Переселенці з Криму відкрили на Сихові пекарню-кав’ярню, випічку з якої везуть навіть у Малайзію.

Оксана Новікова переїхала до Львова з Криму після окупації. На Сихові із сім’єю вона відкрила успішний бізнес — пекарню-кав’ярню «Кримська перепічка», яка свого часу допомогла їй побороти депресію. Нещодавно вона вдруге стала мамою, і в той же час готується відкривати другу пекарню. В інтерв’ю Tvoemisto.tv у межах проєкту «Що б ви робили, якби не боялись» Оксана Новікова розповіла, наскільки складно було починати справу з нуля в чужому місті, як побороти власні страхи та де черпати для цього натхнення.

Чому ви переїхали саме до Львова?

Люди завжди потребують підтримки, особливо в таких ситуаціях. У той час, коли ми планували переїзд, наші знайомі, друзі і родичі переселялися до Львова. І ми вирішили зробити так само. Крім того, це була чи не найвіддаленіша від окупованої території точка України. Ми тоді не знали, чим все закінчиться, і відчували небезпеку.

І як вам зараз тут жити? Місто полюбилося?

Безумовно. Ми багато дізналися за ці 5 років: від того, де попити смачної кави, до того, де знайти хорошого лікаря. У нас з’явилося багато зв’язків, нових знайомств, особливо на Сихові — тут маємо вже більше знайомих, ніж було в Криму.

А як з’явилася ідея створення власного закладу «Кримська перепічка»? Хто був її ініціатором?

Я вже мала попередній досвід у бізнесі — раніше працювала з доставкою кондитерської сировини для пекарень, хлібзаводів, ресторанів. Але у Львові певний час цим займатися не збиралася, натомість вчилася, долучалася до громадської роботи. А потім у мене почалася депресія. Тоді сестра сказала, що треба брати себе в руки і пробувати будувати тут сімейний бізнес. Так ми спочатку в партнерстві з нею почали втілювати ідею закладу. Моя сестра — натура більш творча і креативна, тому наразі вона дещо віддалилася від бізнесу, але її ідеї залишися втіленими в стінах пекарні.

Читайте також: Ми підкорюємо не гори, а свої амбіції. Як львів’янка зійшла на Еверест

Чому ви відкрили пекарню саме на Сихові? Локації, ближчі до центру міста, не розглядали?

Ми відразу вирішили планувати пекарню-кав’ярню в спальному районі Львова, і Сихів серед них — великий і перспективний, тут багато молоді. Він нам нагадував наші «панельки» у Сімферополі, тому видався якимось ріднішим за інші. Сестра запропонувала саме тут пошукати приміщення, і ми знайшли таке в ТЦ «Інтерсіті». Воно дуже довго пустувало. Спочатку нам не дозволяли зробити тут заклад харчування, бо під нього була непристосована вентиляція, однак ми зробили свою. На цьому місці раніше була така забігайлівка, де постійно наливали, і, відповідно, запах був не з приємних. Та ми запевнили власників, що в нас буде зовсім інший заклад.

Спочатку нам казали, що це неперспективно і неприбутково — особливо ті, хто жив чи працював у центрі міста. А місцеві мешканці, як ми вже потім дізналися, узагалі робили ставки на те, скільки часу ми протримаємося. Але, як бачите, залишились. І надовго.

Яка родзинка вашого закладу? Чим «Кримська перепічка» відрізняється від інших пекарень?

Я не можу сказати, що наш заклад аж надто особливий. Ми просто хотіли зробити тут свій дім. Особливе місце, яке нагадувало б нам, що ми — кримчани, хоч зараз і живемо в трохи іншому світі. Власне, тут перші кілька місяців ми й жили, бо було дуже багато роботи. Також ми хотіли, щоб цей заклад нагадував іншим, що Крим — це Україна. Багато наших гостей, на жаль, жодного разу не були в Криму, а зараз зацікавились і поїдуть туди, коли ми повернемо його. Натомість кримчани, які живуть на Сихові, — наші постійні гості. Дехто навіть спеціально приїжджає з півострова, щоб відвідати «Кримську перепічку» у Львові.

І у вас дійсно продається традиційна кримська випічка?

Так. Ми від самого початку намагалися перенести сюди традиційні кримські рецептури, і вони до сьогодні збереглися. Це наші фірмові пиріжки з м’ясом, торти «Таврида», «Бахчисарай», «Ай-Петрі». Однак вже є і такі рецепти, які ми розробили у Львові. Наприклад, новинка — торт «Львівський горішок», який ми плануємо зробити фірмовим десертом закладу. Ми завжди відходили від пляцків, а тепер вирішили створити такий справжній, домашній. Коли ми переїхали до Львова, то два тижні жили в мами мого товариша. Вона нас дуже підтримала тоді морально. А ще, як виявилося, у неї виходять дуже добрі пляцки. І наша технологиня Наталя створила «Львівський горішок» на основі її рецептури. І от вже є відвідувачі, які приходять скуштувати саме його, навіть туристи приїжджають. А наші паски та панетони їдуть на Великодні свята до Італії, В’єтнаму, Малайзії, Польщі, Німеччини. Мабуть, основна особливість наша в тому, що ми робимо все з душею. Тому люди й обирають наш заклад.

Читайте також: Діти потребують пишатися своїми батьками або Чому я тричі відмовилася від декрету

На що чи на кого орієнтувалися, коли починали створювати пекарню-кав’ярню? Маєте улюблені заклади у Львові, Україні чи за кордоном, у яких можна було щось запозичити?

Я багато подорожувала Європою і Азією. Оскільки працювала в кондитерській сфері, то відвідувала спеціальні виставки, презентації. Ідей всюди було багато, але ми відразу вирішили, що не будемо когось копіювати. Безперечно, деякі речі переймали, як-от відкрита кухня — це європейський формат. Коли гості бачать, як та в яких умовах працюють на кухні, як все замішують, випікають, то більше довіряють тобі. Нас це дуже зобов’язує, додає ще більше відповідальності, бо треба тримати все в чистоті, а себе — у тонусі.

Окрім цього, знаю, що в Німеччині, наприклад, люди дуже рано прокидаються. Там о 6 ранку можна вже купити свіжу випічку і каву. Ми теж намагаємося частувати гостей з самого ранку, однак львів’яни сплять довше. У нашому закладі персонал починає працювати з 7:00, і о 9:00 ми вже маємо свіжоспечені круасани, по які вранці приходять вже постійні відвідувачі.

У вашому закладі є окрема територія для дітей, а також розташована невеличка бібліотека. Ви тут проводите якісь майстер-класи чи курси?

Так. Уже четвертий рік поспіль тут відбуваються заняття з англійської мови. У нас є друзі-американці, які деякий час жили в Криму, після анексії переїхали спочатку до Одеси, а потім — у Львів, де ми з ними і познайомилися. У них була ідея такого клубу розмовної мови, і ми її підтримали, тож по середах та п’ятницях з 9:30 до 12:00 у «Кримській перепічці» можна безкоштовно вчити розмовну англійську. Минулого року ми ще співпрацювали з ігровими центрами, а зараз щонеділі з 12:00 по 14:00 до нас приїжджає мім, який розважає діток.

Загалом ми відкриті для всіх, але від початку я сказала, що ми не будемо робити подій, мета яких — продати якийсь товар, а також платних майстер-класів на кухні. Звісно, наш основний формат — це заклад харчування, але крім того, ми ще є і своєрідним майданчиком для зустрічей: діти можуть прийти побавитися, їхні батьки — попити кави, поспілкуватися між собою або книжку прочитати. До речі, до нашої бібліотеки люди часто приносять власні книги, а натомість беруть собі інші почитати. Так тут нещодавно з’явився «Маленький принц» видавництва 1976 року, якого я зараз читаю своїй донечці.

Читайте також: Будуємо бізнес разом. Як ЄС допомагає розвивати крафтову сироварню на Львівщині

Коли ви зрозуміли, що ваша справа — успішна? Чи були перед цим періоди розчарування, коли здавалося, що нічого не вийде? Як виходили з кризових ситуацій?

Я знаю рецепт успіху, який стосується не тільки бізнесу, — це сумлінна, активна і велика праця. Коли багато працюєш, то в тебе обов’язково вийде. Саме тому в мене і не було періоду розчарування — було хіба складно про себе заявити, адже місце в нас було зовсім не розкручене. Тому ми ходили по Сихову і пригощали всіх своєю випічкою. Коли працювали ще в тестовому режимі, то частували весь ТЦ «Інтерсіті», кінопалац Довженка, а також брали участь у всіх можливим ярмарках, щоб про себе розповісти. Десь за рік місцеві дівчата сказали нам, що робили ставки на те, скільки часу ми протримаємося. Але потім зрозуміли, що це надовго, і почали нас сприймати так, ніби ми тут були завжди.

Узагалі успіх — це безперервна робота як у бізнесі, так і, наприклад, у стосунках чоловіка й дружини, батьків з дітьми, між громадянами в країні. І цьому треба вчитися. Треба вміти довіряти, з чим у нас теж проблема. Звичайно, крапля страху, що тебе десь підведуть, обмануть, завжди присутня, і часом так і стається. Однак це ж не означає, що не можна і не треба довіряти нікому.

Не шкодуєте, що обрали локацію далеко до центру? Адже там щодня багато туристів.

Ми не орієнтувалися на туристів. Як на мене, якщо при створенні власної справи думати тільки про прибуток, то нічого доброго з цього не вийде. У нас є постійні клієнти з Сихова, деякі мешканці інших районів, які знають про «Кримську перепічку». Восени ми плануємо відкрити ще один такий заклад в районі перехрестя Стрийської і Вернадського. Коли ми його анонсували на своїй сторінці у Фейсбуці, то нам писали деякі постійні клієнти, що дуже цьому тішаться, бо переїхали якраз туди і переймалися, як будуть без нашої випічки.

Читайте також: Сімейний бізнес. Як на Львівщині вирощують 100 тонн шампіньйонів на місяць

До вас не зверталися по франшизу?

У нас було багато таких запитів. Люди думали, що придбають вдалу франшизу і в них все буде добре. Але ми відразу вирішили, що цей бренд не буде продаватися, бо він дуже особистий. Крім того, я ще не зустрічала людини, яка готова була інвестувати сюди не лише гроші, а й свої сили, енергію і натхненну працю. Ми ж спочатку не вилазили звідси півтора року — мили, прибирали, працювали у святкові дні, могли не спати ночами. Тоді ми були на роздоріжжі, і це була наша психологічна допомога — вона відволікала нас від зайвих думок.

Багато закладів, і не лише в Україні, спочатку роблять першокласний дизайн інтер’єру, створюють затишну атмосферу, ставлять оптимальні ціни. А потім, коли він стає популярним і має постійних клієнтів, раптом псується якість продукції, обслуговування, а ціни починають рости. Як тримати марку доброго та якісного закладу у Львові? Як привертати увагу нових та не втрачати постійних клієнтів?

Так, деякі власники спочатку не шкодують сил і грошей на все, а потім починають економити. Якби в мене не було 15-річного досвіду в цій галузі, я б теж припускалася багатьох помилок. Та тепер я добре знаю, як відрізнити якісну продукцію від неякісної, де її купувати і на чому не можна економити в жодному разі. Окрім матеріальної бази, багато залежить від людського фактору. Якщо вранці кондитер буде замішувати тісто з поганим настроєм, то і булочка буде недоброю. А булка, яку робить машина на хлібозаводі, зовсім інша на смак, бо до неї не торкалися руки людини. Тут багато залежить від енергетики, тому команда має бути позитивною та задоволеною.

Скільки працівників ви маєте?

Зараз у колективі працює 20 людей. Троє, до речі, уже повернулися після декрету. У наших працівників є можливість постійного руху вперед, розвитку, тому вони в нас затримуються надовго. Я часто запрошую до Львова своїх технологів, які допомагають їм, навчають.

Що порадите людям, які сьогодні вагаються — починати власну справу чи ні?

Якщо у вас всередині живе підприємець, то куди б ви його не ховали, скільки б не втікали від мрії, вона до вас повернеться. Маєте ідею? Чудово! Виношуйте її, щоб вона визріла, потім складіть план з першими кроками, візуалізуйте на папері чи в цифровому форматі, подумайте, чи зможете «заразити» нею інших, — і тоді страх сам відійде на задній план. Не бійтеся ризикувати. Наша країна може бути не лише сировинним придатком чи дешевою робочою силою для Європи. Ми можемо самі робити бізнес та створювати якісні продукти.

Ольга Коваль

Фото Романа Симовича

Цей медіа-продукт створено TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не завжди відображає погляди USAID або Уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, в тому числі графічному та електронному, копіювання або використання у будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело та письмової згоди редакції ;TvoeMisto.tv заборонено.

This media product was produced by TvoeMisto.tv with the support of the United States Agency for International Development (USAID). The product content is solely TvoeMisto.tv and does not necessarily reflect the views of USAID or the US Government. Reproduction and use of any part of this product in any format, including graphic, electronic, copying or use in any other way without the corresponding reference to the original source and written approval from TvoeMisto.tv, shall be prohibited.