Львівський «ОХМАТДИТ». Шанс на «одужання»

20199 0
Уже рік Львівська обласна клінічна лікарня «ОХМАТДИТ» не має головного лікаря. Тут опинилися у кадрово-управлінській кризі, проте цього разу керівника обирають у новий спосіб – на основі конкурсу, оголошеного Львівською облрадою. Досі прецеденту обирання керівників комунальних закладів у такий спосіб не було. Також вперше «ОХМАТДИТ» висунув свого кандидата на цю посаду. У розмові з Tvoemisto. tv дитячий невролог Мар’яна Возниця, яка отримала високу підтримку колективу лікарні, розповіла про застарілі умови конкурсу, як обирають менеджерів закордоном, волонтерські проекти і про те, що в дитячій лікарні треба зробити вже зараз.

Із березня минулого року,  після звільнення, за станом здоров'я, головного лікаря Ігоря Бакума, Львівська обласна дитяча клінічна лікарня мала вже двох виконувачів обов'язків головного лікаря – Івана Семківа та Вальдемара Надіжка.

Колектив «ОХМАТДИТу» вимагав надати йому право самостійно обрати головного лікаря. Втім в обласній раді (а там приймають рішення про призначення керівника лікарні, що є комунальним закладом у спільній власності громад області) вирішили інакше: 25 березня управління майном спільної власності Львівської облради оголосило конкурс на посаду головного лікаря закладу. Конкурсна комісія облради прийматиме в кандидатів документи до 14 квітня. За інформацією Tvoemisto.tv, cеред низки кваліфікаційних вимог є, зокрема, й такі: «післядипломна спеціалізація за фахом “Організація і управління охороною здоров’я”, вища кваліфікаційна категорія... за фахом «Організація управління охороною здоров’я»”, «стаж роботи .. за фахом “Організація управління охороною здоров'я” – не менше 8 років». Фактично це означає, що майбутній головний лікар повинен мати вищу кваліфікаційну категорію як управлінець у сфері охорони здоров'я, та ще й не менше 8 років досвіду роботи на керівних посадах, що суттєво обмежує коло реальних кандидатів на посаду головного лікаря.

Кваліфікаційні вимоги конкурсу на посаду головного лікаря «ОХМАТДИТу» стали несподіванкою для колективу лікарні

«Коли представники облради наголосили, що підтримають того кандидата на посаду головного лікаря, якого запропонує колектив, я вирішила спробувати свої сили, тим паче, що більшість лікарів підтримують мою кандидатуру. Проте, коли оголосили конкурс, виявилось, що усі кваліфікаційні вимоги виконати практично неможливо», – розповідає Мар’яна Возниця, дитячий невролог та претендент на посаду головного лікаря «ОХМАТДИТу».

Практика управлінських курсів є застаріла: кваліфікаційні вимоги до них не  удосконалювали ось уже 14 років 

Лікарі, які хочуть стати керівниками установ, паралельно з лікарською спеціальністю, зазвичай, здобувають і управлінський фах. Проходження відповідних курсів є обов’язковим, в іншому випадку медику важко потрапити на посаду головного лікаря, навіть якщо він (вона) активний, дієвий і об’єктивно відповідає усім іншим вимогам.

«Практика управлінських курсів є застаріла: кваліфікаційні вимоги до них уже 14 років  не  удосконалювали. До того ж дуже часто такі курси є фікцією, з якої потрібно отримати папір, а не навички, – пояснює Мар’яна Возниця. – А ще цей процес може затягнутися на роки. Ми ж хочемо розвиватися, рухатися вперед, тому зацікавлені, щоб керівництво було швидше призначено».

Розмите поняття «вища кваліфікаційна категорія» зі сфери медичного права цінується більше, ніж знання мов, комунікабельність, вміння налагоджувати зв’язки

«Проблема в тому, що різноманітні кваліфікаційні рівні, такі як «вища кваліфікаційна категорія в медичному управлінні», або «знання медичного законодавства» стають вирішальними для комісії у виборі кандидата на посаду головного лікаря, в той час як знання мов, партнерство з фондами, комунікабельність вважаються, радше, додатковим бонусом і опиняються в категорії «та інше». Тобто нічого страшного, якщо у кандидата немає цих навиків, головне, щоб відповідав кваліфікаційним вимогам, згідно з програмою ще  2002 року, – розповідає Мар’яна Возниця. – Натомість одиниці розуміють, що у сучасному світі вимоги до керівника постійно змінюються, а в умовах державної медицини, коли потрібно шукати гроші на ті чи інші проекти, визначальними є саме комунікативні здібності».

В Європі механізм працює інакше: управлінням лікарні займаються менеджери, лікарське самоврядування або вузькопрофільні медичні асоціації. І це максимально нівелює фактор бюрократії.

Лише незначна частина керівників медичних установ області прийшли на посаду з відповідними управлінськими ступенями

Серед усіх керівників медичних установ області, у тому числі Департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА, лише незначна частина керівників прийшли на посаду з відповідними кваліфікаційними категоріями, решта здобувають необхідні навички безпосередньо на посаді. «Наприклад, керівник “Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру” Андрій Синюта був звичайним хірургом і прийшов на посаду без потрібних управлінських кваліфікацій. У колективі вирішили, що потрібно вибирати головного лікаря серед колективу і відстояли свого внутрішнього кандидата. Також існує прецедент Радехівської центральної лікарні, де керівником призначили молодого спеціаліста, який ще не встиг пройти відповідні управлінські курси», – розповідає Мар’яна Возниця.

Комісія облради може вирішити розглядати лише ті кандидатури, що цілком відповідають визначеним в умовах конкурсу кваліфікаційним вимогам.

Кандидати на посаду головного лікаря повинні передати на розгляд конкурсній комісії цілий пакет документів, а з ним і програму розвитку закладу в короткотерміновій (на 1 (один) рік) та довготерміновій (на 5 (п’ять) років) перспективах Членами конкурсної комісії, окрім представників обласної ради, мають бути також два представники громадських організацій. Комісія обговорюватиме усі кандидатури, прийме рішення, з яким кандидатом варто підписати контракт, і тоді за нього повинна проголосувати ще й Львівська облрада. «Якщо подається двоє кандидатів, то це ще не так складно, проте якщо їх більше, то, відповідно, розглядають лише тих, хто відповідає кваліфікаційним вимогам. Постають запитання: чи не зроблено це з метою просування певного кандидата, чи не обмежений конкурс бюрократичною схемою і чи не закриваються двері перед кандидатом, якщо він не відповідає кваліфікаційним вимогам та не пройшов управлінських курсів? – зауважує Мар’яна Возниця. – До того ж слід розуміти, якщо людина у сорок років має усі управлінські навички, то вона мала б працювати над їх здобуттям ще з двадцяти років. Усе це природній процес розвитку спеціаліста і не можна ставити його у вузькі рамки».

«Ми не зацікавлені в затягуванні процесу, бо нам треба розвиватися»

«Лише розв'язання управлінської проблеми приведе до централізації процесів розвитку лікарні. Ми не зацікавлені в затягуванні процесу, бо нам треба розвиватися. Наприклад, якщо окремі лікарі думають, як би зробити тільки в своєму кабінеті ремонт, головний лікар, залучатиме обласні, регіональні, міжнародні інвестиційні програми на рівні лікарні», – зауважує Мар’яна Возниця.

Через відсутність головного лікаря багато організацій відмовляються від співпраці з лікарнею

Благодійні організації, які планують надавати фінансову або матеріальну підтримку лікарні, хочуть змалювати стратегію співпраці на найближчі роки та знати, що є людина, з якою можна планувати співпрацю на тривалий термін, спілкуватися та домовлятися. Якщо в лікарні є лише виконувач обов’язків головного лікаря, то багато партнерів, фондів, організацій відмовляється від співпраці. Багато з них хочуть дати гроші, але, вимагаючи, натомість, наявності управлінського апарату та реальної програми розвитку.

Врешті, головний лікар міг би доступно пояснити благодійникам та донорам, якої саме допомоги потребує лікарні, з'ясувати її реальні потреби.

«Існує (у самому закладі) проблема з нерозумінням цінності такої допомоги. Часто, коли запитуєш людей «що вам потрібно?», то чуєш «нам треба все». Така відповідь свідчить лише про незнання реальних, вузьких потреб. Треба чітко окреслювати проблеми і шукати шлях вирішення», – каже Мар’яна Возниця.

“Лише через п’ять років керівник демонструє свою реальну ефективність на посаді”

«Призначення на посаду керівників таких закладів як «ОХМАТДИТ» передбачає укладення контракту на термін від двох до п’яти років. З огляду на всі управлінські принципи, у цілому світі прийнято, що лише через п’ять років керівник демонструє рівень ефективності свого керівництва, налагоджує співпрацю з різноманітним партнерами і будує логічний план на довгострокову перспективу, – каже Мар’яна Возниця. – Втім важко порівнювати, що є важливішим для посади головного лікаря – медичний досвід чи управлінський. Медичний досвід – це людина, шо є медиком-практиком. А управлінський – це людина-керівник. Повинне бути гармонійне поєднання обох досвідів».

Багатьом лікарям заважають об’єктивні обставини, які негативно впливають на мотивацію розвиватися

«Коли ти як лікар починаєш вчити щось нове, то потрібно докласти чимало зусиль: поїхати на стажування, відірватися від звичного місця роботи, взяти відпустку за власний рахунок, вийти із зони комфорту, а потім повернутися і продовжити працювати, застосовуючи нові знання, – розповідає Мар’яна Возниця. – Навчання зводиться до дуже конкретних речей і тому багато лікарів немотивовані до власного розвитку. Як практикуючий лікар можу сказати, що лікарям часто протидіють різноманітні об’єктивні обставини, більшість з яких опирається на фінансові труднощі, і це теж негативно впливає на їх бажання та мотивацію вчитися».

В «ОХМАТДИТі» хочуть вдосконалюватися, щоб проводити складні операції

Мар’яна Возниця наголошує, що слід робити все для того, щоб лікарня розвивалася у напрямку інтенсивної терапії, та в ній могли проводити складні операції, які ще досі є для неї надскладними та технічно нездійсненними.  Львів'янам добре відома історія з 17-річним пацієнтом Максимом Стасівим, якого лікували в «ОХМАТДИТі», але для складної операції з пересадки кишківника хлопця змушені були відправити в Індію. На лікування Максима було зібрано понад 250 тисяч євро, і ці гроші «поїхали» в Індію. «Ви уявляєте, скільки грошей вкладено у лікарню, яка виставляє рахунок за операцію 250 тисяч євро? Яке обладнання повинне бути, які послуги пропонувати і яку відповідальність нести за надання цих послуг, щоб сказати «так, ми візьмемо цю дитину на лікування», – розповідає Мар’яна Возниця. – Досвід з Максимом був для нас дуже важливим і, думаю, дуже багато людей думає, як розвиватися, щоб такі операції були можливими. Що стосується такої трансплантації, то поки лікарня не готова робити її, навіть з огляду на правові перешкоди».

Попри перешкоди, «ОХМАТДИТ» і сьогодні змінюється на краще

Сьогодні в лікарні реалізують різні проекти, один з найяскравіших – «Розфарбуй лікарню». Триває також ремонт кімнати дозвілля та навчання, поступово відновлюють відділення раннього дитинства та кардіологічні палати. З допомогою датських партнерів минулого року закінчили ремонт інтенсивної терапії. За словами Мар'яни Возниці, чимало німецьких організацій, які працюють у Львові з «ОХМАТДИТ»- та іншими клініками. А ще в лікарні три місяці тривав проект дитячого анестезіолога Геннадія Фузайлова з Гарвардського медичного коледжу, в рамках проекту робили безкоштовні операції для дітей. «Ще є дуже багато малих справ, над якими треба працювати, одна з яких – облаштування пандуса на вході до приймального покою для важкохворих дітей», – каже Мар’яна Возниця.

Що треба розвивати?

«Для головного лікаря дуже важливо розуміти, від чого можна відштовхнутися: наявності колективу, що готовий до робити, чіткого розмежування повноважень між керівником і заступниками та розуміння того, що поступ – це праця, з метою досягнути кращого надання медичних послуг, а також поліпшення умов праці для персоналу та лікарів лікарні, – пояснює Мар’яна Возниця. – Сьогодні потрібно залучати додаткові гроші, адже лікарня – це все ж таки бюджетно-кошторисна установа і працює в межах бюджету. Нам важливо написати програму, залучити благодійні інвестиції. Загалом потрібно багато вкладати у ремонт обладнання, оновлення матеріально-технічної бази, що покращить та розширить можливості лікарні».

«Багато людей з колективу розуміють стратегію, яку я пропоную, і готові допомагати її розвивати»

«Колектив однодумців був у лікарні завжди. Тому не можна сказати, що саме зараз з’явилася команда, яка почала підтримувати мою кандидатуру. Коли відбулось голосування, ця команда сформувалася більш чітко. У голосуванні взяло участь 23 відділи, 19 з яких мене підтримало, – розповідає Мар’яна Возниця. – Багато людей з колективу, завідувачі, керівники підрозділів розуміють стратегію, яку я пропоную, і готові розвивати її. Важливо, щоб майбутній головний лікар розумів специфіку лікарні, мав досвід роботи з колективом, а не просто був призначений “згори”».

Довідка. «ОХМАТДИТ»  – це  дитяча клінічна лікарня, яка працює у Львові з 1950 року. Від 1950 до 1990 року вона була єдиною багатопрофільною дитячою лікарнею у Львівській області. Унікальність лікарні в тому, що вона надає високоспеціалізовану допомогу дітям міста та області 24 години на добу. Лікування здійснюється в понад 29 педіатричних спеціальностях. «ОХМАТДИТ» обслуговує понад 65 тисяч дітей на рік. 

Розмовляла Оксана Лісна

Фото  –  Богдана Ємця

Інтерв'ю Твого міста

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!