
Морський ангел і морська корова у Львові: фотоекскурсія до зоомузею
Біолог і географ Бенедикт Дибовський у 1885 році розширив зоологічну колекцію Львівського університету та перетворив її на музей. Уже понад сто років він розташований на вулиці Грушевського, 4 в приміщенні біологічного факультету. Найчастіші його гості – школярі, проте у понеділок, вівторок, четвер і п’ятницю з 10 до 16 години двері відчинені для всіх охочих. Можна записатись на безкоштовну екскурсію, зателефонувавши (032)239-45-48.
Завідувач музею Ігор Шидловський та його колеги Ірина Тимків та Андрій Затушевський провели екскурсію для Tvoemisto.tv.
Улюбленці Жуля Верна та тридцятисантиметровий метелик
Ірина Тимків – ентомолог, тому найбільше з усіх експонатів любить комах.

Тут можна побачити найбільших у світі жуків – вусача-титана, голіафа й геркулеса – та найбільшого в Україні: жука-оленя.
Увагу привертає найбільший у світі за площею крил метелик – сатурнія атлас. А за розмахом крил найбільшою є біла відьма, або совка агріппіна, також представлена в колекції. Цей метелик цікавий ще й тим, що за понад двісті років, відколи його відкрили, науковці ще не знаходили ані лялечки, ані гусені цього виду.

Найбільший метелик - сатурнія алас

Експозиція метеликів у зоомузеї
У колекції львівського музею є експонати з усіх океанів і континентів, навіть Антарктиди. «Родзинкою експозиції є дві унікальні губки келихи Нептуна, яким понад двісті років. Колись вони вважались вимерлими. Їх любили колекціонери й використовували як елементи декору. Проте 2011 року губок випадково знайшли біля Сінгапуру, тому їх прибрали з чорних списків. Зараз це надзвичайно рідкісний вид», – розповідає Ірина Тимків.

Губка келих Нептуна
Науковиця показує наутилуси, на честь яких Жуль Верн назвав свого вигаданого підводного човна, та молюсків, що продукують найкоштовніші у світі перлини. Якщо вони мають рожеву або оранжеву мантійну порожнину, такою буде й перлина.

Молюски, що продукують кольорові перлини
«Окрасою колекції є рак-богомол – тварина з найсильнішим у світі ударом, – веде далі аспірантка. – Коли до нього наближається хижак, він завдає клешнями швидкого й потужного удару, разом із тим продукуючи високу температуру і вражаючи нападника теплом. Після такого удару хижак зазвичай помирає на місці».

Рак-богомол
Риби, якими можна грати у футбол, і скелет морської корови
Завідувач музею Ігор Шидловський веде нас до полиць і шаф із рибами та плазунами. «На жаль, ми досі не подужали описати всіх риб та плазунів із фондів. Зате маємо дві анаконди, щоправда, зовсім молоденькі», – каже науковець.

«Ми маємо акул, серед яких особливі – оселедцеві. Вони яйцеживородні: маля виходить із яйця ще в утробі й може їсти своїх братів і сестер, які знаходяться в яйцях, що розвиваються пізнше», – розповідає Ігор Шидловський.

Оселедцева яйцеживорідна акула
Є тут і пилорили, які мають особливий орган – ніс-пилу для добування їжі, і червонокнижні морські ангели – щось середнє між акулами і скатами.

Морський ангел
«А ось риби-голки й морські коники. Це так звані «сумчасті» риби – самець має кишеню, де виношує ікру, відкладену самицею», – додає наш гід.

Морський коник
Одразу впадають в око голкобрюхи, представники зрослощелепних або скелезубових риб. Вони мають своєрідний мішок, який наповнюють водою, відчуваючи небезпеку, і стають круглими, відлякуючи хижаків. Часто діти ловлять голкобрюха на вудочку – рибою, що надулася, можна грати в футбол. Ця риба також відома як фуґу – найекстремальніша страва японської кухні.

Голкоблюх
Риба-півмісяць – рекордсмен: вона може відкладати до трьох мільярдів ікринок за один раз.

Риба-півмісцяць
Є в колекції земноводних гігантська японська саламандра, а також сліпі безбарвні протеї – схожі на тритонів мешканці підземних водойм. Серед плазунів є найбільші ящірки – варани.

Варан
Візитівкою остеологічного залу, де зберігаються кістки, є скелет морської корови, яка була винищена людьми майже триста років тому. У всьому світі залишилося лише 27 таких повних скелетів.

Скелет морської корови
Зал цікавий тим, що дозволяє побачити внутрішню будову різних за розміром ссавців: гіпопотама, кашалота, козулі тощо.


Міні-колекція міні-птахів та африканська спадщина Єжи Водзіцького
Андрій Затушевський – орнітолог: говорить тихо, ніби боїться злякати птаха. З гордістю каже, що в колекції музею є тисяча видів птахів – десята частина відомих у світі. А види з фауни України – практично всі.

Унікальна міні-колекція колібрі потрапила до Львова з Відня. «Це копія цісарської колекції, – розповідає орнітолог. – Університет набирав ваги, професура почала писати до Європи, аби щось отримати, і 1883 року зі столиці прислали ці екземпляри».


Міні-колекція колібрі
Посеред залу – експозиція, що змальовує зоогеографію птахів.

Експозиція, що змальовує зоогеографію птахів
Колекція яєць і гнізд складається із кількох муляжів і великої кількості реальних експонатів. Тут є представники видів найбільшого із птахів – африканського страуса, – і найменших: колібрі й волового очка.


Експозиція пташиних яєць
З-поміж гнізд вирізняється будиночок синиці-ремеза, яка будує найвишуканіше серед українських птахів гніздо з рослинних волокон і пуху.


Гніздо ремеза
У залі ссавців можна побачити повномірні чучела оленя, дикого кабана, левиці та слоненяти.
З найбільших тварин увагу відразу привертає зубр, подарований колегами з Біловезької пущі майже двісті років тому.

Африканські тварини – це здебільшого подарунки Єжи Водзіцького, мандрівника, мисливця й натураліста, який на початку ХХ століття власним коштом організував експедиції до Центральної Африки та в гори Тянь-Шаню. Водзіцький сам готував чучела, а по смерті натураліста його дружина передала експонати музею.

Текст Наталії Середюк
Фото Матвія Пограничного
Інтерв'ю Твого міста
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»
- Супергероєм може стати кожен. Як залучити українців до волонтерства
- Сон, обійми і кава. Що насправді впливає на імунітет
- Зустрітись з собою. Отець Богдан Прах про те, чому варто постити
- Від першого зуба. Що треба знати батькам і дітям про догляд за зубами
- Все буде step by step. Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Вардкес Арзуманян: До мого ресторану погрожували заїхати на танку
- Бракує сучасного. Віктор Кудін про архів, спорткомплекс та львівську архітектуру
- Бог, правда, праця. Дмитро Кацал про різдвяні концерти, дискусії з батьком та майбутнє «Дударика»
- Мажори та мінори «Піккардійської терції». Розповідає Славко Нудик
- Смачна етнографія. Як Пані Стефа стала найвідомішою галицькою господинею в інтернеті
- Парк сімейного відпочинку. Яким буде Шевченківський гай через 10 років
- Визначитися з пріоритетами. Отець Юстин Бойко про майбутнє Шевченківського гаю
- Чисті зуби. Стоматолог Ярослав Заблоцький про свої ціни й цінності
- Весь цей петеесер. Як (ре)абілітується боєць Юрко Досяк
- Юліан Чаплінський про руйнування й будівництво Львова. Частина перша
- Гори – як наркотик. Львівський альпініст піднявся на восьмитисячник у Гімалаях
- Хабарівський край. Ірина Бекешкіна про корупційні традиції Західної України
- Нова директорка «Території терору»: «В музеї можна говорити голосно»
- Олена Логопедівна. Львів’янка, яка вчить вимовляти звуки правильно
- «Мусимо змиритися з тим, що історія менш точна за математику»
- «Маю ідей іще на три життя». Зоя Скоропаденко про Україну, Японію, самопромоцію і каву
- Забрати у водія готівку. Дем’ян Данилюк про африканський транспорт Львова
- Заступник міністра: Швидка допомога – робота для суперменів, а не медичне таксі
- Психологія вина. Львівський сомельє про колір, смак, форму і культуру
- Опера не може й не має бути самоокупною, – солістка Віденського оперного театру Зоряна Кушплер
- Алхімія пива. Львівський пивовар про чистоту, контекст і правильні дріжджі
- Як одужує львівський «Охматдит»: проблеми, перемоги, перспективи
- Як реставрують пам'ять. Фоторепортаж із архіву «Тюрми на Лонцького»
- Львів’янин, який дбає про те, щоб Facebook не ламався
- «У Києві люблять львівських пацієнтів: щойно переступили поріг, а вже шукають, кому заплатити»
- 10 думок Тараса Прохаська про літературу, графоманію і кайф читацтва
- Рідні. Режисер показав, як війна пересварила родичів зі Львова та Донецька
- Як львів'янин створює речі зі сміття
- Львівський гурт «Курбаси»: деякі колядки існують вже тисячі років. Відео
- Коли свої поруч
- Пройти війну, щоб дізнатись ціну сімейного щастя: Юрко Вовкогон про службу добровольцем
- Львівський актор, який був в АТО: як через це пройшла вся сім’я
- Найміть собі лікаря. Українців очікує кардинальна реформа медицини
- Керівниця балету «Життя»: Хочемо показати, що Україна – не лише шаровари і сало
- Після АТО – сімейні тренінги: як подружжя львів’ян вчить бути щасливими у шлюбі
- Ольга Сахнюк: Кожен тату-майстер в душі садист, але клієнти теж недалеко пішли
- Найвпливовіша жінка в ІТ: ви знаєте про мої успіхи, а давайте я перерахую невдачі
- Дати настільки добру освіту, щоб попередити війну. Чого має навчати школа?
- Відомий вітражист Олександр Личко: Все справжнє приходить нізвідки
- Хто ще прийде на Львівщину? Роман Матис про інвестиції та комунікацію з Європою
- Хто такі львів'яни? Шлях до ідентичності
- Не боятись помилок. Як у Львові дітей вчать створювати комп'ютерні ігри
- Френсіс Фукуяма: Стати сучасною демократією – неминучий шлях для України
- Нарколог: львівські підлітки починають не з алкоголю, а зі психостимуляторів
- Юрій Федечко: Львову потрібен дитячий хоспіс
- Інший Франко: кулінарні смаки та традиції родини письменника
- Митрополичі сади у Львові: чи здійсниться мрія Андрея Шептицького?
- «Кримська перепічка» у Львові: пекарня переселенців, яка вчить львів'ян довіри
- Керівниця агенції нянь: У Львові чоловікові, який хотів доглядати дітей, роботи не знайшлося
- Коли земля летить з-під ніг. Психолог про підлітковий суїцид
- Грибовицьке сміттєзвалище. План «А» Садового
- А ви вже домовились із сусідом? Як у Львові створюють ОСББ
- Завдання вижити: як рятують львів’ян у Лікарні швидкої допомоги
- !FESTrepublic: як на місці заводу у Львові будують ще одне місто
- Незрячість – не вирок. Я пишу коди на рівні з усіма програмістами
- «У великодньому кошику – авокадо і паска з марципану». Як у Львові харчуються сироїди?
- Львівський «ОХМАТДИТ». Шанс на «одужання»
- Як з іншої планети. Соломія Чубай про виховання сина із аутизмом
- «Я просто дякую Богу за кожен день»: львів’янин про свої особливості, дружбу та роботу
- Богдан Волошин про справжніх галичан та «діснейленд» у Львові
- ДЦП успіху і щастю не перепона. Історія львівського перекладача
- Одне життя на мільйони
- Жінка – не кінь: 8 думок про свято 8 березня
- Війна змінила мене на краще. Доброволець, який розвиває громадський простір Львова
- Найсильніші ми. Про Львів, шахи і гендер
- Як у Львові помолодшало статеве життя і чому кожна п’ята пара – безплідна
- Що приховують польськомовні написи у Львові
- Лікар про public health у Львові, епідемії та дитячі хвороби, яких не помічають батьки
- Чого Львів може навчитись у мера-француза з Глухова. Відео
- Від Майдану до аеропорту: історія студентки, яка воювала в АТО
- Лєрка-волонтерка: історія одинадцятирічної львів’янки
- Як святкували Різдво у Львові з часів заснування міста
- Дві львівські вулички: одна проблема – різні рішення
- Місія здійсненна: коли Львів позбудеться маршруток
- Син чи дитина. Чому хлопчик – «бажаніша» дитина, аніж дівчинка
- Львів'янка поскаржилася на умови в пологовому. Що відповів лікар