Tvoemisto.tv разом з Київстар пропонує відвідати Ходорів: місто залізниці та промисловців, яке було свідком військових дій та мирних перемовин під час Першої світової війни.

Де розташований Ходорів

Ходорів – місто районного значення Жидачівського району Львівської області. Розташоване над річкою Луг (притока Дністра) за 14 км від Жидачева і за 64 км на південний схід від Львова.

1925 рік

Видавець: Wyd. Pol. Tow. Ks. kolejowych «Ruch» S. A. w Warszawie, Oddz. we Lwowie. Джерело: polona.pl

Чому це місце унікальне

Це одне з найдавніших міст Жидачівщини. Перші згадки про нього датуються 1394 роком. У минулому воно носило назви Ходоростав та Ходорів Став.

Остання назва найприкметніше пояснює походження цього топоніма. Поруч з традиційними формами імен Федір та Теодор існували народні – зокрема, Ходор. Первісно місто лежало на острові посеред ставу, утвореного річкою Луг. Цієї версії дотримувався історик Антоній Петрушевич. Від назви міста пішов рід Ходорівських. Хоча родинна легенда пояснює, що саме їхній предок дав назву населеному пункту. Старожили теперішню назву розбивають на три частини: Ход-о-рів та пояснюють її як: «ходити над ровами» або «ходити ровами», тим самим натякаючи на існування земляних фортифікацій довкола міста.

Перші люди на берегах ріки Луги почали селитися ще в І тисячоліття до н. е. В епоху Середньовіччя Ходорів сформувався у містечко. Тут був замок, про який зараз нагадує лише рів. У ХХ столітті ще існували деякі рештки замкових будівель – їх використали як будівельний матеріал при спорудженні греблі. З усіх боків замок оточували болота, а перед ним стояв костел. Під час набігу татар на початку 1743 року замок і міські мури були зруйновані, постраждала більшість будинків і ратуша.

За австрійських часів Ходорів був повітовим центром. Розвиток містечка припав на рубіж ХІХ-ХХ ст., коли побудували залізницю Львів-Станиславів-Стрий. Найбільшим підприємством майже п’ятитисячного містечка була цукровня. Вона не лише закуповувала цукрові буряки в селян, але й мала власні плантації цієї культури. Ходорівський цукор славився на ринках не лише Польщі, але й Європи. У роки свого розквіту завод випускав 7 видів рафінаду. Підприємство працювало майже безперервно понад 100 років, виробництво солодкої продукції не припинялося навіть під час двох світових воєн. Окрім цукровні, у місті функціонувала оліярня та фабрика керамічних виробів.

Відомий путівник по Галичині Мєчислава Орловича згадує і Ходорів. Зокрема, там йдеться про готель Тайхманна (Teichmann) поблизу залізничного двірця, де протягом багатьох років у великій залі відбувалися весілля галицьких, буковинських та угорських євреїв.

У радянський час Ходорів був районним центром Дрогобицької області, яка стала частиною Львівської у 1959 році. Тоді ж у місті збудували нові підприємства (цегельний завод, фабрику поліграфічного устаткування), школи, дитячі садки, лікарню.

У Ходорові збереглося декілька цікавих архітектурних пам’яток. На жаль, рештки замку, а також синагога були втрачені для вітчизняної і світової культури безповоротно. Ходорівська синагога відома лише із світлин. Це була друга після божниці у Гвіздці найстаріша дерев’яна синагога в Україні.

Що подивитися

Костел Всіх Святих

8 листопада 1460 року в Ходорові було споруджено перший дерев'яний костел та засновано парафію коштом Юрші, родина якого пізніше стала називатись Ходоровськими. У 1620-1621 роках святиню знищили турки і татари. 1655 року черговий храм зруйнували війська московітські та шведські. На початку XVIII століття костел (ймовірно, мурований) було відбудовано за кошти Ходоровських та Цетнерів. У 60-х роках XVIII століття згадується мурована святиня, яка вимагала ґрунтовного ремонту.

Сучасний мурований храм коштом Жевуських за проектом, ймовірно, Ріхтера було споруджено у 1777-1779 роках. 1830 року цю святиню, яка у 1825 році стала непридатною для богослужінь, відновили. У 1896-1897 та 1901-1902 роках костел було ґрунтовно відремонтовано та розширено. 10 червня 1903 року святиню консекрував єпископ Вебер. У 1934-1935 роках храм перебудували за проектом Дайчака. У радянські часи він був закритий (магазин, спортивний зал). 1999 року завершили відбудову поверненої святині.

Греко-католицький храм святих безсрібників Косми і Дам’яна.

У 1912 році в Ходорові з канонічним візитом побував Митрополит Андрей (Шептицький). Повернувшись до резиденції, занепокоєний станом будівлі дерев’яної церкви, 6 лютого 1914 року він дав розпорядження ходорівському деканові о. Івану Вінницькому «зайнятися якнайревніше скорим побудованєм нової церкви в Ходорові». Виконання цього розпорядження довелося відкласти через початок Першої світової війни. Дерев’яну церкву розібрали 1920 року. Сучасна церква Святих Косми і Дам’яна була зведена 1922 року.

Загальноосвітня школа №3 (будинок колишнього повітового суду)

У Ходорові за урядування австрійської цісарської влади звели просторе триповерхове приміщення, в якому розмістився повітовий суд (точна дата побудови невідома). Дещо пізніше тут розмістили жандармерію та пошту. Одначе найважливіші події відбулися згодом, а саме після Першої світової війни.

Від 12 лютого по 23 травня 1919 року в Ходорові в приміщенні будинку повітового суду розташовувалася Навчальна Команда Української Галицької Армії під керівництвом Євгена Петрушевича.

22 лютого 1919 року у будівлі працювала комісія Антанти, а 27 лютого 1919 року Ходорів став свідком неабиякої події: до міста прибув Головний отаман, член Директорії Симон Петлюра. На станції, прикрашеній синьо-жовтими прапорами, вишикувано почесну варту. Оркестр гримів «Ще не вмерла Україна». Високого гостя зустрічав президент Петрушевич та генералітет УГА. У ті дні в місті гастролював «Новий Львівський театр», який тоді перебував під опікою НКУГА. На його сцені виступали талановиті галицькі актори: Катерина Рубчак, Мар’ян Крушельницький, Лесь Курбас, Амвроcій Бучма, Микола Бенцаль, Гнат Юра.

З кінця травня в будинку суду знову запрацював польський повітовий суд, відділення державної пошти та жандармський осередок. Деякий час, у 1920-х роках, в цьому ж приміщенні функціонувала і початкова школа. З приходом радянської влади будівля виконувала роль адміністративного корпусу з судом, міліцією та поштою. Певний час у її стінах була в'язниця НКВД. 1945 року в будинку розташувалися органи Ходорівського району, з вересня 1963 року – неповна середня школа № 3, яку в 2001 році реорганізували у загальноосвітню середню школу І-ІІІ ступенів.

Палац барона Козіма де Во

У 1861 році володарем Ходорова був Казимир Лянцкорський. Його донька Єлизавета вийшла заміж за барона Козіма де Во, фельдмаршала-лейтенанта австрійської армії. Після 1860 р. Козім де Во розпочав будівництво палацу.

Під час Першої світової війни в 1915 році палац був спалений російськими солдатами, а відбудований лише в 1932-1933 роках князем Любомирським. Споруда добре збереглася і зараз використовується як один з корпусів лікарні.

Вона включена в перелік пам'яток архітектури місцевого значення, де датується початком ХІХ століття. Парк навколо палацу теж внесений до списку місцевого реєстру пам'яток садово-паркового мистецтва. Поділитися романтичними світлинами палацу та іншими захопливими пам’ятками міста зі своїми друзями вам допоможе 3G інтернет від Київстар.

Ходорівський цукровий завод (місцева назва «Цукровня»)

1912 року барон Козім де Во й інженер Броніслав Альбіновський заснували акціонерне товариство «Ходорів» з метою збудувати цукровню. Товариство створено за участю капіталу Польського промислового банку у Львові. Директором товариства став інженер Станіслав Кремер, який закінчив Технічний інститут у Відні й мав досвід праці на цукрових підприємствах Чехії, Моравії, Німеччини, а також Переворська.

1912 року затверджено проект заводу, адміністративних будівель і гуртожитку. Прийнято пропозицію Мацея Блаха з Праги, який уже збудував кільканадцять цукрових заводів у Румунії, Болгарії та Італії. Блах розробив проект за два місяці. Обладнання замовли на фірмі «Шкода» (Пльзень).

На момент відкриття восени 1913 року, завдяки новітньому обладнанню, це була одна з найсучасніших цукровень у Європі. У період Першої світової війни російські війська розграбували підприємство, а коли 1915 року відступали, то спалили його будівлі, підірвали 65-метровий комин, а устаткування вивезли.

Діброва (загальнозоологічний заказник)

Розташований на південний захід від міста Ходорова.

У заказнику мешкають типові мешканці широколистяних лісів: козуля, свиня дика, заєць сірий, лисиця звичайна тощо.Трапляються борсук звичайний, а також тетеруки і фазани.

Найбільше тут росте дубів з домішкою осики, берези, явора, липи, вільхи, граба. У підліску зростають ліщина, калина, черемха звичайна, смородина. Це красиве, мальовниче місце, де можна робити чудові знімки. А використовуючи доступний 3G від Київстар ви можете одразу постити фото в соціальні мережі та ділитися своїми враженнями з друзями

Як туди дістатися

У місті розташований один із ключових залізничних вузлів області. Тому поїздом дістатися до Ходорова дуже просто. Маючи під рукою свій смартфон, з 3G інтернетом від Київстар ви можете вже зараз замовити квитки на сайті Укрзалізниці

Регулярно з автостанції №5 (вул. Зелена, 214) у сторону Ходорова їздять маршрутки.

Через місто проходить автошлях E50, тому автомобілем доїхати до міста можна приблизно за годину.

Інші локації, які Tvoemisto.tv вже радило відвідати, можна переглянути на цій карті:

За матеріалами wikimedia.org, rkc.in.ua, pilgrimage.in.ua, khodoriv.at.ua, neo7777vitaha.livejournal.com, castles.com.ua, cossackland.org.ua, khodoriv.info

Матеріал до рубрики «Куди поїхати на вихідні зі Львова» створено разом з найбільшим мобільним оператором України 

Марія Стахів

Фото авторки