Якщо у Європі титул «вічного міста» отримав Рим, то в Африці такий справедливо належить Луксору – колишнім Фівам. Tvoemisto.tv розповідає, як бюджетно і «непакетно» зануритись у життя стародавнього міста та доторкнутись до справжньої Африки.

У Луксорі збереглися сотні давньоєгипетських пам’яток, створених 4-5 тисячоліть тому. Деякі з них пишнотою і розмахом перевершують усі відомі нам античні руїни. До прикладу, Карнакський храм у 40 разів більший за Колізей. А щоб відвідини Луксора перетворилися на справжню пригоду, його варто оглянути не з вікна екскурсійного автобуса, а пожити тут бодай кілька днів. Ми переконалися в цьому на власному досвіді.

Чому варто

За концентрацією на одній території настільки давніх артефактів Луксор перевершує будь-яке місце у світі. Руйнівні землетруси і війни рідко докочувалися до Серединного Єгипту, тому чимало споруд і скульптур дійшли до нинішніх часів у дивовижно доброму стані, деякі – майже в ідеальному. Крім того, в Луксорі можна побачити Ніл у його спокійній величі й відчути доторк реальної Африки, який до приморських курортів не досягає. Весна – вдалий момент, щоб досліджувати Луксор, бо уже з кінця травня починається немилосердна спека, що інколи сягає 40-50 градусів. Єдине, чого не вистачає Луксору, – це пірамід. Усе решта – в таких непомірних кількостях, що голова йде обертом. Тому наша порада: щоб уникнути «передозу» й не притупляти відчуття Wow-ефекту, навіть не намагайтеся охопити все за один день. Розтягніть задоволення принаймні на 3 дні.

Covid-чек

Єгипет ще з літа 2020 року відкрив кордони для українських туристів. Зараз у туристів вимагають негативний ПЛР-тест не більш як 72-годинної давності. Також ще в літаку ви повинні заповнити міграційну картку, де вказуєте мету візиту, місце проживання, свої телефони, чи контактували з хворими на коронавірус. В аеропорту здаєте її в кабінку прикордонника, а він натомість ставить у паспорт візу – безкоштовно і практично без жодних підтверджень. Наш прикордонник у міграційні картки не вчитувався, резервацій готелю не вимагав, жодних питань не ставив.

Тести під час прильоту в Хургаду перевіряють ще в літаку. У кого є тест – по черзі виходять, у кого нема (переважно це місцеві бедуїни) – залишаються сидіти на місці. Але далі все було швидко: перевірили дату тесту, QR-код не зчитували, температуру не міряли.

Читайте також: Літо 2021. Куди львів'яни зможуть полетіти на відпочинок

У самому Єгипті на пандемію дивляться трохи крізь пальці. Маски просять вдягати лише в таксі чи автобусі, і то хіба тому, що їх може перевірити поліція. У готелях, кафе, ресторанах, магазинах ніхто до цього не присікується – усе на ваш особистий розсуд. Хоч засоби дезінфекції розставлено повсюди. Єгипет стабільно тримається у «зеленій зоні» країн, які щотижня переглядає український МОЗ, тому можна гарантовано розраховувати, що по поверненні в Україну не доведеться робити повторний тест чи сідати на самоізоляцію.

Шлях

Щоб потрапити в Хургаду, є кілька варіантів. Найпростіший – придбати тур у якійсь турагенції. Другий – купити тільки чартерний переліт за допомогою сайтів https://chartershop.com.ua/uk/ або https://chartersale.com.ua/. Третій – летіти регулярними рейсами з пересадкою у Стамбулі.

Ми літали у лютому, що вважається «несезоном», і тоді у турецького авіаперевізника Pegasus можна було знайти квитки за 200 USD в обидва боки. На весну таких цін уже нема – навіть у 300 доларів вкластися сутужно. Ціни на чартерні перельоти – десь на тому ж рівні. Але й вартість тижневого відпочинку в Хургаді стартує орієнтовно з 300 доларів за людину. Зрозуміло, що в такому економ-пакеті вам запропонують не найкомфортніший готель, інколи зовсім розбитий. Але якщо ви налаштовані побачити Луксор, а не тюленити на пляжі, це не має особливого значення.

У Хургаді можна відпочити день після тривалого перельоту, але вона швидко набридає. Тому, довго не затримуючись, купуємо квитки до Луксора на автобус компанії Go-bus. Хоч є й інші перевізники, Tripadvisor і всі-всі-всі в один голос рекомендують саме Go-bus. Можливо, тому що в нього єдиного нормально працює англомовна версія сайту і можна навіть придбати квитки онлайн. Вартість – приблизно 10 доларів в один бік. Відстань – приблизно 300 кілометрів. Цей шлях автобус може долати 5 годин, а то й більше. Проблема – не дороги, а поліцейські. На маршруті ви зустрінете з десяток блок-постів. На кожному, хоч мінімально, доведеться зупинитися. Як правило, зупинка обмежується спілкуванням патрульного з водієм, але інколи поліцейські можуть зайти і в салон. До туристів не присікуються, а от до місцевих – залюбки. Ще одна перешкода – лежачі поліцейські. У Єгипті майже не побачиш класичний світлофор чи перехід-зебру. За безпеку руху тут борються іншим способом. По всіх автошляхах, особливо у межах міст, але не тільки, накатали «лежачих поліцаїв». І щоб не позбутися бампера, ваш транспортний засіб змушений скидати швидкість майже до нуля буквально кожні десять-п’ятнадцять хвилин.

Читайте також: Чи допоможе львів'янам щеплення від коронавірусу поїхати за кордон

Автобус чистий, курей і кіз у ньому не перевозять, туалет працює. Пів маршруту пролягає через пустелю, що неочікувано красива. Це не монотонні гори піску, а переважно химерні кам’яні утворення, тож картинка за вікном постійно змінюється. Вишенькою на торті стала зупинка в такому собі осучасненому караван-сараї на краю пустелі. Уже звечоріло. Водій вирішив повечеряти, а ми – випити кави. Гіршої кави в Єгипті ми не куштували. Але й кращого зоряного неба більше не бачили.

Отже, Луксор.

Два береги

У Луксорі ви нарешті побачите Ніл. Він ділить місто на дві частини – Східний і Західний береги. Інколи про них ще кажуть Місто живих та Місто мертвих відповідно. Східний берег – півмільйонний мегаполіс, метушливі бетонні джунглі, де й на хвилину не розслабишся.

Натомість Західний берег – це натуральне єгипетське село. Тут майже нема високих будинків, а житлові квартали чергуються з плантаціями цукрової тростини. Для багатьох місцевих вона –  основне джерело доходу. Тут зранку усіх будять півні, удень пасуться корови, поважні дядьки гонорово їздять на віслюках, жінки печуть хліб просто на вулиці під своїми хатками. На цьому березі мало готелів, зате тут можна винайняти простору віллу за символічні гроші. Наша була з басейном і коштувала приблизно 30 доларів на чотирьох за добу. Без басейну можна знайти і за 20.

Більшість пам’яток дислокується на західному боці.

Між двома берегами ходить пором, що коштує 5 місцевих фунтів – це дріб’язок. Курсує без спеціального розкладу, в міру наповнення: удень це може бути 15 хвилин, увечері – довше. Як не дивно, жодного моста в Луксорі нема – до найближчого їхати 10 кілометрів кудись за місто. Тому ніколи не повторюйте нашу помилку і не добирайтеся з одного берега на інший на таксі: це не так щоб дорого, але страшенно довго.

Читайте також: Єгипет безкоштовно лікуватиме українців, якщо вони захворіють на Covid-19

У межах одного берега таксі – найкращий, а здебільшого і єдиний спосіб дістатися з пункту А до пункту Б. Тим більше, що нормальна вартість таких поїздок не перевищує 15-30 єгипетських фунтів, тобто 1-2 долари. Звичайно, якщо ви захочете, щоб вас завезли в Долину царів, там зачекали і повернули назад, такий сервіс коштуватиме дорожче. Максимум, на що можна погоджуватися, – 100 фунтів.  Натомість за 300 фунтів, тобто 20 USD, вас залюбки хоч півдня возитимуть від атракції до атракції.

День перший. Карнакський і Луксорський храми

Карнакський храм, як лего. Його будували, добудовували й перебудовували понад 80 фараонів. У результаті вийшла  друга за розмірами культова споруда у світі, після камбоджийського Ангкору. У храмі встояло 134 мармурових стовпи, із них 12 центральних заввишки 23 метри й один 28-метровий обеліск (як 10-поверховий будинок). Колони до вершка покриті ієрогліфами й малюнками. Колись це все ще й було кольоровим, як циганська хустка, але за століття сонце вибілило їх до природнього каменю, тільки в деяких місцях збереглися залишки барви. На території запросто загубитися, щоб потім знайтися в домовленому місці. Наприклад, біля пам’ятника жуку-скарабею на березі Священного озера. Згідно з туристським повір’ям, обійдеш жука тричі – і буде тобі щастя. У самому ж озері жерці тримали не хижих крокодилів, як лякають деякі екскурсоводи, а мирних гусей. Бог Амон-Ра любив цих птахів.

Луксорський храм компактніший і делікатніший, ніж Карнакський, хоч і побудований за подібним архітектурним лекалом. Йому влаштували багату підсвітку, тому краще спланувати візит сюди, коли вже починає темніти. Храм відкритий на вхід аж до 22:00. Перше, що впадає в око, – дуже схожа на злітну смугу алея сфінксів. В голову аж починають лізти різні антинаукові думки: може, то й справді весь Давній Єгипет забудували інопланетяни. Тим більше, що колись ця алея тягнулася аж до Карнакського храму, а між ними майже 3 кілометри відстані. Тепер більшу частину алеї затоптало сучасне місто. Вхідний квиток до Луксорського храму коштує 160 єгипетських фунтів (це приблизно 10 USD), до Карнакського трохи дорожче  – 200 фунтів.

Читайте також: Вікенд у Львові. Скільки коштує оренда помешкання і де його шукати

Дорогою між двома храмами, на набережній Нілу, вам трапляться ще два музеї – Луксорський історичний та музей муміфікації. Не скажеш, що вони набиті цінними експонатами, але якщо хочете побачити кілька мумій і саркофагів зблизька – велкам. Вхід – приблизно ті ж 10 доларів. До речі, зі студентським квитком – 50- відсоткова знижка. Навіть якщо він не ID. 

День другий. Колоси, Дейр-ель-Медіна, храм Хатшепсут

Одним зі символів Луксора стали колоси Мемнона – дві гігантські, 20-метрові статуї-близнюки,  що, наче вартові, сидять на виїзді з міста в Долину фараонів. Внаслідок вивітрювання їхні обличчя стерлися. І це тільки додає колосам містичності. За легендою, в давнину північна фігура «співала», точніше видавала звуки, що дехто порівнював із зітханням, а дехто – зі звуком ліри. Але магія зникла після того, як співчутливий античний реставратор вирішив заліпити тріщину, що пронизувала статую. Колоси височіють при самій дорозі, тому ледь не кожне авто робить тут коротку зупинку для фото на згадку.

Проїхавши ще якийсь кілометр уперед, потрапляєш на археологічний сайт Дейр-ель-Медіна (квиток – 6,5 USD). Це закинуте село ремісників, які будували луксорські храми і гробниці. Багато туристів його проминає, а дарма. Тут можна спуститися в підземелля, де ховали не фараонів, а звичайних єгиптян. Ну, може, не зовсім звичайних. Судячи з багатства оздоблень, майстри були доволі привілейованою кастою, якщо могли собі дозволити такі склепи. Камери всуціль покриті візерунками та сценками і зі земного, і з потойбічного життя, як-от, плавання на човнах по Нілу, процес муміфікування чи битва шаблезубого кролика зі змієм. За скромний бакшиш провідник дозволить відзняти хоч кожну фреску. Користайте з нагоди, бо у гробницях фараонів цей номер не проходить. Фотографувати без спеціального дозволу там суворо заборонено, і навіть всесильний бакшиш не поможе – відеонагляд.  

Ще кілометр – і храм Хатшепсут. Він належить до найкраще збережених давньоєгипетських храмів. Це будівля з трьох терас, що каскадом піднімаються одна над одною, підтримувані колонадами. До певної міри споруда є праобразом багатьох майбутніх пантеонів. Видовищності храму додає те, що він буквально вмонтований у природну скелю, що відгороджує долину Нілу від пустелі. Фараонок в історії  Єгипту можна порахувати на пальцях однієї руки. Хатшепсут була не тільки найуспішнішою з них, а й більшість чоловіків-правителів зуміла заткнути за пояс своїми звершеннями. Але при цьому їй самій нерідко доводилося уподібнюватися до чоловіка. Ті кілька фігур зі складеними руками й накладною борідкою, що підпирають колони на третій терасі, – це Хатшепсут в образі бога Осіріса.

День третій. Долина царів

Найвідоміший некрополь світу розташований у безживній пустелі на Західному березі Нілу. Якщо не знати, що там під землею, можна спокійно проминути цей поворот. У долині вже виявлено понад 60 фараонських гробниць і пошуки тривають. Для огляду нині відкрито 19 з них. Але діє одне хитре правило: за вхідним квитком (приблизно 16 USD) ви можете відвідати лише три поховання. Які – вибираєте самі. І багато туристів вирішує цю проблему пальцем в небо. Базуючись на власних враженнях і спостереженнях попередників, ми уклали топ-5 найцікавіших склепів (у порядку спадання): Тутмос ІІІ, Рамзес ІІІ, Мернептах, Аменхотеп ІІ, Рамзес ІІ. На особливих правах перебуває  усипальня Тутанхамона – найбільш розпіарене з усіх поховань. На його оглядини треба купувати окремий квиток вартістю 20 USD. І, щиро кажучи, ви не побачите за ці гроші щось грандіозніше, ніж в інших гробницях.

Читайте також: Таїланд скасовує візи для туристів з України

Бюджет

Якщо у вас є 500 USD, то в цю суму ви без проблем вкладетеся, враховуючи і переліт, і тижневе перебування в Єгипті. Саме квитки на літак є головною статтею витрат. Усе решта на Землі Єгипетській коштує навіть дешевше, ніж в Україні. Авжеж, докоронавірусна епоха привчила нас до ловкостів і помітно бюджетніших мандрівок. Але в нинішньому закритому світі туризм стає дорожчим і логістично складнішим захопленням. У нас не так багато варіантів вибору. І в такій ситуації Єгипет, попри все, залишається одним із найдоступніших. А Луксор здатен вразити навіть найбільш досвідчених мандрівників.

Олег Дорожовець, Христина Дорожовець

Фото авторів і Національної туристичної агенції Єгипту

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.