«Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
Німеччина – важливі дисципліна і тиша
Діти навчаються у так званих українських класах, проте великим недоліком жінка називає те, що 90% школярів у класі російськомовні. Частина вчителів також розмовляють російською, хоча є такі, що спілкуються українською.
Читайте також: «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
Незважаючи на те, що новий навчальний рік розпочався в Німеччині лише кілька днів тому, Мар’яна Фляк каже, що вже бачить багато позитивних моментів. З переваг називає шкільне харчування – у їдальні діти можуть наперед замовляти те, що їстимуть. Все організоване у вигляді кафе із самообслуговуванням. Для переселенців харчування безкоштовне. Для цього їм видали пластикові картки. Ще один позитивний момент, на думку львів’янки, це закриті двори в кожній школі, де на великій перерві діти можуть спілкуватися, стрибати, грати з м’ячем або їздити на машинках, а також відсутність домашнього завдання або невеликий його обсяг. Навчання в німецькій школі починається досить рано: о 7:30 в молодших школярів та о 8:00 у старших.
Те, що варто було б перейняти українським дітям, це дисциплінованість, вважає співрозмовниця.
«Мене вразила дисципліна німецьких дітей. Вона справді на вищому рівні. Наприклад, на поверхах, де перебувають німецькі діти, завжди порядок і тиша, лише на поверсі з українським класом чути крики, діти не можуть всидіти на місці. Тут дисципліну закладають із садочкового віку, тож до школи діти йдуть уже виховані», – каже співрозмовниця.
У Львові її сини, Юрій та Юстин, навчалися в одній із сихівських шкіл. Старший після приїзду до Німеччини постійно спілкується з однокласниками і сподівається, що повернеться додому. Молодшого сина батьки перевели на екстернатну форму навчання, старший наразі у львівській школі не вчитиметься. Проте вчителька пообіцяла, що після повернення в Україну він зможе зайняти місце в класі.
«Мої діти дуже хочуть повернутися в Україну, і ми це обов’язково зробимо. Можливо, ще до нового року, а можливо, після. Наразі важко щось прогнозувати, проте не розглядаємо варіанта залишатися тут надовго. Діти кажуть, що львівська школа набагато краща. Але я так розумію, що проблема саме в засиллі російської мови і невихованості дітей», – додає Мар’яна Фляк.
Шотландія – безпека і привітне ставлення
У Шотландію, в невеличке містечко поблизу Глазго, 8 липня переїхала Еріка Татчин із двома доньками-школярками – шестирічною Анною-Марією та десятирічною Мартою. У Львові молодша донька ходила в садок Святого Миколая, а старша в державну школу «Будокан».
Жінка розповідає, що однією з головних причин переїзду до іншої країни було здобуття дітьми освіти.
«Була невідомість. Ми не знали, яким буде навчання, всі навколо говорили про онлайн-освіту. Зважаючи на те, що до того пів року діти вже вчилися дистанційно, ми вирішили виїхати за кордон», – каже вона.
Шотландію обрали невипадково. По-перше, тут уже мешкали друзі, які трохи розповіли нам про навчальну програму, а по-друге, через те, що тут безкоштовна англомовна школа, на відміну від інших країн, де англійські школи платні. І якщо у Львові молодша донька ходила в садок, то тут пішла відразу в третій клас. Річ у тім, що в Шотландії діти можуть іти до школи з чотирьох-п’яти років. Із 5,5 року школа для всіх обов’язкова. Старша донька навчається в шостому класі. У Шотландії доньки Еріки Татчин ходять до місцевої державної школи, де чимало своїх правил. Зокрема, в школу заборонено приходити батькам, стороннім людям. Також не можна фотографувати учнів. На все потрібні дозволи.
«Дисципліна в школі,до якої ходять мої діти, сувора. Ми, батьки, щодня підписуємо якісь форми, згоди. Питання безпеки тут першочергове», – каже жінка, наголошуючи, що бачить у цьому більше переваг, аніж недоліків.
У школі діти перебувають з 9:00 до 15:00. Всі уроки – англійською. Для доньок співрозмовниці це не проблема, хоча англійську до того вони не дуже добре знали. Загалом учителі та учні добрі, привітні, завжди готові допомогти. Є в цій школі учителі ESL, які працюють із дітьми, в яких перша мова не є англійською, допомагають їм у читанні та письмі.
Уроки в класах інтерактивні. Дітей не сварять, не виставляють їм оцінок. А якщо учень чогось не зрозумів, щось не встиг, допомагають, і не лише вчителі. У кожної дитини є напарник-однокласник, який допомагає порозумітися.
Читайте також: 76% львівських батьків «за» офлайн навчання своїх дітей у школах
«Тут нам подобається привітне ставлення. Не знаю, де вчителі беруть стільки емоційного ресурсу, всі інтерактивні, ніхто нікого не сварить. І діти також усі привітні, доброзичливо ставляться до новеньких, допомагають їм», – вважає вона.
А от щодо самої освіти, то в Україні вона потужніша. Зокрема, мовиться про іноземну. Її у нас вчать краще, швидше й наполегливіше.
«Коли ми приїхали сюди, дуже переживали, що діти чогось не знатимуть, не встигатимуть. А виявилося, що дарма. Тепер, навпаки, переймаюся тим, аби вони не пропустили чогось із того, що зараз вчать в українській школі», – пояснює жінка.
Що стосується харчування в шотландській школі, то до п’ятого класу воно безкоштовне. У старших класах платне – майже 2,50 фунта, хоча біженцям можна подаватися на спеціальні гранти, і тоді воно буде безкоштовним.
У школі дітям дають фрукти, але обід не можна назвати корисним – багато картоплі фрі, fish and chips (смажена риба з картоплею фрі – Ред.), бургери поміж супом чи салатом. На обід – солодощі, що, звісно, дуже тішить дітей, і молоко. Домашнього завдання практично немає. Щодо гуртків, то їх досить багато. Частина з них безкоштовна, частина платна. Наприклад, той же скаутинг, музика безкоштовні, а ось плавання – ні.
Питання безпеки тут також дуже важливе. Доньок до школи Еріка Татчин мусить завести, бо до 12 років дітей без супроводу дорослих відпускати на навчання не можна. І це тоді, коли на пішохідних переходах чимало людей у жовтій формі, які допомагають школярам безпечно перейти дорогу. Забирають перед уроками і віддають після уроків дітей учителі біля воріт школи.
Читайте також: Офлайн, екстернат чи дистанційне. Які формати навчання можна обрати у школах
«Тутешньою школою мої доньки задоволені. Більшість у їхньому класі становлять місцеві школярі, хоча багато й біженців із тої ж Сирії. Є також араби, індуси. Лише четверо дітей на всю школу – українці», – стверджує співрозмовниця.
Минулий навчальний рік у львівській школі донька Еріки закінчила онлайн. Чи буде такий формат навчання і далі, ще не вирішили. Ймовірно, перейдуть на екстернатну форму, щоби не навантажувати дітей.
Жінка каже, що доньки нетерпляче чекають повернення в Україну. Проте коли це станеться, ще не відомо.
Швеція – ініціативність і формування м’яких навичок дітей
Операційна директорка мережі книгарень, письменниця і вчителька Олена Жупанова повернулася в Україну в середині серпня. До того п’ять місяців з двома дітьми перебувала в Швеції, у Стокгольмі.
Вона з Києва, хоча живе у Вінниці. Каже, що там безпечніше. Із дітьми, яким чотири і 14 років, поїхала до Швеції 5 березня – втікали від війни, можливих ракетних ударів. Мешкали спочатку в друзів, бо міграційна служба пропонувала житло переважно в маленьких містах, де годі було знайти роботу. І оскільки всі вони дуже сумували за домом, за рідними, то вирішили повернутися в Україну.
У Швеції старший син Олени навчався в державній школі, а вона три місяці працювала асистенткою вчителя у Міжнародній англомовній школі. У ній вчаться діти з різних країн – Індії (їх половина), Китаю, Сербії, білорусі, Австралії, росії. В класі, де викладала Олена, була тільки одна дитина з України – хлопчик із Харкова.
На думку співрозмовниці, в Швеції велику увагу приділять формуванню в дітей так званих м’яких навичок: учні легко комунікують, багато працюють у групах, завжди ініціативні, не бояться висловлювати свою думку. Дуже важливою є власна проєктна робота, її презентація. А ще тут дуже популярний хендмейд. Учні, окрім того що вчаться, ліплять, малюють, клеять, майструють. А також багато рухаються – незалежно від погоди обов’язковою є щоденна прогулянка, яка триває від 40 хвилин до півтори години, хоча школа в центрі Стокгольма.
Читайте також: Як перевести дитину на дистанційне навчання. Роз’яснення для батьків
Структура навчального процесу також інша – блокова: мовний, математичний, природничий блоки. Уроки починаються рано – о 8:00 і закінчуються о 15:00-16:00.
Спізнюватися на заняття не можна. Якщо не встиг прийти вчасно, треба пояснити причину, інакше чекай дзвінка від учителів і дирекції.
«Якщо дитина не прийшла до школи, значить щось трапилося. Навіть якщо з дитиною батьки ідуть до лікаря, то в системі онлайн доведеться напередодні повідомити про це. Поїхати під час навчального року у відпустку чи, приміром, до бабусі також не можна. Це варто планувати на канікули, які влаштовують для учнів тричі на рік тривалістю один-два тижні», – каже жінка, додаючи, що комунікація учителів із батьками майже відсутня.
Всі питання варто вирішувати через електронну пошту. Писати вчителям у соцмережах, як це часто буває в українських школах, неможливо, ніхто не має номера телефону вчителя.
Харчування у школі, де вчилися діти Олени, організоване за принципом шведського столу. Школярі щодня їдять овочі, м’ясні страви, двічі на тиждень рибу. Їжа переважно негостра, здорова та ще й безкоштовна. Щодо домашніх завдань, то їх небагато. Наприклад, можуть раз на тиждень дати завдання, яке можна виконати за дві-три години. Як правило, для закріплення пройденого матеріалу.
«Сподобалося те, що в старшої дитини був такий предмет, як ведення домашнього господарства. Як мені відомо, його викладають у кожній шведській школі. Для цього є повністю обладнана кухня, де діти готують їжу, заповнений продуктами холодильник. Навіть у садку діти по обіді самі складають посуд у посудомийну машину. І це в три-чотири роки! Їм це дуже подобається. Син, наприклад, уже випікав печиво, хліб, готував різні страви», – каже співрозмовниця.
Але є й недоліки. І їх зауважує не лише Олена Жупанова, а й самі шотландці. Стосується це викладання математики.
Читайте також: У Львові створять шість опорних шкіл для навчання онлайн. Перелік
«Якщо порівнювати з українською шкільною програмою, то математика тут «слабка». Для мене це мінус,бо син має здібності до цього предмета. Навіть учні з Індії займаються зі своїми індійськими репетиторами онлайн. Хоча для шведських дітей це норма. Вони аргументують це тим, що надолужать згодом, у старшій школі», – пояснює Олена.
Її старший син Ілля встиг у Швеції багато з ким потоваришувати. Сумує за друзями. А ще, зі слів жінки, йому не вистачає доброзичливості оточення. Каже, що там, у чужій країні, можна вільніше висловлюватися, одягатися, відчувається в усьому підтримка. Ілля у київській школі навчається онлайн. Повернутися в Швецію сім’я може, але не дуже хоче.
«Швеція – дуже хороша, одна з найкращих країн для проживання. Але одночасно дорога і складна для еміграції. Тож, думаю, якщо ми туди повернемося, то лише як туристи», – каже Олена Жупанова.
Ольга Шведа
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку