Бізнес в Україні сьогодні знову переживає непрості часи. Після декількох спалахів коронавірусу чимало підприємців змушені були закрити свої проєкти, поставити на паузу, деякі намагалися трансформувати бізнес тощо. Натомість повномасштабна війна особливо зачепила тих, що працювали в прифронтових зонах, під ракетними ударами та обстрілами. Нині багато хто релокував свій бізнес до Львова та області. Як їм вдалося відновити малий бізнес тут, що для цього потрібно і якими є перспективи розвитку, Tvoemisto.tv розпитало в підприємців зі Слов’янська та Миколаєва, які стали власниками торгових точок мережі «Сімейна пекарня».

Валентина Кілячина провадила бізнес у Слов’янську в кількох напрямках: мала магазин, дитячий розважальний центр і заклад мережі «Сімейна пекарня». У лютому 2022 року, коли почалися активні бойові дії росії проти України, разом із сім’єю вирішила втекти, взявши найнеобхідніші речі й документи. Прихистили їх у селі на Черкащині.

Читайте також: Львівський ювелірний піде з молотка. Репортаж з заводу, що працює 80 років

«Ми пробули там майже місяць. Становище скрутне, роботи не було, доходу, відповідно, також, що робити далі, не знали. Поштовхом до дій стала думка про те, що кожен із нас має на своєму фронті виборювати перемогу. Під час одного зі своїх виступів президент Зеленський закликав, зокрема бізнес, відкриватися за можливості, перевозити свої потужності, створювати робочі місця, сплачувати податки і в такий спосіб підтримувати економіку. Ми з чоловіком тоді теж багато про це говорили, запитуючи себе, як можемо долучитися до цього», – розповідає вона. 

Валентина Кілячина пояснює, що для МАФ найважливішою є локація. Потрібні насамперед прохідні місця, а багато капіталовкладень малий бізнес не потребує: 

«На щастя, колеги з мережі «Сімейна пекарня» запропонували релокувати наш бізнес із прифронтової зони на захід України. Тут нам дали складське приміщення, де ми змогли вивантажити всю техніку. Із травня почали шукати місце для нової пекарні. Я обійшла локації в Стрию, Дрогобичі, Львові, але коли мені запропонували Старий Самбір, то спершу вагалася: мешканців тут небагато, є одна центральна вулиця. Але, як виявилося, до районної лікарні, державних установ, центру зайнятості, на ринок постійно приїздять люди. Продають своє і купують наше – хліб, круасани, піцу. Ми тут зупинилися в знайомих, спілкувалися з міським головою, який нам охоче допоміг. Прохання було лише зробити павільйон сучасним. Загалом ми вдячні як громаді міста, так і області за те, що створюють комфортні місця для підприємницької діяльності».

З її слів, свій сімейний бізнес вони тут перереєстрували, взяли на роботу місцевих жителів, сплачують податки до місцевого бюджету. Загалом повноцінно розпочати роботу вдалося наприкінці серпня. Жінка запевняє, що до МАФ підвели комунікації, працюють із дотриманням санітарних норм, підтримують чистоту, дбають про культуру обслуговування. Понад те, за потреби можуть зв’язатися з львівськими колегами, відчувають допомогу від власника франшизи та міської громади. 

Читайте також: На Львівщині збудують новий завод хлібобулочних виробів на 1000 робочих місць

Тепер у пані Валентини зазвичай працюють двоє пекарів та двоє продавців. А в дні, коли попит зростає, по троє. 

«Подібні заклади я характеризую як ті, що розвивають ген радості. От іде мама з дитиною, в мами нема великих грошей, але за 20 гривень вона може дозволити собі купити круасан чи каву. Війна приглушує відчуття задоволення, але ми вже пройшли такий етап у 2014 році. Тепер знову… Однак не зламалися, здолали 1,5 тисячі кілометрів і не зупиняємося», – розповідає вона.

Зайти у великий бізнес, на її думку, значно складніше, потрібно більше капіталовкладень, ніж у малі архітектурні форми. Окрім того, обладнання, яке вдалося врятувати і вивезти зі Слов’янська, частково знищене через обстріли, частково поламане через транспортування. Тож на цьому етапі, оскільки великих коштів нема, вимушені обходитися тим, що є, бо працювати потрібно. 

«Ми не вимагаємо від держави чи органів місцевого самоврядування якогось забезпечення, самі можемо створити робочі місця. Зайти у великий бізнес складно, тому ми, представники малого бізнесу, вдячні громаді, депутатам та чиновникам за те, що у Львові МАФи можуть безперебійно працювати на підтримку економіки нашої держави. Зараз робота малого бізнесу дуже важлива», – пояснює пані Валентина.

Читайте також: Релоковані на Львівщину підприємства можуть отримати мікрогранти. Що пропонують

Також у квітні до Львова переїхав підприємець з Миколаєва Євген Коваленко. Там він мав три заклади мережі «Сімейна пекарня» і працював, допоки один із них не обстріляли. Тоді ж був поранений працівник пекарні та батько Євгена, який у той час привіз товар. 

«Після цього ми вирішили зупинити роботу всіх торгових точок у Миколаєві, евакуйовувати поранених і перевозити обладнання у відносно безпечне місце. Одному нашому працівникові спершу зробили операцію в Миколаєві, а потім у Первомайську, що в області. Батько також був у медзакладі Миколаєва,а відтак у Львові. Зараз чоловіки вже краще почуваються, відновлюються, щоби цілком одужати», – розповідає Євген. 

До Львова вони перевезли все обладнання, але в торговій точці задіяна лише частина, решта на складі. 

«Із допомогою місцевих підприємців я знайшов локацію, зумів перевідкрити заклад, залишити на зберігання обладнання, яким наразі не користуюся. В умовах війни все непросто, особливо для бізнесу, але релокація стала єдиним виходом. Добре, що вже з перших місяців роботи можна отримувати прибуток, якщо твій товар смачний, якісний, а в закладі чисто, панує приємна атмосфера», – каже він.

Євген Коваленко також планує отримати фінансову допомогу в межах грантової програми підтримки підприємців. Але для цього спочатку потрібно працевлаштувати щонайменше п’ятьох людей. Чоловік пояснює, що тільки стає на цей шлях, щойно збільшить обсяги продажу – подаватиме документи.

До речі, колега Євгена, яка працювала в «Сімейній пекарні» у Миколаєві, знайшла роботу в закладі цієї мережі у Львові. Допомогли їй у цьому місцеві підприємці. Тепер жінка орендує тут житло та займається звичною для себе справою.