Фото: publish.com.ua
«Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
Про YouTube
Youtube – це величезна індустрія, в яку щедро вкладають росіяни для просування своїх продуктів, тому низькопробний російськомовний контент певною мірою «перекрикував» україномовний, каже ексголовна редакторка освітнього порталу Освіторія, авторка популярного комікс-персонажа кота Інжира Олена Павлова.
Це можна бачити у механізмах ютуба, який «підсовує» українським глядачам саме російськомовний контент. Людина, яка дивиться розважальне або освітнє відео, потім якимось чином потрапляє до драговини російського шансону і всього російського треш-контенту, вважає вона.
«Коли ми говоримо про Youtube, то мовиться про гроші і про індустрію. Його російський сегмент набагато розвиненіший ,аніж індустрія. Це великий бізнес, який багато років витісняв україномовний контент. Незважаючи на те, наскільки багато і наскільки якісний український освітній, розважальний і культурний контент, російський його «перекрикував» саме завдяки технічним особливостям алгоритмів і запитів, завдяки механізмам ютуба. Іншими словами, тобі «підсовують» те, у чого більше переглядів», – пояснює Олена Павлова.
З її слів, український контент, безперечно, є, але зазвичай треба докласти зусиль, щоби його знайти.
«Мої колеги з Освіторії, наприклад, створили курси iLearn – освітні відео, за якими можна було готуватися до ЗНО безкоштовно. Найкращі вчителі готували відео з різних предметів. Щоправда, там треба було зареєструватися, тому таке відео навряд чи «підсуне» Youtube. Коли почався карантин, «Освіторія» разом із Міністерством освіти робила величезний проєкт Всеукраїнська Школа Онлайн – телевізійну школу для українських школярів. Уроки записували українські вчителі, потім їх демонстрували українські телеканали. Цей проєкт активно реалізують і досі. До речі, Кіт Інжир став героєм на закритті цього навчального року. Класний, якісний освітній контент у нас є, і завдяки карантину держава справді доклала зусиль, щоби всі ці уроки з’являлися онлайн, щоби учні мали до них доступ», – стверджує співрозмовниця.
Консультантка UNICEF Україна з освітніх проєктів Наталія Каташинська вважає, що вибір російськомовного контенту часто пов’язаний із проблемою вибору самих батьків та дітей.
Крім того, питання алгоритмів у соціальних мережах, що, відповідно, безпосередньо залежить від добірки відео, є проблемою міжнародного масштабу.
«Проблема навіть не на державному рівні, а на міжнародному. Українців і росіян сприймають в одному наративі. І YouTube-платформи так налаштовані, що якщо ти зі Східної Європи, то нібито знаєш російську, тож і алгоритми видають тобі російськомовний контент», – каже Наталія Каташинська.
«У Росії ще більш застаріла система освіти, ніж у нас. Це доводять наші вчителі з Криму – ті, що потрапили в окупацію, котрих змушували перейти на російські програми. 12-бальна система оцінювання або ЗНО для них щось фантастичне. Що вже говорити про детиноцентризм та інклюзивні підходи. Тому в них дуже розвинена альтернативна освіта і, відповідно, освітні курси. У нас україномовного контенту достатньо на противагу цьому. Тут радше проблема вибору – що обирають батьки для своїх дітей або що видають алгоритми Youtube, коли вони вводять у пошуку «мультики для дітей» і їм пропонується не україномовний, а російськомовний продукт, бо в нього більше переглядів, він більш популярний, у нього вкладають більше коштів на рекламу. Це ціла індустрія», – пояснює вона.
Наталія Каташинська пропонує чимало курсів на противагу російськомовному контенту. Зокрема, розробки Малої академії наук і платформу онлайн-освіти, навчальних курсів EdEra для школярів. Також є якісний чат-бот безкоштовних занять із математики Матема, канали з казками українською для дітей, Youtube-канал Цікава наука з майже 200 тисячами підписників для дітей старшого віку, де розповідають цікаві наукові речі.
Також на Youtube є Книга-мандрівка. Україна – мультсеріал про відомих українців, архітектурні споруди, історичні об’єкти тощо. Ще є Novator film – канал із анімаційними серіалами про Україну. Зокрема, на Youtube-канал UNICEF Україна багато цікавого й корисного контенту для дітей: мультики про гігієну, здоров’я та безпеку, а також окремий проєкт задля допомоги батькам – онлайн-садочок НУМО з розвивальними заняттями для дітей, радить консультантка.
Про кота Інжира
Один із показових україномовних вірусних продуктів – кіт Інжир. Його авторка Олена Павлова каже, що цільово створювала цього персонажа вірусним. За допомоги кота Інжира вона доносить широкому загалу важливі культурні та мовні речі.
«Кота Інжира я спеціально створила так, щоб його можна було поширити. Робила це, посилаючись на твердження «інтернет існує для того, щоби лайкати котиків». Звернула увагу на вірусні механізми, як поширюється зображення, чим хочеться ділитися. Таким чином цей меседж потрапляє до аудиторії. Часом я називаю кота Інжира своєрідним своїм медіа. Його дуже люблять в освітніх проєктах, він уже присутній у «Всеукраїнській школі онлайн», де вже є картинки з ним у підручниках з української мови. Це теж не ґрунтовне заглиблення, але це те, що ми називаємо інфотейнментом. Тобто через картинки з котиками і яскраву форму подаємо важливу інформацію», – розповідає Олена Павлова.
Кіт Інжир, зокрема, просуває українську мову: серед своїх коміксів Олена Павлова розповідає про українські страви, слова, навіть лайку.
«Кіт Інжир також лобіює українську мову. Коли почалася активна фаза вторгнення, ми стали просувати через нього культурні повідомлення. Скажи «паляниця», «кнедлики», «голубці», «крученики», а також багато інших етнографічних назв їжі. Врешті, «Здавайся в полон, хоч нагодують смачно». З одного боку, ця картинка трошки пропагандистська, але ж її бачать і наші, які отримують інформацію про 10 видів страв української кухні. Таким чином поширюється українська культура, український контент. Або ще один із наших закликів, які ми просували через кота Інжира: «Говори українською, ворог не може!». Це теж своєрідна пропаганда, але наступна картинка була «Як лаятися українською». Ми зібрали фраз 20 з українською лайкою. Коли багато хто писав «Русскій воєнний корабль іди нах@й», кіт Інжир пропонував альтернативні варіанти. Так що це, в принципі, теж освітній контент», – запевняє вона.
Про TikTok
Складнішим до впорядкування та батьківського контролю медіаекспертка Олена Павлова називає соціальну мережу TikTok. На її думку, діти проводять там дуже багато часу, проте жодного натяку на освітній контент у цій мережі немає.
«Всі ми спостерігали за дітьми, яким на відчіпного дали телефон, і вони сидять у TikTok. Він «підсовує» різні відео, і це ще гірше, аніж YouTube. В YouTube можна хоча б виставити батьківський контроль і вимикати певні канали. Хоч усі все одно не заблокуєш, але там принаймні є механізми для цього. А TikTok – це взагалі інформаційна помийка, в якій люблять копирсатися наші діти. Вони узагалі люблять кудись влізти, і TikTok – це така небезпечна річ, де неможливо обмежити їхні бажання. Врешті-решт, маємо на всій цій Євразійській частині світу дітей, які знають, хто такий «Молгістелн» (російський реп-виконавець Моргенштерн – Ред.), як кажуть діти. Бо TikTok видає їм російські тренди. Є якісь спроби робити контент у TikTok, але він не надто освітній, радше розважальний», – говорить Олена Павлова.
Український сегмент на YouTube і TikTok присутній, але він нішевий та недоступний для широкого загалу, оскільки часто не вистачає коштів на його промоцію.
«Український сегмент на ринку, зокрема на Youtube та TikTok, є, але часто ці матеріали нішеві, тож просто не доходять до широкого кола користувачів. Приватні школи мають свої YouTube-канали і навіть TikTok- канали, канали в Instagram про цікаві досліди чи ще щось для загалу. Проте їм не вистачає ресурсів на просування і на доведення цього до свого споживача», – веде далі консультантка UNICEF Україна.
Часом батьки просто шукають дитині мультик і вмикають перший пропонований. Українською їх часто треба спеціально шукати, і це ускладнює шлях споживача до контенту. Скажімо, ті ж «Смішарики» є російською та українською, але російською вони мають мільйони переглядів, а українською тисячі.
«Тому тут, як із музичною індустрією та блогерами – треба вкладати більше фінансів, зокрема на промоцію. Контент є, тільки його треба довести до споживача, щоби він побачив класний, прикольний, цікавий продукт на всі смаки: від казок, мультиків до освітніх курсів», – каже Наталія Каташинська.
Альтернативну відеоосвіту ексголовна редакторка «Освіторії» називає малоефективною і наголошує, що в освіті конче потрібне живе спілкування між дітьми та дорослими.
Про те, як російськомовний контент впливає на дітей
Російськомовний контент кардинально впливає на свідомість та світосприйняття дитини, вважає Тетяна Сагітова, дитяча психологиня вищої категорії, яка понад 10 років працювала з російськомовними дітьми.
З її слів, російські метанаративи розвивають у них комплекс меншовартості. Через образи, спосіб мислення і риторику, які присутні в російських казках і телебаченні, в дітей формується віра у абстрактні чудодійні сили, замість впевненості у собі.
«Я багато працювала з російськомовними та двомовними дітьми і можу сказати, що діти, які звикли говорити російською, дивитися російське телебачення, читати російські казки, дійсно чекають, що хтось їм допоможе, вирішить їхні проблеми, подбає про них. Вони більш безпорадні та несамостійні. Це недобре,коли людина не вірить у себе, а в якесь диво, що хтось у чомусь їй допоможе, вірить у якісь абстрактні чарівні гуслі, чарівні печі та ще щось магічне, незрозуміле, що не залежить від людини. І якщо ми пригадаємо багато російських казок, усяких висловів у російській мові, то вони ніби відводять тебе від головної ролі у власному житті. Квінтесенція – приїде той, хто всіх розсудить, хтось вищий і авторитетніший за статусом від самих сторін конфлікту. В росіян це максимально яскраво виражено», – пояснює Тетяна Сагітова.
«Будь-яка двомовність, будь-яка білінгва, особливо російська, викликає внутрішнє побоювання, що ти не до кінця зрозумів, не все почув, не все перевірив і таке інше. Там, де панує єдність у сприйнятті дійсності, де у сім’ї говорять однією мовою, там ставлення до світу загалом легше сприймається. Якщо ж людина у чомусь сумнівається, то перевіряє це у межах своєї мови. Якщо ці наративи перетікають із однієї мови в другу, то завжди залишається спокуса вважати, що це залежить не від того, що хтось поганий і винний, а через те, що агресора не до кінця розуміють, не до кінця пояснюють. І це становить загрозу тому, що ми можемо виростити генерацію фактично невпевнених у собі дітей, які постійно сумніваються. Тих, що воліють вдаватися до хитрощів, обходити правила, обходити необхідності, ігноруючи, зокрема, власні індивідуальні відчуття провини і переконання», – застерігає психологиня.
Розмовляти з дітьми, називати емоції, на її переконання, може бути кращим засобом захисту від російського впливу, оскільки, не називаючи емоцій, діти сприйматимуть будь-яку казку чи мультик як поштовх до дії.
«Захистити дитину від цього впливу можна. Потрібно лише не ігнорувати її емоції. Багато дітей, коли їм не називати їхні емоції, не можуть думати і сприймають будь-яку казку, будь-яку розмову як керунок до дії. Вони приймають чужий наратив. А коли батьки пояснюють дитині її емоції – гнів, смуток, радість, то таким чином підкреслюють її важливість у тому, що відбувається. Це те, що потрібно робити. Дитина починає сприймати себе як головну дійову особу власного життя і будує його так, щоб воно залежало від неї», – наголошує Тетяна Сагітова.
Роман Тищенко-Ламанський
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку