Made in Lviv. Як львів’яни перетворили любов до мандрів на успішний бізнес

7028 0
Співзасновник компанії туристичного спорядження «Gorgany» Андрій Бандрівський ‒ про цінності мандрівників, розвиток бізнесу, український ринок та подолання труднощів.

Від позиченого комп’ютера ‒ до мережі в кількох містах

Історії «Gorgany» вже 12 років. На початку нас було всього двоє ‒ я і моя майбутня дружина Оксана. Вона закінчила університет, я ж повернувся з навчання з Великобританії. Нам обом було потрібно чимось зайнятися. На той момент я вже багато подорожував, і мені досить легко вдалося запалити Оксану ідеєю займатися туристичним спорядженням. Спочатку ми вирішили зробити саме інтернет-магазин, бо подібних в Україні майже не було. А вже через півтора року відкрили і звичайний у Львові на Городоцькій, 5.

 

Я страшенно захоплююся подорожами. І саме це стало першопричиною такої бізнес-ідеї. Для мандрівників спорядження ‒ це щось святе, сакральне. Воно дає тобі волю. Зі спорядженням для тебе відкритий увесь світ, адже маючи намет, спальник, пальник та інші необхідні речі, ти стаєш практично незалежним від погодних умов чи наявності поблизу готелю. Окрім того, за кордоном я побачив, як має працювати ринок спорядження, і захотів принести цей досвід в Україну.

Спочатку в нас не було нічого ‒ ні офісу, ні комп’ютера, ні навіть якогось стола. Дивно за таких умов відкривати інтернет-магазин, але в нас було непереборне бажання. Тож ми приходили на роботу до мого друга, і він поступався Оксані своїм комп’ютером. Досить швидко ми почали залучати інших людей ‒ навіть тоді, коли ще не мали якогось результату. Бренди для співпраці спочатку обирали інтуїтивно, пізніше почали оцінювати, чого бракує на українському ринку. Наприклад, так ми дійшли і до Osprey: нам здалося, що в них найкращі рюкзаки і ми обов’язково маємо показати їх українцям.

 

За час існування компанії ставалося багато кумедних історій. Було, що ми орендували склад на другому поверсі, до якого був дуже складний доступ. Нам довелося цілу ніч розвантажувати партію спальників. Наступного разу ми вже були уважнішими. А ще якось ми замовили в постачальника таку кількість шапок, що нам вистачило їх для продажу на п’ять чи шість років. Після того ми навчилися робити замовлення.

Зараз ми розрослися до мережі з кількох магазинів у різних обласних центрах. Це було досить легко зробити, адже в нас є багато великих міст без магазинів туристичного спорядження. Ріст відбувався природним чином. Наприклад, до нас прийшов хлопець і запропонував: «Відкриймо магазин у Франківську!» Ми глянули ‒ немає там магазину. Супер, починаємо працювати! І так відбувалося майже щоразу.

П’ять років тому ми відкрили другий магазин у Львові. «Gоrgany» саме тоді почали працювати з італійським брендом Salewa. Вони мають майже 80-річний досвід праці у туристичній сфері. Ми виділили для Salewa цілу кімнату, дизайн якої вони розробили самостійно. У них, окрім класної продукції, є неймовірне бачення, як її гарно представляти і продавати. Тож вони нас направляли, скеровували, вчили. І саме це стало основною цінністю нашої співпраці.

Український ринок ‒ своєрідна екосистема

Український ринок туристичного спорядження досить молодий. Тому ми не сприймаємо інші магазини як конкурентів. Вони скоріше партнери. Є розуміння, що більша кількість класних магазинів сприяє розвиткові вітчизняного ринку загалом, підвищенню його конкурентоздатності серед міжнародних мереж. Тож українські магазини спорядження це якщо не субкультура, то якась своєрідна екосистема.

Проте «Gorgany» вже давно працюють над власним брендом – «Turbat». Настав той час, коли ми вже маємо достатньо досвіду, аби створити українське якісне спорядження. І ось тут ми вже конкуруємо ‒ з міжнародними компаніями. «Turbat» ‒ обширний проект, у який ми вкладаємо багато зусиль. І це процес, який триватиме постійно.

Зараз ми вже запропонували нашим клієнтам одяг, спальники, рюкзаки, взуття власної марки. Одна з наших останніх розробок ‒ намет «Shanta». Майже два роки ми працювали над її конструкцією, перебрали п’ять різних варіантів. У результаті ми представили мандрівникам чудовий комплекс ‒ поєднання ціни, якості, ваги та розмірів.

 

Ще одна новинка ‒ лінія дитячого одягу. Кожен елемент серії має цікаві назви ‒ «Снігур», «Синичка», «Ведмедик». Загалом всі речі, які ми виготовляємо, їхні назви мають карпатську ейдентику ‒ «Дземброня», «Купала», «Менчул». Турбат ‒ назва річки в Горганах. Стропи на наших сандалях виконані в дизайні гуцульської крайки. Матеріалів для виробництва в Україні не вистачає ‒ деякі з них, як-от фліс, у нас просто не виробляють. Тому замовляємо з-за кордону. Проте дизайн і виробництво ‒ вітчизняне. Ми віримо, що в Україні можна виробляти якісне спорядження, яке зможе конкурувати з тією ж Salewa.

Бізнес, який має душу

Для багатьох людей, і для мене зокрема, важливо працювати з якоюсь метою, а не лише заради грошей. Мета «Gоrgany» ‒ не просто продати річ, а допомогти клієнтові підібрати саме те, що йому потрібно для конкретної подорожі. Також ми стараємося бути соціально активними ‒ радимо людям, куди поїхати, часом спонсоруємо якісь мандрівки. А майже щовихідних їздить наш «Gorgany bus». Карпати ніби і близько, але добратися до них буває не так легко. Завдяки «Gorgany bus» ми допомагаємо людям, та і самим собі побачити гори.

Практично всі наші працівники так чи інакше мандрівники. А ті, хто подорожує, як на мене, поділяє однакові базові цінності. Це відкритість до людей, їхніх культур і філософій, довіра, захоплення природою, повага до світу, у якому ми, мандрівники, проводимо так багато часу. На цих принципах і побудовані «Gorgany».

 

Наше гасло  мандруй сміливо! Мандрівники загалом ‒ дуже сміливі люди, адже дуже часто вони їдуть туди, де ще ніколи були. Це рух у невідоме. Так само і наша компанія рухається у невідоме ‒ пробує і створює щось нове. Емоційно це дуже схоже на мандри. Це розвиток, який також є однією з наших цінностей.

Ми багато спілкуємося з дистриб’юторами з інших країн. Вести справи воліємо з тими, хто поділяє наші погляди. Із їхнього досвіду ми, як пазл, збираємо власну модель роботи. Наприклад, компанія Exped ‒ невеликий сімейний бізнес, який має успіх у всьому світі. У них немає мети просто заробити гроші ‒ вони створюють продукт, бо вірять, що можуть зробити найкраще спорядження для експедицій. Вони мають душу.

 

Рецепт долання труднощів

Як і в будь-якій справі, на початку в нас були труднощі. Перші півроку ми взагалі не могли нічого продати. І тут треба було просто вірити, мати впевненість, що ми робимо добру справу. Найважливіше, чого ми навчилися, що кожна проблема ‒ це так само і можливість. Коли ми відкрили перший магазин, то були труднощі з постачальниками. І тоді ми зрозуміли, що самі можемо стати дистриб’юторами. Так проблема стала поштовхом до розвитку. Тому проблеми це круто :)

Так само і в будь-якій іншій справі. Треба знайти те, чим тобі дійсно хочеться займатися, те, що приносить задоволення і натхнення. І тоді ніякі проблеми не завадять досягнути успіху. Звичайно, якщо є достатньо бажання працювати та віри в те, що робиш. Потрібне позитивне сприйняття світу. Мандрівникам тут пощастило. Якщо ти любиш подорожувати ‒ ти вже позитивно мислиш.

Мандри, що змінюють свідомість

Мандри ‒ найцікавіше, що може бути у житті. Ти бачиш інших людей, інші країни, ти ніби знову потрапляєш у дитинство і чомусь вчишся. Ти розумієш зміст життя. А похід у гори для мене ‒ це ніби кульмінація усіх подорожей і пошуків.

Свого часу я дуже багато мандрував. У 2004 разом з другом ми їздили автостопом у Малайзію. Це була поїздка на три місяці. Ми мали багато спорядження, адже мали перетнути кілька країн та гірських хребтів.

Цікаво було в Китаї, де ніхто не розумів англійської. Ми банально не могли купити карту в магазині, а мій товариш тиждень замовляв рис, а йому приносили макарони. Потім ми потрапили в Тибет. Три дні намагалися сісти в автобус, але нас не пускали ‒ було якесь обмеження для іноземців. На п’ятитисячному перевалі в Гімалаях пережили гірську хворобу.

Перед поїздкою ми, звичайно, трохи готувалися, читали про країни, які хотіли відвідати. Але насправді детальне планування не обов’язкове - найцікавіші подорожі виходять тоді, коли ти їх не плануєш. Головне ‒ мати необхідне спорядження. Мінімальний набір ‒ паспорт. Та навіть без паспорта можна помандрувати Україною. Усе решта ‒ похідне, якщо є справжнє зацікавлення та бажання.

 

В Україні мало подорожують, хоча останнім часом ситуація змінюється. Нам у «Gorgany» дуже хотілося б прискорити цей процес. Своїм спорядженням ми намагаємося допомагати людям мандрувати, змінювати їхню свідомість і, як наслідок, країну загалом. Адже чим більше люди подорожують, тим щасливішими вони стають.

Підготувала Анна Журба

Фото Богдана Ємця

Партнерська публікація