Максим Баландюх: після Непалу мрії стають досяжнішими

4079 0
Їхати до Непалу на 4 дні – то як дістатися Львова і погуляти лише по Привокзальній. Ця країна настільки різноманітна, що можна багато разів повертатися туди і щоразу відкривати для себе щось нове.

Максим Баландюх – львівський фотограф та мандрівник, засновник і викладач Школи фотографії імені Дієґо Марадони, у минулому – журналіст.

Не любить розповідати про себе, каже, що більше про нього розкажуть його світлини. Двічі відвідував Непал. Найближчої суботи знову летить у місячну мандрівку до підніжжя Евересту.

 

Про бідність непальців і політичну ситуацію

Хоч ця країна й дуже популярна серед туристів, все ж лише 8% ВВП припадає на туризм. Більшість людей і далі із діда прадіда працюють у сільському господарстві. У високих горах все складніше: виростити врожай на стрімких схилах, або просто добратися сусіднього села, не кажучи про часті катаклізми та природні катастрофи. Автомобільні дороги з’єднують регіони, але до конкретного села доводиться часом ще кілька днів іти пішки гірською стежкою. Життя на лоні природи може виглядати мальовничо, але водночас воно важче.

Економіка Непалу у великій мірі тримається на заробітчанах. Їх справді дуже багато у арабських країнах і зазвичай це «чорні» роботи. 30% ВВП країни приносять їхні заробітки. У столиці помітно, що багато непальців намагаються виробляти туристичне спорядження. Зазвичай воно дешеве, але не дуже якісне. Але це дріб’язок у масштабах економіки.

 

«Коли вперше потрапляєш у Непал, то такі відчуття,

 

наче ти на іншій планеті»

 

Торішній землетрус, який забрав 8 тисяч життів і наробив багато лиха, ускладнив і без того непросте життя. А тепер ще й – політична криза, яка чимось нагадує нашу ситуацію. Сусідня країна-гігант Індія завжди вважала Непал своїм «молодшим братом» і втручалася у внутрішні процеси. Восени непальці обрали собі нового прем’єра, який пропонував унезалежнитися і запропонував прокитайську політику. У відповідь Індія перекрила кордон з Непалом, тому із усім імпортом великі проблеми. Особливо госто відчувається брак пального в країні, черги до заправок часто сягають кілометра і більше. Ціни різко зросли. Кордон із іншим сусідом – Китаєм, проходить через Гімалаї і через ті кілька доріг на гірських перевалах важко задовільнити потреби країни…

Про місцевих мешканців

Місцеві люди у дуже яскравому одязі і майже завжди усміхнені, але організація життя у містах нагадує хаос. Згодом розумієш, що цей хаос насправді добре впорядкований. Але все ж рівень екзотики зашкалює! Ми звикли думати: де бідно – там і небезпечно. Але навіть уночі в Катманду доводилося прогулюватися без жодних натяків на небезпеку. Навіть більше: люди у тій частині Азії звикли із більшою повагою ставитися до гостей із Заходу. Хоч непальці пишаються, що ніколи не були нічиєю колонією.

Про відмінності

Ми тут в Україні часом звикли бідкатися на проблеми і жалітися, що все в нас не так, як на Заході. Але достатньо поїхати раз у Непал і відчути, що ми таки користуємося дуже багатьма здобутками цивілізації і суспільство в нас так не зле організовано. Непал – це абсолютно інша культура! На дорогах спраді бардак, люди масово їздять на дахах автобусів. Дивишся на це і не віриш власним очам. Але при цьому ніхто ні з ким не свариться, не ображає. У цьому нам, мабуть, треба в непальців вчитися.

У селах поблизу гори Аннапурни бачив глиняні будиночки, такі як у нас у Шевченківському гаю, але замість соломи дах вкрито тесаним каменем. Дуже схожі, але у нас вони декоративні, для історії, а в Непалі там досі живуть люди. Зайшов всередину: хата із двох кімнат, кухня і спальня. Замість підлоги – сира земля. Палять у пічці. Поруч на вулиці копиця сіна, як у наших селах, а біля неї – бананове дерево. Такі дивні вічдуття: все таке рідне і екзотичне водночас.

Про міста

У Непалі часто бувають землетруси, тож багато будинків залишаються зруйнованими, а самі міста часто нагадують стихійну забудову. Центральний район Катманду нагадує величезний лабіринт, у якому справді у перші дні легко заблукати. Одне із найцікавіших міст – перша столиця Бахтапур: за кілька століть воно мабуть не дуже змінилося, окрім як з’явилися електричні дроти на вулицях і мотоциклісти на дорогах. Коли потрапляєш туди, то відчуття наче десь у історичному кіно.

Про гори

Гімалаї – найвищі у світі. Якщо згадати кадри із фільму «Еверест», то стає моторошно. Але у Непалі є дуже багато різних маршрутів: для альпіністів та шукачів пригод – одні, для звичайних туристів – простенькі. Великий потік закоханих у гори туристів із усього світу зробив своє: у наймальовничіших місцях непальці організували все для того, аби там могли гуляти діти та пенсіонери. Не потрібно носити із собою намети чи готувати їжу. На шляху що дві години проходиш повз гірські притулки – лоджії, у яких можна переночувати і поїсти. І ціни зовсім не високі.

Торік зі мною їздили у Гімалаї двоє тендітних дівчат, які досі були у горах лише на горі Парашці біля Сколе. І з таким невеликим досвідом ми разом гуляли 10 днів біля 8-тисячника Аннапурна, дійшли до її базового табору. Залишилися задоволені та щасливі.

Але поза національними парками є місця, де без провідника важко пройти. А після землетрусу навіть гід часом блукає, бо не по всіх стежках тепер можна пройти. Зате у таких нетуристичних місцях можна віднайти неймовірні місця і спостерігати за життям людей, які досі живуть без телевізова і ведуть традиційний спосіб життя.

Про клімат, їжу та небезпеки

Непал перебуває у різних кліматичних зонах. У горах удень може бути дуже тепло, а вночі температура опускається до нуля. Весна та осінь – ідеальний час для мандрівки: погода, як у наше літо. Зимою холодніше, а влітку – сезон дощів. А от на рівнині – майже завжди тепло: у джунглях водяться слони, носороги, крокодили. Але зустріти їх можна лише у національних парках, куди без провідника не пустять. Тому не варто лякатися. Також немає там інфекцій, які потребують вакцинації. Остерігатися варто хіба їжі та води: вони можуть бути хорошими для місцевих жителів, але не для наших непідготовлених шлунків.

 

«Коли їдеш у екзотичну країну пізнавати іншу культуру,

 

то найбільше пізнаєш себе»

 

Їжа у непальців добряче гостра. Але у меню завжди будуть страви, адаптовані для туристів. Основні страви у непальців – із рису, картоплі, тіста. Дуже популярна місцева страва далбат – це рис з їхніми соусами, так званою підливкою. У горах до цієї страви завжди пропонують добавку: їж скільки зможеш! Ніхто голодним не залишиться.

Про гроші

Зараз ціни на авіаквитки до Непалу здешевшали в 1,5 рази: якщо ще два роки тому ціна зазвичай становила 750-800, то тепер легко можна найти варіант 500 доларів в обидва боки, і часом навіть дешевше. Візу видають відразу по прибутті в аеропорт за 25 доларів (на 2 тижні). Прямих рейсів немає, лише із пересадкою у ОАЕ, Туреччині та деяких інших країнах.

Бюджет мандіврки у Непал дуже залежить від маршруту. Якщо податися до підніжжя найвищої у світі гори Еверест, то це буде дорожче. Адже це популярний маршрут і туди складно добиратися. Зазвичай доводиться летіти невеличким літаком в середині Непалу, купувати спеціальні дозволи на відвідання того регіону. Та й їжа там значно дорожча, адже носильники кілька днів несуть важкі торби до гірських притулків, відповідно поїсти там буде дорожче. Загальний бюждет поїздки разом із перельотом може складати 1500$ і більше.

Але якщо поїхати у непопулярні місця і не так високо у гори, то важкодоступні місця та непальські ціни вас приємно вразять. Адже насправді це бідна країна. Щоправда у таких місцях і їжа гостра, і умови для життя такі, як в нас по селах. Тож доводиться обирати: або дорожче і з комфортом, або дешевше і по-справжньому.

Оптимальний час перебування у Непалі – це два тижні і більше, точно не менше. Якась дивна тенденція зараз пішла: люди гоняться за тим, аби відвідати побільше країн і похвалитися цим перед друзями. Виходить як у автобусному турі Європою: один день у Німеччині, а другий вже у Франції і так далі. Якщо отак приїхати у Непал на лише 4 дні і поїхати далі у Індію скажімо, то можна лише зіпсувати собі враження про цю чарівну країну. Найчарівніше у Непалі – це таки гори, Гімалаї. І щоб погуляти і насолодитися ними, потрібно не один день.

Про найяскравіші спогади

Коли сидиш в офісі, затягнутий у буденну рутину, то мрієш про хатину посеред гір без людей і тишу, аби тебе ніхто не зачіпав. І ось, коли сидиш у Непалі, в чудовій хатині з неймовірними краєвидами у повному спокої, найбільше хочеться поділитися цією красою зі всіма: починаєш шукати wi-fi. Ми звикли до певного ритму життя, тому іноді доводиться вчитися уміти насолоджуватися красою і спокоєм.

Після Непалу часто згадуєш, як тримав у горнятку гарячий чай, закутався у коц і дивився на одну із найвищих гір у світі. Її вершина здається так близько, хоч насправді між вами 5 кілометрів перепаду висот. Після такого всі твої старі мрії стають відразу досяжнішими.

Дивно звучить, але коли їдеш у екзотичну країну пізнавати іншу культуру, то найбільше пізнаєш себе. Спостерігаєш за людьми і переосмислюєш свій уклад життя. Не лише на Заході, але й на Сході, у тій дивній Азії, яка хоч і зачаровує, але часом шокує, – можна багато навчитися. Світогляд змінюється і по-іншому дивишся на свої будні.

Непал. Одна із найбідніших країн Азії із найвищими у світі горами – Гімалаями. Столиця – Катманду. Офіційна мова – непалі, проте тут мешкають носії 16 мов і представники 32 різних народностей.

За ментальністю країна дуже близька до Індії, із особливим колоритом: яскраві і веселі люди, різноманіття природи, відчутні температурні перепади і впорядкований хаос як спосіб життя. Із легкістю можна потрапити у місця, де за 100 років практично нічого не змінилося. Так, наче проїхався у «машині часу».

Фото – Максима Баландюха

Знимка автора – Yuliі Sirоі

Записала Наталія Середюк

Коментарі (0)

Додати коментар