фото: козак систем у фейсбуку
«Люди почали вкладатися в українське», – Kozak System у Львові
Які ваші відчуття, що очікуєте від сьогоднішнього вечора?
Іван: Радість на душі, що нарешті з’являються фестивалі, концерти. Львів для на одне з найулюбленіших міст, тому з задоволенням гратимемо для містян і гостей.
Що цікавого підготували для шанувальників?
Іван: У нас був попередній альбом «Закохані злодії», який збиралися запрезентувати у Львові буквально зразу після київського сольного концерту. Настав час Х та довелося чекати рік на цей момент. Натомість за цей час ми написали ще один альбом, в якому 12 пісень. Тому нині ми зіграємо найкраще з нового альбому і найкраще з альбому «Закохані злодії».
Про «Закохані злодії». Чому саме так назвали свій альбом?
Іван: Багато подій в нашому житті були пов’язані з коханням. Не думаю, що це та дорога, якою треба йти кожному, але буває так, що кохання є по-своєму злодійством.
Володимир: Це доволі біографічна пісня, хоча написав її Максим Рубан – дуже крутий київський автор.
Яким для вас був період жорсткого карантину? Багато музикантів кажуть, що це був період застою, не мали куди податися і не знали, що писати.
Іван: Не будемо лукавити, що це був прекрасний період. Насправді ж невідомо було, скільки триватиме безконцертя, обмеження в спілкуванні, поїздках, нічого доброго цей період не дає. Але ми вирішили, що не будемо впадати у відчай, а ходитимемо на репетиції, далі – буде видно. І саме ця наша згуртованість допомогла бути продуктивними. Ніхто не очікував, що нам вдасться написати 12 пісень. Навіть думаємо, що це наші найкращі 12 пісень.
Сергій: Нові пісні дуже добре сприймають люди, які знають наш репертуар, буквально з першої ноти, наче вже їх чули. Люди починають їх співати з самого початку. Це дуже гарний знак.
Іван: Сьогодні фактично буде прем’єра нового альбому. Думаємо, що він називатиметься «Земля, вітер, вогонь» і перша пісня «Танцюєш», яку ми зробили з Іллею Letay, українським співаком.
Наступного року гурту виповнюється 10 років. Багато колективів не витримують стільки років разом. У чому ваш секрет?
Володимир: Колектив – це все таки праобраз родини, сім’ї. Для кожної родини ключовими є любов, кохання, взаємоповага. Для творчого колективу вони такі ж актуальні. Так, чвари є та будуть, але якщо є ці базові поняття і спільна ідея, то маємо, заради чого ці чвари долати.
Іван: 10-річчя плануємо відзначати наступного року в Києві зі своїми колегами (Оксаною Мухою, ТНМК, Letay тощо).
Що нам ще допомагає триматися разом, то це усвідомлення того, що від кожного залежить завтрашній день. Можна шукати винних зовні, а можна в собі. Ми маємо таку позицію: у тому, що вважаємо незакінченим, невиваженим, винні ми, а не хтось або щось. Окрім цього, дозволяємо один одному творити, у нас справжня козацька демократія.
Ви за своїми виступами відвідували 18 країн світу. Де вас сприймають з найбільшим захопленням, окрім України?
Іван: Радше ми любимо бувати в різних країнах, а виступати всюди класно, люди хороші. Умовно, в Німеччині нас приймають як вібрацію, як образ і енергію, а поляки, оскільки краще знають мову, розуміють сенси пісень. В Україні, звісно, найкраще, бо тут розуміють зміст пісні.
У 2012 році, коли утворився гурт, якраз український медіапростір був у полоні російської естради. Потім почали ввовдити квоти на українську мову, для пісень зокрема. Чи стало вам дихати легше?
Іван: Ми були ініціаторами цих квот, бо «задихалися». Коли їх ввели, то, зрозуміло, стало легше, але не настільки, щоби ми вважили, що повітря насичене на 100 відсотків. І це не питання якості наших пісень чи інших колективів, а є ніша, яка просто закрита, треба її відкривати.
Сергій: Ці квоти – це просто маленька поміч, інструмент в цій великій «махіні». Треба робити якісний продукт для цього.
Володимир: Люди почали вкладатися в українське, воно стало якіснішим, його стало більше. Індустрія від цього тільки виграла. Інвестори зрозуміли, що коли для нас, українських виконавців, стало простору більше, то гроші ймовірно повернуться.
Сергій: Раніше у нас був один гурт, який міг дозволити собі їздити по Україні і збирати великі зали, стадіони. Сьогодні це і «Без обмежень», і «Антитіла», і «Козак систем», і «The Hardkiss», Олег Винник, «Бумбокс». Так само реп-сцена: у нас з’явилася Альона Альона, Аліна Паш тощо.
Іван: На 30 рік незалежності України ми маємо українських артистів із українським контентом і українськими сенсами, які збирають зали. Буквально 10 років тому цього не було. Що таке 10 років в історичному контексті? Це ніщо, це як один день. Давайте радіти з того.
Від початку війни ви почали їздити до хлопців на передову з концертами? Що ви там відчуваєте, чи це дійсно додає їм наснаги боротися далі?
Іван: Це додає їм наснаги, так, вони розуміють, що в мирній Україні їх підтримують. Вони усвідомлюють, що прикривають своїм тілом своїх батьків, дітей, коханих і нас з вами зокрема. І якщо ми будемо це знати і, приїжджаючи до них, будемо робити оцю спільну сатисфакцію, то ця перемога для України буде швидкою і стан хлопців т дівчат – легшим.
Щоби ця війна швидше закінчилася перемогою, потрібно робити автобусні тури туди, на передову, для тих українців, що цю війну нині не відчуває. 30% населення України вважає, що ми почали війну проти Росії. Тому тури мають бути не лише в Туреччину чи Хорватію, а хоча би раз на рік на передову, щоби потім не голосувати за пустопорожні форми політичної проституції, а за те, що нам потрібно – незалежна Україна і все побудоване на українській ідентичності. Наш вклад, як гурту – це наші пісні і наша позиція.
У вас багато колаборацій. Як вони народжуються?
Іван: Ми товаришуємо з людьми, п’ємо каву, приїжджаємо в гості, спілкуємося, пізніше виникає ідея. Як саме вона виникає, ми не знаємо. Але треба бути відкритими, і ми таким є.
Наприклад, пісня з нового альбому «Мам» про матерів, які чекають дітей з фронту. Сергій начитав, потім я начитав, але розумію, щось не працює. Може, начитка – не наша тема. Питали в багатьох гуртів, казали – «не ваше», а Фагот і Фоззі (ТНМК) відгукнулися, додали свого, тому очікуєте ще один абсолютний хіт. Можливо, на осінь.
Фото Дар'ї Кучер та з архіву гурту
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку