Якщо закортіло зі львівської зими потрапити у вічну весну, то це про Ларнаку на Кіпрі. Віднедавна туди можна долетіти зі Львова напряму. І нема чого відкладати аж до початку курортного сезону. Влітку на Кіпрі спекотно, гамірно й дорого. А зараз м’яка погода й погідні ціни. І саме зараз під Ларнаку прилетіли рожеві фламінго. Де ще побачиш такий перфоменс?

Шлях

Усе просто. Бронюємо квиток на сайті Wizzair – і вперед. Через 2,5 години польоту, красиво спланувавши над безкінечними пляжами, приземляємося в аеропорту Ларнаки. На січень-лютий квитки обійдуться по 709 гривень в один бік (і туди, і зворотньо), а для членів дисконтного клубу Wizzair – взагалі по 429 гривень. Рейси по п’ятницях і понеділках, а отже зручно влаштувати собі короткий трьохденний вікенд на Кіпрі.

Саме у Ларнаці – головне летовище грецької частини Кіпру. Тому прямо звідси їздять шатли в усі інші міста острова. Але з них на увагу заслуговує хіба що Пафос, біля якого й народилася з піни морської міфічна Афродіта. Столиці Нікосії бракує моря. Лімасол – густо русифікований. Айя-Напа і Протарас на зиму вимирають. Турецький Кіпр – це взагалі окрема історія. Тому перше знайомства рохпочинаємо з Ларнаки.

Аби потрапити на зупинку громадського транспорту, треба із зони прильоту піднятися ескалатором на верхній рівень. На табло – безліч маршрутів. Але тішитися рано. Автобусних ліній багато, проте курсують автобуси рідко і зовсім аж ніяк не за графіком. Зрештою, найважливіший для всіх приїжджих автобус №425 ще має совість. Раз на півгодини він усе-таки буває. Цей маршрут з незначними відхиленнями тримається берегової лінії, перетинаючи з кінця в кінець усю Ларнаку з передмістями.

Крім номера, на ларнакському автобусі не пише нічого. Від слова «зовсім». Ні напрямку руху, ні кінцевих пунктів, ні вулиць, якими він їде. На автобусних зупинках інформації також зеро. Мабуть, тому для порятунку туристів добрі люди й створили сайт  Cyprusbybus. Ресурс реально помічний. Бо докладно розпише тобі, як потрапити з крапки А в крапку Б, навіть у кількох варіантах. Вирушаючи на Кіпр, заженіть собі у закладки.

Разовий квиток в автобусі коштує 1,5 євро, на цілий день – 5 євро. Талончики продає водій. Усі заходять через передні двері. Виходять чомусь теж. Середні практично не відчиняються. Таксисти з аеропорту до центру беруть 10-15 євро. Можна взяти в оренду авто (від 15 євро/доба). Але на Кіпрі лівосторонній рух і непризвичаєного водія це трохи збиває з пантелику.

Дах

Районувати Ларнаку найкраще відносно пляжів. Усе, що не в пішій досяжності до пляжу – нудні спальники. Не варто туди й потикатися. Тому в пошуках житла  розглядаємо три приморські відтинки. Той, що найближче до летовища, називається пляжем Маккензі. Саме тут найчастіше можна натрапити на дешеві апартаменти. Основна атракція – спостерігати, як над пляжем, майже черкаючи хвостом парасольок, заходять на посадку потужні лайнери. На їхньому тлі, буває, вдаються бомбезні фото.

Наступний пляж –  Фінікудес. Центральний ватерфронт. Ну, як Аркадія в Одесі. Тусує й сяє допізна. Вулиця Фінікудес – це довжелезний пальмовий променад. Тут зручно жити, але важко спати. Та й ціни на житло вищі, враховуючи коефіцієнт за центровість.    

 

Фінікудес упирається прямо в промпорт, за яким починається місцева нафтопереробка. А вже за нею – напевне, найсимпатичніший район Ларнаки – з віллами, дорогими готелями, буйною зеленню й цілою вервицею невеликих пляжів. Улітку він дорогий. Тутешні готелі на зиму опускають ціни на третину, а то й навпіл. Ми зловили дабл у Lordos beach hotel (це один з кількох 4-зіркових готелів у місті) приблизно за 70 євро. Апартаменти можна взяти удвічі дешевше. Хостелів мало, хороших – тим більше. Не так давно один відкрили україці. У Katkahostelі – 13-14 євро за ліжко. Але до моря доведеться йти 15-20 хвилин.

Якщо бюджет мандрівки не зовсім уже критичний, рекомендуємо обирати готель. І ось чому. По-перше, в ціну входить користування басейнами – на вулиці або ж критими. Це корисна опція, бо кіпрське море в грудні вже захолодне; купатися можна, але некомфортно. По-друге, ви отримаєте ситний сніданок. По-третє, пул із кількох міських готелів, куди входить і Lordos beach, організовує для своїх зимових постояльців безкоштовну екскурсійну програму на щодень – Free winter expieriences. Тобто вас упродовж тижня возять різними локаціями Ларнаки й регіону, інколи ще й із дегустаціями, і за це уже не потрібно доплачувати. До того ж, до деяких місцин добратися самотужки доволі складно, а тут домчать комфортним бусиком з вітерцем.

Видовища

Лазар. Архітектура Ларнаки досить одноманітна. Єдина окраса справді європейського значення – це храм святого Лазаря у самісінькому центрі. До ранньогрецької купольної церкви доштукували візерунчасту венеційську вежу. Вийшла накладка стилів, проте оригінальна. Усередині – фантастичної роботи й розмірів іконостас. І власне мощі біблійного Лазаря (саме того, кого воскресив Ісус). Після першої смерті він прожив ще з 30 років, більшість з яких був єпископом Ларнаки. Неподалік церкви є декілька напівзапущених, напіввідновлених грецьких кварталів – Laiki Geitonia, далі – декілька турецьких, з прилизаною приморською вулицею Pilaye Pasha. Тут найбільша у місті концентрація локальних кнайп, кав’ярень та артистичних крамничок. Решта цікавого – довкола міста. Зокрема і в морі.

«Зенобія». Влітку 1980-го на рейді Ларнаки під час свого першого рейсу затонув шведський паром «Зенобія», за що й отримав прізвище середземноморського «Титаніка». Судно лежить на порівняно малій глибині за півтора кілометра від берега й магнітом притягує дайверів звідусіль. Сюрреалістичну картину доповнюють сотні вантажівок, розкиданих по дну морському. Паром їх перевозив. Усе це у водорослях, молюсках і рибках. У місті цілорічно працює з десяток дайверських шкіл, які доправлять на місце, екіпірують, супроводять. І новаків, і профі-пірнальників. Ціни дуже варіативні. Для тих, хто пірнати не наважиться, з маріни на бульварі Фінікудес до місця катастрофи «Зенобії» плаває човен із прозорим дном (12 євро за рейс).  

Фламінго – суперхіт зимового сезону і символ Ларнаки. У період з кінця листопада по березень вони обирають собі за домівку Алікі – Велике солене озеро між містом та аеропортом. Видовище, обов’язкове до перегляду. Кількість фламінго постійно змінюється. У рекордний рік їх нарахували 22 тисячі. Але зазвичай менше. Озеро мілке, однак надто близько до себе пташки не підпускають, тому бінокль і потужний зум зайвими не будуть. Але й без них озеро надзвичайно красиве. Навіть вода в ньому має рожевуватий, фламінговий відтінок через колір ґрунту. На одному з його берегів ошатна оаза в магрибському стилі з мечеттю. На протилежному – масивні руїни давньоримського віадука на 25 метрів заввишки. На літо озеро повністю пересихає, перетворюючись у рельєфний солончак.

Кіті. Відразу з летовища зручно гайнути в одне з найближчих сіл – Кіті (міські автобуси №№ 417 і 419). Воно потопає у квітах і мандаринах, хоч фішка не в тому. Згідно з легендою, місцеву церкву – Ангелоктісті – за одну ніч збудували янголи. Що ж, їм зафортунило. Церква зовні дуже фотогенічна, але найсмачніше всередині. У завівтарній частині збереглася (і досить добре) візантійська мозаїка VI століття. Таких у всьому світі – перелічити на пальцях. На мозаїці, до речі, зображено нараду двох янголів та Богородиці. Мабуть, стосовно проекту.

Лефкара і Скаріну. Ще два села, які хочемо порекомендувати. Дістатися туди складніше, але всі ваші зусилля будуть винагороджені. Отже, Lefkara регулярно входить до різних топ-10 найгарніших сіл Європи. Вона ділиться на нижню й верхню частини – Kato і Pano. Верхня – це взагалі вищий пілотаж. Ластів’ячими гніздами обсіла гору. Гуляючи цими кривими вуличками, незчуєшся, як виклацаєш усю пам’ять фотоапарата. І зараз можна спостерегти, як місцеві майстрині тчуть тонкі мережива, а майстри кують срібну філігрань. Найпарадніша ж Лефкара у лютому, коли тут повсюдно зацвітають мигдалеві дерева.

Натомість у Скаріну є одна з найбільших ослячих ферм у Європі (Golden Donkeys Farm): понад 200 самок, з десяток племінних самців і молодняк. Гладити маленького віслючка – це та-а-кий антистрес: він м’якший за найм’якішу м’яку іграшку. Крім того, можна продегустувати чи придбати лікер, шоколад чи косметику на основі ослячого молока. А ще при фермі відкрито недорогий ресторан у форматі буфету. У меню ми нарахували 6 страв грецької кухні + стільки ж салатів/закусок + оливковий хліб (тісто замішується на оливковій олії і «Фанті»). Вхідний квиток – 8 євро.    

Тепер про транспорт. Напряму з Ларнаки не доїдеш. Треба з центральної автостанції їхати до села Kofinou (рейсів є кілька,  вибиратися найкраще зранку). Там, якщо пощастить, буде міський автобус, ні – тоді таксі. Там уже недалеко: Лефкара – вгору, Скаріну – вбік, на захід.

Декелія. Якщо підсісти на вже згаданий 425-й автобус і рухатися до кінцевої у протилежний від летовища бік, з вами станеться географічний казус. Ви побуваєте на британській території без британської візи й не полишаючи Кіпру. Така справа, що колись острів був британською колонією, у 60-х роках здобув незалежність, але кілька анклавів Об’єднане Королівство зберегло за собою. Один із них, Декелія, зовсім поруч із Ларнакою. Тут дислокована британська військова база, аеродром, гарнізон, полігон… Сама місцевість виглядає цілком тривіально, тільки уздовж дороги час від часу висять табло, де зазначено графік стрільб, щоб хтось здуру не поліз під кулі у невідповідний час. Більшість території обгороджена дротом і шлагбаумами, але уздовж автотраси та  прибережною смугою можна гуляти вільно. 

Давній Кітіон. Ми й самі не повірили. Як виявляється, Ларнака – це  один із найдавніших населених пунктів на планеті. Люди живуть тут безперервно з ХІІ століття до н.е. Раніше місто назвивалося Кітіон. Його трохи намагалися розкопувати британці, трохи французи, тому все найцінніше, що тут знайдено, розлетілося по європейських колекціях. Відповідно місцевий археологічний музей зовсім бідний, археологічний сайт  з розритими руїнами ще бідніший. А копати далі нема куди, більша частина Кітіона накрита сучасною Ларнакою. Тож якоюсь принадністю ці археологічні пам’ятки не відзначаються і відвідати їх можна хіба що принагідно, по дорозі до найбільшого у місті супермаркету Metro (воно все в одному районі).

Хліб

На Кіпрі зустрілися грецька та східна кухні, й наслідки цієї зустрічі дуже смачні. Одне з фундаментальних запозичень зі Сходу – мезе. Воно не страва, це ціле кулінарне шоу. Коли на стіл виносять почергово 10-12 різних позицій із закусок, нарізок, соусів тощо – і як мінімум половини назв ви досі ніколи не чули. Мезе буває м’ясне і рибне. Перше зазвичай коштує в межах 15-20 євро, друге – в межаж 20-30 євро на одного. Але двоє людей наїдається одним мезе гарантовано.

Якщо потрібно поїсти недорого й ситно, найоптимальніший варіант – мусака. Рецептів мусаки у греків стільки, як в українців – борщу. Але в будь-якому разі це поживно. І скоріш за все, бонусом до неї ви отримаєте ще й мисочку салату чи оливок. Стандартна ціна – 7-8 євро за порцію. З унікальних національних спеціалітетів кіпріоти найбільше пишаються сиром халумі – у чомусь перегукується із сулугуні, особливо пікантний у підсмаженому вигляді.  Десертне вино Commandaria, що виготовляється винятково з кіпрських сортів винограду,  теж ваажається національним надбанням. Його потужно пропіарив Ричард Левове Серце, заявивши, що це «вино королів і король вин».

Ну, і на фінал кілька конкретних адрес, де приємно і смачно засісти. Alasia (Piyiale Pasa, 38) –  міцна кава по-східному, небанальна випічка (куба з м’ятою і м’ясом, бурекія зі сиром анарі), душевна тітонька-власниця, морський прибій через дорогу.  Mingle-Cafe (Ermou, 153) – хіпстерського вигляду кафе зі смачними десертами у вазонкових горщиках, може похвалитися вегетаріанським меню, ще й розташоване на першому поверсі архітектурно оригінального будинку (в Ларнаці це неабияка рідкість). Mboukia & Goulia (Nikolaou Rossou, 34), Stou Roussia (Nicolaou Lanitі, 26) – непафосні, домашні  таверни, куди можна завітати на те ж мезе; обидві локовані в районі церкви святого Лазаря; у першій із них часто влаштовують живі концерти.  Artcafe1900 (Stasinou, 6) – жвавий бар, влаштований за принципом творчого безладу. Стіни обліплені картинами, фото, газетними вирізками і всім, що було зайве вдома. Дуже часто трапляється акційне пиво, а в їжі домінує снекова партія.   

Важливі дрібниці

Прикордонний контроль. З нашого літака усім проштампували паспорти швидко й без зайвих розмов. Але можуть спитати про місце й мету поїздки. Ніколи не говоріть, що плануєте відвідати Північний Кіпр, навіть якщо справді плануєте.

Лівосторонній рух. Уже згадували вище. Але це стосується й пішоходів. Щоб правильно перейти дорогу, знайти автобусну зупинку, усе треба робити навпаки, не так, як удома.

Розетки. Ахтунг, на Кіпрі від колоніальних часів залишився особливий стандарт розеток із 3-штекерним роз’ємом. У готелях нині вже трапляються й нормальні європейські розетки, але в апартаментах зазвичай ні. Без відповідного перехідника ви навіть мобільний не зможете підзарядити.

Пляжі. У Ларнаці практично всі пляжі піщані й публічні. Платити треба тільки за лежаки й парасольки (але взимку їх не продають). Можна і зі своїм рушничком. Море при центральному пляжі (Фінікудес) досить мілке – 50 метрів треба перейтися, щоб попливти. На інших «бічах» трохи глибше.  

Корисні лінки.  http://larnakaregion.com/  – офіційний турпортал Ларнаки та навколишнього регіону, календар подій, підбірка мап, must do, must see, одне слово, добротно зроблено. https://www.agrotourism.com.cy/  – якщо спаде на думку заночувати в симпатичному селі, звертайтеся сюди. https://chooseyourcyprus.com/  – у неті є декілька оглядових ресурсів по Кіпру, а цей, на наш погляд, найбільш прикладний.  

Бюджет 

Усе залежить, де ви зупинитеся. При бюджетному розміщені реально вкластися у 250 євро на двох людей з перельотом, харчуванням, роз’їздами на місці упродовж трьох діб. При дорожчому проживанні доведеться накинути ще в районі 100 євро.

Олег Дорожовець, Христина Дорожовець

Фото авторів та Larnaka Tourist Board

Повна републікація тексту без згоди редакції або його часткове відтворення без посилання на оригінальний матеріал забороняється і вважається порушенням авторських прав.