Німеччина – важливі дисципліна і тиша

Діти навчаються у так званих українських класах, проте великим недоліком жінка називає те, що 90% школярів у класі російськомовні. Частина вчителів також розмовляють російською, хоча є такі, що спілкуються українською.

Читайте також: «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном

Незважаючи на те, що новий навчальний рік розпочався в Німеччині лише кілька днів тому, Мар’яна Фляк каже, що вже бачить багато позитивних моментів. З переваг називає шкільне харчування – у їдальні діти можуть наперед замовляти те, що їстимуть. Все організоване у вигляді кафе із самообслуговуванням. Для переселенців харчування безкоштовне. Для цього їм видали пластикові картки. Ще один позитивний момент, на думку львів’янки, це закриті двори в кожній школі, де на великій перерві діти можуть спілкуватися, стрибати, грати з м’ячем або їздити на машинках, а також відсутність домашнього завдання або невеликий його обсяг. Навчання в німецькій школі починається досить рано: о 7:30 в молодших школярів та о 8:00 у старших.

Те, що варто було б перейняти українським дітям, це дисциплінованість, вважає співрозмовниця.

«Мене вразила дисципліна німецьких дітей. Вона справді на вищому рівні. Наприклад, на поверхах, де перебувають німецькі діти, завжди порядок і тиша, лише на поверсі з українським класом чути крики, діти не можуть всидіти на місці. Тут дисципліну закладають із садочкового віку, тож до школи діти йдуть уже виховані», – каже співрозмовниця.

У Львові її сини, Юрій та Юстин, навчалися в одній із сихівських шкіл. Старший після приїзду до Німеччини постійно спілкується з однокласниками і сподівається, що повернеться додому. Молодшого сина батьки перевели на екстернатну форму навчання, старший наразі у львівській школі не вчитиметься. Проте вчителька пообіцяла, що після повернення в Україну він зможе зайняти місце в класі.

«Мої діти дуже хочуть повернутися в Україну, і ми це обов’язково зробимо. Можливо, ще до нового року, а можливо, після. Наразі важко щось прогнозувати, проте не розглядаємо варіанта залишатися тут надовго. Діти кажуть, що львівська школа набагато краща. Але я так розумію, що проблема саме в засиллі російської мови і невихованості дітей», – додає Мар’яна Фляк.

Шотландія – безпека і привітне ставлення

У Шотландію, в невеличке містечко поблизу Глазго, 8 липня переїхала Еріка Татчин із двома доньками-школярками – шестирічною Анною-Марією та десятирічною Мартою. У Львові молодша донька ходила в садок Святого Миколая, а старша в державну школу «Будокан».

Жінка розповідає, що однією з головних причин переїзду до іншої країни було здобуття дітьми освіти.

«Була невідомість. Ми не знали, яким буде навчання, всі навколо говорили про онлайн-освіту. Зважаючи на те, що до того пів року діти вже вчилися дистанційно, ми вирішили виїхати за кордон», – каже вона.

Шотландію обрали невипадково. По-перше, тут уже мешкали друзі, які трохи розповіли нам про навчальну програму, а по-друге, через те, що тут безкоштовна англомовна школа, на відміну від інших країн, де англійські школи платні. І якщо у Львові молодша донька ходила в садок, то тут пішла відразу в третій клас. Річ у тім, що в Шотландії діти можуть іти до школи з чотирьох-п’яти років. Із 5,5 року школа для всіх обов’язкова. Старша донька навчається в шостому класі. У Шотландії доньки Еріки Татчин ходять до місцевої державної школи, де чимало своїх правил. Зокрема, в школу заборонено приходити батькам, стороннім людям. Також не можна фотографувати учнів. На все потрібні дозволи.

«Дисципліна в школі,до якої ходять мої діти, сувора. Ми, батьки, щодня підписуємо якісь форми, згоди. Питання безпеки тут першочергове», – каже жінка, наголошуючи, що бачить у цьому більше переваг, аніж недоліків.

У школі діти перебувають з 9:00 до 15:00. Всі уроки – англійською. Для доньок співрозмовниці це не проблема, хоча англійську до того вони не дуже добре знали. Загалом учителі та учні добрі, привітні, завжди готові допомогти. Є в цій школі учителі ESL, які працюють із дітьми, в яких перша мова не є англійською, допомагають їм у читанні та письмі.

Уроки в класах інтерактивні. Дітей не сварять, не виставляють їм оцінок. А якщо учень чогось не зрозумів, щось не встиг, допомагають, і не лише вчителі. У кожної дитини є напарник-однокласник, який допомагає порозумітися.

Читайте також: 76% львівських батьків «за» офлайн навчання своїх дітей у школах

«Тут нам подобається привітне ставлення. Не знаю, де вчителі беруть стільки емоційного ресурсу, всі інтерактивні, ніхто нікого не сварить. І діти також усі привітні, доброзичливо ставляться до новеньких, допомагають їм», – вважає вона.

А от щодо самої освіти, то в Україні вона потужніша. Зокрема, мовиться про іноземну. Її у нас вчать краще, швидше й наполегливіше.

«Коли ми приїхали сюди, дуже переживали, що діти чогось не знатимуть, не встигатимуть. А виявилося, що дарма. Тепер, навпаки, переймаюся тим, аби вони не пропустили чогось із того, що зараз вчать в українській школі», – пояснює жінка.

Що стосується харчування в шотландській школі, то до п’ятого класу воно безкоштовне. У старших класах платне – майже 2,50 фунта, хоча біженцям можна подаватися на спеціальні гранти, і тоді воно буде безкоштовним.

У школі дітям дають фрукти, але обід не можна назвати корисним – багато картоплі фрі, fish and chips (смажена риба з картоплею фрі – Ред.), бургери поміж супом чи салатом. На обід – солодощі, що, звісно, дуже тішить дітей, і молоко. Домашнього завдання практично немає. Щодо гуртків, то їх досить багато. Частина з них безкоштовна, частина платна. Наприклад, той же скаутинг, музика безкоштовні, а ось плавання – ні.

Питання безпеки тут також дуже важливе. Доньок до школи Еріка Татчин мусить завести, бо до 12 років дітей без супроводу дорослих відпускати на навчання не можна. І це тоді, коли на пішохідних переходах чимало людей у жовтій формі, які допомагають школярам безпечно перейти дорогу. Забирають перед уроками і віддають після уроків дітей учителі біля воріт школи.

Читайте також: Офлайн, екстернат чи дистанційне. Які формати навчання можна обрати у школах

«Тутешньою школою мої доньки задоволені. Більшість у їхньому класі становлять місцеві школярі, хоча багато й біженців із тої ж Сирії. Є також араби, індуси. Лише четверо дітей на всю школу – українці», – стверджує співрозмовниця.

Минулий навчальний рік у львівській школі донька Еріки закінчила онлайн. Чи буде такий формат навчання і далі, ще не вирішили. Ймовірно, перейдуть на екстернатну форму, щоби не навантажувати дітей.

Жінка каже, що доньки нетерпляче чекають повернення в Україну. Проте коли це станеться, ще не відомо.

Швеція – ініціативність і формування м’яких навичок дітей

Операційна директорка мережі книгарень, письменниця і вчителька Олена Жупанова повернулася в Україну в середині серпня. До того п’ять місяців з двома дітьми перебувала в Швеції, у Стокгольмі.

Вона з Києва, хоча живе у Вінниці. Каже, що там безпечніше. Із дітьми, яким чотири і 14 років, поїхала до Швеції 5 березня – втікали від війни, можливих ракетних ударів. Мешкали спочатку в друзів, бо міграційна служба пропонувала житло переважно в маленьких містах, де годі було знайти роботу. І оскільки всі вони дуже сумували за домом, за рідними, то вирішили повернутися в Україну.

У Швеції старший син Олени навчався в державній школі, а вона три місяці працювала асистенткою вчителя у Міжнародній англомовній школі. У ній вчаться діти з різних країн – Індії (їх половина), Китаю, Сербії, білорусі, Австралії, росії. В класі, де викладала Олена, була тільки одна дитина з України – хлопчик із Харкова.

На думку співрозмовниці, в Швеції велику увагу приділять формуванню в дітей так званих м’яких навичок: учні легко комунікують, багато працюють у групах, завжди ініціативні, не бояться висловлювати свою думку. Дуже важливою є власна проєктна робота, її презентація. А ще тут дуже популярний хендмейд. Учні, окрім того що вчаться, ліплять, малюють, клеять, майструють. А також багато рухаються – незалежно від погоди обов’язковою є щоденна прогулянка, яка триває від 40 хвилин до півтори години, хоча школа в центрі Стокгольма.

Читайте також: Як перевести дитину на дистанційне навчання. Роз’яснення для батьків

Структура навчального процесу також інша – блокова: мовний, математичний, природничий блоки. Уроки починаються рано – о 8:00 і закінчуються о 15:00-16:00.

Спізнюватися на заняття не можна. Якщо не встиг прийти вчасно, треба пояснити причину, інакше чекай дзвінка від учителів і дирекції.

«Якщо дитина не прийшла до школи, значить щось трапилося. Навіть якщо з дитиною батьки ідуть до лікаря, то в системі онлайн доведеться напередодні повідомити про це. Поїхати під час навчального року у відпустку чи, приміром, до бабусі також не можна. Це варто планувати на канікули, які влаштовують для учнів тричі на рік тривалістю один-два тижні», – каже жінка, додаючи, що комунікація учителів із батьками майже відсутня.

Всі питання варто вирішувати через електронну пошту. Писати вчителям у соцмережах, як це часто буває в українських школах, неможливо, ніхто не має номера телефону вчителя.

Харчування у школі, де вчилися діти Олени, організоване за принципом шведського столу. Школярі щодня їдять овочі, м’ясні страви, двічі на тиждень рибу. Їжа переважно негостра, здорова та ще й безкоштовна. Щодо домашніх завдань, то їх небагато. Наприклад, можуть раз на тиждень дати завдання, яке можна виконати за дві-три години. Як правило, для закріплення пройденого матеріалу.

«Сподобалося те, що в старшої дитини був такий предмет, як ведення домашнього господарства. Як мені відомо, його викладають у кожній шведській школі. Для цього є повністю обладнана кухня, де діти готують їжу, заповнений продуктами холодильник. Навіть у садку діти по обіді самі складають посуд у посудомийну машину. І це в три-чотири роки! Їм це дуже подобається. Син, наприклад, уже випікав печиво, хліб, готував різні страви», – каже співрозмовниця.

Але є й недоліки. І їх зауважує не лише Олена Жупанова, а й самі шотландці. Стосується це викладання математики.

Читайте також: У Львові створять шість опорних шкіл для навчання онлайн. Перелік

«Якщо порівнювати з українською шкільною програмою, то математика тут «слабка». Для мене це мінус,бо син має здібності до цього предмета. Навіть учні з Індії займаються зі своїми індійськими репетиторами онлайн. Хоча для шведських дітей це норма. Вони аргументують це тим, що надолужать згодом, у старшій школі», – пояснює Олена.

Її старший син Ілля встиг у Швеції багато з ким потоваришувати. Сумує за друзями. А ще, зі слів жінки, йому не вистачає доброзичливості оточення. Каже, що там, у чужій країні, можна вільніше висловлюватися, одягатися, відчувається в усьому підтримка. Ілля у київській школі навчається онлайн. Повернутися в Швецію сім’я може, але не дуже хоче.

«Швеція – дуже хороша, одна з найкращих країн для проживання. Але одночасно дорога і складна для еміграції. Тож, думаю, якщо ми туди повернемося, то лише як туристи», – каже Олена Жупанова.

Ольга Шведа

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.