фото: надані Іриною Петелицькою

фото: надані Іриною Петелицькою

Made In Lviv. Фабрика, яка дивує своїми цукерками

3203 0
Як компанія Chocoboom навчилась конкурувати на монополізованому ринку, тримаючи високу планку якості, та створила спеціальні цукерки для львів’ян.

У 2012 році львівські підприємці Степан Ільчишин та Ірина Петелицька викупили кондитерську фабрику в селі Колки на Волині. Спершу планували бути лише інвесторами та доручили виробництво найманим менеджерам, але згодом відчули необхідність узяти управління у свої руки.

За п’ять років торгівельна марка Chocoboom відома не лише в Україні, а й у деяких країнах Європи, Азії та навіть Америки. Tvoemisto.tv розпитало керівницю компанії Ірину Петелицьку про те, як невеликій західноукраїнській компанії вдається конкурувати на монополізованому ринку солодощів.

Раніше Степан та Ірина займались мобільним зв’язком. Кондитерський бізнес вабив їх тим, що давав простір для творчості. Перші два роки пішли на те, щоб зрозуміти принципи виробництва цукерок, зрозуміти переваги компанії та зрозуміти, куди рухатись. «Торік ми досягли перших серйозних успіхів – збільшили продажі цукерок, вафель та іншої кондитерської продукції втричі», – говорить Ірина. Проте продажам є куди рости далі: сто тон цукерок, які Chocoboom продає щомісяця – це 0,3% загальних продажів в Україні. У планах компанії – продавати у два з половиною рази більше.

Вивчивши сировину, яку використовувала фабрика за попередніх власників, Степан з Іриною вирішили замінити її кращою. «Для нас украй важливо, з чого вироблятимуться цукерки. За два останні роки зроблено колосальну роботу з покращення їхньої якості», розповідає Ірина. Відмова від емульгаторів, барвників, зменшення кількості сироваток призвели до того, що собівартість продукції Chocoboom зросла. Конкурувати на ринку стало важче, адже деякі компанії занижують ціну солодощів, заощаджуючи на якості. А через економічну кризу, яка почалася 2014 року й триває досі, люди стали частіше надавати перевагу дешевим, а не якісним солодощам.

Добрий шоколад не може коштувати менше, ніж чотириста гривень за кілограм, говорить Ірина. «Якщо менше, значить, виробники на чомусь зекономили. Можна уявити, скільки шоколаду в цукерках, які продають у крамницях по вісімдесят гривень за кілограм», пояснює вона. Хоча вартість цукерок Chocoboom порівняно вища, ніж у частини конкурентів, це ті солодощі, якими працівники компанії пригощають власних дітей.

Chocoboom працює у відповідності до міжнародних сертифікатів та державних стандартів. Уся сировина, яку закуповує компанія, проходить у лабораторії первинну перевірку на наявність шкідливих речовин, і лише після того йде на виробництво. Коли з виробничих ліній фабрики виходить кінцевий продукт, він знов проходить перевірку. Така прискіпливість небезпідставна: якість сировини українських постачальників часом не відповідає заявленій у документах. Тому близько половини сировини компанія купує закордоном.

«Це виходить дорожче, часом важко роздобути валюту, аби заплатити за товар. Курс гривні постійно коливається», нарікає директорка. Проте якість імпортованої  із Європи сировини зазвичай гарантовано висока.

З початку 2018 року українські виробники шоколаду перейшли на європейські стандарти, які не дозволяють використовувати низку шкідливих речовин – наприклад, різних замінників какао-масла чи ароматизаторів, – а також чітко регламентують необхідну кількість какао в різних сортах шоколаду. На думку Ірини, перехід маленьких виробників, яких на кондитерському ринку України чимало, до високих стандартів дасть їм поштовх до розвитку. Проте не для всіх це буде легко, адже перехід до нових стандартів вимагає заміни обладнання, рецептури й сировини.

Для Chocoboom це не було проблемою. «Ми заздалегідь змінювали свої стандарти, щоб забезпечити високу якість продукції, тому вони вже відповідають європейським», – пояснює Ірина.

Підприємство працює передусім на український ринок, проте до нього звертаються іноземні компанії, які знаходять Chocoboom у базі імпортерів та виробників солодощів. Тому цукерки львівської компанії можна знайти у Сполучених Штатах Америки, Ізраїлі, країнах Балтії,  Європи, в Казахстані, Таджикистані, Узбекистані та Монголії. До 2014 року компанія експортувала солодощі до Росії, ба, навіть планувала продавати туди до 90% продукції. Проте після захоплення Криму підприємство припинило торгувати з Росією.

Ринок солодощів в Україні насичений і досить монополізований великими компаніями. Тож, аби конкурувати, потрібно створити цікавий та унікальний продукт, а не конкурувати з аналогічними продуктами. Щоб зацікавити споживача, потрібно запропонувати йому те, чого він ще не куштував. Унікальний продукт, який, крім Chocoboom, не пропонує на українському ринку жоден виробник – тортюфельна група. Це цукерки, що складаються з шару молочної начинки між двома вафлями, вкритими глазур’ю.

«Ми звертаємо увагу на склад продукції, на її смак, на упаковку», – розповідає Ірина. Ще одна передумова успішної роботи та стабільного прибутку – вдало сформована команда з продажів. Адже продати продукцію значно складніше, ніж виробити.

«Головний принцип тут – не обманювати клієнта і справді продавати йому те, що ми обіцяємо», – каже директорка.

На створення нової цукерки в Chocoboom витрачають вісім-десять місяців. Це порівняно багато – зазвичай на запуск нового продукту в кондитерів іде півроку. Такий тривалий період дозволяє спеціалістам компанії створювати продукти, які, щойно з’явившись на ринку, починають добре продаватись.

Жоден із п’яти нових продуктів, створених компанією 2017 року, не знятий з виробництва. Всі вони виявились цікавими покупцям, і саме це підприємці вважають одним із своїх досягнень.

А для Львова Chocoboom розробляє ексклюзивні цукерки. «Ми придумали тортюфель із кавою, адже у Львові дуже люблять каву, – каже Ірина. – До ще однієї цукерки додали більше натуральної кави». У вересні минулого року у Львові на Володимира Великого, 59-В відкрився перший фірмовий магазин Chocoboom.

Микита Гладченко,

фото надані Іриною Петелицькою, chocoboom.com.ua

Партнерська публікація

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.