Фото: Іван Станіславський/ Твоє місто
«На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
2368
0
Tvoemisto.tv розпитало волонтерку Адріану Іванишин про діяльність молодіжного центру Young Dovzhenko, про початок роботи гуманітарного штабу, про активності, які зараз відбуваються в ньому та чому в Центрі вбачають важливими заняття з молоддю.
Центр Довженка на Сихові – відомий культурно-мистецький простір як для львів’ян, так і для переселенців. До російсько-української війни тут відбувалося багато подій і було організовано чимало активностей. Після 24 лютого цей центр став гуманітарним штабом, де внутрішньо переселені особи проживали і могли отримати допомогу, зокрема речами, одягом і медикаментами. Від початку повномасштабного вторгнення у молодіжному центрі проживало до двох тисяч людей із різних регіонів України, допомогу отримали до п’яти тисяч.
Однією з волонтерок Центру Довженка та гуманітарного штабу є Андріана Іванишин. У червні у партнерстві із громадською організацією «Простір молоді» з міста Ужгорода вона стала ініціаторкою розвитку нового формату гуманітарного штабу та за підтримки USAID перетворила його у простір для молоді Young Dovzhenko з безкоштовними заходами.
Про гуманітарний штаб у Центрі Довженка
Як гуманітарний штаб ми почали функціонувати приблизно з 28 лютого. Тоді ще не було ніяких грантів, і в нас просто з’явилася ідея допомагати. Ми, команда Центру Довженка, опублікували повідомлення на сторінках наших соцмереж, що збираємо речі для потребуючих. Я підготувала маленьку афішу, і буквально за три години весь наш хол був завалений абсолютно новим одягом, взуттям, усім, що могло знадобитися людям.
З того часу мені запам’яталася одна бабця, яка завітала до нас. Вона принесла пакет із їжею: трохи рису, квасолі, олії. Сказала, що, на жаль, не може нічого купити, бо не має можливості, а віддає своє. Це було дуже щемливо і викликало величезну гордість за те, що ми маємо таких людей, що можемо допомагати, навіть віддаючи останнє.
У Центрі Довженка перебували переселенці до того, як з’явилася можливість проживати в модульних будиночках чи деінде. Ми отримували велику кількість гуманітарної допомоги від наших друзів та партнерів з закордону і роздавали її. Згодом нам запропонували долучилися до цього проєкту інтеграції молоді, і ми погодилися, бо це логічне продовження.
Про простір молоді Young Dovzhenko
Загалом в Україні створили чотири такі центри, у Львові – четвертий. Тепер ми працюємо з молоддю із числа ВПО, але не обмежуємося нею: до нас приходять люди, яким за 60-ть і які хочуть чогось навчитися.
Головний напрям нашої діяльності – інтеграція молодих людей у життя суспільства, щоби вони зрозуміли, що їх тут чекають, що їм раді, дають багато можливостей для розвитку.
Цей проєкт – справжній калейдоскоп можливостей. Ми показуємо, що у Львові є велика кількість напрямків, де можна себе реалізувати. Для цього проводимо тренінги та зустрічі з відомими людьми і популяризуємо ці зустрічі в подкастах і на Youtube-каналі.
Про активності в Young Dovzhenko
У нас дуже багато активностей – приблизно тричі на тиждень ми проводимо зустрічі, на вихідних тренінги. Працюємо у невеликих групах 25-30 людей. Ми стартували як молодіжний центр у червні, щойно налагодили роботу, отримали всю техніку для облаштування простору.
Починали із зустрічей з відомими людьми. Для прикладу, бачилися із Володею Бєгловим, координатором America House Lviv, і говорили про недискримінацію людей та мову ворожнечі. Бачилися також із літераторкою Мар’яною Савкою. Вона читала свої вірші і розказувала про те, як почала займатися видавничою справою. Також до нас приходив проректор УКУ Дмитро Шеренговський. Він розповідав, як російсько-українська війна змінює світову політику і чого варто від цього очікувати. Також у нас були зустрічі з психологом Ростиславом Сидорчуком, який пояснював, як завдяки простим методам можна долати тривогу. У нас є клуб ментального здоров’я, де ми будемо практикувати медитацію.
У понеділок, 8 серпня, відкриваємо коворкінг. Спочатку він працюватиме за грантові кошти, але я певна, що ми знайдемо, як його втримати «на плаву». До нас просто можна буде прийти і працювати безкоштовно, якщо незручно робити це вдома чи у кафе. Навіть можемо надати для цього комп’ютер, якщо немає особистого.
Крім того, ми розпочали низку майстер-класів із ораторської майстерності. Ще одна активність – арттерапія від Марти Демчук. Це безкоштовна ініціатива, завдяки якій можна буде намалювати картину і забрати її зі собою. Це допоможе відволіктися від тих складних обставин, у яких ми нині перебуваємо. Понад те, проводимо навчання з проєктного менеджменту і готуємо табір у Карпатах.
Про найцікавіших ВПО, які проходять навчання у Young Dovzhenko
У нас є дівчинка з Харкова, закінчує школу. Але, спілкуючись із нею, ніколи скажеш, що їй 16 років, тому що на свій вік вона суперактивна у різних громадських проєктах. Вона проходить онлайн навчання у Єльському університеті та мріє поїхати за кордон, вивчитися там і повернутися в Україну, щоби відбудовувати Харків.
Є хлопчик із Миколаєва, який за декілька місяців перебування у Львові опанував професію ювеліра, вже працює за фахом, але приходить до нас на курси соціального підприємництва.
Також була пані зі сходу України, яка мала там добре розвинутий бізнес. Вона пекла пряники, у неї був великий ринок збуту, своя пекарня і багато працівників. До Львова ця жінка приїхала, прихопивши невелику кількість формочок, щоби розпочати все з нуля. Каже, що робить це не вперше. Так було й у 2014 році, коли вона перебралася з окупованих територій Донбасу на підконтрольну територію. Жінка щиро вірить, що зможе запустити свій проєкт у Львові, і я щиро вірю, що нам сподобається її продукція.
Про міжнародну підтримку
Тепер багато скандалів довкола ООН і підтримки України міжнародними організаціями. Але хочу сказати, що вони доклали дуже багато зусиль для нашої підтримки. До нас у Центр Довженка звернулася організація з Франції, яка запропонувала передати значну медичну допомогу. Зокрема, її представники привезли нам двома великими автівками медикаменти, які ми передали 103-ій львівській бригаді ТРО, львівським лікарням, військовим госпіталям у Львові та Києві, військовим частинам.
Тому можу сказати, що нам дуже допомагають і дуже в нас вірять. Волію не займатися порожніми балачками про те, що хтось робить замало, а хтось забагато, а щоби кожен із нас на своєму місці робив усе задля нашої перемоги.
Не можу сказати, що нас кинули напризволяще. Навіть коли ми були гуманітарним штабом, то ще більшу кількість допомоги отримали від партнерів та друзів з-за кордону, зокрема від USAID.
Я вдячна USAID за нагоду дбати не лише про розвиток внутрішньо переміщених осіб, які є їхньою цільовою аудиторією, а й за розвиток львівської молоді, зокрема із Сихова. Зараз вона приходить до нас і слухає навчальні програми.
Я роблю те, що можу. Не маю ні військової, ні медичної освіти для того, щоби глобально допомагати фронту, тому організувала свій фронт тут. Бо ж кому, як не молоді, жити в цій країні, відбудовувати її та по-новому позиціонувати перед тими ж західними партнерами. Єдине, що ми справді маємо зробити, це віддано працювати кожен на своєму фронті.
Про важливість роботи з молоддю
Я навчалася в Українському Католицькому Університеті на бакалавраті – програма «Етика-Політика-Економіка». Зараз навчаюся в ЛНУ на фінансовому факультеті, тож дуже добре розумію, що для молоді важливо вчитися. Додатково ходжу на курси проєктного менеджменту. Для мене цей проєкт – великий навчально-практичний курс, який нам викладали, а тепер усе це, можна сказати, прикладне і прекрасно поєднується з допомогою людям.
Мені 22 роки, і хто, як не я, може зрозуміти, що важливо для молоді, що їй тепер потрібне найбільше. Дуже вболіваю за ментальне здоров’я старшого покоління. На зустрічі з психологами приходять і молодші за мене, а серед старших поширена думка, що якщо звернутися до психолога, то скажуть, що ти здурів. Тому мені здається, що важливо популяризувати такі теми не тільки серед молодих людей, а й показувати старшим людям, що це важливо і дієво.
Я дуже вірю в українську молодь і дуже хочу, щоби вона не виїжджала за кордон, щоби залишалася тут і розбудовувала нашу державу, яку ми тепер спільно захищаємо.
Роман Тищенко-Ламанський
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку