Фото: Тvoemisto.tv
«Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
Про те, як російські уряди нищили українську мову
Ми дуже сильно спрощуємо, коли кажемо, що російсько-українська війна проти мови і що мовне питання головне. На цьому я наголошую, бо мова була інструментом, який використовували. Ішлося про інше. Річ у тім, що росія розуміє важливість українського питання – це про її власне існування. Без України росія не може існувати як велика росія. Для того вона вживає різних інструментів і мову зокрема.
Але це не єдиний інструмент, навіть не головний, тому що головний інструмент – це свобода. Україна прагне до свободи, вона без неї не може. Україна – це символ свободи. Як писав Вольтер, українці завжди прагнули до свободи. Натомість коли росіяни мають вибір, то завжди вибирають, як вони вважають, сильного лідера.
Читайте також: Не шукайте у тилу російськомовних, або Чому українізація зараз недоречна
Звичайно, росія вживала спеціальні засоби проти мови, тому що мова є важливим інструментом для поширення національної ідеї. Не народної, а національної ідеї. Мовилося про те, що нація – це той народ, який хоче мати окремі політичні права. А щоб мати власні політичні права, він має мати власну високу культуру. І ця висока культура має бути у власній мові.
Якщо хочеш, щоби народ не став нацією, заборони вживання мови на публічному рівні. Зверніть увагу, що приватно ніхто мову не забороняв. Важливо, щоби ця мова не існувала в публічному просторі, а значить – у популярних книжках.
Бо якщо дивитися на заборони, то російський уряд ніколи не забороняв переклад Гегеля українською чи лібрето до опери. Що забороняв в Україні російський уряд, то це видання книжок для шкіл, переказ Святого Письма, те, що могло би бути популярним, доступним для середньостатистичного читача.
Мовилося про те, щоби читач не став національно свідомим. Поки українська ідея могла б бути нішевою і займати 10-20 людей у Києві, про це ніхто не дбав. Якби українською спілкувалося 10 тисяч чи 10 мільйонів, тоді це дійсно було б проблемою. І тому йшлося про те, щоби максимально звести українську мову до статусу мови для домашнього вжитку. Не «пустити» її в публічний простір. Мовилося про те, щоби поневолити ці народи, забрати у них політичні права.
Не потрібно українізувати Україну, вона вже українізована
Слід приймати російськомовних українських переселенців і допомагати їм. Про що ми говоримо, коли хтось у потребі і гине? Чи звертаємо увагу на те, якою мовою він розмовляє? А тим паче якщо він – твій співвітчизник, коли він втікає від того самого ворога. Для мене це карколомна підміна понять. Сергій Лойко, який провів дуже багато часу в боях за Донецький аеропорт, написав книжку «Аеропорт» про це. Для нього війна з росією є втіленням боротьби між добром і злом. Він писав, що більшість українців спілкуються там між собою російською, і команди дають російською. Відмінність у тім, що українці говорять більш вишуканою, культурною російською. Тож чи ті люди, які зараз гинуть у Маріуполі, розмовляють по-китайськи?
Це якийсь галицький комплекс – не просто допомогти, а допомогти по-моєму, з огляду на мої умови. Не може бути таких умов. Люди в біді. А якщо люди в біді, то треба їм допомагати. Навіть терпіти, якщо вони, скажімо, мають власні проблеми чи комплекси, бо вони приїхали з війни. Вони емоційно виснажені, вони дуже збуджені.
Читайте також: «В Україні неможливий Путін, а в Росії неможливий переможний Майдан», – Ярослав Грицак
Ми, галичани, маємо виростати з цього. Бо ще Франко казав, що ми не галичани, ми не буковинці, ми – українці. З усією повагою до Галичини, бо вона робить величезний внесок в Україну, в її минуле, теперішнє та майбутнє. Це величезна виняткова територія. Але наше галичанство полягає у тому, що ми завжди думаємо не про нашу величину, а про Україну.
Подібну розмову я мав у ректораті університету. Ми говорили про те, що треба розвивати бізнес в Україні тепер. І хтось дуже розумний сказав, що обов’язково треба його українізувати. Це не той пріоритет. Війна триває, і бізнес треба робити попри все, аби він був, а не те, щоб він був україномовний.
Це підміна понять, і я дуже сильно проти цього борюся. Тому що наше завдання – не українізувати Україну, вона вже українізована. Наше завдання – модернізувати Україну. І щоразу, як починаємо модернізувати, говоримо про мову. Ми не про те говоримо, ми робимо крок убік. Величезний.
Ні Майдан не був одномовним, ні на сході воюють, розмовляючи однією мовою. Я дивлюся наше телебачення. Подивіться, якою мовою говорять люди, коли розповідають про ситуацію в Одесі, Херсоні чи в Маріуполі. Але хіба вони не українці?
Війна за Україну – це війна за майбутнє світу, за територію свободи
Різниця між українцями та росіянами полягає в тому, що українці борються за свободу, за своє існування. Натомість у росії свобода неможлива. Українська мова – це мова свободи, але й російська в Україні звучить як мова свободи. Російська мова в росії звучить як мова путіна, а в Україні дуже часто як мова свободи.
Тому що різниця в політичних традиціях. Ми політично різні. У нас неможливий путін чи лукашенко, а в них неможливий Майдан. Це засаднича різниця. Ми не хочемо сильної влади, у нас сакральна влада неможлива. У нас неможливий путін, на якого ми будемо задивлятися і вважати майже Богом. Українці завжди ставляться до влади дуже нормально-ужитково. Українці не страждають від комплексів вищовартості, як росіяни. Комплекс вищовартості породжує комплекс меншовартості. Росіяни бачать, що їм не вдається те, що відбувається на Заході, і політично, й економічно. Росія, по суті, слабка країна, другорядна, третьорядна країна. Українці ж хочуть, щоби було так, як на Заході, натомість росіяни – ні. Вважають себе окремою цивілізацією, і для них нормальні закони неписані. Це звучить банально і трохи пафосно, але це правда. Війна за Україну – більше, ніж війна за Україну. Це війна за майбутнє світу. За територію свободи.
Про те, що путін лобіює статус російської мови на переговорах
Не можна з путіним дискутувати на його рівні. На своєму рівні він завжди переможе. Це як відома приказка, що не можна грати в шахи з голубом, бо він переверне ваші фігури, напудить на дошку, а потім вдаватиме, наче виграв.
Щоби виграти, ми маємо грати на вищих рівнях, аніж путін. Він намагається грати в дуже принизливу гру. І мова в цій грі не причина, а привід.
Читайте також: Стали відомі шість ультимативних вимог Росії до України
Наша сила буде в чомусь іншому – у сильній армії, у сильній державі, у незалежній судовій системі. Це те, що нас робитиме сильними, і те, що росія не може собі дозволити навіть близько.
Мова – це зброя. Без сумніву, зброя. Але не робімо з неї головної зброї. Тому що коли ми робимо з неї головну зброю, то ми йдемо слідами путіна. І в цій війні за мову ми не переможемо. Це нас відволікатиме від головної мети.
Давайте будемо говорити про мову після того, як переможемо. Про мову і про історію ми дискутуватимемо ще дуже довго. Наші діти та внуки, напевно, ще будуть робити це. Але я хочу, щоб вони дискутували в багатій та сильній державі.
Роман Тищенко-Ламанський
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку