Куди полетіти зі Львова. До Відня на рідзвяні ярмарки та до погруддя Івана Франка

1714 0
Із кінця листопада майже на всю Європу накочується адвент. У давнину це були чотири тижні суворого посту перед Різдвом, сьогодні – це яскравий і фановий період очікування свята та ярмарків.

Головна атракція під час адвенту – різдвяні ярмарки. У Відні вони сягають особливо грандіозного розмаху. Тому нам туди. Віденський хор хлопчиків бажає нам щасливого Різдва:

Шлях

Спочатку треба долетіти до Братислави. Wizzair зі Львова курсує тепер у понеділки і п’ятниці зі зручним ранковим відправленням – о 8.50. Просто з братиславського летовища є автобуси на Відень. Бувають акції на кшталт «квиток за 1 євро», але не в передріздвяний час. Тому стандартна ціна у транснаціонального гіганта Flixbus – 7 євро, у місцевого перевізника  Slovaklines – 5 євро. Автобус їде приблизно 2 години – що той, що інший. Рейсів багато. Практично щогодини. Але словаки прибувають завжди на центральний залізничний двірець у Відні, а Flixbus – інколи туди ж, інколи на автобусний термінал Erdberg (це трохи далі від центру). Зрештою, станції метро є на обидвох локаціях.

Метрополітен Відня потужний і регулярний. Разовий квиток – 2,40 євро, але варто подумати над купівлею добового, 2-добового чи тижневого проїзного. Останній коштує 17,10 євро. Детальніше про всі види квитків і нюанси віденського громадського транспорту за цим посиланням. Гарний варіант для першого знайомства з Віднем – сісти у трамвай №1 і зробити коло по Рингштрассе. Це кільцевий маршрут, що огинає увесь історичний центр. Тож коли ви побачили якесь wow із вікна, можна вийти, помацати руками, пофоткати на гаджет, а потім сісти на наступну «одиничку».

Як і всюди в Європі, у Відні є власна ViennaCityCard, але вигода з неї сумнівна. Ціна за 3 дні – 29 євро. Вона також забезпечує безкоштовний проїзд, але знижки на музеї копійчані – від 1 до 3 євро, ніякого вільного входу. Опція вигідна лише, якщо у вас дитина до 15 років, тоді на своїй картці ви і її можете возити безкоштовно.   

Ну і щоб остаточно завершити з логістикою, пропонуємо підбірку різноманітних мап Відня, зокрема й усіх транспортних маршрутів:  http://ontheworldmap.com/austria/city/vienna/. А тепер гайда на ярмарки.

Ярмарки

Маленькі базарчики, де торгують глінтвейном і різним HappyNewYear-крамом, зустрічаються, мабуть, на кожній третій площі. Приємно, що майже нема китайського причандалля, на 90% – місцевий хенд-мейд. Фішкою ярмарків є горнятка-черевички під гаряче вино з локальним брендуванням (у кожного району своє). За таке беруть 3 євро застави. Напившись-зігрівшись, можна забрати горня на сувенір або ж повернути продавцеві, а він віддасть ваші кровні. Ще одна спільна риса всіх ярмарків – тут можна незле перекусити: сосиски, бургери чи й смажена картопля з капустою, солодощі тощо. По-перше, на крихту дешевше, ніж ресторанні обід/вечеря. По-друге, у передріздвяну пору майже всі заклади харчування (крім індокитайських), і навіть супермаркети, закриваються на канікули, а на ярмарках голодним не залишишся. Тотальне закриття, зрештою, починається з 23 грудня, а в адвент усе працює на повній тязі. З нашого досвіду ми радимо відвідати 7 віденських різдвяних ярмарків. А заодно і ближні околиці.

Біля Ратуші

Це №1 у нашому рейтингу. Він відкривається уже 15 листопада. І тут завжди якась руханка: то колядки, то майстер-класи, то фольк-музики, то дефіле Різдвяного Ангела. Хоч назва «міс Різдво» була б точнішою. За австрійською традицією ангела на ймення Крісткінд, який приносить Різдво, символізує юна красуня у білих шатах. Нині щорічні вибори Крісткінд набувають в Австрії розмаху ледь не загальнонаціонального референдуму. Янголу належить брати участь у всіх адвентівських урочистостях, час від часу просто гуляти по ярмарку, бавитися з дітьми, підморгувати татусям.

Ярмарок під Ратушею вважається найбільшим у місті. Пишуть, що в ньому задіяно 150 яток. На одній навіть зустріли вироби української майстерні етноіграшок "Коза-Дереза". Антуражу додає простора ковзанка поруч, багато дерев, задіяних у декорі й ілюмінації, та красивезна споруда самої ратуші на задньому плані. До речі, щопонеділка, середи і п’ятниці о 13.00 туристів пускають всередину на безкоштовні екскурсії. Приходити треба трішки заздалегідь, щоб вас внесли у список. Доїхати під ратушу можна трамваєм №1 або на метро U2 (зупинка Rathaus) чи U3 (Volkstheater).

Шенбрунн

Пафосна резиденція Габсбургів колись була заміською, а сьогодні вона лише за кілька зупинок від центру (наприклад, від Опери по зеленій гілці метро їх буде всього 6). За 100 років мегаполіс помітно розрісся. Шенбруннський різдвяний ярмарок злегка косить під ретро, але без надзусиль. Стара каруселька і фотозона в імперському стилі – от і вистачить. Усі розуміють, що публіка тут усе ж таки не задля ярмарку, а задля палацу. Але саме тут нам пощастило скуштувати кайзершмарн – легендарний «цісарський омлет». Класичним омлетом він і не пахне. Страва нагадує грубо подерті на клаптики млинці, присмажені до хрумкоту й пересипані горішками, цукром-пудрою й сливовим джемом. Ситне, нетипове, але трохи засолодке. Може, варення давати якогось кизилового чи що. 

Сам Шенбрунн – це не просто собі палац, а розпростертий поза обрій архітектурно-садовий комплекс, завбільшки як космодром Байконур. Арки, фонтани, античні богині, парки (доглянуті й зумисне дикі), клумби, розарії, лабіринти, фазани – щоб обійти всю цю флору-фауну, пів дня не вистачить. Але трапляються навіть дуже душевні закапелки. Гуляти парками дозволяється зовсім безкоштовно і скільки завгодно. Але щоб потрапити у покої й подивитися, наприклад, куди ходив до вітру татко Франц Йосиф, або той китайський салон, де його племінник Карл І фон Габсбург зрікся цісарського престолу, доведеться заплатити 16 євро. У сонячний день варто піднятися на пагорб, де стоїть павільйон "Глорієтт" з колонами. Звідти добре видно чималу панораму Відня. А потім можна не повертатися до центрального входу, а звернути перпендикулярно вправо (стоячи спиною до палацу). Паркова стежка виведе вас у район Хітцінг – таке собі "царське село" з фешенебельними віллами, де намагалася оселитися вся придворна знать від цісарських часів і дотепер. Щось на кшталт Межигір’я, але не поза, а посеред міста. Та й естетика будов приємно аристократична, а не скоробагатьківська. У Хітцінгу мешкала, наприклад, актриса Катаріна Шратт (хатка на Gloriettegasse, 9), яку цісар Франц Йосиф тривало й вірно кохав. Як стверджують, платонічно. Нині на цій же вулиці стоїть і маєток українського магната Дмитра Фірташа.

Стефансдом

Ярмарок біля головного собору Відня – Стефансдому – доволі камерний і специфічний. Він оточує храм кільцем, а значна частина пропонованого товару в цьому намоленому місці – безбожно органічні й безбожно дорогі продукти. У повітрі не менш органічно пахне кіньми. Бо поруч розташована головна стоянка віденських фіакрів. За вартість годинної прогулянки можна доїхати з Відня до Львова. Тому – ходімо всередину. Собор має в собі якийсь магнетизм, хоч і справляє дещо похмуре враження. Сірий термітник, перезрілий сталагміт, розтоплений віск. Це всі епітети про нього. Вхід платний (6 євро). Але якщо ви прийдете на відправу, пропустять безкоштовно. Під час меси можна тихенько оглянути собор, головне – не блимати набридливо смартфоном під носом у парафіян. Бо можна й парасолькою по камері отримати від чепурної віденської бабці.

Якщо серйозно, то побувати власне на Різдвяній месі у Стефансдомі – це незабутнє пережиття. Розклад відправ висить на брамі від початку грудня: краще визначитися заздалегідь, яку відвідати. На вході два кремезні, але ввічливі бодіґарди попереджають усіх: Only for prayer. Чемно киваєте і йдете далі. За хвилин 20 до початку ще навіть можна застати місця для сидіння. Меса – велична. Реально, до мурашок. Орган, хор, Моцарт, ялинки і квіти, процесія кардиналів створюють колосально піднесену атмосферу. Хто там сказав: "Париж вартий меси?" Наполягаємо: Відень також.

А зовсім неподалік від собору святого Стефана тулиться українська греко-католицька Церква святої Варвари. Адреса – Postgasse, 8. Біля неї – погруддя Івана Франка. Він у Відні студіював і мало не став депутатом. Під церквою завжди можна зустріти земляків. Якщо вам цього справді хочеться.

Площа Марії Терезії

У Нью-Йорку були колись вежі-близнюки. Фішкою ж Відня є близнюки-музеї. Під цими масивними спорудами площа імператриці Марії Терезії, здається, аж вгинається. В одній зараз природничий музей, у другій – художній. Обидва володіють колосальними колекціями. Тому фізики – наліво, лірики – направо. Ми вибрали Художньо-історичний. Плата за вхід – 16 євро з особи (як повноцінний обід). Але й щільність шедеврів на один квадратний метр у музеї одна з найбільших у світі. Тобто це рівень Лувру чи Прадо. Якого метра не згадаєш, він тут є. Рафаель? Тиціан? Брейгель? Кранах? Веласкес? Та будь ласка. І на доважок ще розкішна підбірка єгипетських мумій та інших артефактів з долини Нілу.

Сам ярмарок на площі Марії Терезії з висоти пташиного польоту має форму правильного хреста. Мапа і програмка – тут.  По  центру хреста всадовилася на троні фундаментальна «королева-мать», осяйна імператриця. Але то грім-баба. Пам’ятник, можна сказати, навіть потворний. Але задуманий він, мабуть, не для естетів, а щоб навівати благий трепет на всіх підданих. Найближча станція метро (лінія U2)  до площі Марії Терезії називається Музейний квартал, або коротко – MQ. Крім двох згаданих вище музеїв в околиці працює ще кілька престижних виставкових об’єктів – Леопольд-музеум, Кунстгалле, MUMOK. Останній особливо ефектний: наче гігантська чорна скриня, що необачно випала з неба. Великі інсталяції часто виносять просто на вулицю. Нам, наприклад, трапилася композиція з фольги, опалого листя і людських черепів у скляному кубі. До більшості виставкових залів кварталу вхід для осіб віком до 19 років безкоштовний. Можливо, тому молодіжна тусівка на території MQ спати не лягає. До того ж тут ловиться Free Wi Fi з чудовим сигналом. Бо хоч крапок з безкоштовним інтернетом у місті вистачає, сигнал далеко не всюди стабільний. Відразу за музеями починається хресна дорога усіх віденських шопоголіків – Маріягільферштрассе. Магазинів – хмара, ціни досить притомні, особливо в період перед- і постріздвяних розпродажів.

Карлскірхе

Цей ярмарок розгортається на площі Карлспляц під стінами церкви Карлскірхе (сорі за суцільну тавтологію). Він теж має пунктика на органічній продукції. Але так само тут постійно майстри та майстрині щось роблять своїми ручками і залюбки можуть навчити вас. Місцевий штучний ставок узимку (залежно від погоди) перетворюється або на ковзанку, або в майданчик для гри у сніжки… сіном. Поруч румигає собі й ціла різдвяна шопка наживо – вівці, кози, пацятка, лами…

Карлскірхе – одна з найоригінальніших віденських церков. Бо в ній жужмом переплелися романські, сецесійні, орієнтальні, класицистичні мотиви. Гримуча суміш різнопланових стилів, здавалося б, мала породити справжню почвару. Але ні. Щось у цьому є. В тумані Карлскірхе легко переплутати з індійським Тадж-Махалом.

У районі Карлсплац є одна з найбільших віденських розв’язок метро. Якщо виринете з-під землі назовні, то відразу помітите церкву. Якщо звернете у протилежний бік від неї, швидко опинитеся на найколоритнішому у місті базарі – Нашмаркт. Це не різдвяний ярмарок. Тут кипить нормальна торгівля, де крафтові фермери впереміш з «особами кавказької національності» торгують своїми сирами-ковбасами-бакаліями. Поміж тим працює й багато ресторанчиків – як дорогих, так і досить помірних.

Ам Гоф

Один з найменших, але, мабуть, найсмачніший ярмарок у Відні. В асортименті домінує кондитерка: штолени, штруделі, яблука в шоколаді і все таке. Зайдіть собі на сайт Ам Гоф-ярмарку.  Там розміщена ціла комірка з рецептами місцевих різдвяних страв. Щоправда, написано тільки по-німецьки. Але з пуншами, наприклад, усе зрозуміло й без Гугл-перекладача.

Сюди краще приходити зранку, щоб, піднявши тонус тістечком, встигнути до 12.00 на сусідню площу Гоєрмаркт. О цій годині публіка збирається під Анкер-годинником з рухомими фігурками. Дійство триває всі 15 хвилин, за які без поспіху під мелодії "Майн лібе Августін" та інших шлягерів габсбургського хіт-параду пропливають фігури різних коронованих осіб. Замикає цю вінценосну процесію композитор Йозеф Гайдн.

Грінцінг

Різдво на селі по-віденськи – це про Грінцінг. Один з дальніх районів австрійської столиці, який встояв проти урбанізації і тепер непогано на цьому заробляє. На тутешніх узгір’ях залюбки родить виноград. І ще з цісарських часів місцеві мешканці отримали право продавати власноруч виготовлене вино без акцизів, але тільки доки воно молоде. Тому сьогодні більшість центральних вулиць Грінцінга – це суцільні хойріге (тобто домашні винарні). Символом закладу є підвішена над одвірком соснова гілка. Колись вона заміняла вивіску, тепер це просто данина традиції. У хойріге смажать кльоцки, грають живу музику, а під Різдво дружно колядують «Штілє нахт, хойліге нахт!» Щоб потрапити до Грінцінга, потрібно біля станції метро Schottentor (це майже центр) сісти на 38 трамвай і їхати хвилин 40.

Бюджет

Щоб без зайвого галопу розглянути передріздвяний Відень, потрібно щонайменше днів чотири. Переліт до Братислави й назад коштуватиме в межах 2000 гривень (із WIZZ Discount Club  навіть менше, без – може, й трішки більше). Місце в хостелі стартує від 10 євро з особи. Невибагливий дабл можна знайти у межах під 50 євро. Переночувавши одну ніч перед вильотом додому у Братиславі, вдасться зекономити 20-25 євро. Додаємо харчування, транспорт, один-два музеї – і ось результат. Подорож на двох до Відня млже обійтись у 350 євро на чотири дні, це, звісно ж, бюджетний варіант.  Окрему суму все ж вартує закласти на різдвяні подарунки. Адже повернутися з порожніми руками – просто нереально.

Олег Дорожовець, Христина Дорожовець

Фото авторів та з офіційних сторінок Віденських різдвяних ярмарків

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Вибір Твого міста