Як святкували Різдво у Львові з часів заснування міста
Про історію святкування Різдва у Львові
Коли у 13 столітті заснували Львів, то Різдво здебільшого святкували з 7-го до 9-го січня, а ось новий рік – 1-го березня, через релігійний розкол у Європі. До цього моменту настання нового року відзначали 1-го вересня. Проте, вже в 16 столітті територію Європи охоплюють релігійні війни, в цей час з’являються реформатори (євангелісти, або, як ми частіше їх називаємо – протестанти), які з невідомих мені причин, почали святкувати новий рік 1-го січня. Згодом під впливом боротьби з євангелістами й католики перейшли на святкування за новим стилем. У 1582-му році Папа Григорій ХІІІ увів орденат, за яким новий рік починався не 1-го вересня, а 1-го січня, тобто так, як прийнято нині у цілому світі.
В 14 столітті, коли Україна приєдналася до Польщі, святкування початку нового року перенесли з 1-го березня на вересень. Святкування ж Різдва відбувалося за такими датами, що й сьогодні, католицьке – 25-го та 26-го грудня, а православне – 7-го та 8-го січня. В цей період ніхто серйозно не ставився до святкування Нового року, пріоритетним і масштабнішим було все-таки відзначання Христового народження. Згодом, після прийняття унії, свято нового року перенесли на 14-те січня.
Про історію появи ялинки
Із першим поділом Польщі, до Львова прийшли австрійці й король. Йозеф ІІ видав патенти, які надавали різним релігіям статусу рівноправ’я. Таким чином, в 1817-му році, король видав патент, згідно з яким на новий рік почали встановлювати ялинку. Спочатку це робили тільки євангелісти, тобто протестанти.
Проте, вже в 1917-му році кайцер Австрії Франц, з нагоди народження принцеси, розпорядився поставити ялинку у своєму палаці, що дало поштовх в імперії ставити її як новорічний та різдвяний атрибут. До середини 19 ст. ялинку використовували здебільшого німецькі чиновники і поселенці. Ми також не були винятком. Проте, зважаючи на різницю святкування в датах Різдва, одні українці ставили ялинку на Різдво Христове, а інші –на новий рік.
Ялинку прикрашали різноманітними прикрасами, переважно релігійного спрямування, а також ставили на верхівку зірку, традицію якої можна пояснити двояко: це або в честь народження Ісуса Христа або це була зірка Давида в честь Хануки. Адже новий рік всі святкували спільно – й католики, й православні, й іудеї. Початок року святкували просто, переважно їли лише канапки та шампанське. Так було до Другої світової війни. А після – все змінилося. Ще під час війни німецька окупаційна влада заборонила святкувати новий рік спільно з іудеями. Вважаючи, що жиди повинні святкувати новий рік й Хануку у гетто. Українці ж з поляками теж відокремились, святкуючи окремо новий рік, святого Миколая та Різдво. Після війни, в результаті голокосту, третина львів’ян була знищена, згодом внаслідок еміграції значної частини населення на Захід, а потім й після депортації на Схід, вийшло так, що корінних львів’ян залишилось у меншості. Багато з інших регіонів СРСР поселились у Львові, а також урбанізація сіл призвела до того, що новий рік став скоріше ідеологічним атрибутом. Якщо в 1939-му і в 1940-му роках були Дєдушка Мороз і святий Миколай, і Санта Клаус (польський), то після війни – діток розважав Дєдушка Мороз зі Снігуркою, а шампанське з канапками замінили горілка й олів’є. Ялинку стали прикрашати зіркою Радянського Союзу. Після краху СРСР відбулось історичне змішання традицій, тож зараз ялинку прикрашають і кульками, ірелігійними атрибутами.
Чи доцільно переносити святкування Різдва?
На мою думку, вже давно пора переносити. Весь християнський світ святкує 25-26 грудня. До прикладу, Греція, більшість населення якої складають православні (90%), також відзначає Святвечір 24-го грудня. Такого ж принципу дотримуються і балканські країни. Там православні становлять 80-85% населення, а вони святкують 25-го грудня. Білорусія ж однією ногою стоїть там, а однією – тут. По суті, поступово пора переходити на григоріанський календар. До того ж це якось не доцільно – під час посту випивати за новий рік.
Традиції святкування Різдва
Більшість львів’ян дотримувались святкування відповідно до григоріанського календар. Святкування розпочинали з адвенту – за місяць до Різдва, бо це час очікування народження Ісуса Христа. Для католиків – це піст, для євангелістів – солодкий тиждень. Тому, до прикладу, свято святого Миколая, римо-католики святкують 6-го грудня, а греко-католики – 19-го, і на це свято діти отримують солодощі. Євангелісти дарували дітям таку коробку цукерок, в якій 24 віконечка, і щодня чадо відкривало і з’їдало по одній цукерці до початку Різдва. 24-го грудня починалася Свята вечеря. За православними і греко-католицькими традиціями, на столі обов’язково повинно бути 12 пісних страв. За католицькими традиціями, головне, щоби страви були пісні й дотримуватися певної їхньої кількості на столі не потрібно.
Про радянський Львів і Різдво в ньому
Формально у Львові ніхто не забороняв святкувати Різдво в часи радянської влади. Звичайно, що церква в той час була відділеною від держави, але в той самий час, сам Радянський Союз проголошував свободу віросповідань. Згадаймо, за Конституціями, які існували в СРСР, як 1936-го, так і 1977-го років, не було вказано жодного пункту, який би не дозволяв святкувати Різдво. З одного боку, всі ми знаємо про «санкції», які існували в часи комунізму. У випадку приналежності людини до партії, святкувати Різдво ставало небезпечно, оскільки за це могли дати «прочуханки», зокрема, це також впливало на кар’єру. З іншого боку Святвечір відзначали тільки вдома, а відслідкувати це ніхто не міг. Тому Різдво водночас і було під цензурою, і не підлягало їй. Звичайно, що під заборону потрапляли колядки.
У Львові, греко-католицька церква була заборонена. Вона була формально приєднана до РПЦ. Коло церкви стояли вчителі й відстежували тих, хто святкував. Проте, біля Латинського катедрального костелу, як правило, такого не було, там львів’яни могли піти на Службу Божу. У Львові, в радянські часи, не можливо було нічого заборонити.
Чи збереглися традиції вертепу?
Коли я вчився в школі, в часи СРСР, побутувала думка, що вертеп і коляда – це прояви жебрацтва. А вже ближче до розпаду радянської влади, у 88-89-х роках все частіше почали ходити вертепами й колядувати. Звичайно, що тодішня влада намагалася надати такому дійству ідеологічного спрямування, але в неї не вийшло.
Багато що зникло з довоєнних традицій вертепу. До радянської влади обов’язковими персонажами вертепу були: Ісус Христос, ангел, чорт, жид, Ірод, воїн, смерть, три царі, також додавались й інші персонажі. Після війни почали трішки доповнювати вертеп, додаючи таких героїв як гуцули, воїни УПА, нквд-шники. В основному до сучасного вертепу додали політичних та історичних персонажів. Пам’ятаю пару років тому була ідея зняти жида з вертепу і замінити його торговим агентом через те, що дехто з єврейських товариств образився за образ жида, але згодом ситуація залагодилася.
Про традиції, які ми перебираємо в інших народів
В австрійські часи Львів став містом трьох національностей – українців, поляків й іудейського населення. І всі вони святкували разом. Якщо в селах дотримувались питомих традицій святкування, то ці національності йшли на компроміс одна для одної, беручи й віддаючи традиції. Згодом в 20-30-х роках багато традицій ми запозичили в поляків. Проте, Львів зберігав й свої традиції. Зараз ми маємо і Святого Миколая Чудотворця, і Санта Клауса, й Дєдушку Мороза – і вір в кого хочеш. Нині усі ці свята є ненав’язливими.
Про фестивальні традиції Різдва у Львові
Як правило, Європа святкує новий рік де-небудь, але не в себе. І пов’язано це насамперед з тим, що Різдво вони святкують першими, а вже згодом – новий рік. Тож багато європейців відвідує Львів під час святкування нашого Різдва, а для промоції свого українського такі речі, як свято Пампуха чи Дідух, який стоїть в центрі міста, є дуже добрими. До нас з’їжджається багато туристів й таким чином вони пізнають нас, українців.
Розмовляла Мар’яна Федина,
фото Петра Ткачишина
Інтерв'ю Твого міста
- Що зміниться для пацієнтів. Інтервʼю про медицину Львівщини
- Андрій Садовий: «Зростання економіки – це кількість будівельних кранів у місті!»
- Що на Львівщині з ППО, мобілізацією та економікою. Інтерв'ю з Максимом Козицьким
- «Кожен має бачити з вікна хоч би три дерева». Розмова з очільницею управління екології
- «Запровадити е-квиток у Львові з першого грудня – цілком реально»
- «Мені не соромно за формат забудови у Львові», – головний архітектор
- Про нові маршрути, е-квиток і брак водіїв. Інтерв’ю з керівником управління транспорту Львова
- Що у Львові з транспортом. Інтервʼю з директором департаменту мобільності
- Хто і як набирає працівників Львівської міськради. Інтерв'ю з керівницею управління персоналом
- Чим займається ЮНЕСКО в Україні. Розмова з головою українського бюро
- «Ніколи нічого тимчасового». Французький архітектор про Львів та відбудову
- Святослав Літинський: Ця війна на роки, а ми витрачаємо мільйони на ремонти
- «Ви не відбудуєте країну лише завдяки грантам». Інтерв’ю з Меліндою Сіммонс
- Що чекає на Львів. Інтерв’ю з Андрієм Садовим
- Давньоукраїнська минувшина Львова абсолютно відрізняється від тої, яку нам подають. Інтерв’ю
- Нам допомагали волонтери, військові. Як Центр зору доставляв оптику у час війни
- Хліб може подорожчати на 50%, а от картоплі маємо вдосталь, – експерт аграрного ринку
- «Українці не люблять ходити в українські ресторани». Дмитро Борисов про нові заклади у Львові і плани на Європу
- «Усі держави закріплювали незалежність у війні», – Ігор Юхновський
- «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну
- «Хто не зможе вчитись, забере документи». Інтерв’ю з ректором Львівського медуніверситету
- «Це пропаганда, щоб пересварити людей». Інтерв'ю з Андрієм Садовим про мову, війну, Фрідмана
- «Мені соромно читати 10-ту статтю Конституції, де є потурання російській мові», – Ярослав Кендзьор
- «Хворі прибували безперервно». Інтерв’ю з лікаркою, яка пережила три епідемії та пандемію
- «Курорт заповнений на 40%». Інтерв’ю з міським головою Трускавця
- Скільки триватиме фаза виснаження та чи планувати відпустку? Пояснює психолог
- Важливо повернути дітей за парти. Лілія Гриневич про освіту та безпеку учнів під час війни
- «Це помста. Вони бачили, як добре ми живемо». Депутатка про Маріуполь
- Російська армія залишилась такою, як була. Історик про Львів, біженців та крах світового порядку
- Люди мають обирати. Юліан Чаплінський про забудову Львова після війни
- «Росія хоче спровокувати українські сили», – пресаташе Посольства США в Україні
- «Нас просто помножили на нуль». Інтерв'ю з ректоркою Університету банківської справи у Львові
- «Мене вразила історія кохання дідуся Шептицького». Наталя Гурницька про свій роман і таємниці
- «Я був шокований і зрозумів, що хочу зняти кіно». Олег Сенцов про свого «Носорога»
- Чому ростуть ціни та що буде з гривнею. Інтерв’ю з економістом
- Ворог не нападе, якщо буде спротив. Андрій Садовий та Максим Козицький про ймовірну загрозу
- «Не плутайте нас з партизанами». Розмова з керівником тероборони Львівщини
- «Усе не переробимо». Що відомо про сміттєвий завод, який почали будувати у Львові
- Чудо стається не просто так. Що варто знати про Миколая Чарнецького
- «Ми повністю переходимо під НАТівські стандарти». Священник про капеланство
- Військової справи вчитимуть усіх. В Україні починає діяти новий закон
- «Христос не може бути модерним». Іконописець про сучасне та сакральне мистецтво
- Вакцинація від Covid-19 в Україні є цілком законною. Розмова із юристкою
- «Я не збираюсь припиняти рятувати світ». Історія бійця Юрка Досяка
- Небажання вакцинуватися – це бунт проти держави в образі батька. Розмова з психологом
- Хочу, щоб моя музика зцілювала. Розмова з Соломією Чубай
- Дані шукали в архівах СБУ. У Львові презентували книжку про вірменів в історії Львова
- Дівчина з сусіднього подвір'я. Наталка Малетич – про невідоме життя Лесі Українки
- Дітей виховує не школа, – отець Сергій Тихон Кульбака
- Накопичуй сам. Розмова з міністеркою соцполітики
- «Він теж буває різний». Дослідник розповідає про іслам, якого ми не знаємо
- Чи актуально зараз будувати дерев'яні церкви. Розмова з архітектором
- Жадно жити своє життя. Ірена Карпа про те, як закохуватися і знову виходити заміж
- Чим вакцинуватимуть львів'ян. Епідеміологиня про вакцину від Covid-19 з Індії
- Такий тендер важко «зламати». Завод «Богдан» про автобуси для Львова
- Спочатку – комфорт, потім – історія. Вахтанг Кіпіані про історичні попит і пропозицію
- Чому в Україні локдаун ввели після свят. Ірина Микичак про Covid-19 і медреформу
- Львів – це не лише кава і шоколад. Ірина Сенюта про місію Почесної Амбасадорки
- Чому аудит – про розвиток клієнта та його прибуток, а не про витрати чи покарання
- Як створювати яскраві туристичні проєкти за ґранти. Досвід Тустані
- Квартирне питання на вересень. Як в часи карантину змінилися ціни на оренду житла
- «Людям можна говорити правду». Уляна Супрун про коронавірус, карантин та «золоту середину»
- «Коронавірус закрив нас у капсулах. І це, без сумніву, вплине на ресторанну культуру». Марк Зархін про бізнес і кухню
- Що буде з цінами на продукти. Розмова з власником «Шувару»
- Священник не допомагає, допомагає Господь, – отець, який править для хворих та медиків інфекційної лікарні у Львові
- Львів і криза. Де можна буде знайти роботу після карантину
- Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки та перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
- «Щоб люди знали, як вони звучали колись». Дослідниця народної музики про гаївки на Галичині та в Україні
- Першими полетять лоукости. Директорка Львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
- Що буде з плащаницею та як правильно освятити паску вдома. Роз’яснення
- Іноді мої учні печуть солодощі, а не вчать математику – львівська вчителька про дистанційне навчання
- «Я розумію свою місію». Лікар зі Львова розповів, навіщо поїхав в Італію
- Як на Львівщині масово тестують на коронавірус. Степан Веселовський про тиждень перший
- Юрій Назарук: Ми прийняли рішення припинити думати так, як завжди
- Ми маємо шанс уникнути епідемії. Науковиця про дію коронавірусу та його мутації
- Сидіть вдома – це не грип. Медик лікарні у США про роботу під час пандемії коронавірусу
- Молитва долає всі віддалі. Владика Володимир Груца про освячення пасок і сповідь онлайн
- Як зміниться Львівська лікарня швидкої допомоги. Олег Самчук про ребрендинг та all inclusive
- Запитайте у партнера про здоров'я родичів та водіть дитину в садок. Поради лікаря про імунітет
- «Такого в житті ми більше не побачимо», – екіпаж про повернення українців із Китаю
- У Львові погане повітря не через затори, – Олександра Сладкова
- «Це як годинник, що сильно відстає». Чи доцільно в Україні змінити дату святкування Різдва?
- У Раді їх жартома називають «зелений ксерокс». Олег Синютка про владу, Порошенка та Львівщину
- Хвороба-детектив. Як діагностувати ревматизм та навчитись з ним жити
- Куди веде Україну Зеленський та чого від нього очікує Європа
- Портрет Шептицького на смітнику. Як священник у Львові рятує пам’ятки
- Двері нашої Церкви відчинені, – владика Димитрій про Томос та Московський Патріархат
- Транспорт, кредити та сміття. Валерій Веремчук назвав основні виклики Львова
- Податок для культури. Юлія Хомчин про стратегії розвитку львівської культури
- Не намагайтеся уникати помилок. Ігор Стояновський про життєвий вибір та реформу медицини
- Андрій Садовий: Львів отримає той, хто матиме потенцію керувати
- Ходіть в музеї – там не страшно. Як музеям стати дружніми до дітей
- Богдан Коломійчук: Львів – не лише місто пива та кави, а й кримінальної культури
- Один власник – одна аптека. Чому десятки українських аптек можуть невдозі закритись
- Успішна медреформа – це довше життя. Як зробити охорону здоров’я ефективною
- План по відлову «зайців». Як насправді працюють львівські контролери
- Поява !Fest – це наслідок того, що робило середовище «Дзиґи»
- Тетяна Романовська та її рекорди у львівському аеропорту
- Заробітчанські пригоди. Як волонтерка допомагає українцям у Польщі
- По той бік Личаківської. Яку роль грають Винники у «Великому Львові»