев’ятикласниця Анастасія також нещодавно повернулася зі Штатів, де презентувала свій винахід для зрошування пустель.
«Минулого року ми з батьками їздили до Херсонщини, на Олешківські піски, де поблизу моря утворилася пустеля. Я прийшла до свого наукового керівника і запропонувала розробити технологію маловитратного зрошення прибережних пустель», – розповідає про власну розробку Анастасія Венчковська.
Вона пропонує насипати у пустелях темні гірські породи або чорний пісок, який буде притягувати сонячну радіацію, а повітря над темними плямами нагріватиметься швидше. Внаслідок цього, морське повітря, яке рухатиметься у бік пустелі, перетворюватиметься на хмару та випадатиме у вигляді дощу.
«Мій науковий керівник каже, що я ненормальна. Бо нормальні люди ведуть звичний спосіб життя, а мені не подобається жити за алгоритмами «дім – робота – дім». Багато хто думає: щоб досягти чогось, треба платити гроші за репетиторів чи курси. Я не ходила до репетиторів, але знаходила безкоштовні курси та мовні клуби», – радить 16-річна Настя.
Ірина Ховряк, 18 років
Львів’янка Ірина Ховряк навчається у одному з найпрестижніших американських навчальних закладів – коледжі Хаверфорд, що у штаті Пенсільванія. Завдяки участі у програмах для юних науковців школярка рік прожила у Флориді, а торік у листопаді долучилася до благодійної організації «MakeLabs», метою якої є покращити якість освіти для осіб із вадами зору.
Спершу ініціативу трьох львівських школярів підтримали стипендією від Львівської міської ради, завдяки якій організація змогла придбати 3D-принтер. «MakeLabs» друкує тактильні навчальні матеріали для дітей із вадами зору, які передають зокрема для львівської школи №100 та київських і кропивницьких шкіл.
Читайте також: Папки-невидимки. Репортаж із підприємства, де працюють люди з вадами зору
Нині команда «MakeLabs» налічує вісім людей у трьох містах України, трьох штатах Америки та на двох континентах. За цей час провели більше десяти воркшопів і виготовили 700 моделей для незрячих, завдяки яким, за словами дівчини, вони зможуть відчувати світ на дотик.
«Завжди легше скачати реферат, ніж написати його самому, легше казати, що у тебе обмежений ресурс, аніж взяти і щось зробити. Ми, можливо, не допомогли мільйонам, але намагалися покращити життя, принаймні двом тисячам маленьких діток», – каже Ірина.
Дмитро Лопушанський, 15 років
Учень львівської школи №8 працює одразу над чотирма стартапами. Першим із них був додаток «Under control», який має допомогти підліткам контролювати та обмежувати час проведений в інтернеті. Крім цього Дмитро розробив соцмережу «Tagbe» та чат-бота для Telegram «News Kit».
«Чат-бот надсилатиме користувачам фільтровану за тегами, уподобаннями та тематичними спрямуваннями підбірку новин. Щодо соцмережі, то вона на етапі розробки. У ній будуть враховані недоліки інших соцмереж, зокрема особливе фільтрування стрічки», – розповідає про свої розробки 15-річний школяр.
Його шлях в ІТ почався з курсів «GoIT», де він спершу навчився робити веб-сайти, завдяки яким хлопець заробив перші гроші. Нині він вивчає мови складніші програмування.
«Для того, щоб досягти чогось вже зі шкільного віку, варто займатися самоосвітою та додатковою діяльністю, зокрема брати участь у конкурсах та соціальних ініціативах. Крім цього, раджу записатися на онлайн- та офлайн-курси, або ж звичайні курси, які є у вашому місці. Найпростіше – це Мала академія наук. Після цього можна пробувати створювати власні проекти або спершу брати участь у командних проектах та генерувати власні ідеї. Не варто забувати й про події, де можна познайомитися з цікавими людьми та майбутніми роботодавцями, а також формувати власне коло спілкування», – радить Дмитро Лопушанський.
Читайте також: Львівські науковці, університети і бізнес об’єднаються у біотехнологічний кластер
На одній із таких подій Дмитро познайомився представниками львівської ІТ-компаній, які запросили його працювати у команду стартапу «Severenity». Це гра на телефонах, яка пропонує користувачам у доповненій реальності проходити ребуси та квести.
Юні науковці зауважують, що якби повернулися на декілька років у минуле, то знову взялися б за інформаційні технології, навіть попри невдачі. А своїм одноліткам молоді львівські ІТ-спеціалісти радять займатися самоосвітою, вчити мови та заводити корисні знайомства.
Вікторія Ейсмунт
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
(Не)пересічні львів'яни
- Закоханий у ліру. Історія львів’янина, який може стати голосом країни
- Непростий хлопець із Левандівки. Як Назар переборов себе та допомагає іншим
- «Спіймати Кайдаша». Львівська актриса розповіла про неординарну роль у серіалі
- (Не)пересічні львів’яни. Як водійка трамвая стала місцевою зіркою
- Впіймати момент гри. Як тренерка «Галичанки» поєднує спорт і фотографію
- Ровер власноруч. Як львів’янин майструє унікальні велосипеди
- Кожна річ унікальна. Мисткиня Катя Котлярова про цінність хендмейду
- Подолати бар'єр ікони. Як Роман Зілінко робить святих ближчими
- Львів’яни на «запорожцях». Чим живе найбільший в Україні клуб ретро-авто
- В гостях у Тягнизуба. Як працює найсильніший у світі педіатр
- 2225 кілометрів Україною. Як львів’янка подолала «Вишиваний Шлях»
- Наш хлопець на Comic-Con. Як львів’янин потрапив на головний фестиваль коміксів
- Harbuz усміхає. Засновниця дитячого журналу про щиру розмову з дитиною
- «Мрію потрапити на Оперний театр і телевежу». Львівська руферка про любов до дахів
- Уроки для вчителів. Як змінюється «іспанська» школа на Новому Львові
- Випалена краса. Фоторепортаж із львівської майстерні прикрас
- (Не)пересічні львів’яни: Правдивий козак, який не носить шароварів
- (Не)пересічні львів'яни. Балерина про життя на пуантах, травми і пенсію
- (Не)пересічні львів'яни. Як львів’янка вчить позбуватися страхів за допомогою театру
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер історичних реконструкцій
- (Не)пересічні львів’яни: Сихівські фрірайдери
- (Не)пересічні львів’яни: спортивний хореограф
- (Не)пересічні львів'яни: арт-керівник у Львівській майстерні пряників
- (Не)пересічні львів’яни. Шахісти біля Оперного театру
- (Не)пересічні львів’яни. Акторка театру тіней
- (Не)пересічні львів’яни. Бургомістр пан Орест
- Непересічні львів’яни. Інструкторка з йоги та альфагравіті
- (Не)пересічні львів’яни. Та, що малює медіакомікси
- (Не)пересічні львів’яни. Кельнер з двадцятирічним досвідом
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер гравюри
- (Не)пересічні львів’яни. Відтінки музики PIANO
- (Не)пересічні львів’яни. Та, хто малює сни
- (Не)пересічні львів’яни. Та, що не втомлюється допомагати
- (Не)пересічні львів’яни. Молодий дзиґармайстер найстарішої майстерні
- (Не)пересічні львів’яни. Писанкарка
- (Не)пересічні львів’яни. Пані Рузя
- (Не)пересічні львів’яни. Той, що схожий на Далі
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер-лірник
- (Не)пересічні львів’яни. Монахиня з лічниці Шептицького
- (Не)пересічні львів’яни. Жива скульптура
- (Не)пересічні львів’яни. Помічник таємного аптекаря
- (Не)пересічні львів’яни. Хто такий брадобрей
- (Не)пересічні львів’яни. Майстриня парафіну
- (Не)пересічні львів’яни. Волонтерський кулінарний клюб
- (Не)пересічні львів'яни. Cурмачі з Ратуші