
фото: AfishaLviv.net
Львівський гурт «Курбаси»: деякі колядки існують вже тисячі років. Відео
Під час колядування з нами стається диво
«Коляди – як благодійництво: ми даруємо людям, і нам це повертається. В колядуванні, щедруванні величезна ритуальна та історична глибина, виконуючи їх, запускаємо особливі механізми. Тож у період Різдвяних свят із нами стається диво. Давні коляди, щедрівки – настільки самодостатні і сильні, що ми, ніби під’єднуємося до енергетичного каналу. Коли починаєш співати, то справді відчуваєш, як оживотворяєшся, стаєш просвітленим, – така сильна енергія у словах і мелодіях закладена нашими предками», – розпочала розмову акторка та співачка театрального гурту «Курбаси» Марія Онещак.
Коляди діють як молитви
«Коляди – чи не найдавніші обрядові пісні. Серед віднайдених етнографами є й такі, яким тисячі років. І саме від тих часів дослідники відстежують, що є образи, які століттями переходять із колядки в колядку, до прикладу, «дай Боже», «рано-рано». Це відголосся наших предків, які виспівували історію творення світу. В цих обрядових піснях господар і господиня – не просто люди, а божественне начало. Мабуть, від того ці коляди такі енергетично сильні», – наголосила Марія.
Учасники гурту «Курбаси» кажуть, що колядуючи, відчувають такі сильні вібрації, які з кожною піснею збільшуються, що просто не можуть не співати. Особливо відчутна та енергетика в колядах Гуцульщини. Там кілька груп людей одночасно виконують різні слова на одну мелодику.
«Слухаючи таке колядування одразу навіть не дуже зрозуміло, що співають. Та коли вслухатися, то вони просто зачаровують, а ті образи впливають на підсвідомість. Ці пісні – як молитви-мантри. Адже люди повторювали слова, щоб поглибити образ, увійти в стан тривання, присутності оспіваних образів, а нанизування слів-побажань — як заговорювання, щоб наступний рік був наповнений благодаттю і щедротами. І справді, два роки тому ми дуже багато колядували, то й попередній рік був досить багатий на все добре, а от минулоріч трохи менше уваги приділили колядам, то й, відповідно, рік був складніший», – додала акторка та співачка театрального гурту «Курбаси» Наталія Рибка-Пархоменко.
Цікавим, на думку «курбасівців», є і те, що, незалежно з якого регіону коляди, образи в них однакові. Єдине, чим різняться – мелодія: гірським районам притаманні гостріші мотиви, а східній Україні – широкі, як степи, з великою кількістю пауз. Адже люди відчували себе єдиним цілим з природою, виспівували свої болі та радості, турботи і мрії.
«Курбаси» співають так, що пісня оживає
«Ми не дослідники, та часто спілкуємося з етнографами – Сусанною Карпенко, Мар’яною Садовською, які діляться своїми знахідками. Намагаємося вибирати не дуже поширені чи популярні коляди. Завдяки тому, що збереглися етнографічні записи співів, можемо чути, як вони звучали в народі. Бо співаючи по нотах, виходить, наче й дуже правильно, з витриманням усіх пауз, але емоційно досить вихолощено. Коли лише починали вчитися автентичного співу, нам наголошували: те, що в нотах записана пауза, не означає, що вона там була. Адже коли жінка співала їй могло щось згадатися, і вона зупинилася. В народних піснях все це має значення. Тож, аби оживити пісню, слухаємо її багато разів – і врешті вона починає «промовляти», – розповіла про тонкощі виконання давніх колядок Наталія.
фото: Ольга Дмитрів
Переживаємо бум зацікавлення автентикою
Важливо мати повагу до автентичного твору. Зараз чимало гуртів, які цікавляться народними піснями, інтерпретують їх по-своєму, надаючи нове звучання. Особливість «Курбасів» у тому, що навіть експериментуючи, прагнуть показати самодостатність і глибинну мудрість цих пісень.
«Зараз дуже великий попит на автентику. Та не знаю, чи це так виросла самосвідомість у людей, чи лише модний тренд. Якщо люди справді повертаються до давніх традицій через внутрішню потребу, клич свого коріння, то це дуже добре», – додав директор театрального гурту «Курбаси», актор театру та кіно Микола Береза.
Хто такі «Курбаси»
Гурт «Курбаси» виконує практично весь обрядовий цикл, має цікавий проект із давніми весільними піснями. Незважаючи на порівняно молодий, як для гурту, вік – «Курбаси» виникли в 2009-му році всередині театру імені Леся Курбаса – мають вже чимало цікавих проектів-трансформерів, низку програм, працюють у декількох складах.
Основа їхньої діяльності – досліджувати пісню як драматургію, з її атмосферою, сюжетом та змістом. Дати слухачам відчути, як автентичні мелодії, слова можуть звучати в нашому бурхливому сьогоденні, надати їм нового значення і розуміння, не змінивши глибинності, яку в ці композиції вклали наші предки.
Великий поштовх для розвитку гурту дала співачка, акторка Мар’яна Садовська, солістка віденської опери Зоряна Кушплер, а також художній керівник театру ім. Леся Курбаса Володимир Кучинський.
Наталія Павлишин для Tvoemisto.tv,
оператор – Володимир Барчук,
монтаж – Дмитро Тарадайка
Інтерв'ю Твого міста
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»
- Супергероєм може стати кожен. Як залучити українців до волонтерства
- Сон, обійми і кава. Що насправді впливає на імунітет
- Зустрітись з собою. Отець Богдан Прах про те, чому варто постити
- Від першого зуба. Що треба знати батькам і дітям про догляд за зубами
- Все буде step by step. Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Вардкес Арзуманян: До мого ресторану погрожували заїхати на танку
- Бракує сучасного. Віктор Кудін про архів, спорткомплекс та львівську архітектуру
- Бог, правда, праця. Дмитро Кацал про різдвяні концерти, дискусії з батьком та майбутнє «Дударика»
- Мажори та мінори «Піккардійської терції». Розповідає Славко Нудик
- Смачна етнографія. Як Пані Стефа стала найвідомішою галицькою господинею в інтернеті
- Парк сімейного відпочинку. Яким буде Шевченківський гай через 10 років
- Визначитися з пріоритетами. Отець Юстин Бойко про майбутнє Шевченківського гаю
- Чисті зуби. Стоматолог Ярослав Заблоцький про свої ціни й цінності
- Весь цей петеесер. Як (ре)абілітується боєць Юрко Досяк
- Юліан Чаплінський про руйнування й будівництво Львова. Частина перша
- Гори – як наркотик. Львівський альпініст піднявся на восьмитисячник у Гімалаях
- Хабарівський край. Ірина Бекешкіна про корупційні традиції Західної України
- Нова директорка «Території терору»: «В музеї можна говорити голосно»
- Олена Логопедівна. Львів’янка, яка вчить вимовляти звуки правильно
- «Мусимо змиритися з тим, що історія менш точна за математику»
- «Маю ідей іще на три життя». Зоя Скоропаденко про Україну, Японію, самопромоцію і каву
- Забрати у водія готівку. Дем’ян Данилюк про африканський транспорт Львова
- Заступник міністра: Швидка допомога – робота для суперменів, а не медичне таксі
- Психологія вина. Львівський сомельє про колір, смак, форму і культуру
- Опера не може й не має бути самоокупною, – солістка Віденського оперного театру Зоряна Кушплер
- Алхімія пива. Львівський пивовар про чистоту, контекст і правильні дріжджі
- Як одужує львівський «Охматдит»: проблеми, перемоги, перспективи
- Як реставрують пам'ять. Фоторепортаж із архіву «Тюрми на Лонцького»
- Львів’янин, який дбає про те, щоб Facebook не ламався
- «У Києві люблять львівських пацієнтів: щойно переступили поріг, а вже шукають, кому заплатити»
- 10 думок Тараса Прохаська про літературу, графоманію і кайф читацтва
- Рідні. Режисер показав, як війна пересварила родичів зі Львова та Донецька
- Як львів'янин створює речі зі сміття
- Коли свої поруч
- Пройти війну, щоб дізнатись ціну сімейного щастя: Юрко Вовкогон про службу добровольцем
- Львівський актор, який був в АТО: як через це пройшла вся сім’я
- Найміть собі лікаря. Українців очікує кардинальна реформа медицини
- Керівниця балету «Життя»: Хочемо показати, що Україна – не лише шаровари і сало
- Після АТО – сімейні тренінги: як подружжя львів’ян вчить бути щасливими у шлюбі
- Морський ангел і морська корова у Львові: фотоекскурсія до зоомузею
- Ольга Сахнюк: Кожен тату-майстер в душі садист, але клієнти теж недалеко пішли
- Найвпливовіша жінка в ІТ: ви знаєте про мої успіхи, а давайте я перерахую невдачі
- Дати настільки добру освіту, щоб попередити війну. Чого має навчати школа?
- Відомий вітражист Олександр Личко: Все справжнє приходить нізвідки
- Хто ще прийде на Львівщину? Роман Матис про інвестиції та комунікацію з Європою
- Хто такі львів'яни? Шлях до ідентичності
- Не боятись помилок. Як у Львові дітей вчать створювати комп'ютерні ігри
- Френсіс Фукуяма: Стати сучасною демократією – неминучий шлях для України
- Нарколог: львівські підлітки починають не з алкоголю, а зі психостимуляторів
- Юрій Федечко: Львову потрібен дитячий хоспіс
- Інший Франко: кулінарні смаки та традиції родини письменника
- Митрополичі сади у Львові: чи здійсниться мрія Андрея Шептицького?
- «Кримська перепічка» у Львові: пекарня переселенців, яка вчить львів'ян довіри
- Керівниця агенції нянь: У Львові чоловікові, який хотів доглядати дітей, роботи не знайшлося
- Коли земля летить з-під ніг. Психолог про підлітковий суїцид