Фото із фейсбук-сторінки Gorgany
«Щоб не сиділи перед телевізором». Як компанія зі Львова промує активний відпочинок
Львівська компанія Gorgany займається продажем туристичного одягу та спорядження світових брендів, а також має власний бренд Turbat. До карантину компанія мала магазини у семи містах України, близько сотні працівників та звикло готувалась до весняно-літнього сезону.
Як на бізнес, побудований на мандрах та активному відпочинку, вплинув локдаун та як компанія працює сьогодні, Tvoemosto.tv розповів її співзасновник, випускник Львівської бізнес-школи УКУ, Андрій Бандрівський.
Андрій Бандрівський з дружиною та співзасновницею компанії Оксаною Донець і дітьми
Усі гроші були в товарі
Андрій Бандрівський розповідає, що Gorgany готувалися до початку весняно-літнього сезону і мали плани на зростання – хотіли розширити асортимент і всі кошти вклали в закупівлю товарів на сезон. Окрім того, займалися навчанням команди і мали великі амбіції щодо подальшого розвитку.
«Карантин став несподіванкою. Ми зрозуміли, що усі наші плани полетіли коту під хвіст і треба терміново все перебудовувати і шукати шляхів – як жити, щоб працювати для клієнтів і заробляти на себе в нових умовах, коли магазини закриті, а люди сидять удома», – згадує Андрій Бандрівський.
Найбільшою фінансовою проблемою для компанії стало закриття на майже двомісячний карантин 9-ти магазинів, адже продажі втратились. Окрім того, гуртові клієнти – інші спеціалізовані магазини туристичного спорядження – також закрились. Тож надходження впали катастрофічно.
«Оскільки у нас не було фінансових запасів – всі гроші виявилися в товарі, то першочерговою задачею було назбирати на зарплати. У нас працює близько 100 людей і втримати команду в такій ситуації – найважливіше. Тому ми обмежили всі витрати і упродовж перших двох тижнів збирали гроші лише в зарплатний фонд», – розповідає Андрій Бандрівський.
Працівників із фізичних магазинів, що були зачинені, залучили до іншої роботи, аби вони були зайняті хоча б частково: виставлення товарів на сайт, написання описів товару і знімання відеооглядів. Також у «Ґорґанах» вирішили, що не братимуть жодних зовнішніх підрядників, а усю роботу виконуватиме внутрішня команда.
«Деякі керівники магазинів, які мали машини, розвозили поставки, хтось працював на складі, хтось консультував телефоном. Це не було дуже ефективно з організаційної точки зору, бо потребувало багато зусиль і не все виходило гладко, але, на мою думку, зіграло дуже добру мотиваційну роль – команда включилася, працювала на спільну ціль і бойовий дух був на високому рівні», – ділиться досвідом співзасновник компанії.
Закритий магазин заробив на себе сам
Gorgany провели переговори про зменшення орендної плати в усіх магазинах мережі, але в Житомирі компанії не вдалося дійти згоди з орендодавцем, тож магазин там закрили.
«Спакувалися і з'їхали. Але вийшло цікаво – за результатами квітня, саме закритий магазин в Житомирі мав чудові, як на карантин, PNL показники (фінансовий звіт – ред.). Витрат на оренду і комунальні платежі не було, невелика команда із трьох людей опрацювала невелику кількість продажів телефоном і заробила сама на себе. Ми закрили місяць фактично без збитків, що було чудовим результатом, як на ситуацію», – згадує топ-менеджер.
Він додає, що доброю мотивацією було те, що з початку карантину об’єднали результат інтернет-магазину і фізичних магазинів. Усі продажі через інтернет у містах, де є офлайнові магазини, зараховувалися як звичайні продажі, а прибуток від них ділився навпіл між відділами, і всі продавці отримували з них бонус.
«Фактично нам вдалося адаптувати роботу великої команди і всі були сфокусовані на продажах через єдиний канал, який працював, – інтернет магазин», – каже Андрій Бандрівський.
Із початку карантину у компанії щоденно аналізували надходження коштів як основний показник життєдіяльності і мали дві цілі: короткотермінову – виплату зарплат, і довготермінову – оплатити замовлення матеріалів, потрібних для пошиття осінньо-зимової колекції одягу Turbat (український бренд туристичного спорядження, над створенням якого працює компанія – ред.).
Ціль вийти на точку беззбитковості, додає Андрій Бандрівський, ставили лише на травень.
Нові ідеї та експерименти
Люди були кілька місяців удома і не могли поїхати у гори чи на природу, але ж про здоров’я все одно треба дбати, каже Андрій Бандрівський. Тож Gorgany запустили продаж у двох нових категоріях – фітнес-товари і велотовари (адже велосипед для багатьох був основним транспортом протягом карантину).
«Це була відповідь на зміну потреб наших клієнтів і ми діяли, щоб їх задовільнити. Люди складно переживали цей час, бо бути на природі і жити повноцінним активним життям – це одна з основних потреб кожного, що робить щасливим і здоровим», – пояснює Андрій Бандрівський.
У компанії багато експериментували, щоб знайти вихід, додає він. Наприклад, організовували онлайн-зустрічі на своєму YouTube-каналі, придумали спортивні челленджі з колегами (як от «Еверестдома»), переформатували традиційні пригодницькі перегони Gorgany Race в дистанційний формат, що не суперечив протиепідемічним вимогам.
«А ще багато, дуже багато – більше, ніж коли-небудь раніше, спілкувалилися з клієнтами», – каже співзасновник компанії.
Gorgany як бізнес, говорить Андрій Бандрівський, тримаються на кількох мріях, що драйвлять усю команду.
«Ми хочемо, щоб в Україні більше людей подорожували, ходили в гори і жили повноцінним активним життям. Подорожі і мандри роблять людей щасливими і здоровими, а також є шляхом до розвитку, до пізнання світу і себе. Наша мета – щоб 25% україніців захопилося мандрами і полюбили гори і природу. Я впевнений, це позитивно вплине на все наше суспільство. Хочеться, щоб замість культури сидіти перед телевізором і пиячити, було більше культури активних подорожей, сприйняття і розуміння цінностей життя», – каже Андрій Бандрівський.
Також у «Ґорґанах» мають ціль, щоб бренд одягу Turbat став відомим за кордоном і був кращим за інші імениті закордонні бренди.
«Ми маємо чудову можливість виробництва в Україні і команду, яка захоплена подорожами і може реалізувати свій досвід у чудових виробах», – зазначає він.
«Горгани» постійно змінюються, навчаються і намагаються ставати ефективнішою командою.
«Хочемо бути острівцем успішності в Україні і будувати компанію, яка надихає мандрувати, яка є трендсеттером і якою кожен з нас міг би пишатися», – додає співзасновник компанії.
Олександра Бодняк
Фото із фейсбук-сторінки Gorgany та Андрія Бандрівського
«Твоє місто» спільно з Львівською бізнес-школою реалізовують проєкт «Підтримка українського бізнесу в час кризи», який виконується в межах Проєкту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI II), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня