картина в. жмака різдво
Містичний дух Різдва. У що вірили прадавні галичани і чи існують ці традиції сьогодні
На Святвечір і Різдво старенькі дають молодшим настанови і пильнують, щоб все було зроблено, як слід. Вони знають, що від належного виконання традицій залежить доля всієї родини.
В їхніх очах жевріють переконання наших предків, що це – переломний період року, коли сонце повертається до літа, зникає межа між земним та потойбічним світами, всюди чигає нечисть, а кожна людина може пізнати свою долю та здійснити найзаповітніші мрії.
І досі традиції на Святвечір гармонійно поднюють прадавні вірування з християнським святкуванням народження Ісуса Христа.
У що ще, окрім народження Ісуса Христа, вірили українці Галичини та як це занурює нас в містичну атмосферу Різдва:
1. Вірили у присутність душ померлих предків
Напередодні Різдва потойбічних гостей належало вшанувати і почастувати, адже від них залежало благополуччя родини на цілий рік. Для присутніх невидимих душ залишали вільне місце за столом та клали окрему посудину. Перед вечерею дмухали на лави, аби не притиснути жодну з них. Подекуди під час вечері обрядові страви клали в головний різдвяний атрибут – ''сніп'', ''дідух'', ''дід'', ''коляда'', який символізував померлих предків.
У Галичині, як і повсюдно в Україні, після вечері для них залишали страви на столі або на підвіконні. Вночі вчувався гуркіт посуду, тупіт ніг, несподіваний подув вітру, поява пташки, метелика чи мухи, а зранку виявляли сліди стоп на підлозі, перевернуті ложки на столі. Все це було доказом посмертного приходу рідних. Траплялося, господиня прибирала стіл після вечері, за що розлючений покійник дорікав їй, явившись уві сні.
В гірських районах була традиція перед вечерею йти на кладовище і залишати на могилах родичів кутю. Там же або за столом запрошували померлих до трапези, згадували їх поіменно.
Існували й протилежні переконання: мовляв, не можна вголос запрошувати мерців. Зі слів старожилів, вони могли являтися щоночі і після свят, лякати та навіть звести зі світу живих.
2. Вірили, що солом’яні «павуки» та часник відганяють нечисть
Цієї ночі чорт в подобі тварини чи людини міг перестріти зустрічного в лісі, на роздоріжжі, переслідувати вулицею та навіть потрапити до домівки. Для захисту оселі від нечисті на кути столу клали зубчики часнику (часто з нього і розпочинали трапезу), клали під стіл сокиру, ніж, серп та інші гострі металеві предмети, розвішували солом'яних ''павуків'', обкурювали все господарство ладаном та окроплювали свяченою водою. В хаті остерігалися свистіти, щоб не прикликати дідька. А за столом дітям забороняли хитати ногами, аби не "колисати чорта”.
Вірили, що відьми в цей день намагалися що-небуть підкинути односельцям в хату або ж, навпаки, вкрасти чи позичити. Разом з цією річчю відьма відбирала добробут у цієї домівки, тому в цей день остерігалися що-небудь давати з дому.
Якщо відьмі вдавалося завдати шкоди, застосовували Святвечірні атрибути. Воду, якою мили посуд наступного дня після вечері, пили від вроків і зберігали цілий рік. Сіно, що лежало на столі, використовували в лікувальній магії. Свічку використовували для захисту від всього зла та грому.
3. Вірили, що на Різдво можна дізнатися майбутнє та покращити здоров’я
Галичани вірили, що в цю ніч тварини розмовляють і можуть поскаржитися Богу на господаря, тому господарі щедро їх годували. В народі добре відома легенда про чоловіка, який підслухав розмову своїх волів і дізнався про власну смерть і похорон.
Вірили, хто скупається в ріці, вилікується від усіх недуг. Умивалися водою в посудині з копійками, щоб бути багатими та здоровими. Босими ногами торкалися металевих предметів під столом, аби бути міцними.
4. Вірили, що можна примножити достаток та вийти заміж
Перед вечерею господар запрошував на вечерю Мороза, Вітра, чи Вовка, щоб уберегти господарство від стихійних лих і хижаків. За столом підкидав ложку куті до стелі, щоб рік був врожайним. По розстеленій на долівці соломі діти стрибали, імітуючи голос тварин, щоб худоба велася. Палицею розгортали солому, нібито шукаючи гриби. Вірили, що влітку та восени з цією палицею кожен гриб в лісі буде на видноті. Залишені після вечері ложки перев'язували солом'яним перевесло, щоб вся сім'я була разом цілий рік, а худоба під час випасу не розбігалася.
Дівчата ворожили на заміжжя та навіть могли причарувати нареченого. Зі слів старожилів, для цього достатньо було запросити коханого на Святвечірню трапезу, смачно його частувати та цілувати. А найбільші сміливці пробували перехитрити цієї ночі самого чорта і здобути заклятий скарб.
Деякі з цих традицій сьогодні викликають подив і навіть мурашки по тілу. Та в переконливих розповідях старших людей навіть найнеймовірніші історії про душі померлих, відьом та чари постають правдивими свідченнями багатого міфологічного світогляду українців. У наших традиціях і в їхній пам'яті витає містичний дух Різдва і живе віра в те, що дива трапляються.
Анастасія Кривенко
кандидатка історичних наук,
наукова співробітниця
відділу етнології сучасності
Інституту народознавства НАН України
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку