Куди зникає дух Львова. Історії сторічних аптек, які на межі закриття
Аптека, що на вулиці Київській, 23 працює у цьому приміщенні з 1914 року. Вона – одна з найстаріших, яка збереглась, раніше називалась «Під старим Яном». Відкрив її якраз перед Першою світовою війною львівський аптекар, фармацевт Віктор Левицький. У 20-ті роки власником був Францишек Крижановський, він з відомої у Львові родини аптекарів. Аптека, що на Личаківській, 57 з 1908-го року. Колись вона називалась «Під Соколом», заснував її магістр фармації Ян Лисовський. Нині у них готують мікстури і присипки, різні краплі та настоянки, черги в таких фармаціях – рідкість, та все ж їхня цінність і місія – особливі. Нині ці аптеки – на межі закриття.
«Ми не виживаємо»
На вулиці Київській, 23 понад сотню років працює аптека. Тут готують ліки за індивідуальними рецептами. У приміщенні – давні меблі і вітрини, втім, вони – напів порожні. Є хіба що трохи лікарських трав, вітамінів і засобів від кашлю та вірусів.
У черзі – двоє жінок. Ніхто ніде не робить такого, каже пані Марія. Вона приходить сюди за заспокійливим. Каже, що живе поруч, і чи не все життя користується послугами цих аптекарів.
«Я ходжу сюди 30 років, довіряю. Де ще таку аптеку шукати, тут і порадити можуть. Район старий, чимало моїх сусідів сюди забігають. Мій брат – інвалід, він після інсульту. Тут роблять такі заспокійливі краплі, які допомагають йому. А ще різні мікстури і противірусні препарати, де таке тепер купиш», – говорить жінка.
За білим порошечком у коричневій напівпрозорій банці в аптеку прийшла пані Ольга, його вона купує для своєї мами. Каже, що готові мазі, креми і присипки не допомагають загоїти рани, які має жінка.
«У моєї мами – рани як пролежні. Лише ця присипка допомагає. Ми пробували багато різного. За останній крем дала 350 гривень, а він узагалі не діяв. А це коштує 56 гривень…», – розповідає вона.
За прилавком нині – пані Леся, вона відпрацювала тут 37 років. Жінка поправляє окуляри із товстими лінзами, від них її очі виглядають трохи більшими, ніж є насправді. На прилавку у неї телефон стаціонарний, із слухавкою на пружинчастому дроті, калькулятор, рахівниця і зошит. У ньому вона записує прізвище останньої клієнтки і ціну ліків, які продала.
Пані Леся говорить, що тепер виторгу немає, колись за зміну вдавалось заробити 2000 – 3000 тисячі гривень, а нині ледве 1500 виходить. Аптека є товариством з обмеженою відповідальністю, а фармацевти, які працюють тут, мають свою частку у цій сраві і є зазначені у переліку серед засновників.
«Ми не виживаємо. За роботу беремо 20 гривень. Мені пів року до пенсії залишилось, перевели на пів ставки. Нас залишилось п’ятеро. Цього місяця я отримаю 2 500 грн», – скаржиться жінка.
Пані Леся каже, що якщо б ще й оренду підняли, як планували, у декілька разів, то й місяця б не протягнули.
Оренда через аукціон
Через зміни у законодавстві Львівська міська рада продовження договору оренди проводить через систему Прозоро. На аукціон приміщення виставляють за ринковою ціною, вартість оренди зростає у рази. Місячна вартість, за якою виставляють приміщення на аукціон, – це 1% від його ринкової вартості. Оцінку проводить балансоутримувач приміщення.
Втім, у квітні депутати Львівської міської ради прийняли ухвалу, якою дозволили підприємствам, які надають соціально важливі послуги продовжувати оренду приміщень на попередніх умовах. На сесії 20 травня депутати Львівської міської ради продовжили ТзОВ «Аптека №38» договір оренди приміщень на вул. Київській, 23 ще на 3 роки. А попередній наказ управління комунальної власності про проведення аукціону скасували.
Читайте також: Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
Не запрацював такий підхід зі столітньою аптекою на Личаківській, 57. Її директор Орест Мандюк після закінчення договору оренди подався на аукціон, який Львівська міська рада оголосила у Прозоро. Там, вартість оренди приміщення, яке він винаймає понад 30 років, зросла у п’ять разів.
«Якщо відверто, то я не знаю, скільки я витримаю. Мені в 5 разів підняли оренду, бо законослухняний я пішов на Прозоро, на ту суму – це понад 60 тисяч гривень у місяць, охочих не було, я був один. Раніше я платив 12 тисяч за місяць. Тепер, з січня – понад 60 тисяч», – каже він.
В управлінні комунального майна Львівської міської ради зазначають, що не можуть внести зміни в новий договір про продовження оренди, який заключили на п’ять років.
«В той момент, коли підійшов до завершення договір оренди приміщення на Личаківській, у нас ще не було проголосовано ухвали, не було переліку соціально важливих підприємств, яким дозволили продовжувати оренду без аукціону. Директор аптеки уклав договір, ми не можемо внести зміни у нього», – каже керівниця управління комунальної власності Львівської міської ради Інна Свистун.
Вона також пояснює, що для підприємця не вихід – розірвати договір, адже заключити інший можна буде лише через аукціон.
«Законом передбачено перелік тих, хто може отримувати майно за спрощеною системою. Ця аптека – не та особлива категорія. Розірвавши договір, орендар може просто втратити приміщення», – пояснила Інна Свистун.
Мрія про меблі з горіха або Як не втратити «Під Соколом»
Нині в аптеці на вітринах – трохи ліків, але не так багато, як у мережевих аптеках. Також на полицях є лікарські трави та креми. Всередині – незвичний запах, але приємний – сушених квітів чи трави. За прилавком – пані Наталя. Вона якраз продає щось у непримітній баночці, на етикетці – напис від руки. Більше покупців немає. Але завідувач Орест Мандюк каже, що попит є.
«Є велика кількість людей, яка потребує виготовлення ліків. Коли я подорожував Європою, то бачив – немає аптек, які б не виготовляли ліки. У Львові в імперські часи було сто таких аптек. На сьогодні є до тисячі, що продають готові ліки і всього лиш 7 чи 8, що займаються виготовленням», – каже він.
Читайте також: Тут живе дух Львова. Як дають собі раду «Айболить» та «Юний технік»
Він пояснює, що ліки за індивідуальним рецептом – важливі, бо не усе виготовляють заводи.
«Наприклад, заспокійливі мікстури, мікстури від кашлю – їх не виготовляють на заводах», – зазначає Орест Мандюк.
Зараз, за його словами, роботи багато. До аптеки їдуть звідусіль – з різних районів Львова, а ще із Золочева, Буська, Червонограда, Стрия. Деякі ліки замовляють навіть кияни.
«У Львові був професор Масляк – проктолог. У Києві знають його і за кордоном, знають про свічки Масляки. Він знайшов ідеальний баланс складників. Замовляють ці свічки також часто і звідусіль. Це такий львівський рецепт, незапатентований, щоправда, але унікальний», – говорить Орест Масляк.
Працює в аптеці десятеро людей, більшість тут по 30-40 років. Раніше, каже завідуючий, було більше, ніж 20 працівників, нині довелось «оптимізувати» процеси.
Читайте також: Карантин добив. У Львові закривають культову українську книгарню
«Щоби після університету людина прийшла і почала працювати в асистентській – треба щонайменше 2 роки роботи. Це так, щоби вона запрацювала добре і я зміг спокійно спати. Бо це є людське життя. Не готуються ліки за три хвилини – це вам не мешти почистити», – розповідає Орест Масляк.
Він за фахом провізор, розповідає, що працювати починав у контрольно аналітичній лабораторії в Херсоні, згодом переїхав на Львівщину. Загалом за фахом працює 44 роки. Він пригадує свої помилки, додає, що нікому не нашкодив, але на усе життя запам’ятав.
«Коли працював асистентом в аптеці в Куровичах поблизу Львова, готував ліки сам. Одного разу помилково у мікстуру проти кашлю замість анісових крапель дав камфорного спирту кілька крапель. Пляшки були однакові, от і переплутав. Той випадок я запам’ятав на все життя. Це нікому не нашкодило», – говорить завідувач.
Аптека на Личаківській доволі велика. Щоби потрапити у приміщення, в якому готують ліки, потрібно пройти через сходовий майданчик. У кімнаті, де готують різні мікстури і краплі, незліченна кількість різних посудин – порожніх і повних. За довгим столом сидить жінка, вона голосно чимось стукає. Ймовірно, щось подрібнює. Тим часом пані Олена, яка працює тут 27 років, показує кімнату, але не впускає всередину. Хіба трохи привідкриває приміщення.
Вона каже, що переважно готують ректальні свічки, різні розчини, порошки, мазі.
«Найпопулярніше – свічки Масляка – це давній рецепт. Готуємо мазі при тріщинах, на пролежні, готуємо косметичні креми. Є таке, що ми експериментуємо, але в основному – готуємо, що лікарі виписують», – каже вона і зачиняє двері.
Вікторія Савіцька
Фото авторки
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня