Антарктичні молюски, африканські риби, жирафи, колібрі й навіть морські ангели. Все це можна побачити на власні очі… у Львові. В експозиції Зоологічного музею Львівського національного університету імені Франка близько десяти тисяч видів комах, ссавців, птахів, плазунів тощо. Тут є навіть повний скелет вимерлої морської корови – один із двадцяти семи, що збереглися у світі.

Біолог і географ Бенедикт Дибовський у 1885 році розширив зоологічну колекцію Львівського університету та перетворив її на музей.  Уже понад сто років він розташований на вулиці Грушевського, 4 в приміщенні біологічного факультету. Найчастіші його гості – школярі, проте у понеділок, вівторок, четвер і п’ятницю з 10 до 16 години двері відчинені для всіх охочих. Можна записатись на безкоштовну екскурсію, зателефонувавши (032)239-45-48.

Завідувач музею Ігор Шидловський та його колеги Ірина Тимків та Андрій Затушевський провели екскурсію для Tvoemisto.tv.

Улюбленці Жуля Верна та тридцятисантиметровий метелик

Ірина Тимків – ентомолог, тому найбільше з усіх експонатів любить комах. 

Тут можна побачити найбільших у світі жуків – вусача-титана, голіафа й геркулеса – та найбільшого в Україні: жука-оленя.

Увагу привертає найбільший у світі за площею крил метелик – сатурнія атлас. А за розмахом крил найбільшою є біла відьма, або совка агріппіна, також представлена в колекції. Цей метелик цікавий ще й тим, що за понад двісті років, відколи його відкрили, науковці ще не знаходили ані лялечки, ані гусені цього виду.

Найбільший метелик - сатурнія алас

 

Експозиція метеликів у зоомузеї

 

У колекції львівського музею є експонати з усіх океанів і континентів, навіть Антарктиди. «Родзинкою експозиції є дві унікальні губки келихи Нептуна, яким понад двісті років. Колись вони вважались вимерлими. Їх любили колекціонери й використовували як елементи декору. Проте 2011 року губок випадково знайшли біля Сінгапуру, тому їх прибрали з чорних списків. Зараз це надзвичайно рідкісний вид», – розповідає Ірина Тимків.

Губка келих Нептуна

 

Науковиця показує наутилуси, на честь яких Жуль Верн назвав свого вигаданого підводного човна, та молюсків, що продукують найкоштовніші у світі перлини. Якщо вони мають рожеву або оранжеву мантійну порожнину, такою буде й перлина.

Молюски, що продукують кольорові перлини

 

«Окрасою колекції є рак-богомол – тварина з найсильнішим у світі ударом, – веде далі аспірантка. – Коли до нього наближається хижак, він завдає клешнями швидкого й потужного удару, разом із тим продукуючи високу температуру і вражаючи нападника теплом. Після такого удару хижак зазвичай помирає на місці».

Рак-богомол

Риби, якими можна грати у футбол, і скелет морської корови

Завідувач музею Ігор Шидловський веде нас до полиць і шаф із рибами та плазунами. «На жаль, ми досі не подужали описати всіх риб та плазунів із фондів. Зате маємо дві анаконди, щоправда, зовсім молоденькі», – каже науковець.

У музеї зберігається понад 500 зразків морських і прісноводних риб із усього світу. Найстаріші експонати колекції примандрували до Львова з перших біологічних станцій, що виникли у середині 18 – на початку 19 століття у Трієсті та Неаполі.

 

«Ми маємо акул, серед яких особливі – оселедцеві. Вони яйцеживородні: маля виходить із яйця ще в утробі й може їсти своїх братів і сестер, які знаходяться в яйцях, що розвиваються пізнше», – розповідає Ігор Шидловський.

Оселедцева яйцеживорідна акула

 

Є тут і пилорили, які мають особливий орган – ніс-пилу для добування їжі, і червонокнижні морські ангели – щось середнє між акулами і скатами.

Морський ангел

 

«А ось риби-голки й морські коники. Це так звані «сумчасті» риби – самець має кишеню, де виношує ікру, відкладену самицею», – додає наш гід.

Морський коник

 

Одразу впадають в око голкобрюхи, представники зрослощелепних або скелезубових риб. Вони мають своєрідний мішок, який наповнюють водою, відчуваючи небезпеку, і стають круглими, відлякуючи хижаків. Часто діти ловлять голкобрюха на вудочку – рибою, що надулася, можна грати в футбол. Ця риба також відома як фуґу – найекстремальніша страва японської кухні.

Голкоблюх

 

Риба-півмісяць – рекордсмен: вона може відкладати до трьох мільярдів ікринок за один раз.

Риба-півмісцяць

 

Є в колекції земноводних гігантська японська саламандра, а також сліпі безбарвні протеї – схожі на тритонів мешканці підземних водойм. Серед плазунів є найбільші ящірки – варани.

Варан

 

Візитівкою остеологічного залу, де зберігаються кістки, є скелет морської корови, яка була винищена людьми майже триста років тому. У всьому світі залишилося лише 27 таких повних скелетів.

Скелет морської корови

 

Зал цікавий тим, що дозволяє побачити внутрішню будову різних за розміром ссавців: гіпопотама, кашалота, козулі тощо.

 

Міні-колекція міні-птахів та африканська спадщина Єжи Водзіцького

Андрій Затушевський – орнітолог: говорить тихо, ніби боїться злякати птаха. З гордістю каже, що в колекції музею є тисяча видів птахів – десята частина відомих у світі. А види з фауни України – практично всі.

Унікальна міні-колекція колібрі потрапила до Львова з Відня. «Це копія цісарської колекції, – розповідає орнітолог. – Університет набирав ваги, професура почала писати до Європи, аби щось отримати, і 1883 року зі столиці прислали ці екземпляри».

Міні-колекція колібрі

 

Посеред залу – експозиція, що змальовує зоогеографію птахів.

Експозиція, що змальовує зоогеографію птахів

 

Колекція яєць і гнізд складається із кількох муляжів і великої кількості реальних експонатів. Тут є представники видів найбільшого із птахів – африканського страуса, – і найменших: колібрі й волового очка.

Експозиція пташиних яєць

 

З-поміж гнізд вирізняється  будиночок синиці-ремеза, яка будує найвишуканіше серед українських птахів гніздо з рослинних волокон і пуху.

 

Гніздо ремеза

 

У залі ссавців можна побачити повномірні чучела оленя, дикого кабана, левиці та слоненяти.

З найбільших тварин увагу відразу привертає зубр, подарований колегами з Біловезької пущі майже двісті років тому.

 

Африканські  тварини – це здебільшого подарунки Єжи Водзіцького, мандрівника, мисливця й натураліста, який на початку ХХ століття власним коштом організував експедиції до Центральної Африки та в гори Тянь-Шаню. Водзіцький сам готував чучела, а по смерті натураліста його дружина передала експонати музею. 

Текст Наталії Середюк

Фото Матвія Пограничного