Чого бракує випускникам університетів, навіщо потрібні рейтинги вишів та для яких спеціальностей, крім медичних, варто запровадити Єдиний державний кваліфікаційний іспит.

Чому погіршилася якість вищої освіти в Україні, скільки випускників ІТ-спеціальності готові відразу працювати в галузі, що дасть статистика працевлаштування та як покращити рівень знання англійської мови, «Твоєму місту» під час ефіру в межах проєкту «Наші реформи» розповіли голова ради директорів компанії SoftServe Ярослав Любінець та ексзаступник міністра освіти, радник міністра освіти Юрій Рашкевич.

Що основне мало б змінитися у вищій освіті за проєктами, з якими зараз працює міністерство?

Юрій Рашкевич: Коли ми робили перехідну книгу для наших наступників, які загалом з нами згодні, то бачили у вищій освіті дві основні задачі: підвищення якості вищої освіти, яка в нас з 1991 року практично не покращується, та оптимізація структури закладів вищої освіти. У 1991 році, коли Україна отримала незалежність, ми мали 140 закладів вищої освіти ІІІ-IV рівнів акредитації включно зі спеціалізованими. Населення України було 52 млн осіб, тобто кількість студентів була у понад два рази більша, ніж зараз. На сьогодні ми маємо понад 220, а з приватними — понад 300 закладів вищої освіти. Гроші, які держбюджет може виділити на вищу освіту, зараз розмазуються по всіх двох сотнях університетів. Тому потрібна оптимізація — скорочення кількості і укрупнення університетів, що і збирається зробити нове міністерство.

Юрій Рашкевич

Чого бракує випускникам, які приходять працювати в компанію S?

Ярослав Любінець: Менше половини випускників комп’ютерних, математичних спеціальностей готові працювати в таких компаніях, як наша. Тому більше 10 років тому ми створили свій корпоративний університет, де ми допідготовлюємо студентів та інших спеціалістів, які мають технічну освіту, але наразі працюють в інших індустріях. Приблизно 30% випускників технічних спеціальностей готові працювати і піддаються перепідготовці, і їм бракує двох речей. Перше — знання промислової розробки програмного забезпечення, оскільки у вишах дають теоретичну базу для навиків програмування, натомість знання роботи в команді та сучасних індустріальних підходів до розробки програмного забезпечення немає. Друге: так звані «м’які» навики — комунікації, презентації, проактивності — відсутні або слабо готуються не тільки у вищій школі, а й ще в початковій. На цьому ми й робимо акцент. Також важливим є знання іноземних мов, особливо англійської, оскільки вся ІТ-індустрія в Україні зараз орієнтована на роботу за кордоном. Тут ситуація покращується: якщо раніше ми брали до академії студентів з початковим рівнем англійської і довчали, то зараз всі ті, кого ми беремо, мають середній рівень, як мінімум.

Читайте також: Буде, як у світі. Юрій Рашкевич про реформу вищої освіти

Тобто студентам, які до вас приходять, найбільше бракує практики?

Ярослав Любінець: Бракує навиків роботи з розробки програмного забезпечення для промисловості. Студенти вивчили теорію, зробили індивідуальні лабораторні роботи, але в команді вони не працювали, не розуміють, що означає цикл розробки програмного забезпечення, які підспеціальності потрібні в команді, що означає зробити свою частину роботи і віддати в колектив. Зрозуміло, що в університетах це важко зробити, але є певні зрушення. Є нові програми, створені спільно з Львівським ІТ Кластером, нашою компанією, які можуть відповісти на наші потреби. Студенти університету Франка, Львівської політехніки, УКУ часто в нас бувають, зустрічаються зі спеціалістами, а ми допомагаємо зі створенням лабораторних завдань, ділимося напрацюваннями нашого корпоративного університету.

Ярослав Любінець

В Україні планують запровадити рейтингування університетів. Що це дасть батькам і майбутнім студентам?

Юрій Рашкевич: Є багато світових рейтингів, за якими всі слідкують, а також профільні рейтинги, і критерії їхнього формування різні. Проте існують так звані берлінські принципи складання рейтингів, і основний з них — держава, тобто профільне міністерство не має в нього втручатися. Тобто питанням рейтингів українських університетів міносвіти займатися не буде, але воно зацікавлене в тому, щоб такі рейтинги існували. В Україні зараз є один рейтинг — топ-200, який свого часу розробила кафедра ЮНЕСКО Київської політехніки, а тепер формує незалежна агенція. Він більш-менш об’єктивно відображає стан університетів загалом. В інших країнах такі рейтинги часто є при медіаресурсах. Наприклад, коли в Канаді виходить спеціалізований випуск журналу Maclean’s з рейтингом університетів, його тираж зростає разів у 10, його неможливо дістати, бо це колосальна інформація, яка використовується усіма стейкхолдерами. У Польщі є журнал «Перспективи», який раз на рік також друкує рейтинг вишів. Тому ми очікуємо, що хтось із потужних медіа в Україні теж цим займеться.

Також планують запровадити моніторинг кар’єри випускників. Навіщо це потрібно?

Так склалося, що починаючи приблизно з 80-х років університети почали дистанціюватися: «Наша справа — навчити, ми не займаємося працевлаштуванням». Якщо міністерство й вимагало надавати якісь показники щодо працевлаштування, то це зводилося до профанації. Студенти третіх курсів заключали угоди, які нікого ні до чого не зобов’язували, але їхня наявність свідчила про працевлаштування. Тому де-юре працевлаштування було 90-95%, а як було де-факто — ніхто не знає. Минулого року на черговій конференції міністрів країн Болонського процесу вперше на рівні європейського простору вищої освіти чітко сформулювали, що університети мають слідкувати за працевлаштуванням і це одна зі сфер їхньої відповідальності. І якщо зараз міністерство буде тиснути на університети, а вони будуть відбиватися, бо це «совок», скажу — ні, це не «совок», це європейський тренд.

Читайте також: Викладачі-інноватори. Історії двох професорів, які по-новому вчать студентів

Нова команда міністерства планує запровадити нову модель фінансування вишів, про яку говорять вже останні кілька років. Модель має працювати на основі формули, яку міносвіти мало розробити ще у 2017 році, і серед показників, які враховуватимуться в ній, мають бути обов’язково позиція університету в рейтингу і рівень працевлаштування після його закінчення.

Додам, що робота за спеціальністю — це трохи «совкове» поняття. Не можна прив’язувати працевлаштування чисто до професії — треба прив’язувати його до здобутої освіти. Якщо людина отримала освіту інженера, а потім відкрила бізнес у сфері продажу, то це теж заслуга її освіти. І для того, аби відслідкувати рівень працевлаштування, треба синхронізувати дві державні бази — ЄДЕБО (Єдина державна електронна база з питань освіти), у якій є інформація про всіх студентів, програми, викладачів тощо, і базу податківців, у якій є інформація про всіх, хто платить податки. Якщо людина закінчила університет і платить податки — значить, вона вже отримала якусь роботу. У перспективі через синхронізацію з іншими базами можна буде цю інформацію деталізувати — наприклад, чи людина працює в тій галузі, де навчалася, також є ще питання щодо ФОПів і тих, хто виїжджає працювати за кордон. Але треба хоч з чогось почати, бо поки що про це тільки говорять.

Ви у SoftServe ви починаєте співпрацювати ще зі студентами, щоб потім їх влаштувати у себе на роботу. Як це відбувається?

Ярослав Любінець: Ми маємо свій корпоративний університет, де можна навчатися безкоштовно. Щороку через ІТ-академію проходить приблизно тисяча студентів, з яких ми беремо на роботу приблизно 70% найкращих, решту охоче приймають інші компанії. Але нашої перепідготовки не досить — і ми працюємо з університетами на різних рівнях. Ми робимо 15 нових навчальних програм під егідою Львівського ІТ Кластеру, які є найпопулярнішими серед абітурієнтів у Львові, — бізнес-аналіз, штучний інтелект, Data Science, інтернет речей, кібербезпека тощо. Також є програма ІТ-експерт, де експерти нашої та інших ІТ-компаній працюють спільно з викладачами, аби вдосконалити програму, та проводять майстер-класи. Крім того, ми допомагаємо облаштовувати лабораторії і комп’ютерні класи.

Читайте також: Інтелект та вільнодумство. Як працює Львівський фізмат-ліцей

Минулого року ми почали RnD-практику, на яку брали лише найкращих студентів. Вони приходили в наш RnD-відділ, що займається тими проєктами, які ми зараз ще не продаємо, а сподіваємося, що будуть актуальними через рік-два. Цьогоріч ми розпочали програму стратегічної співпраці, зокрема, з Українським католицьким університетом, у межах якої надаватимемо гранти найкращим студентам на дослідження, що будуть і дипломними роботами, і реальними темами, які ми сподіваємося надалі використати в роботі з клієнтами. Уже є кілька наукових статей, опублікованих у закордонних профільних виданнях. Крім того, ми допомагаємо облаштувати лабораторію по Data Science, а наш RnD-відділ готує новий курс по машинному навчанню, який буде унікальним для України.

У часи розквіту Радянського Союзу був великий запит на освіту і науку в галузях промисловості, дослідження космосу, військової справи. І професори, які навчали студентів, одночасно займалися наукою, робили те, що було новим не тільки для Союзу, а для всього світу. Зараз це втрачено, і з цим я пов’язую погіршення в нашій освіті. І мета нашої стратегічної співпраці з університетами змінити цю ситуацію.

Що робить міністерство, щоб студенти гуманітарних спеціальностей добре знали англійську мову?

Юрій Рашкевич: Років два-три тому для кількох спеціальностей запровадили Єдиний вступний іспит (ЄВІ) — обов’язковий іспит з англійської мови у форматі ЗНО для вступу на магістратуру. Цього року є уже понад 20 спеціальностей, де він працює. Планується, що наступного року їх буде уже 80. Крім того, після співпраці з British Council міністерство в цьому році погодило стратегію підвищення рівня знання англійської мови, за якою на виході зі школи має бути забезпечений рівень В1, а на виході з бакалаврату — В2. Такі індикатори є типовими для європейських країн. Очевидно, що нічого не вийде, якщо не відреагують відповідно університети, не виділять достатню кількість кредитів для вивчення іноземної, і не лише на першому курсі.

Читайте також: Топ-20 шкіл Львова, чиї учні мають високі бали ЗНО. Інфографіка

Чи не варто переглянути перелік спеціальностей в університетах? Можливо, частина з них уже застаріли?

Юрій Рашкевич: Студенти не завжди розрізняють назву спеціальності та назву освітньої програми. Назви спеціальностей у нас близькі до міжнародної класифікації. Якщо студенти кажуть, що їх не задовольняє зміст освіти, то їх насправді не влаштовує профілізація і зміст конкретної освітньої програми, що є в межах певної спеціальності. Тому треба звернутися до університетів, випускників, професійних асоціацій, роботодавців з тим, щоб вони спільно намагалися розробляти зміст освітніх програм з чіткою профілізацією, доброю фундаментальною підготовкою, зокрема навчанням «м’яким» навичкам, критичному мисленню, роботі в групах, іноземним мовам тощо. Університетам потрібно зрозуміти, що назви спеціальностей є досить загальними, і від зміни їхньої назви не зміниться нічого — важливим є зміст певної освітньої програми.

Які труднощі виникають у співпраці з університетами? Яке майбутнє співпраці компаній з гуманітарними науками?

Ярослав Любінець: Останнім часом в ІТ є тренд: на роботу в ІТ-компанію усе частіше беруть випускників гуманітарних спеціальностей. ІТ розвивається в бік креативності, тому дизайн-спеціальності стали дуже популярними, і на них часто йдуть ті, хто має гуманітарну освіту. Зараз ми працюємо з технічними спеціальностями в університетах, бо наша компанія працює у цій сфері. Гуманітарні науки — це наступний крок. Із розвитком роботизації гуманітарна складова відіграватиме більшу роль, бо це те, що важко запрограмувати.

Чи потрібно впроваджувати Єдиний кваліфікаційний іспит? У чому його суть? Був випадок зі студентами-медиками, які склали такий іспит недобре, але казали, що їх не вчили тому, що було в запитаннях.

Юрій Рашкевич: Єдиний державний кваліфікаційний іспит (ЄДКІ) можливий тільки на магістерському рівні. Є сенс його запроваджувати для наскрізних магістерських програм — тих, де ти вступаєш на повну магістерську програму, без бакалаврату. Зараз ми такі маємо тільки в медицині, стоматології і фармацевтиці. ЄДКІ можна і доцільно запроваджувати для медицини, права, освіти — тих спеціальностей, які у всьому світі відносяться до так званих регульованих професій. Там освітня програма є досить жорсткою, немає академічної автономії, а назви і зміст предметів досить чітко визначається державою. Для інших спеціальностей, можливо, можна запровадити ЄДКІ після закінчення бакалаврату.

Читайте також: У нас забагато лікарів. Ігор Новицький про медичну освіту та розвиток офтальмології

Цьогоріч Кабмін прийняв постанову, яка врегулювала іспити для медиків КРОК 1 і КРОК 2, додала ІФОМ і іспит з англійської мови, створивши єдиний багаторівневий державний кваліфікаційний іспит. Загалом студенти склали його недобре. МОЗ, якому підпорядковуються медуніверситети, з Центром тестування правильно вирішило виставити поріг «здав/не здав» на мінімальному рівні. І студенти, і викладачі мають бути психологічно готові до того, що треба інкорпорувати у свої освітні програми речі, визнані на міжнародному рівні. ІФОМ — це не витвір Великобританії, Австралії чи США. Це міжнародний іспит, який складають у десятках країн. Хвороби та ліки є міжнародними, і не може бути доморослої так званої «української» медицини. Тому наші випускники — де б вони не хотіли працювати, — повинні мати ту саму освіту, що й їхні колеги за кордоном.

Ярослав Любінець: Для нашої галузі важливо мати оцінку знань наших працівників. У нашій компанії є розвинута система управління і розвитку компетенцій, і ми регулярно проводимо оцінку та кваліфікацію наших працівників. Вона складається з кількох частин, одна з яких — оцінка знань. Ми хотіли розробити таку оцінку для початківців, щоб знати, кого ми можемо взяти до себе як junior developer. І в ідеалі такий екзамен може бути кваліфікаційним іспитом для випускника комп’ютерних наук будь-якого університету, а також бути мірилом для оцінки вишів — скільки випускників успішно здали його.

Наталія Лазарович

Головне фото: Unsplash

Цей медіа-продукт створено TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не завжди відображає погляди USAID або Уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, в тому числі графічному та електронному, копіювання або використання у будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело та письмової згоди редакції TvoeMisto.tv заборонено.

This media product was produced by TvoeMisto.tv with the support of the United States Agency for International Development (USAID). The product content is solely TvoeMisto.tv and does not necessarily reflect the views of USAID or the US Government. Reproduction and use of any part of this product in any format, including graphic, electronic, copying or use in any other way without the corresponding reference to the original source and written approval from TvoeMisto.tv, shall be prohibited.