фото: dovidnuk.vash.ua

фото: dovidnuk.vash.ua

«Найкраща кав’ярня» для «Вірменки»: заслужена перемога чи данина минулому?

3054 0
Кавові експерти не згодні, що найлегендарніше - значить найкраще. Прихильники «Вірменки» відповідають: головне – атмосфера, а не кава.

Найкраща кав’ярня Львова – «Вірменка». Таким уже другий рік поспіль є результат конкурсу, що проводиться в межах Lviv Coffee Festival. Не оскаржуючи статусу культової та унікальної, який має «Вірменка» як осередок львівської богеми й неформальних рухів радянських часів, деякі ресторанні та кавові експерти не погоджуються з цим результатом. Вони нарікають на якість кави у «Вірменці» та вважають, що кав’ярня-символ і кав’ярня з найкращою кавою – різні речі. Прибічники «Вірменки» мають свої аргументи на захист легендарного закладу на Вірменській, 19. Tvoemisto.tv вислухало і тих, і тих.

За статус найкращої кав’ярні 2017 року змагались дванадцять кав’ярень: Black Honey, Blackwood - Coffee & Burger, Rocket Espresso, Saturdays Coffee, SHOco, Svit kavy, «Вірменка», «Домініканес», «Львівська Мануфактура Кави», «Мазурек», «Світ кави» і «Штука». Вірменка посіла перше місце з балом 1496, на другому місці «Світ кави» (1216), далі з великим відривом Blackwood - Coffee & Burger (724). У номінації «Кава в джезві» перемогла кав’ярня «Домініканес», «Кава з собою»  -Rocket Espresso, «Еко-кав'ярня» - Svit Kavy, «Кава з історією» - «Вірменка», «Кава і до кави» - SHOco.

«Вірменка» як заклад-спогад, маргінальна чи культова кав’ярня кількох поколінь, як історичний артефакт абсолютно має право на життя, – каже авторка гастрономічного блогу karifood.com Ольга Карі. Вона єдина з українських журналістів їздила на чемпіонат світу з приготування кави у джезві, яка є головною «фішкою» «Вірменки». – Але культовість не завжди дорівнює якості. Відзнаки й нагороди, навіть на фестивальному конкурсі, можуть ввести в оману людей, для яких Львів – це синонім поняття «добра кава».

На думку Ольги, туристи, що приїжджають до Львова в пошуку «найкращої» кави, можуть здивуватись, скуштувавши каву у «Вірменці». Їй ця кав’ярня запам’яталась «брудним піском у нагрівачі, мішком із зернами на підлозі й тим, що ми покинули на столі чашки з кавою, ледве зробивши один ковток».

Кав’ярня, що відкрилась 1979 року, була магнітом для неформальних митців не лише зі Львова, а й зі всього Радянського Союзу. Тут до останнього часу зберігали інтер’єр, близький до автентичного, та досі готують каву у джезвах на піску, як майже чотири десятиліття тому. Після того, як кав’ярня увійшла до холдингу «Акурат», у «Вірменці» змінили і інтер’єр, і асортимент, до якого додали наливки.

– Не можна жити «під ковдрою», не помічаючи, як стрімко  розвивається кавова культура у світі, й далі пропонувати клієнтам бурду, яку варили за підручниками для харчових інститутів п’ятдесятирічної давнини, – каже Ольга Карі. На її думку, повторне відзначення «Вірменки» нівелює працю сучасних кав’ярень, які «докладають зусиль, аби кавова культура в Україні розвивалась».

Критикує вибір журі й засновник компанії Coffee in Action Вадим Грановський, чемпіон Великої Британії з приготування кави у джезві.

Мене дивує те, що в місті, де є «Палярня Чехович», «Світ кави» та Black Honey перемагає «Вірменка», говорить він. – Річ навіть не в тому, що ці кав’ярні мають каву власного обсмаження, адже це не обов’язкова опція. Річ у тім, що продукт і сервіс мають бути на висоті. У «Вірменці», на мою думку, вони залишають бажати кращого.

Вадим Грановський розповідає, що був у «Вірменці» двічі й зробив висновок, що інтер’єр, сервіс, персонал і кава в цій кав’ярні «відповідають стандартам минулого».

– Розмови про те, що, якщо не мити джезву, кава буде смачнішою – нонсенс. В індустрії є санітарні норми і стандарти роботи – від харчової безпеки до високих вимог до сервісу. Й «Вірменка» за всіма пунктами пасе задніх. Вона може мати свій стиль, своя подача, своя аудиторія, але це точно не найкраща кав’ярня міста, – пояснює він.

Він наголошує на важливості премій, конкурсів і рейтингів, що рухають індустрію вперед, а професіоналам дають можливість змагатись і порівнювати себе з іншими. «Фестиваль кави, який щороку збирає тисячі людей у Львові, повинен такі конкурси проводити. Але вони повинні бути об’єктивними й тримати рівень», веде далі Грановський. На його думку, або система голосування є недосконалою, або з якихось інших причин результати є необ’єктивними.

– Якби голосування було справді об’єктивним, «Вірменка» не мала б шансів. Це заклад минулого, який, можливо, є дуже характерним, але не найкращим. Ба, більше, в деяких випадках він є ілюстрацією того, як робити не треба, – резюмує експерт.

Голосування відбувалось у кілька етапів: відкрите голосування на сайті фестивалю, у Facebook та бюлетенями в кав’ярнях. Також заклади оцінював таємний експерт (цього року це був Алеш Поспішіл із European Coffee Trip. У загальній структурі результату голосування на сайті становило 25%, у Facebook – 10%, голос таємного експерта – 10%, а 55% припадало на бюлетені.

Із голосуванням було все гаразд, запевняє Катерина Бойчук, піарниця холдингу «Акурат», до якого належить «Вірменка».

– Будучи постійною клієнткою «Вірменки», скажу, що я цілком задоволена смаком кави й «душею» закладу, – каже вона. – А знаючи зсередини, які суворі вимоги до дотримання якості послуг там є, я не сумніваюся, що у «Вірменці» все на найвищому рівні.

На її думку, критика, що лунає в соціальних мережах, походить від тих, хто програв у конкурсі: «Хіба ж коли ті, що програли були задоволеними? Я не чула випадків, коли переможці казали, що ми цього не варті». 

Організатор фестивалю Андрій Сидор говорить, що система голосування є незмінною вже кілька років, але критика на її адресу лунає вперше. Він наполягає, що голосування було цілком прозорим, і результат значною мірою залежав від кількості зусиль, докладених кав'ярнею, аби перемогти. «Кавовий бізнес – це бізнес, де вітаються інновації, але й абсолютно виправданим є традиційний підхід, – каже Сидор. – Проте є слушні зауваження, до яких ми будемо прислухатися. Будемо враховувати нові тенденції в кавовій індустрії. Можливо, варто визначати найкращі кав'ярні в кількох категоріях».

Марко Савицький, засновник «Savytskyy Design & Перша Архітектурна Майстерня», працював над проектом реконструкції «Вірменки». Він називає дискусію про результати конкурсів «дуже суб’єктивним дійством».

– Якби в конкурсі були критерії об’єктивного аналізу, такі як хімічний склад води в каві чи молекулярні зв’язки оксидів, усе це можна було би вважати об’єктивною оцінкою. Але там, де є чинник власних смаків і вподобань, завжди будуть незадоволені, – каже він.

Марко Савицький наголошує, що голосування було проведене максимально чесно. «Особисто знаю, що ані організатори, ані власники “Вірменки ніяких місць не купували», каже він.

Причиною перемоги «Вірменки» він називає насамперед консолідовану підтримку прихильників.

– Як львів’янин у третьому поколінні суб’єктивно стверджую, що для львів’ян кав’ярня – це насамперед місце зустрічей, розмов, перемовин і романтичних побачень. Сама кава з сотнею способів її приготувань завжди відходила на другий план. Є приказка: найкраща кава там, де мої друзі, – пояснює він. Команда ж кав’ярні на Вірменській, 19 добре працює з «клубом друзів Вірменки», які з удячністю підтримують її в конкурсах.

«Конкурс був на найкращу кав’ярню, а не найкращу каву. Якби обирали найкращу каву, перемогла б кава, яку варить для мене моя дружина», жартівливо резюмує Савицький.

Олена Семенюк,

фото dovidnuk.vash.ua, coffeefest.lviv.ua

Міські акценти