«Лідерство в період глобальних викликів». Скромність, стресостійкість та смиренність
Найкраще до лідерства готові у силових структурах
Андрій Рождественський, викладач Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS), виконавчий директор Центру Лідерства УКУ, бізнес-консультант
Якщо говорити про лідерство в критичних, кризових ситуаціях, то мабуть найкраще до цього підготовлені силові структури. В першу чергу, військові. Є багато унікальних речей, які можна брати в бізнес.
Є два типи викликів. Перші, так звані технічні виклики, на які ми знаємо як реагувати і на них у нас є експертиза. Інший тип викликів – адаптативні. Це ті з якими нам стикатися не доводилося. Наприклад, як достукатися до споживача, який закритий на карантині. Важливо це розуміти, оскільки ефективною реакцією лідера (-ки) на них має бути різною.
Чим більше йде зростання складності і невизначеності, тим більше змінюється стиль управління, який треба використовувати. Для прикладу, у критичній ситуації застосується наказовий метод. Треба діяти швидко – як йдеться в трактаті Сунь Цзи подібно хижому птаху, який падає на свою жертву.
У військовій справі і бізнесі є критичними – швидкість і гнучкість. Без цього кризу не пережити. Швидкість потребує делегування – якщо ви не передаєте на різні рівні прийняття рішень, то багато втрачаєте часу.
При одноосібному управлінні у вас втрачається гнучкість, оскільки людина може видати тільки певний, обмежений набір ідей. Також одноосібність збільшує ймовірність помилки.
Візія бізнесу і компанія повинна постійно навчатися
У військових є стратегічний намір, у бізнесі – це візія. Якщо про неї у компанії знає прибиральниця, то про не знають усі.
Найбільший бар’єр у компанії – це середній менеджмент, який не погоджується. У такому випадку отримуємо дисбаланс. Має бути сформована організаційна культура, однак якщо ви взялися за неї тільки зараз, то вона вам допоможе тільки під час наступної кризи.
Організація повинна постійно навчатися і повинен бути особитий приклад лідерів. Це формує організаційну культуру і допомагає виставляти пріоритети при прийнятті рішень.
Прозорість і підзвітність – усе важливе має виходити від першої особи. Якщо у вас щось погано, то має говорити гендиректор, а не курилка. Усі радикальні, непопулярні рішення повинні йти від керівництва.
Коли відповідальність розмита, то кожен член команди може не допрацьовувати. І в такому випадку починають падати показники. Під час роботи в онлайні – цей феномен зростає.
Є таке поняття широта комунікацій. Важлива особиста зустріч. Візуальне зображення в zoomі, скайпі чи ще де небудь – це вужча історія. Також важливо координувати використання спільних ресурсів між різними командами. Особливо це важливо зараз, інакше виникають ситуації, які можуть обрушити якусь подію.
У військових є таке правило – неправильно прийняте рішення, краще за його відсутність. Ми маємо не боятися приймати рішення. З іншого боку – є адаптативні виклики, коли швидке прийняття рішень є непотрібне і небезпечне. Важливо не те, хто перший вистрілить, а хто першим влучить. Військова справа та бізнес під час кризи потребують дуже якісної аналітики.
Смиренність – одна з лідерських чеснот
Управління оптимізмом – це критичний ключ до роботи з командою. Не давати впадати командам в безнадію, а також не дозволяти дитячий оптимізм. Потрібно смиренно, без сильної прив’язки відноситеся до самого процесу.
Смиренність – одна з лідерських чеснот, яка дозволяє досягати успіхів. Вона є важливою для подолання кризи, однак ми нею нехтуємо.
Генетично ми готові до будь якого розкладу, але чи зможемо впоратися, усе залежить від того, що ми собі в голову запаковуємо.
Коли криза закінчиться, маємо бути на сильних позиціях
Тарас Кіцмей, співзасновник та член ради директорів IT-компанії SoftServe
Якщо ми надаємо сервіси у сфері телекомунікацій – то не відчуємо спаду, можливо навіть є ріст. Якщо є сфера ігор, то теж спаду немає. Люди зараз більше дома, людство стає більш молодшим. Якщо туризм, транспорту то, мабуть, відчуємо.
Ми позиціонуємо себе у світі, як індустрія з високою доданою вартістю. Даємо своїм клієнтам стратегічні рішення. Якщо, для прикладу, якийсь ресторан має стратегічне рішення, то якщо навіть через кризу він призупинив її виконання, то не думаю, що він пізніше відмовиться від її виконання.
Індустрія зростала 20% в рік, зараз ріст зупинився – є проєкти, які падають і нові проєкти, які беремо.
У розподіленому режимі ми працюємо уже кілька років. Тільки у Львові 12 офісів. Ми не збираємося в одному офісі, бо це неефективно. Інфраструктура розроблена таким чином, що легко працювати у віддалених режимах. Перш за все, це система телекомунікацій. Усе продубльовано, починаючи з управління персоналу чи як ми міряємо задоволеність персоналу та як працюємо з клієнтами.
Під час кризи стратегія наступна – вона рано чи пізно пройде і тоді ми маємо бути на сильних позиціях. Для нас це означає: 1. По-максимуму зберегти клієнтів; 2. Залишатися сильною командою.
Необхідно розробити сценарії, які на цей період здаються найбільш ймовірними. «Існуючий сценарій», а також «Існуючий сценарій мінус 1», «– мінус 2»… Важливо їх розробити наперед, бо часто, щоб їх запустити потрібно проговорити з клієнтами, постачальниками.
Лідер має уміти запалювати людей
Робота з персоналом. В кризу змінилося те, що є проєкти, які зникають, а є ті, які зростають. І у цій ситуації не завжди можна знайти роботу, для тих, у кого він зник. Головне завдання – зберегти сильних людей.
Лідерів завжди треба розвивати в компанії. Це довгостроковий процес. Це зміна філософії їхнього життя.
Лідер повинен мати візію, куди він веде свій колектив. Уміти запалювати людей, мати професійну волю. Він завжди зберігає холодну голову, бачити вихід, коли з’являються нові виклики і реагувати на них Для нього дуже важлива емпатія. Це вміння побачити світ з точки зору свого співрозмовника.
Є стратегічні лідери – вони дуже важливі для компанії. І тоді, коли криза проходить ти маєш багато ступенів свободи, щоб йти вперед.
Популізм і скромність, стресостійкість та смиренність
Андрій Рождественський, викладач Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS), виконавчий директор Центру Лідерства УКУ, бізнес-консультант
У світових лідерів занадто багато популізму. Мало цілісності. Це коли рішення повинні відповідати цінностям та принципам людини. Це може не сподобатися якійсь частині електорату. Але справжній лідер діє саме так.
Скромність, стресостійкість та смиренність дуже корелюють з его. Представник бізнесу, який досягнув усе своїми силами, яка підтримує ці цінності, яка цінує людей, цю кризу пройде з миром. Навіть втративши бізнес, вона усе поверне.
В Україні бракує поваги до людей бізнесу
Тарас Кіцмей, співзасновник та член ради директорів IT-компанії SoftServe
Є компанії системні і не до кінця. Частина компаній з’явилися в силу випадку. Власники, топ-менеджери компанії мають бути відкриті до всього нового, і розуміти, що постійно йде міграція цінностей. Дивитися на крок наперед. Багато компаній цього не роблять і є вразливі.
В українському суспільстві бракує поваги до людей бізнесу. Потрібно старатися зробити бізнес, отримати досвід. На жаль, в Україні цього немає.
Бути лідером, бізнесменом, топ-менеджером – це не тільки розвивати бізнес, це є позитивний вплив на суспільство.
Потрібно слухати більше людей, які роблять реальні справи, а не розказують про дуже класне майбутнє. Не можу слухати того, хто це робить, але при цьому нічого не може сказати про своє минуле. Соціальна відповідальність має бути дуже високою.
Я дуже вірю в Україну
Володимир Глащенков, організатор бізнес-сніданку Break West
Я дуже вірю в Україну. Вірю, що спільними зусиллями, маючи біль від великих викликів, в тому числі найбільшого, пов’язаного з Covid-19, ми почнемо змінювати Україну.
Потенційно швидше можемо адаптуватися до того, що відбувається у світі, бо на відміну від розвинутих країн, де інституції працюють, ми вміємо покладатися тільки на себе. І це має допомогти українському бізнесу, людям не опустити руки, а розвиватися.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку