Лєрка-волонтерка: історія одинадцятирічної львів’янки
Мама юної волонтерки Людмила Ізеницька, яка нині здобуває освіту психолога, каже, що до подібного волонтерського досвіду дитину змушувати не можна. Це має бути власним бажанням і рішенням дитини.
Людмила Ізеницька: «Ми з Лєрою ходимо на заняття із пол-денсу до Анастасії Рибак і вона нам розповіла, що кожної суботи навідує мешканців будинку престарілих. Мені захотілося допомогти.
Коли я вперше улітку 2015-го брала зі собою Лєру у притулок, то мене застерігали, що, можливо, не треба того робити, бо дитина матиме психологічну травму. Але я знаю свою доньку краще, тому передбачила її реакцію. Я знала, що сліз не буде – будуть просто серйозні запитання, на які треба знайти відповіді.
Найперше, що Лєра мене запитала, коли ми вийшли із притулку, чому ці люди так живуть? Після першого візиту до геріатричного пансіонату ми довго розмовляти, чому діти залишають батьків. Нині, оскільки я по суботах працюю, Лєра навідує стареньких частіше, ніж я. Для неї це вже стало звичкою. Незважаючи на погоду, на те, чи пізно вона лягла спати, щосуботи зранку Лєра має бути у притулку.
Часто ті гроші, які я даю Лєрі до школи, вона збирає, щоб купити щось людям із притулку. Ми з татом теж допомагаємо наскільки можемо, якщо вона хоче придбати щось у пансіонат.
Життя є різне. І я хотіла, щоб моя дитина бачила не тільки добре, але й розуміла, які у людей є проблеми, у яких ситуаціях може опинитися кожен. У нашій сім’ї завжди духовні норми стояли вище матеріальних. Матеріальні речі потрібні для підтримання фізичного тіла, але треба дбати, насамперед, про тіло духовне. Мої батьки свого часу взяли на виховання двох дітей із неблагополучної сім’ї. І так склалось, що ми звикли до того, що коли ближній потребує допомоги – треба допомогти. І мої діти теж до цього ставляться так, як і я.
На мою думку, робити чи не робити добрі речі – це не запитання, яке виникає певної миті. Є певні обставини, які вимагають милосердя. І якщо дитина вихована у правильному напрямку, то вона так чи інакше відреагує на ці обставини.
Наша старша донька нині навчається у Кракові, вона теж ініціативна, але каже, що у притулок не змогла б піти. Бо вона тим переймається і не хоче плакати на очах у цих людей. Тому не може на це наважитись. Лєра ж після відвідин ніколи не плаче, але приїжджає дуже змученою й емоційно виснаженою. Проте ніколи не жаліється. Для неї це важливо.
Після таких візитів у доньки виникає багато запитань, на які ми шукаємо відповіді разом, хоч часто буває й складно. Проте ми з татом її у цьому всіляко підтримуємо, адже це у будь-якому разі краще на неї вплине, ніж час, проведений, до прикладу, за комп’ютерними іграми».
Сама Лєра вже настільки звикла до суботніх відвідин Геріатричного пансіонату, що дуже засмучується, коли не вдається потрапити. Каже, що для неї це важливо.
Лєра: «Найбільше у притулку мені подобаються усмішки людей. Коли я заходжу у геріатричний пансіонат, то найчастіше відчуваю жаль до цих людей. Вони там дуже самотні: не мають рідних, а навіть якщо й мають, то ті їх навідують украй рідко.
Як на мене, то найбільше стареньким людям у будинку престарілих бракує спілкування. Вони не так тішаться тими солодощами, які ми приносимо, як увагою, яку ми їм приділяємо. Бо кожна людина, насамперед, потребує любові.
На п’ятому поверсі живе пані Марія, із якою ми потоваришували. Коли вона мене вперше побачила, то одразу почала плакати. Згодом вона мені розповідала, що має 13-річного внука, але той не любить із нею говорити по телефону. Ми обмінялися контактами і зараз вона час від часу до мене дзвонить. Ми розмовляємо на різні теми, але пані Марія не любить розповідати про своє минуле.
Найбільше я проводжу часу на 4-му та 5-му поверхах будинку престарілих, адже там живуть люди, які фактично не рухаються і найбільше потребують спілкування. Часто вони просять воду, бо п’ють лише з крану. Також вони тішаться газетам. Багато людей у притулку хворі на цукровий діабет, тому, на мою думку, краще привозити їм фрукти, які можуть довго зберігатись. Після того, коли я побачила, як живуть ці люди, я почала більш цінувати свою бабусю. На зимові свята я приготувала їй сюрприз – надіслала цілий пакунок смаколиків.
Я пропонувала своїм друзям поїхати до притулку разом зі мною, але їх батьки не дуже в захваті від такої ідеї. Бо вважають що це погано на них вплине. Мені подобається їздити у геріатричний пансіонат, бо навіть якщо я змучуюсь, то усмішки людей, які не так часто чомусь радіють, того варті».
Читайте також: У домі покинутих надій. Як доживають віку самотні львів’яни
Розмовляла Наталія Середюк
Фото Петра Ткачишина
Інтерв'ю Твого міста
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»