Мріяв жити. У пам’ять про психіатра Нестора Фуртака
Сьогодні розповідаємо про Нестора Фуртака – лікаря-психіатра Львівського обласного клінічного психоневрологічного центру. Із важкими пацієнтами психіатр пропрацював понад 30 років. Останні роки був відряджений у військкомат. Дуже любив сім’ю, де кожен, як і він, – медик. Проте, крім любові до медицини, Нестор Фуртак своїм двом дітям прищепив ще й любов до музики. Як і їхній батько, і донька, і син мали музичну освіту та чудово грали на фортепіано.
Помер Нестор Фуртак менше року назад. Йому був лише 61 рік.
Дільничий, що дбав про психічне здоров’я
Як розповіла Тvoemisto.tv завідувачка поліклінікою Львівського обласного клінічного психоневрологічного центру Олена Шипка, Нестор Фуртак працював у них лікарем-психіатром. Також він обслуговував чималу дільницю у Шевченківському районі.
Читайте також: Завжди перший. У пам'ять про педіатра Богдана Остальського
Каже, він був хорошим, добрим спеціалістом. Загалом тут пропрацював понад 30 років.
«Тут диспансер, психіатрія, здебільшого важкі пацієнти. На роботі він допомагав їм вирішувати різні проблеми, що стосувалися психіатричного захворювання чи соціальної межі. Було помітно, що на робочому місці повністю присвячував себе роботі, переживав за кожного, ніколи нікому не відмовляв у допомозі», – розповідає Олена Шипка.
За її словами, із колегами Нестор Фуртак завжди був товариський та веселий.
Читайте також: «Пан генерал». У пам’ять про військового медика Івана Гайду
Останні 3-4 роки працював у Сихівському військовому комісаріаті, тому більшість часу проводив все ж там. У військкомат його відрядили із психоневрологічного центру.
Медицина, фортепіано та літаки
При першій згадці про чоловіка у дружини Нестора Фуртака – Марії навертаються сльози. Із ним разом прожили 35 років. Спільно виховували двох діток, які, як і їх мама з татом, медики.
«Нестор помер у серпні минулого року, а ми ще досі не можемо змиритися із тим, що його не стало. Він був надзвичайно доброю і порядною людиною, прекрасним сім’янином, чоловіком та батьком. Без перебільшення, Нестор – це була одна доброта. Так думали і вважали всі, хто його знав. Він ніколи ні на кого не підвищував голос», – сльозливо розповідає дружина, лікарка променевої діагностики Львівського онкоцентру Марія Фуртак.
Каже, що її чоловік був надзвичайно добрим до всіх – своєї мами, дітей, хворих пацієнтів. Його життєрадісності та любові до життя можна було позаздрити, хоча сам пережив нелегкі часи.
Читайте також: Працювала до останнього. У пам'ять про керівницю міського лабцентру Галину Михальчук
«Нестор народився і певний час проживав у Норильську (місті на півночі Красноярського краю, РФ), пройшов Афганістан. Дуже не любив згадувати ці страшні роки. Казав, що треба жити тим життям, яке є зараз, і що варто згадувати лише про добрі та приємні речі», – каже співрозмовниця.
Були у Нестора Фуртака хобі та мрії. Зокрема, психіатр дуже любив дивитися пізнавальні та наукові програми про природу і літаки, сам робив гарні фотографії та захоплювався поїздками. Раніше із сім’єю вони часто їздили у Карпати, на Закарпаття, на море чи просто в ліс на природу. В останні роки – здебільшого, за кордон. Наприклад, у 2019 році вони відвідали Туреччину, а ось у Грецію, в яку так планували потрапити, не поїхали. Завадив карантин.
Ще перед навчанням у медуніверситеті Нестор Фуртак закінчив музичну школу по класу фортепіано. Любов до музики він також прищепив і своїм дітям, які хоч і працюють лікарями, також мають закінчену музичну освіту.
«У нас вдома є старе фортепіано, яке чоловік привіз ще з Норильська – Єнісей. За ним Нестор любив посидіти, пограти. З дітьми ми живемо окремо, але коли вони приходять, то на ньому також залюбки грають», – веде далі співрозмовниця.
Дружина розповідає, що її чоловік дуже «мріяв жити», а також дбав про правильне харчування у сім’ї. Продукти сім’я старалася купувати лише екологічно чисті. Сам Нестор Фуртак не любив ходити за покупками, як і готувати.
«Зі страв самотужки міг приготувати хіба що яєчню. Дуже любив рибу у будь-якому вигляді: тушковану, смажену, запечену», – говорить дружина.
Читайте також: Людина-фортеця. У пам'ять про медика-майданівця Василя Савенка
Коли мав вільний час, присвячував його внучці. З ним вони гуляли, грали в різні ігри. Марія Фуртак каже, що із внучкою він поводився практично так само, які зі своїми дітьми.
«Він був прекрасний сім’янин. Наші син та донька, починаючи з дитинства, щодня з татом ходили гуляти по Львову. Він їм показував і розказував про всі куточки міста, описував архітектуру, заводив у церкви, оповідав історії. Для них це був своєрідний ритуал – у неділю вранці вони сідали в авто і їхали на оглядини», – каже вона.
А ось роботу додому Нестор Фуртак ніколи не переносив і майже ніколи про неї не розповідав. Як наголосила дружина: оскільки більшість пацієнтів були складними, застановився вдома про роботу не говорити.
Ніхто не був готовий до таких подій
Пішов із життя Нестор Фуртак у 61 рік. При чому, як каже дружина – мав відмінне здоров’я і хворів вкрай рідко. Спочатку у сім’ї захворіла Марія Фуртак, через тиждень аж Нестор.
«Коли ми обоє хворіли, то діти казали, що за мене переживають набагато більше, ніж за свого батька, адже він був здоровий, а в мене – часті проблеми з тиском. А вийшло все навпаки – він пішов з життя першим…», – каже вона.
Від моменту нездужання до смерті пройшло 19 днів. Коли стан погіршав, чоловіка госпіталізували у львівську обласну лікарню. Завідувачка поліклінікою, де працював Нестор Фуртак, Олена Шипка пригадує, що коли через хворобу співробітник почав погано почуватися, то відразу взяв лікарняне.
«Коли був у лікарні, постійно з ним зідзвонювалися. Завжди йому повторювала: «Несторе Івановичу, ви нам потрібні». Він казав, що скоро повернеться до нас», – пригадує вона.
Через телефонний зв’язок спілкувався Нестор Фуртак і з дружиною.
«У лікарню нас не впускали, ми постійно спілкувалися по телефону. Були дні, коли йому ставало легше, а потім раптово погіршало. Видно, імунітет не впорався… Ніхто з нас не був готовий до таких подій…», – додала вона.
Помер Нестор Фуртак 19 серпня 2020 року.
Ольга Шведа
Фото надала дружина Марія Фуртак
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку