Куди полетіти зі Львова. До Відня на рідзвяні ярмарки та до погруддя Івана Франка
Головна атракція під час адвенту – різдвяні ярмарки. У Відні вони сягають особливо грандіозного розмаху. Тому нам туди. Віденський хор хлопчиків бажає нам щасливого Різдва:
Шлях
Спочатку треба долетіти до Братислави. Wizzair зі Львова курсує тепер у понеділки і п’ятниці зі зручним ранковим відправленням – о 8.50. Просто з братиславського летовища є автобуси на Відень. Бувають акції на кшталт «квиток за 1 євро», але не в передріздвяний час. Тому стандартна ціна у транснаціонального гіганта Flixbus – 7 євро, у місцевого перевізника Slovaklines – 5 євро. Автобус їде приблизно 2 години – що той, що інший. Рейсів багато. Практично щогодини. Але словаки прибувають завжди на центральний залізничний двірець у Відні, а Flixbus – інколи туди ж, інколи на автобусний термінал Erdberg (це трохи далі від центру). Зрештою, станції метро є на обидвох локаціях.
Метрополітен Відня потужний і регулярний. Разовий квиток – 2,40 євро, але варто подумати над купівлею добового, 2-добового чи тижневого проїзного. Останній коштує 17,10 євро. Детальніше про всі види квитків і нюанси віденського громадського транспорту за цим посиланням. Гарний варіант для першого знайомства з Віднем – сісти у трамвай №1 і зробити коло по Рингштрассе. Це кільцевий маршрут, що огинає увесь історичний центр. Тож коли ви побачили якесь wow із вікна, можна вийти, помацати руками, пофоткати на гаджет, а потім сісти на наступну «одиничку».
Як і всюди в Європі, у Відні є власна ViennaCityCard, але вигода з неї сумнівна. Ціна за 3 дні – 29 євро. Вона також забезпечує безкоштовний проїзд, але знижки на музеї копійчані – від 1 до 3 євро, ніякого вільного входу. Опція вигідна лише, якщо у вас дитина до 15 років, тоді на своїй картці ви і її можете возити безкоштовно.
Ну і щоб остаточно завершити з логістикою, пропонуємо підбірку різноманітних мап Відня, зокрема й усіх транспортних маршрутів: http://ontheworldmap.com/austria/city/vienna/. А тепер гайда на ярмарки.
Ярмарки
Маленькі базарчики, де торгують глінтвейном і різним HappyNewYear-крамом, зустрічаються, мабуть, на кожній третій площі. Приємно, що майже нема китайського причандалля, на 90% – місцевий хенд-мейд. Фішкою ярмарків є горнятка-черевички під гаряче вино з локальним брендуванням (у кожного району своє). За таке беруть 3 євро застави. Напившись-зігрівшись, можна забрати горня на сувенір або ж повернути продавцеві, а він віддасть ваші кровні. Ще одна спільна риса всіх ярмарків – тут можна незле перекусити: сосиски, бургери чи й смажена картопля з капустою, солодощі тощо. По-перше, на крихту дешевше, ніж ресторанні обід/вечеря. По-друге, у передріздвяну пору майже всі заклади харчування (крім індокитайських), і навіть супермаркети, закриваються на канікули, а на ярмарках голодним не залишишся. Тотальне закриття, зрештою, починається з 23 грудня, а в адвент усе працює на повній тязі. З нашого досвіду ми радимо відвідати 7 віденських різдвяних ярмарків. А заодно і ближні околиці.
Біля Ратуші
Це №1 у нашому рейтингу. Він відкривається уже 15 листопада. І тут завжди якась руханка: то колядки, то майстер-класи, то фольк-музики, то дефіле Різдвяного Ангела. Хоч назва «міс Різдво» була б точнішою. За австрійською традицією ангела на ймення Крісткінд, який приносить Різдво, символізує юна красуня у білих шатах. Нині щорічні вибори Крісткінд набувають в Австрії розмаху ледь не загальнонаціонального референдуму. Янголу належить брати участь у всіх адвентівських урочистостях, час від часу просто гуляти по ярмарку, бавитися з дітьми, підморгувати татусям.
Ярмарок під Ратушею вважається найбільшим у місті. Пишуть, що в ньому задіяно 150 яток. На одній навіть зустріли вироби української майстерні етноіграшок "Коза-Дереза". Антуражу додає простора ковзанка поруч, багато дерев, задіяних у декорі й ілюмінації, та красивезна споруда самої ратуші на задньому плані. До речі, щопонеділка, середи і п’ятниці о 13.00 туристів пускають всередину на безкоштовні екскурсії. Приходити треба трішки заздалегідь, щоб вас внесли у список. Доїхати під ратушу можна трамваєм №1 або на метро U2 (зупинка Rathaus) чи U3 (Volkstheater).
Шенбрунн
Пафосна резиденція Габсбургів колись була заміською, а сьогодні вона лише за кілька зупинок від центру (наприклад, від Опери по зеленій гілці метро їх буде всього 6). За 100 років мегаполіс помітно розрісся. Шенбруннський різдвяний ярмарок злегка косить під ретро, але без надзусиль. Стара каруселька і фотозона в імперському стилі – от і вистачить. Усі розуміють, що публіка тут усе ж таки не задля ярмарку, а задля палацу. Але саме тут нам пощастило скуштувати кайзершмарн – легендарний «цісарський омлет». Класичним омлетом він і не пахне. Страва нагадує грубо подерті на клаптики млинці, присмажені до хрумкоту й пересипані горішками, цукром-пудрою й сливовим джемом. Ситне, нетипове, але трохи засолодке. Може, варення давати якогось кизилового чи що.
Сам Шенбрунн – це не просто собі палац, а розпростертий поза обрій архітектурно-садовий комплекс, завбільшки як космодром Байконур. Арки, фонтани, античні богині, парки (доглянуті й зумисне дикі), клумби, розарії, лабіринти, фазани – щоб обійти всю цю флору-фауну, пів дня не вистачить. Але трапляються навіть дуже душевні закапелки. Гуляти парками дозволяється зовсім безкоштовно і скільки завгодно. Але щоб потрапити у покої й подивитися, наприклад, куди ходив до вітру татко Франц Йосиф, або той китайський салон, де його племінник Карл І фон Габсбург зрікся цісарського престолу, доведеться заплатити 16 євро. У сонячний день варто піднятися на пагорб, де стоїть павільйон "Глорієтт" з колонами. Звідти добре видно чималу панораму Відня. А потім можна не повертатися до центрального входу, а звернути перпендикулярно вправо (стоячи спиною до палацу). Паркова стежка виведе вас у район Хітцінг – таке собі "царське село" з фешенебельними віллами, де намагалася оселитися вся придворна знать від цісарських часів і дотепер. Щось на кшталт Межигір’я, але не поза, а посеред міста. Та й естетика будов приємно аристократична, а не скоробагатьківська. У Хітцінгу мешкала, наприклад, актриса Катаріна Шратт (хатка на Gloriettegasse, 9), яку цісар Франц Йосиф тривало й вірно кохав. Як стверджують, платонічно. Нині на цій же вулиці стоїть і маєток українського магната Дмитра Фірташа.
Стефансдом
Ярмарок біля головного собору Відня – Стефансдому – доволі камерний і специфічний. Він оточує храм кільцем, а значна частина пропонованого товару в цьому намоленому місці – безбожно органічні й безбожно дорогі продукти. У повітрі не менш органічно пахне кіньми. Бо поруч розташована головна стоянка віденських фіакрів. За вартість годинної прогулянки можна доїхати з Відня до Львова. Тому – ходімо всередину. Собор має в собі якийсь магнетизм, хоч і справляє дещо похмуре враження. Сірий термітник, перезрілий сталагміт, розтоплений віск. Це всі епітети про нього. Вхід платний (6 євро). Але якщо ви прийдете на відправу, пропустять безкоштовно. Під час меси можна тихенько оглянути собор, головне – не блимати набридливо смартфоном під носом у парафіян. Бо можна й парасолькою по камері отримати від чепурної віденської бабці.
Якщо серйозно, то побувати власне на Різдвяній месі у Стефансдомі – це незабутнє пережиття. Розклад відправ висить на брамі від початку грудня: краще визначитися заздалегідь, яку відвідати. На вході два кремезні, але ввічливі бодіґарди попереджають усіх: Only for prayer. Чемно киваєте і йдете далі. За хвилин 20 до початку ще навіть можна застати місця для сидіння. Меса – велична. Реально, до мурашок. Орган, хор, Моцарт, ялинки і квіти, процесія кардиналів створюють колосально піднесену атмосферу. Хто там сказав: "Париж вартий меси?" Наполягаємо: Відень також.
А зовсім неподалік від собору святого Стефана тулиться українська греко-католицька Церква святої Варвари. Адреса – Postgasse, 8. Біля неї – погруддя Івана Франка. Він у Відні студіював і мало не став депутатом. Під церквою завжди можна зустріти земляків. Якщо вам цього справді хочеться.
Площа Марії Терезії
У Нью-Йорку були колись вежі-близнюки. Фішкою ж Відня є близнюки-музеї. Під цими масивними спорудами площа імператриці Марії Терезії, здається, аж вгинається. В одній зараз природничий музей, у другій – художній. Обидва володіють колосальними колекціями. Тому фізики – наліво, лірики – направо. Ми вибрали Художньо-історичний. Плата за вхід – 16 євро з особи (як повноцінний обід). Але й щільність шедеврів на один квадратний метр у музеї одна з найбільших у світі. Тобто це рівень Лувру чи Прадо. Якого метра не згадаєш, він тут є. Рафаель? Тиціан? Брейгель? Кранах? Веласкес? Та будь ласка. І на доважок ще розкішна підбірка єгипетських мумій та інших артефактів з долини Нілу.
Сам ярмарок на площі Марії Терезії з висоти пташиного польоту має форму правильного хреста. Мапа і програмка – тут. По центру хреста всадовилася на троні фундаментальна «королева-мать», осяйна імператриця. Але то грім-баба. Пам’ятник, можна сказати, навіть потворний. Але задуманий він, мабуть, не для естетів, а щоб навівати благий трепет на всіх підданих. Найближча станція метро (лінія U2) до площі Марії Терезії називається Музейний квартал, або коротко – MQ. Крім двох згаданих вище музеїв в околиці працює ще кілька престижних виставкових об’єктів – Леопольд-музеум, Кунстгалле, MUMOK. Останній особливо ефектний: наче гігантська чорна скриня, що необачно випала з неба. Великі інсталяції часто виносять просто на вулицю. Нам, наприклад, трапилася композиція з фольги, опалого листя і людських черепів у скляному кубі. До більшості виставкових залів кварталу вхід для осіб віком до 19 років безкоштовний. Можливо, тому молодіжна тусівка на території MQ спати не лягає. До того ж тут ловиться Free Wi Fi з чудовим сигналом. Бо хоч крапок з безкоштовним інтернетом у місті вистачає, сигнал далеко не всюди стабільний. Відразу за музеями починається хресна дорога усіх віденських шопоголіків – Маріягільферштрассе. Магазинів – хмара, ціни досить притомні, особливо в період перед- і постріздвяних розпродажів.
Карлскірхе
Цей ярмарок розгортається на площі Карлспляц під стінами церкви Карлскірхе (сорі за суцільну тавтологію). Він теж має пунктика на органічній продукції. Але так само тут постійно майстри та майстрині щось роблять своїми ручками і залюбки можуть навчити вас. Місцевий штучний ставок узимку (залежно від погоди) перетворюється або на ковзанку, або в майданчик для гри у сніжки… сіном. Поруч румигає собі й ціла різдвяна шопка наживо – вівці, кози, пацятка, лами…
Карлскірхе – одна з найоригінальніших віденських церков. Бо в ній жужмом переплелися романські, сецесійні, орієнтальні, класицистичні мотиви. Гримуча суміш різнопланових стилів, здавалося б, мала породити справжню почвару. Але ні. Щось у цьому є. В тумані Карлскірхе легко переплутати з індійським Тадж-Махалом.
У районі Карлсплац є одна з найбільших віденських розв’язок метро. Якщо виринете з-під землі назовні, то відразу помітите церкву. Якщо звернете у протилежний бік від неї, швидко опинитеся на найколоритнішому у місті базарі – Нашмаркт. Це не різдвяний ярмарок. Тут кипить нормальна торгівля, де крафтові фермери впереміш з «особами кавказької національності» торгують своїми сирами-ковбасами-бакаліями. Поміж тим працює й багато ресторанчиків – як дорогих, так і досить помірних.
Ам Гоф
Один з найменших, але, мабуть, найсмачніший ярмарок у Відні. В асортименті домінує кондитерка: штолени, штруделі, яблука в шоколаді і все таке. Зайдіть собі на сайт Ам Гоф-ярмарку. Там розміщена ціла комірка з рецептами місцевих різдвяних страв. Щоправда, написано тільки по-німецьки. Але з пуншами, наприклад, усе зрозуміло й без Гугл-перекладача.
Сюди краще приходити зранку, щоб, піднявши тонус тістечком, встигнути до 12.00 на сусідню площу Гоєрмаркт. О цій годині публіка збирається під Анкер-годинником з рухомими фігурками. Дійство триває всі 15 хвилин, за які без поспіху під мелодії "Майн лібе Августін" та інших шлягерів габсбургського хіт-параду пропливають фігури різних коронованих осіб. Замикає цю вінценосну процесію композитор Йозеф Гайдн.
Грінцінг
Різдво на селі по-віденськи – це про Грінцінг. Один з дальніх районів австрійської столиці, який встояв проти урбанізації і тепер непогано на цьому заробляє. На тутешніх узгір’ях залюбки родить виноград. І ще з цісарських часів місцеві мешканці отримали право продавати власноруч виготовлене вино без акцизів, але тільки доки воно молоде. Тому сьогодні більшість центральних вулиць Грінцінга – це суцільні хойріге (тобто домашні винарні). Символом закладу є підвішена над одвірком соснова гілка. Колись вона заміняла вивіску, тепер це просто данина традиції. У хойріге смажать кльоцки, грають живу музику, а під Різдво дружно колядують «Штілє нахт, хойліге нахт!» Щоб потрапити до Грінцінга, потрібно біля станції метро Schottentor (це майже центр) сісти на 38 трамвай і їхати хвилин 40.
Бюджет
Щоб без зайвого галопу розглянути передріздвяний Відень, потрібно щонайменше днів чотири. Переліт до Братислави й назад коштуватиме в межах 2000 гривень (із WIZZ Discount Club навіть менше, без – може, й трішки більше). Місце в хостелі стартує від 10 євро з особи. Невибагливий дабл можна знайти у межах під 50 євро. Переночувавши одну ніч перед вильотом додому у Братиславі, вдасться зекономити 20-25 євро. Додаємо харчування, транспорт, один-два музеї – і ось результат. Подорож на двох до Відня млже обійтись у 350 євро на чотири дні, це, звісно ж, бюджетний варіант. Окрему суму все ж вартує закласти на різдвяні подарунки. Адже повернутися з порожніми руками – просто нереально.
Олег Дорожовець, Христина Дорожовець
Фото авторів та з офіційних сторінок Віденських різдвяних ярмарків
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку