Ґданськ оптимально надається для мандрівки на подовжені вихідні: вилітаєте зі Львова у четвер увечері, повертаєтеся в неділю. Саме за таким розкладом курсують між містами ловкост-літаки з кінця жовтня. Тривалість перельоту – лише 1 година і 15 хвилин, а квиток можна підібрати орієнтовно за 1000 гривень в обидва боки. Це більш ніж притомна плата, щоб побачити місто, яке всерйоз конкурує із Краковом за титул найгарнішого у Польщі.

Чому варто

Сучасний Ґданськ – це результат зразкової реконструкції. Після Другої світової війни місто було розбомблене на 90%. Але за три покоління його відродили з руїн із максимальною історичною правдоподібністю. Версія 2.0 навіть чимось краща за середньовічний оригінал. Бо чистіша, барвистіша й багата на атракції. Ґданську можна закинути брак автентичності, але точно не шарму. Цей фенікс уміє причарувати.

Ґданськ віками був містом самоуправним і мультикультурним, такою собі космополітичною купецькою республікою, де змішалися всі нації і народності – німці, слов’яни, голландці, скандинави… Піднявшись на торгівлі збіжжям, Ґданськ  став одним із найбагатших портів Балтики. Нерухомість тут була дорогою і статусною. І кожен скоробагатько, будуючи у місті дім, намагався чимось перевершити сусіда. Це й визначило фасон міста. Один куток навіює асоціації зі Стокгольмом чи Копенгагеном, інший – з амстердамськими каналами, третій – схожий на фрагмент брюссельської Гран-Пляс. Через брак площі за міськими мурами більшість будинків вузькі (на 2-3 вікна) й довготелесі (на 3-4 поверхи), ще й з мансардами та високими фігурними дашками чи іншими викрутасами. Ніби з усіх сил тягнуться до північного сонця. Ну а вже яскравого тиньку, ліпнини, картин та орнаментів, мозаїки й майоліки на фасадних стінах не шкодував собі ніхто.

Ґданськ має талан потрапляти в історію. Власне звідси зайнялася Друга світова війна, коли зранку 1 вересня 1939 року німецькі війська обстріляли півострів Вестерплятте у Ґданській затоці. Звідси ж почався й крах комуністичного ладу в Польщі. У 1980 році на місцевій корабельні вибухнув страйк, який дав початок масовому профспілковому, а згодом і політичному рухові «Солідарність». За неповних 10 років він повалив режим, а ґданський електрик Лех Валенса став президентом вільної Польщі й найвідомішим електриком у світі. Зрештою, Ґданськ  більше, ніж будь-яке польське місто, повен суперлятивів. Найбільший цегляний храм у Європі, найбільший середньовічний портовий кран, водяний млин, кахельна піч – усе тут. А в поблизькому Сопоті – найбільший дерев’яний пірс, що заходить у море. Встигнути усе це побачити за вікенд реально. І не тільки це.

Перед мандрівкою, а також під час подорожування, масу цікавої і корисної інформації знайдете на Офіційному турпорталі Ґданська або ж на краєзнавчому сайті infogdansk.pl.

Шлях

Повітряне сполучення між Львовом та Ґданськом забезпечує компанія Wizzair. Стандартні квитки туди коштують від 446 гривень, зворотні – від 574 гривні. Хто має членство WIZZ Discount Club, тим ще дешевше. У Ґданську літак приземляється перед шостою вечора. Повертається у неділю пізно увечері. Тож у вас на все про все три повноцінні доби.

Ці рейси були й раніше, але досі Польща майже два роки не впускала українців із туристичною метою. Кордон відкрили щойно у вересні. І тільки для щеплених. І тільки вакцинами Pfizer, Moderna, AstraZeneca, Jonson&Jonson (CoronaVac не годиться). При цьому від останньої дози має минути 14 днів. Ми летіли зі звичайним паперовим А4 від сімейного лікаря. Пустили без проблем. «Дія» – теж ОК. Проблема лише в тому, що через усі ці Covid-перевірки процедура контролю на кордоні страшенно зависає. У черзі довелося простирчати понад годину. Але це була перша й остання прикрість на ґданських теренах. Надалі ніде сертифікатами про вакцинацію не цікавилися – ні в готелі, ні в ресторанах, ні в музеях. Маски, як і в нас, потрібно носити у транспорті й громадських приміщеннях, однак інколи й сам персонал нехтує цим правилом.

Із Ґданського летовища до міста можна дістатися двома шляхами: міською електричкою SKM або автобусом 210. Якщо вийти з аеропорту, то до автобусної зупинки звертати направо, до потягів – наліво. 210 – це найпростіше рішення. Автобус везе до головного вокзалу, а він  своєю чергою примикає до центральної частини міста. SKM корисні, якщо потрібно дістатися до сусідніх міст – Сопота, Гдині – чи у більш віддалені райони Ґданська. До Середмістя теж можна доїхати, але потрібно зробити пересадку на станції Gdansk Wrzeszcz. Одноразовий проїзд автобусом коштує 3,60 злотого, тобто трохи більше 20 гривень. Користаючи з SKM, потрібно купити одноразовий міський квиток за 4,40 злотих, тобто приблизно 30 грн. Квитки продаються в машинах-автоматах, але касують їх по-різному. Автобусний – безпосередньо у салоні, а на електричку – в жовтих скриньках при виході на перон, рідше на самому пероні. Ось сайти SKM і ZTM (мережі громадського транспорту Ґданська), де можна переглянути маршрути, розклади, тарифи і підібрати найвідповідніше для себе.

Маркери міста

1. Cупербазиліка.  Першим ділом підіймаємося на вежу Мар’яцької базиліки  – найвищого цегляного храму Європи. 407 сходинок вгору (якщо ми не збилися з рахунку) – це добра зарядка для ніг і перевірений спосіб пізнати, як влаштований Ґданськ. Не кожна чайка долетить до цієї верхотури. Вхід платний, але помірний, приблизно 50 гривень. Зате з оглядового майданчика видно всю топографію Середмістя, стрункі ряди будинків, наче вирізаних із фанери і розставлених під лінійку, сіру смужку Балтики зі стрілами кранів і фігурний шпичак старої ратуші (здається, на відстані витягнутої руки). А посеред цього кольорового дріб’язку то тут, то там розкидані побільші куби, конуси й паралелепіпеди з випаленої червоної цегли. Переважно це костели, а також вежі й фортифікаційні споруди. І саму Мар’яцьку базиліку, й інші ґданські храми не назвеш елегантними. Вони радше скидаються на важкі скрині з добром. Зрештою, так і є.

У Мар’яцькій найбільша цінність – велетенський астрономічний годинник середини XV ст. і розкішний позолочений вівтар. У костелі св. Миколая – ікона Матері Божої Переможної, яку, за легендою, подарувала монахам-домініканцям дружина нашого князя Лева Констанція. У костелі св. Бригіди – бурштиновий вівтар 12х10 метрів, який будують уже 20 років. У костелі св. Катерини – найбільший у Центральній Європі карильйон – суміш органу й церковних дзвонів. А от костел св. Бартоломея став одним із осередків українства у Ґданську. Нині його передали Греко-Католицькій Церкві. При вході вас зустрічає пам’ятник князю Володимиру. Цей храм розташований на краю Середмістя, на перетині вулиць Lagiewniki i Gnilna.

2. Мотлава. Парадний бік старого міста омиває Мотлава. Колись це була чесна робоча річка, де товпилися судна з вантажем. Про це свідчить одразу п’ять фігурних брам, через які крам ішов на експорт-імпорт, і Журав, що нависає над однією з них. Ця темна дерев’яна «шпаківня» понад 20 метрів заввишки колись була найбільшим портовим краном у Європі. Силою лише людських м’язів, хоч і за допомогою спеціального механізму, Журав піднімав вантажі до 4 тонн. Двокілометрова набережна Мотлави – головний променад Ґданська за дня і черево міста увечері. Тут сконцентровано найбільше ресторанів на метр квадратний. І до деяких вишиковуються божевільні черги навіть у пандемійні часи. Водні трамваї або піратські галери возять туристів по Мотлаві аж до самого гирла. А з берега цікаво спостерігати, як білий міст через ріку повертається на 90 градусів і стає паралельно до набережної, щоб пропустити черговий кораблик.

3. Тераски і потворки. Архітектурною фішкою Ґданська є тераси при кам’яницях, які на 4-5 сходинок піднімаються над рівнем бруківки. Близькість до води дає місту чимало переваг, але й також свої незручності. Регулярні повені затоплювали помешкання гданців. І тоді хтось перший здогадався підняти двері на метр угору. Так і з’явилися знамениті ґданські тераси з їхнім незмінним атрибутом – кам’яними ринвами, які тут називають rzygacze. Це наче аналоги паризьких гаргулій. Вони завершуються головами химерних істот – зміїв, левів та інших бестій. І практично кожна різна. Якщо у Парижі, щоб вистежити гаргулію, потрібно повсякчас задирати очі вгору, то у Ґданську досить дивитися під ноги чи перед собою. Наймасовіше лігвисько жигачів спостерігається на вулиці Мар’яцькій, їх тут понад 40. Але є й на інших – Длугій, Пивній, Святого Духа.

За переказами, ці ж тераси дуже швидко перетворилися у справжню ярмарку марнославства для ґданських магнатів. Вони мали звичку виносити сюди найдорожчі наїдки й напої та прилюдно трапезувати, викликаючи заздрість усіх довкола.

4. Бурштин. Шукаєте круту фотозону? Тоді велкам до ґданського Музею бурштину (вул. Wielkie Młyny, 16, квиток – 20 злотих, тобто десь 130 грн). Вражають і колекція, й інтер’єри. Саме тут розумієш, що найгармонійніше бурштин пасує до чорного. В експозиції можна побачити дивовижно художні речі, зроблені з бурштину, а в музейній крамниці – деякі й придбати. Але ціни кусючі – від 50 євро в еквіваленті й далі. Дещо дешевше можна сторгувати у численних бурштинових бутіках на згаданій вище Мар’яцькій. Зате нафоткатися безкоштовно донесхочу дозволено і всередині музею, і довкола нього. По-перше, сама музейна будівля незвичайна – це монументальний водяний млин, закладений ще хрестоносцями й робочий аж до Другої світової. По-друге, перейдіться уздовж каналу, на якому він стоїть (вулички Wodopoj і Na piaskach). Там на кожному кроці пейзажі, гідні пензля «старих фламандців». Поросла мохом черепиця, дикий виноград по фахверках, брижі на водяному дзеркалі. На централізованому Порталі музеїв Ґданська можна докладніше дізнатися про графіки роботи як Музею бурштину, так і інших.

5. Гевелій, Гевеліанум, гевеліони. Якщо вся Польща пишається Коперніком, то Ґданськ  – Гевелієм. На його честь названі вулиці, музеї, бібліотеки, школи. У XVII ст. Ян Гевелій власним коштом обладнав у Ґданську найбільшу на той час у Європі астрономічну обсерваторію, уклав докладні атласи місяця і зоряного неба. Багато назв, які він дав сузір’ям, збереглися до наших днів. 

Hevelianum – так охрестили місцевий інтерактивний музей про явища природи. Зазвичай він повен дітлашні. Але навіть якщо вам трохи більше за 10, нудно не буде. Тут ви можете власноруч викликати виверження вулкана, побувати в епіцентрі урагану чи пропливти по імпровізованій Амазонці. Атракцією є і музейна територія. Hevelianum розташований у старих фортифікаціях Градової гори. Уявіть собі Тараканівський форт, який розмножили десь так утричі, провели електрифікацію й інші блага цивілізації, тоді, може, вийде щось схоже на Hevelianum. Квиток на основну експозицію коштує 15 злотих, на всі три – 25, тобто плюс-мінус 100 і 150 гривень. З центру до музею можна дійти пішки хвилин за 15. Навпроти головного двірця тунелем переходимо на автобусну станцію, а звідти повертаємо направо.  Зовсім скоро буде стежка і вказівник, залишається тільки зіп’ятися по ній на гірку.  А ще є спеціальний квест – Шлях лева Гевеліона. За цим-от посиланням можна стягнути аплікацію, яка допоможе в пошуках мініатюрних левчиків, чиї фігури розставлено біля основних пам’яток міста.

6. Сопот. Поряд із Ґданськом, фактично уже зрісшись із ним, розташований головний морський резорт Польщі – Sopot. Хто ще встиг застати радянське телебачення, пам’ятає, що естрадний фестиваль зі сопотської Лісової опери котувався в СРСР на рівні зі Сан-Ремо. Улітку народ з’їжджається сюди на безконечні піщані пляжі. Та навіть не в купальний сезон, якщо день погідний, місто заливає маса народу, щоб просто подихати хвоєю і йодом. Центральна вулиця Сопота – Героїв Монте-Касино, або ж просто Монцяк – винесе вас просто на морський берег. По дорозі – неоготичний костел святого Єжи, модерний Кривий будиночок без жодного прямого кута, скульптура парубка з рибою, що балансує між двома будинками, імпозантний маяк. А в кінці маршруту – білий дерев’яний пірс із лавочками, лабухами і чайками, що веде ген у Балтійське море. Звернувши ж із центрального променаду в будь-яку з бічних вуличок, ви моментально потрапляєте в інший світ – сонне царство понадстолітніх шляхетних вілл. Туристи в ці закапелки зазирають рідко та й локальних мешканців обмаль. Тиша і релакс. До речі, рекомендуємо не проминути вуличку Józefa Czyżewskiego (навпроти костелу). Там при кінці є невеличка садиба, дворек Сєраковського, де готують направду добру італійську каву з домашніми польськими пляцками. А поки кава булькоче, можна розглянутися всередині, як жили давні сопотські родини. Із Ґданського двірця до Сопота найпростіше доїхати електричкою SKM. Це триватиме якихось 20 хвилин. У будні потяги ходять через кожні 10 хвилин, у вихідні – щопівгодини.

7. Заспа. По дорозі від Ґданська до Сопота ви проїдете повз знамениту корабельню, а ще через дві зупинки опинитеся у спальному районі Заспа. На перший погляд, такий собі львівський Сихів та й Сихів. Але є родзинка. Тут обов’язково варто зійти поціновувачам стріт-арту. Нині на стінах заспівських багатоповерхівок намальовано уже приблизно 80 муралів. Проєкт стартував у 2011 році, маючи на меті хоч якось оживити безликий спальник. Тепер це масштабна галерея просто неба, куди спеціально водять екскурсії. Але й без гіда все можна обглянути, завантаживши зі сайту Мурали Заспи мапу й електронний провідник. До речі, кілька муралів присвячено Лехові Валенсові, котрий колись мешкав на Заспі.

Їсти-пити-жити

Ґданськ  – місто, де вдасться погуляти і розкішно, і бюджетно. Скажімо, щоб зекономити на музеях, можна придбати Картку туриста. Вона має кілька різновидів, але купівля виправдовує себе, якщо у ваших планах є щонайменше 4 музеї. Картку можна купити відразу на летовищі в зоні прильотів або ж у міському туристичному офісі (Długi Targ 28/29).

Так само і з харчуванням. Вибір ресторанів – на кожен смак і гаманець. Але поруч із ними успішно працюють і заклади у форматі так званих молочних барів, де подають непафосну й ситну їжу, зокрема й фундаментальні для польської кухні журек, бігос, хлоднік тощо. Першу і другу страви можна вписати у 100-150 гривень. І це будуть XXL-порції. Ось кілька таких крапок у самісінькому центрі:  Neptun (рівно навпроти однойменного фонтану), Кos (поблизу Арсеналу), Stagiewna (на Острові Шпихлірів, у районі набережної). 

Натомість провести вечір у притульнішій атмосфері та з вишуканішими стравами можна у найстарішому ресторані Ґданська – Kubicki. Це вже майже кінець набережної, її спокійніша частина, біля кладки на острів Олов’янка. Ще один симпатичний локаль – Gvara – знайдете навпроти входу до Мар’яцької базиліки. Дуже затишний закуток, у добру погоду варто запопасти столик на вулиці. Особливість закладу – тут не тільки годують, а й продають домашні консерванти, як-от пасту з макрелі, крем з дині чи сливки в червоному вині. Ґданськ має і два власні алкогольні ексклюзиви – лікер Goldwasser, один зі складників якого – пелюстки зі щирого золота, і горілку Machandel, досить схожу на ялівцевий джин. Оригінальні трунки продаються у магазині при ресторані Goldwasser, на набережній Мотлави (ціна за півлітру – понад 500 гривень). Сам ресторан теж належить до найдорожчих, та все ж десерт можна собі дозволити. А крафтове пиво та сидр в максимально широкому асортименті знайдуться у пабі Pulapka, який ховається з тильного боку Торгових рядів (Hala Targowa). Спробувати регіональну кашубську кухню пропонує ресторанчик Kafebe (з характерними німецькими умляутами в назві), при вулиці Пивній. Ностальгійно-історичне кафе-морозиво Mis 60 років поспіль працює на вулиці Podwale Staromiejskie, 62. Добрі прикмети: ніколи не буває порожнім, 90% публіки – місцеві. Додому ж як смачні презенти з Ґданська варто привезти тутешні імбирні медівнички у глазурі – бруковци (бо на вигляд справді нагадують бруківку), шоколад з марципаном від місцевої кондитерки Baltyka чи традиційні кашубські сири (є навіть у «Бєдронці»).

Дах над головою теж знайти нескладно. За місце в хостелі просять 10-15 євро на добу. Один із найкращих у розрізі ціна-якість-розташування – Five point, за 5 хвилин пішки від центрального центру і водночас у спокійному провулку. Але якщо вас більше (двоє-троє-четверо) або хочете більше зручностей і приватності, тоді є сенс розщедритися на апартаменти чи готель – коштуватиме не набагато дорожче. Наприклад, нормальні апартаменти у середмісті можна винайняти у межах 100 євро за три дні, а трохи на віддалі – ще бюджетніше. Особливо зараз, коли не літо. Якщо ж приглядатися до готелів, то вдалим вибором буде ґданський Ibis. За дабл з власною ванною кімнатою він бере 40 євро, але якщо зареєструватися у мережевій програмі лояльності, то до кінця року матимете 10-відсоткову знижку. 

Бюджет

Підводячи риску, констатуємо, що триденний вікенд у Ґданську можна втиснути навіть у 5000 гривень на двох за дуже обмеженого бюджету. При середніх витратах, без надмірностей, але й не на «мінімалках», розраховуйте на 7-8 тисяч. Переліт, проживання, харчування, атракції вказана сума вже покриває. Це така базова подушка. Ну, а все, що вище, залежить від ваших уподобань, бажань та готовності ні в чому собі не відмовляти. 

Олег Дорожовець, Христина Дорожовець

Фото авторів і  VisitGdansk