Фото: psi.org.ua
Місто бар’єрів. Як почувається у Львові людина на візку
На кожну тисячу львів’ян шістдесят шість – з інвалідністю. Про це можна дізнатись на сайті головного управління статистики у Львівській області. Але в це важко повірити, гуляючи вулицями міста. Ви не побачите тут людей на візках, яких багато на вулицях західноєвропейських або американських міст. Але у Львові для них мало не на кожному кроці – нездоланні бар’єри. Транспорт, що минає їх не зупиняючись, зависокі бордюри і сходи, відсутність ліфтів і пандусів – проблеми, з якими люди з інвалідністю стикаються щодня. Троє львів’ян – школяр, студент і паралімпійський чемпіон – розповідають, як їм живеться у Львові на колесах.
Два візки Ігоря
Другокласник Ігор Вербовий важить уже двадцять сім кілограмів, тому мама більше не може носити його на руках. До школи вона возить Ігоря на одному візочку, а школою він їздить на іншому. Тротуари біля їхнього будинку непристосовані для візків. «Якби я возила його в нашому візку, він випав би з нього п’ять разів дорогою!», – говорить пані Марія.
Ігор навчається у школі №95 на Сихові – одній із шістнадцяти шкіл Львова, де є інклюзивні класи. Проте навіть біля школи на нього чекають перепони: посеред стежки вмонтований люк, а перед пандусом біля входу – велика калюжа. Коли погода хороша, пані Марія з Ігорем ідуть до школи десять хвилин. Коли погана – набагато довше.
«До центру ми їздимо тільки на автобусі 4А – він низькопідлоговий. Або ж на таксі, – розповідає пані Марія. – Люди часто обурюються, що через нас автобус затримується на зупинці, тому я плачу за його проїзд, аби було менше скандалів. Закон дає нам багато переваг, але фактично ми не маємо жодних».
Закон «Про основи соціальної захищеності людей з інвалідністю в Україні» дає людям з інвалідністю І та ІІ групи, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують їх, право на безкоштовний проїзд у будь-якому пасажирському міському транспорті, крім таксі. Є в них також право на п’ятдесятивідсоткову знижку на квитки на літак, поїзд або міжміський автобус у період із 1 жовтня по 15 травня. Проте для людей на візках весь цей транспорт здебільшого недосяжний.
Коли мама вже не возить
Студент Українського католицького університету Микола Карпенков ніколи не виїжджає за межі університетського кампуса сам. «За парковками починаються дороги в жахливому стані, а бордюри такої висоти, що просто катастрофа», – пояснює він.
Влітку Микола провів експеримент: спробував сам дістатись до центру міста громадським транспортом. Перевірка львів’ян на людяність удалася: пасажири допомагали йому підіймати візок у салон транспорту. Натомість, перевірка готовності міста до пересування людей на візках провалилася. Водії громадського транспорту часто навіть не зупиняються, побачивши на зупинці людину на візку. Та й у самому центрі чимало закладів абсолютно непристосовані для відвідування «на колесах».
«Ми звертались після цього експерименту до міської ради. Нам сказали, що будуть над цим працювати. Минув рік, а результату – нуль», – розповідає Микола.
«Коли в мене запитують, скільки пандусів потрібно місту, я сміюся. Це те саме, що перерахувати зірки на небі. У дев’яності в мене ще були ілюзії, що це все легко змінити, а зараз я розумію, який це великий обсяг роботи», – каже керівник Львівського обласного відділення Українського фонду «Реабілітація інвалідів» Ярослав Грибальський.
Деякі будинки, за його словами, не можна зробити доступними в принципі, адже вони були збудовані тоді, коли про людей на візках не дбали в принципі. Ще одна проблема середмістя – літні майданчики біля кав’ярень, що роблять тротуари непроїзними для візочників (та й для пішоходів, зрештою, непрохідними також). Щороку активісти звертаються до власників закладів із закликом не перекривати тротуари, проте мало хто реагує. Торік після звернення фонду «Реабілітація інвалідів» головний архітектор Львова Юліан Чаплінський пообіцяв, що місто суворо контролюватиме площу й розташування літніх майданчиків, аби зробити доступною для людей на візках площу Ринок.
Міська влада, за словами Ярослава Грибальського, намагається спростити людям з інвалідністю пересування вулицями. За його словами, громадський електротранспорт та автобусні маршрути сплановані в такий спосіб, аби на кожному маршруті був бодай один автобус, тролейбус або трамвай із низькою посадкою, куди можна заїхати візком. Зараз міськрада затвердила план реконструкції зупинок на Площі Ринок, вулиця Руській і Дорошенка, аби зробити їх доступними для людей з інвалідністю. Якщо ж водій не зупиняється на зупинці, побачивши людину у візку, потрібно скаржитись його безпосередньому начальству.
Втім, учасники дискусії «Що зміниться для людей з інвалідністю», яку торік проводила платформа «Твоє місто Львів», відзначали, що навіть за бажання водія зупинитись та взяти пасажира на візку більшість зупинок у місті залишаються для цього непристосованими, а під’їзд до них часто загороджують автомобілі.
До Олімпу на автобусі
На вулиці його нелегко наздогнати, адже він пересувається за допомогою рук швидше, ніж крокує пересічна людина. Антон Дацко – чемпіон Літніх Паралімпійських ігор 2016 року з фехтування на візках. Його фізичній формі можна тільки позаздрити. У лютому він завоював для України ще дві медалі.
Коли Антонові було шістнадцять, він упав із дерева й отримав травму хребта. З того часу він на візку, проте каже, що йому пощастило – його травми дають йому змогу пересуватись самотужки. Із вигляду спортсмен енергійніший і щасливіший за будь-кого в залі. Радісно під’їжджає до всіх знайомитись. Легко долає сходинки і їздить приміщенням. Про життя людей з інвалідністю він розповідає на зустрічі «Невидимі. Інша сторона медалі» в Українському католицькому університеті.
«Щоб стати чемпіоном, треба почати тренуватися. Щоб почати тренуватися, потрібно якось дістатися Львова», – розповідає Антон. Він походить із Буська, райцентру в шістдесяти кілометрах від Львова, й багато років їздив сюди на тренування автобусом. Лише кілька років тому Антонова мати добилася, аби синові виділили машину.
Антон тричі брав участь у паралімпійських іграх, має багато нагород і планів на майбутнє. «Спорт дав мені змогу багато подорожувати світом і бачити, як усе влаштовано, – каже він. – У багатьох країнах навіть немає державної підтримки для людей з інвалідністю. Законодавство в Україні – одне з найкращих. Проте майже ніхто з людей з інвалідністю не може скористатись тими перевагами, які воно дає».
Співзасновник ініціативи Доступно.юа Дмитро Щебетюк багато мандрує Україною й часто буває у Львові. Торік за допомогою волонтерів він за сімнадцять хвилин піднявся на вежу львівської Ратуші.
Дмитро також підкорив на візку Високий Замок. Він їздить українськими містами, перевіряючи їх на доступність для людей на колесах – не лише візочників, але й батьків із дитячими візками. Дмитро вважає, що люди з інвалідністю повинні не чекати, поки хтось зробить міський простір зручнішим, а активно його опановувати. «Треба привчати до себе навколишніх, – каже активіст. – Що більше людей з інвалідністю користуватимуться громадським транспортом, то швидше до цього звикнуть у суспільстві».
Це стосується й громадських закладів: за новими будівельними нормами вхід у них повинен бути завширшки щонайменше 90 сантиметрів (стандартний інвалідний візок має 60 см). Кількаповерхові будинки повинні мати ліфт. Потрібен візочникам і спеціально обладнаний туалет. «Буває так, що заклад класний і обслуговування хороше, а для того, щоб сходити в туалет, потрібно вдягатись і їхати в Макдоналдс», – розповідає Дмитро. Так виходить замкнене коло: власники ресторанів і кав’ярень не роблять свої заклади доступними, бо люди на візках їх не відвідують, а ті не ходять до закладів, бо вони недоступні.
(фото: Роман Тупись)
Зробити Львів доступнішим заповзялись дизайнери ІТ-компаній, що об’єднались в ініціативу «Львів – місто без бар’єрів». Зараз вони збирають побажання і пропозиції щодо вирішення проблем пересування Львовом за допомогою онлайн-форми. «Наше завдання – почати з малого. Для початку ми плануємо зробити зручним доступ до магазинів, парків і майданчиків відпочинку, аптек і поліклінік», – пише один з ініціаторів проекту Дмитро Козицький. Фінансувати ініціативу планують із власних коштів та за допомогою краудфандингу.
Підготувала Яна Проценко,
фото із соціальних мереж та відкритих джерел
Міські акценти
- «Зміна управління містом може потроїти довоєнний бюджет Львова»
- «Для візочника у Львові є два варіанти – дім і балкон». Що можна змінити?
- Де у Львові побачити копію дохристиянської писанки
- Що буде на місці «Добробуту» у Львові. Нові подробиці давньої історії
- Будинок з історією. Як колишній парафіяльний дім став приватним
- «Із грішми проблем нема». Коли у Львові добудують сміттєпереробний завод
- Із трамваєм чи без. Як планують змінити вулицю Миколайчука
- Паркування у Львові. Що змінилось та де найчастіше штрафують
- Наскладали дров, купили генератор. Як ОСББ Львова готуються до зими
- Без хліба, світла і зв’язку. Як Львів пережив ракетні удари
- «Маємо нову тенденцію». Як змінилася ситуація з орендою житла у Львові
- Білозора чи Вакарчука? Як у Львові перейменують вулицю великих математиків
- «Реально небезпечно». Що робити з електросамокатами у Львові
- «Крапля в морі». Чи вдалося зберегти туризм у Львові попри війну
- «Укрзалізниця» передає лікарню в центрі Львова. Що там буде
- «Це терапія, яка допомагає». Чи варто було проводити Свято музики у скорботний день
- З якими назвами вулиць у Львові ми попрощаємося
- «Треба йти до школи!» Яким буде навчання у Львові з 1-го вересня
- «Не буде червоної доріжки». Чи виграє львівський бізнес від скасування мит на товари
- Чи справді у Львові готові будувати квартири із кімнатами захисту
- Місто-фортеця, або Чим є Львів для путіна
- «На вас чекає смерть за Бучу, Ірпінь, Київ…» У Львові зняли відео, через яке виник скандал
- Як Львів підготувався до можливого нападу Путіна
- Як бізнес у Львові реагує на повідомлення про імовірний напад Росії
- Як отримати відшкодування за розірвані колеса через ями у Львові. Пояснення юриста
- Так продовжуватись не може. Як покращити онлайн-навчання у львівських школах
- Готель на ринку, або Коротка історія «Добробуту» у Львові
- Е-квиток у Львові. Усе про картки, ціни, пільги
- На вершині – пішохід. Що передбачає Піраміда мобільності у Львові
- Перехоплювальні паркінги, е-квиток і безпечні дороги. Що робитиме Львів для покращення мобільності
- Недовіра директорці. Що відбувається у львівському ОХМАТДИТі
- День Х. Коли у Львові запрацює е-квиток і чому не з 13 січня
- Замість автобусів може бути поїзд, або Що змінить у Львові електричка
- У Львові розробили перший тролейбус з автономним ходом. Навіщо він місту та куди поїде
- Одна бригада, сім батальйонів. Як у Львові планують організувати оборону у разі наступу Росії
- «Не дати їм будувати, щоб до них підходили всякі жулікі». У Львові виник скандал через будову на Княгині Ольги
- У яких районах Львова потрібне нове житло та чим виділятися на ринку первинного житла сьогодні
- «У Львові варто будувати кампуси». Що відбувається на львівському ринку нерухомості сьогодні
- «Україна для Росії пріоритет номер один». Аналітик – про можливе російське вторгнення
- «Далі знову буде ескалація». Аналітик про загрозу російського вторгнення
- «Зараз маємо пік». Як змінилась ціна на квартири у Львові
- «Думав, вона послизнулась». Водій маршрутки каже, що не зрозумів, що наїхав на монахинь у Львові
- Все можна робити швидше? Хто та як проєктує львівські вулиці
- Львів готує план, щоб повернути дітей до школи. Як це відбуватиметься
- «Посидіть дома, почитайте книжку». Андрій Садовий про нові обмеження у Львові
- На межі життя і смерті. Що відбувається та хто платить за лікування у лікарні швидкої допомоги
- «Нас зробили крайніми». Що у Львові з вакцинацією вчителів та як дають раду інші міста
- «Ми перестали розуміти, чого хоче покупець». Важливі думки після BookForum у Львові
- Як «спорт поза політикою» стає зброєю проти України
- Біля парку і за 15 хвилин до центру Львова. Які переваги пропонує ЖК Safe Town
- Моцарт виглядає для вас чужинцем, але дайте йому час
- Збережуть чи забудують. Що буде на території кераміко-скульптурної фабрики у Львові
- Усі чекають на апеляцію. Як розгортається справа шести засуджених поліцейських у Львові
- Чи справді спорт поза політикою. Як зреагували на позицію львівського спортсмена Горуни
- «Маємо прийняти нову реальність». Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Місто, де можна розвивати мистецькі ідеї. Ніколя Фасіно про «Французьку весну» у Львові
- «Караван історій». Що буде із кінотеатром у Стрийському парку
- Вода в місті. Як річка Зубра впливає на львів'ян і як її врятувати
- Квіти на руїнах. Що можуть збудувати у лісопарку «Погулянка»
- Як у Львові оновили унікальну браму в будинку, де жила дружина Грушевського
- «Підпільні» матрьошки. Як у Львові заробляють на російській символіці
- Як оплатити за воду, не виходячи з дому. Детальна інструкція
- Законсервований простір. Чого бракує культурі і відпочинку у львівському парку
- Так триває історія. Як демонтаж Монументу Слави у Львові змінює сенси територій
- Від підземелля до небес. Що унікальне можна побачити в соборі святого Юра у Львові
- Як не купити «проблемну» квартиру і чи реально повернути гроші. Розмова з юристом
- План на Великдень. Як церкви у Львові уникатимуть скупчень вірян
- Чи справді можна вакцинуватись залишковими дозами. Журналістський експеримент
- Навколо автовокзалу. Як врятувати від депресії новий район на околицях Львова
- Тут живе дух Львова. Чи зникне з мапи міста кінотеатр «Коперник»
- За тиждень Великдень. Як волонтерки у Львові напекли пів тисячі пасок для військових на Сході
- Епіфаній теж просив. Як у центрі Львова будують храм. Оновлена візуалізація
- Мистецький дух і дірява підлога. Як це – жити в будівлі театру в центрі Львова
- Забуте і нове. Як може змінитись обличчя Львова за кілька років. Візуалізація
- Мені треба тільки житло, розумієш? Історії непомітних
- Як занепав «символ Львова», або Чи зміниться щось на Стрийському автовокзалі
- Як у старі добрі часи. Хто такі садівники Львова і для чого вони місту
- «Пустіть в туалет!» Як це, коли у Львові не працюють громадські вбиральні
- Воля і розрахунки. Що потрібно, щоб запустити у Львові міську електричку
- Шлях вакцини. Як у Львові зберігають і перевозять «щит» від коронавірусу. Репортаж
- На невеликі квартири у Львові ціна зросла. Що змінилось на ринку нерухомості у час пандемії
- Продукти з'їмо самі. Як ресторани у Львові пішли на новий локдаун
- Весняне дежавю. Коли у Львові можуть ввести локдаун
- Два тижні на збір. Що буде із солодощами і кавою з переходу на Митній
- Два Львова. Як минуло перше онлайн-обговорення здорожчання проїзду в міському транспорті
- Тут живе дух Львова. Як дають собі раду бар «Корівка» і «Пиріжкова» на Словацького
- Як привчити львів’ян прибирати за своїми домашніми улюбленцями
- Без бюджету та з виконкомом. Як на сесії домовлялись депутати і Андрій Садовий
- Кав’ярні для чоловіків, цукерні – для жінок. Розваги і торгівля у Львові сто років тому
- Затори у Львові. Чому світлофори в місті працюють так, а не інакше
- Чемні/хамовиті. Громадський активіст про те, як паркуються у Львові та Києві
- Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
- Викинули продуктів на сотні тисяч. Як бізнес у Львові пережив другий локдаун
- Берлін у центрі Львова. Як після реставрації виглядає брама на Князя Романа
- Труднощі перекладу? Що не так із українською мовою у Львові
- Автобуси і політика. Чому Садовий запитує у львів'ян, у кого місту купувати транспорт
- Новий рік та Різдво у Львові сто років тому і сьогодні. Історія, фото
- Дожити до ста. Дві історії довгожителів Львова
- Львівська ОТГ офіційно запрацювала. Як пройшло передноворічне засідання депутатів
- Бруківка, асфальт, камінь і знову бруківка. Сім п'ятниць вулиці Бандери