Нещодавно стало відомо, що в Трускавці за купання в питному озері вручатимуть повістки. Tvoemisto.tv вирішило поговорити з мером Трускавця Андрієм Кульчинським, чому місто вирішило це практикувати, як тут готуються до прийому відпочивальників, чи є укриття та чи зросла вартість відпочинку.

Розкажіть, будь ласка, про ваші очікування стосовно цьогорічного відпочинкового сезону. Чи готуєтеся ви прийняти тих, що, зазвичай, їздили влітку до Чорного моря?

Трускавець у цьому році відзначає 195-ліття, у третю неділю червня – 19 числа. Запрошуємо всіх! У нас дуже багато санаторіїв, пансіонатів, готелів, де знають, що потрібно людям, які воліють покращити своє здоров’я. Його цінність ми зрозуміли під час Covid-19. Зрозуміли, що це те, на що потрібно звертати увагу. Зараз, під час війни, воно відійшло дещо на другий план, а проте є багато пошкоджень, уражень і захворювань через війну. Постраждалих можна успішно реабілітувати, лікувати і виліковувати у нас на курорті.

Тому, вважаю, що неправильно будувати якісь нові санаторії, комплекси, бо все вже є, готове, просто сюди треба скеровувати туристичні потоки. Саме в Трускавці можна проводити реабілітацію після поранень і різних психологічних зрушень. Наші двері завжди відчинені! Медичний персонал у нас найбільший в Україні. Із 20 тисяч населення близько двох тисяч – медики. Майже 10% населення міста. 

Що стосується цьогорічних очікувань, то ми намагаємося шукати можливості залучати туристів. Розуміємо, що зараз є певні фінансові обмеження, є зони бойових дій. Проте, якщо у людей з’являється можливість відпочинку, а кордони закриті для чоловіків до 60 років, закриті можливості для чорноморських курортів, Трускавець є одним із тих, де поки що можна підлікуватися і відпочити. Тут спокійна атмосфера, якісне лікування, можна розмістити багато людей.  

Скільки всього у місті санаторіїв і пансіонатів? 

Санаторіїв, готелів, вілл, пансіонатів майже 190. Якщо ми говоримо про можливість одночасного розміщення, то вони можуть прийняти до 15 тисяч людей. У перший місяць війни із зони бойових дій приїхало і розмістилося в готелях, садибах і квартирах приблизно 40 тисяч осіб. Трускавець – це місто, яке розселило і взяло на себе вдвічі більше переселенців, аніж є місцевих жителів. Яке місто ще прийняло стільки? 

Чи маєте ви певні напрацювання щодо нового сезону в часі війни? Чи буде він відрізнятися від звичного? 

Все буде йти трьома потоками. Перший, традиційний потік – це те, чим займався курорт багато років: лікування захворювань сечовивідних шляхів і шлунково-кишкового тракту. Другий – нашаровується постковідна реабілітація, яка ще нікуди не поділася, тому що постковідні стани ще будуть спостерігатися впродовж декількох років. 

Третій – у нас є низка установ, які займаються лікуванням і реабілітацією українських військових, які отримують поранення. Розглядаємо питання їхнього відновлення після того, як вони закінчать службу в армії. Є ще робота зі службовцями суміжних воєнізованих напрямків, які беруть участь у захисті України: СБУ, МВС, залізничники.

А який безпековий стан у санаторіях Трускавця? Чи є в них укриття, сховища? 

У нас дуже багато санаторіїв мають укриття, також маємо велику мережу камер відеоспостереження. На початку війни ми її навіть оновили – встановили 25 нових камер. Також у нас присутня ДСО – Державна служба охорони. У Трускавці діє добровільне формування територіальної оборони, яке чергує на об’єктах інфраструктури. Ці хлопці допомагають підтримувати порядок поліції, Нацгвардії та ДСО. 

Чи є у вас відпочивальники зараз? Скільки їх? 

Порівняно з березнем та квітнем зменшилася кількість осіб, які перебувають у наших санаторно-курортних закладах. Люди повертаються в ті області, де закінчилися бойові дії. Проте частина з них, навіть із віддалених від фронту областей, ще перебуває в наших санаторіях. Загалом завантаженість становить 30-40%.

Чи приїжджають ще відпочивальники? 

Важко сказати. Частково так. Приїхали, щоби, як кажуть, змінити обстановку і трошки відпочити, бо не можуть покинути країну, бо Чорноморська зона закрита. 

Чи подорожчав відпочинок у Трускавці? 

Ні, зараз дуже демократичні ціни. Ми всі розуміємо, що зменшилася фінансова спроможність населення, зарплати, тому це відбивається на ціновій політиці наших курортів. 

У міській раді Трускавця Тvoemisto.tv уточнили, що переселенців безкоштовно розселили у три міські школи. Водночас їм невідомо, скільки коштує помешкання у санаторіях. Тvoemisto.tv дізналося, що, наприклад, одномісний номер з великим двомісним ліжком у готелі «Золота Корона» обійдеться у 921 грн за одну добу (включені два сніданки). Наразі таку вартість пропонують до кінця червня, для військових діють знижки. У готелі «Алькор» економ-номер коштує 1150 грн зі сніданком, трохи просторіший номер – 1380 грн. У вартість входить консультація лікаря-терапевта, користування бюветом, інтернет, парковка, сауна. У санаторії «Карпати» стандартний двомісний номер з харчуванням і лікуванням коштує 2 649 грн. Якщо перебування понад 20 днів, то діє знижка 20%. 

Знаєте, тут є такі бюджетні хитрощі. У Трускавці, як і на інших курортах, на початку року бюджет просідав. У лютому, березні, квітні завжди було мало відпочивальників. Але цього року в ці місяці заповнення санаторіїв було стовідсотковим. Але це не відпочивальники, а переселенці. І це в рази перекрило планові показники. Тому нібито й було велике перевиконання. Проте кожен бюджет курортного міста – Трускавця, Моршина, Східниці чи інших – планував малі видатки. 

Якщо ми говоримо про умовне тимчасове перевиконання за ті кілька місяців, то десь буде й недовиконання. Маленькі профіцити, які були, просто компенсують видатки бюджету Трускавця, коли буде мало людей. Ці видатки – утримання дошкільних і навчальних закладів, медицини, інфраструктури міста, якісь поточні ямкові ремонти доріг, освітлення вулиць. Це ж усе видатки місцевого бюджету. 

До того ж, щоб ви зрозуміли, у нас п’ять дитячих садків – один на 100 дітей і 105 внутрішньо переміщених, які відвідують їх. Онлайн навчалося до 300 дітей. І це також додаткове навантаження на місцевий бюджет. Те ж стосується поліклінік, лікарень. 

Я вже не кажу про роботу міськвиконкому, управлінь соціального захисту, де реєструвалися внутрішньо переміщені особи, які претендували на певні виплати від держави. Наші працівники працювали нон-стоп, як і в будь-якому місті Львівської області. Просто в нас у декілька разів навантаження більше, бо внутрішньо переміщені особи мали можливість перебувати тут у кращих умовах. Так сталося, що ці гості з’явилися в нас не від доброго життя, але ми впоралися. 

А який зараз бюджет Трускавця? У відкритих джерелах я бачив дохід 330 мільйонів, який був затверджений у грудні 2021-го на 2022 рік. Чи був його перегляд? 

Поки що ми не проводили секвестру бюджету. Якщо говорити про очікувані знижені показники, то це вже буде видно за результатами півріччя, дев’яти місяців чи року. Нам важливо фінансувати обов’язкові платежі. Наша державна система казначейства різко обмежила видатки на капітальні ремонти, реконструкції. Вони не фінансуються в принципі. 

Якісь поточні видатки, необов’язкові, так само не фінансуються. Фінансуються енергоносії, комунальні видатки, ну і зарплата тих установ і підприємств комунальної форми власності, які є в нашому віданні. 

І це дуже важливо – щоби люди мали зарплату, щоби працювали й надавали допомогу не тільки місцевим жителям, а й внутрішньо переміщеним особам. Тому що тих людей, які приїхали, дуже багато. На початку війни, як я вже казав, їх було вдвічі більше за містян. Частина, щоправда, вже поїхала, та ще залишилася дуже велика кількість.

Станом на понеділок, 13 червня, зареєстровано 13 600 внутрішньо переміщених осіб, які мають право на допомогу від держави. Але, наголошую, це ті люди, які приїхали з територій, охоплених війною.

Є певна кількість людей з Київської області, де вже не тривають бойові дії, але там зруйновані міста – Буча, Ірпінь... Люди поки що не можуть туди повернутися, тому перебувають у Трускавці. 

Дехто з тих чи тих міркувань не має права зареєструватися, бо не знятий із реєстрації, тому внутрішньо переміщених осіб у нас більше, аніж зареєстровано.

Хотів запитати вас про роздавання повісток біля питного озера. Хто це зініціював – міськрада чи військкомат? Чому це використовують як покарання? 

Це ми вирішили спільно. Це не покарання. По-перше, отримання повістки – це обов’язок, по-друге, питне водосховище – це озеро, де не можна купатися. І якщо цього хтось не розуміє з оголошення у вигляді таблиці біля водосховища, перелазить через паркан, то, будучи таким активним, може застосувати цю свою активність на фронті. 

Тому це мій обов’язок – забезпечити в цих умовах безперебійним водопостачанням містян і гостей. А гостей, наголошую ще раз, надто багато, навантаження на водоканал дуже велике. На газопостачання і електропостачання також. Я маю захищати це всіма дозволеними законом методами і я це роблю. 

А що, цю воду не фільтрують і не хлорують перед подачею в мережу? 

І фільтрують, і хлорують, але, вибачте, якщо в ній починають купатися, беруть зі собою собак, роблять різні антисанітарні речі, то ця вода потребуватиме більшого очищення. Чому ми маємо це допускати? Цього не повинно бути в принципі! 

Крім того, по всій території України створюють добровільні формування при місцевих громадах. Наше добровільне формування взяло на себе об’єкт критичної інфраструктури, охорону водосховища, і здійснює там цілодобове патрулювання. Хороший результат: бачать людей у військовій формі й одразу ж розбігаються, навіть до розмови не доходить, до вручення повісток не доходить. Поки що нам не вдалося вручити жодної повістки. 

А хіба держава не гарантує вільний доступ до будь-яких водних об’єктів? 

Будь-яких, окрім водосховищ, які забезпечують водопостачання. 

Трускавецьке озеро. 2020 рік. Vartonews.com.ua

Мені здавалося, що, наприклад, до Київського водосховища, яке забезпечує водою столицю, відкритий доступ без обмежень.

Не знаю, що там робиться у Києві, але там протічна вода, а в нас – ні, тому тут трошки інша ситуація.  

Розмовляв Роман Тищенко-Ламанський

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.