
фото: Ірина Громоцька
Не вірте історіям, що звучать надто добре. Ярослав Грицак про свободу, правду і Майдан
Чи можлива свобода в умовах постправди, чому постмодернізм не зник та що допомагає зберегти людську гідність, розмірковував історик та публіцист Ярослав Грицак у лекції свободи, присвяченій пам’яті журналіста Олександра Кривенка. Tvoemisto.tv занотувало найважливіше.
Мені запропонували спробувати відповісти на питання, чи можлива свобода в умовах постправди — коли тяжко, майже неможливо розрізнити, де є добро, де є зло і де є правда, де брехня. Моя відповідь коротка — так.
Цього року ми з дружиною були в Каліфорнії, і нас друзі повели в Кремнієву долину. Як це часто буває, те, що ми побачили, не відповідало тому, як я це уявляв. Я сподівався побачити щось на зразок технологічного Голлівуду, але нічого такого там не було — долина як долина, нічого, що б показувало, що там є технологічний центр світу. Нашим провідником був уродженець Києва, єврей, який спочатку виїхав до Ізраїлю, мав стартап і переїхав у Каліфорнію. Говорив він гарною українською мовою, що не дивно, бо він зараховував себе до жидобандерівців.
Однак говорили ми не про українські справи, не про українсько-єврейські стосунки, а про те, що робиться зараз, справи технологічні, що нас чекає. Його теза така: справжня революція сталась не 20-30 років тому, а всього два-три роки тому. Кожна революція не має одного фактору — є збіг факторів. У нашому випадку стався збіг двох. З одного боку, вперше завдяки Google Chrome і смартфонам з’явилась можливість зібрати величезну кількість інформації, яку можна аналізувати як big data. З іншого боку, з’явилися такі комп’ютери, які можуть ці дані аналізувати. Він називає це проривом.
Читайте також: Люди Твого міста: Ярослав Грицак про Львів як Нью-Йорк Східної Європи
Він сам працює в галузі комп’ютерного перекладу. Каже, що комп’ютер може перекласти з мови на мову, не розуміючи, що він перекладає. Йому це не потрібно. Йому не потрібно знати граматику, значення слів — він перекладає цілі фрази цілими фрагментами, бо він ловить зміст з емоціями, які дозволяють йому просто вгадувати, причому дуже точно. З будь-якої мови на будь-яку мову. Як він це робить — ніхто не розуміє. Він сам пробує це зрозуміти. Тобто ми перестаємо розуміти, що роблять нові технології.
Про це давно вже говорять. Який може бути висновок — можна лише фантазувати. Переважно фантазії недобрі, навіть загрозливі. Мій улюблений образ був в «Homo Deus: За лаштунками майбутнього» Ювала Ноєма Харарі, де він каже, щоб подивитись як штучний інтелект ставиться до людей, — подивіться, як ми ставимся до тварин. Різниця між комп’ютерами і нашим IQ буде така ж, як між нашим IQ і IQ собаки. Віртуальна реальність стає найреальнішою реальністю, і так виглядає, що це вже безповоротно.
Як це стосується вибору між добром і злом, правдою і брехнею? Як на мене, найточніше це описав Пітер Померанцев у книжці «Нічого правдивого і все можливе», який свого часу не просто поїхав — він втік з Москви, аби зберегти психічне здоров’я і власну гідність. Він каже, що насправді режим Путіна — це певний тип постмодерної диктатури. За його словами, у країні з 9-а часовими поясами, що простягає від Балтійського моря до Тихого океану і займає 1/6 суходолу, телебачення — єдина сила, яка здатна об’єднати, керувати і обмежувати. Відповідно, словосполучення «усе піар» — це улюблена фраза усієї Росії. Померанцев виїхав до Лондона, бо там слова також відповідають речам, тобто є тверда реальність. А в Росії реальності вже не існує. Та Росія, яка є, — то віртуальна Росія, яка набагато сильніша, ніж будь-яка реальна Росія.
Постмодернізм означає різні речі, але зводиться до простої тези — ми ніколи не можемо по-справжньому пізнати світ, бо наші пізнання обмежені нашими почуттями, нашим інтелектом. Те, що ми пізнаємо, рідко відповідає тому, що є реальним світом. Між нами і світом є скляна стіна, яку ми не можемо пройти. Тому жодна наша оповідь не може бути правдою за означенням, бо правда означає перейти через стіну. Кожна теорія, яка хоче розказати, що вона є правдивою, насправді не є такою.
Читайте також: Ярослав про третій Майдан, шлях слимака та стрибок жабки
Френсіс Беккем казав, що знання є сила. Якщо ми пізнаємо, ми отримуємо інструмент, який може міняти весь світ. Натомість постмодерніст Фуко каже, що знання не є силою. Хто вдає, що має знання, той експлуатує того, хто не має знання. Сама концепція правди в такому розумінні є конструктом, який ми робимо з частини скляної стіни, що з нашого боку. Цей конструкт, за допомогою якого розвинутий Захід, намагається домінувати над рештою світу. І то навіть не весь Захід, а лише чоловіки, білі чоловіки. І жертвами цього є не лише чужі народи, а також жінки, зокрема білі. Кожне знання, теорія знання за означенням є домінуванням, насильством. За тим означенням стільки правди бути не може, тому наше знання підважує кожну правду, кожне наше свідчення. Кожна наша теорія — це водночас правда і неправда. У такій ситуації зникає критерій визначення правди і неправди, можна лише боротись проти дискурсів домінування.
Назва книжки Померанцева — «Нічого правдивого і все можливо» — зашифровує концепцію постмодернізму, і звідси є означення режиму Путіна як постмодерної диктатури. Це є проблема епістемології, яка перетворилася в погану політику, що домінує, заперечує нашу можливу свободу, бо ми вибираємо між різними варіантами віртуальної реальності. На щастя, це не єдина можлива філософія. Лешек Колаковский у книзі Husseri пробує подолати цю скляну стіну, щоб дістати певність, на якій можна малювати наше пояснення, розуміння світу. Він пише, що за означенням ця спроба безнадійна, але це не кінець філософствування. Нам ніколи не вдасться подолати стіну, але наші спроби враховуються — це те, що робить нас людиною. Як довго ми не відмовляємось від цих спроб, так довго ми зберігаймо людську гідність, залишаємось людьми і не програємо.
Камю згадує міф про Сізіфа, який котить камінь, що є роботою без сенсу. Але Сізіф не приймає своєї долі, і коли він спускається по камінь, то усміхається, бо не сприймає цю ситуацію абсурдною. Він показує, що його боги не зламали. Також Камю вживає гарний образ чуми: каже, що чума ніколи не зникає. Спроба подолати чуму є приреченою. Але «треба бути божевільним, сліпим або мерзотним, щоб примиритись з чумою». Саме наша перспективна боротьба з чумою робить нас чесними людьми. Звідси висновок: «більше підстав захоплюватись людьми, ніж ставитись до них з презирством».
Марсі Шор написала дуже важливу книжку, яка первісно називалася «Феноменологія Майдану». Вона звертає увагу на історію молодої дівчини Олесі Жуковської, яку поранили 20 лютого в шию і помираючи встигла написати в Твіттері «я помираю». Марсі Шор каже, що це найбільший прорив, який зробило людство на шляху скляного мосту. Вона дуже точно описала ситуацію, яку оповідає. Тут не може бути розходження, навіть віртуальна реальність є безпомічна. Марсі Шор робить висновок — постмодернізм закінчився на Майдані, бо в сутичці з реальністю він не може витримати. Бо є правда, яку варто захищати, жертвуючи життям.
Читайте також: Ярослав Грицак: Не відмовляйтесь від їжі. Пожертвуйте своїм часом
Маємо ситуацію, де те, що є, відповідає тому, що ми про нього говоримо. Це не новий висновок — його зробили 1994 року троє історикинь, які намагалися довести, що правда не є концептом чоловіків, білих чоловіків. Правда є, і історикам варто цю правду пізнавати. Головний меседж їхньої книжки — постмодернізм уже пасе, тобто час його пройшов, вичерпав себе як метод пізнання. Правда є, і її треба шукати. Вона не буде абсолютною, але ми не маємо права відмовлятися від її пошуків. В їхньому значенні історія є ні чим іншим, як змагання між правдошукачами, у якому ми збільшуємо відсоток правди.
Теза, що постмодернізм скінчився, не нова, але Майдан показав емпірично, що ця ситуація може виникати в певних місцях, ця скляна стіна існує, але ми можемо прорватись. Маємо кінець постмодернізму, але проблема в тому, що насправді ніщо ніколи не закінчується. Кінець постмодернізму тривав недовго — доти, доки російські війська не ввійшли в Крим і не почалася Російська весна. І ми стали свідками повернення постмодернізму в Україні, а перемога Зеленського і «Слуги народу» показує, що він не тільки повертається, але і перемагає. Це віртуальна реальність. Як їй протистояти? Існує спосіб, і ми мусимо це робити, бо це робить нас людьми і зберігає нашу гідність. Дам кілька особистих порад.
Порада перша: почнімо серйозно трактувати гігієну мозку. Так само, як ми щоранку чистимо зуби, так само маємо слідкувати за чистотою думки. Не засмічуймо свій мозок, а коли засмітили — намагаймось почистити. Найкращий спосіб — вийдіть з Фейсбуку. Кількість інформації, яка проходить через нього, фрагментує наш мозок, а сим більше ми втрачаємо можливості бачити більшу картину і розуміти, що відбувається, тим легше нами маніпулювати. Фейсбук щоразу підбирає те, що ми хочемо бачити, він посилює ефект віртуальності, яку ми починаємо сприймати її за правду. Крім того, перейдіть на кнопковий телефон. Це найрадикальніший спосіб, але смартфон — комп’ютер у кишені.
Друга порада: не вірте історіям, які звучать надто добре. Останні роки я замаюсь тим, що збираю цитати, які є неправдивими. Є багато цитат, приписаних відомим людям, які їх не казали. Чим естетичніша та септична інформація, то швидше за все вами маніпулюють. Як сказав Оскар Вайлд, правда рідко буває чистою і ніколи — простою.
Третя порада: не вірте тій правді, яка звучить на 100% правдиво. Якщо хтось з вами говорить з позиції абсолютної правди, то з ним щось не так — або він вами маніпулює, або у нього недостатньо інтелекту. В українській мові існує розрізнення між правдою та істиною. Правду ми можемо пізнати, але вона ніколи не є достовірною. Істина є достовірна, але ми не можемо її пізнати, бо вона є позаземною.
Читайте також: Ярослав Грицак про те, як треба розвиватися Львову
Мене тривожать один український історик, один український філософ та один український журналіст. Вони поводяться так, ніби пізнали всю правду. Це дуже небезпечно. Справжня філософія, як і добра історія, зароджується з муки і живе в сумніві. І це є ознакою кожної сфери діяльності. Це не означає, я заперечую можливості пізнання істини взагалі. Вона існує і з’являється, але дуже рідко — і це називається одкровенням.
Я знаю декілька реальних прикладів одкровення в історії. Спільним у них є те, що одкровення приходить у моменти безнадії, болю чи загрози. Чим був Майдан, якщо не моментом такого пережиття? Безнадійності, крайнього супротиву. Тому Євромайданом мають займатись не лише історики, а в першу чергу богослови. Бо це межа, коли в тому досвіді одкровення ми стараємось переходити цей міст і заходимо дуже далеко. Одкровення — це дуже добре. Але я би застерігав вас від цих моментів, бо пам’ятаємо, що їх супроводжує.
Наша цивілізація намагається звести біль і страждання до мінімуму, блокує нам шлях до істини, бо вводить нас у зону комфорту. Ми приймаємо умови нашого цивілізованого життя ціною нашої цивілізації. На щастя, є така річ, як криза, і наша цивілізація перебуває в перманентній кризі. Ми не можемо пізнати істину, але від цього не зникатиме наша спрага, бо ми відчуватимемо внутрішній неспокій, загрозу, тривогу. У сухому залишку залишаються муки неспокою, глибоке невдоволення собою, постійні пошуки виходу. Залишається вибір: прийняти умови нашого життя чи, навпаки, боротись проти них до останнього. Оскільки це є наш вибір, то це є свобода вибору, відповідно, це є сама свобода.
Головне фото Ірини Громоцької
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Без бляхи та з автентичним ґонтом. Як під Львовом відновлюють унікальні дерев’яні церкви
- Таємниця слідства або Як розслідують напад на табір ромів у Львові
- Куди полетіти зі Львова. До Відня на рідзвяні ярмарки та до погруддя Івана Франка
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. Поблукати місцями Швейка
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До села, що називається містом
- «Зараз не йду, наступного року — подумаю». Хто може стати новим мером Львова
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До солоного села
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До міста над Вишенькою та Вишнею
- Big Data. Як інтернет змінив світ і хто на цьому заробляє
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До давнього міста біля кордону
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Миколаєва над Дністром
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До родинного гнізда Потоцьких
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До міста, що дихає Карпатами
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До затишного міста графів Бадені
- За пляшку гроші. Як зменшити у Львові кількість сміття, що йде на утилізацію
- Район Львівський. Що ще змінить децентралізація в нашій області
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Захара Беркута
- Топ-20 шкіл Львова, чиї учні мають високі бали ЗНО. Інфографіка
- Як популярні міста дають собі раду з туристами і до чого тут Львів
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До міста мінеральних вод
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До вільного королівського міста
- Спочатку межі парку, тоді готель. Чи буде у Львові Hilton і до чого тут ЮНЕСКО
- Площу Ринок спланували не поляки. Як у Львові археологи розвінчують міфи та шукають артефакти
- «Ми зобов’язані зберегти українськість». Як минуло обговорення знесення будинку на Сахарова
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До серця бойківського краю
- Місто-мрія. Як розширити центр Львова для комфорту львів’ян і туристів
- Львівський Гауді. Чому кожен у Львові має знати про Левинського та його забудови
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До міста, де була школа бджільництва
- Львівське лобі. Хто зі Львова та області проходить до Верховної Ради
- Чи варто у Львові зносити будинок на Сахарова? Думки експертів та чиновників
- Хто перемагає на округах Львівщини. Інфографіка
- Хто з мажоритарників перемагає у Львові. Динамічна інфографіка. Оновлено
- Українці обирають нову Верховну Раду. Усе про вибори у Львові та області. Оновлюється
- Дресировані блохи і трюки на конях. Що було популярним у Львові задовго до нас
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До міста, у якого забрали ім’я
- Кого потребуть та скільки платять ІТ-фахівцям у Львові. Топ-10 професій
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до колишнього центру гончарства
- Як Зеленський жартував у львівському університеті. Репортаж. Фото
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- Мода може вберегти від раку. Де на Львівщині найчастіше хворіють та що нового в лікуванні
- Як будувався Львів. Поспілкуйся в чаті з Левинським і дізнайся більше
- Галицькі гади. Які змії водяться у нас та що робити при зустрічі з ними
- Місяць по тому. Репортаж із села на Львівщині, де підтримали Зеленського
- Тоді всього було більше, ніж зараз. Як львів'яни відпочивали 100 років тому
- «Це наруга». Адміністрація цвинтаря про засмагання на Марсовому полі Львова
- «Обріжте мені нігті». Що заважає розвиватися швидкій допомозі Львова
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до цинамонового міста
- Папір, який важко переробити. Навіщо львів’янам ходити в кав’ярню з власним горнятком
- Люди, у яких світ трошки чорно-білий. Маркіян Іващишин про місію Студбратства
- Володимир Зеленський — Президент України. Що про нього відомо
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до церкви з розписами відомого майстра
- Що потрібно перевіряти перед купівлею житла. Перелік реєстрів та документів
- Нема лікарів від Бога або Як реформа медосвіти зачепить кожного з нас
- Страхова медицина у Львові: як повернути гроші за лікування
- На небі немає бухгалтерії. Отець Ростислав Пендюк про значення Великодня та харизму Ісуса
- Народовладдя та добрі дороги. Що насправді обіцяє у своїй програмі Зеленський
- Як реалізувати свій проект за кошти громадського бюджету. Досвід Сихова
- Усі країни живуть у борг. Заступник голови НБУ про кредити МВФ та економіку після виборів
- Пізнати себе. Як підготуватись до паломництва
- ІТ, мігранти та МФВ. Що впливатиме на нашу економіку після виборів
- Стерилізувати чи втопити. Львівська волонтерка про «наших людей» і любов до тварин
- Україна переможе. Про що говорив у Львові Предстоятель ПЦУ Епіфаній
- Як змінилися будівлі Левинського у Львові. Фото в минулому і тепер
- Зі Львова в Ізраїль. Як потрапити у місце зустрічі трьох релігій
- Якби українці читали Конституцію або Чому українські виборці завжди розчаровуються
- Усе про вибори президента у Львові та області в один клік. Оновлюється
- Очікування та реальність. Кого і що обиратимуть українці в неділю
- Той, хто вказує шлях. Як працює і подорожує перший у Львові паломницький центр
- «Сходіть до сповіді»: як минули громадські слухання щодо території біля Винниківського озера
- Спецоперація проти кору. Чи вдасться переконати батьків
- Хто з львів’ян іде в президенти та що обіцяє
- Неймовірно, але факт. Які аналізи стануть безкоштовними в Україні та як це працюватиме
- Охочі є, а місця – немає. Репортаж із львівської амбулаторії
- Фантастичні звірі та де їх шукати в Україні. Інтерактивна мапа
- Суспільство, яке купує довіру, може стати тоталітарним. Олександр Фільц про ризики (не)довіри
- Авто без водія, дрони і розумні будинки. Що винаходять львівські IT-спеціалісти
- Купити здоров’я за гроші. Історія художниці, в якої діагностували рак
- Угоди восени рахують. Несподіванки медреформи для лікарів та пацієнтів
- Мама у фартушку, дідусь із пасікою. Як виглядає типова родина в цьогорічних букварях
- Наздогнати свої мрії. Історія ІТ-бізнесмена, який обрав відпочинок замість роботи
- Лідери – не гриби, самі не ростуть. 4 поради, як досягнути успіху
- Жарти замість заробітків. Історія успіху дівчини з Закарпаття, яка двічі розсмішила коміків
- Чому після занять спортом болять м’язи і що з цим робити
- Не лише книжки. Як Форум видавців творить середовище у Львові
- Експерименти над дорогами Львівщини: хто і за скільки їх ремонтує. Інфографіка
- Як створити таїнство, а не корпорацію. Борис Ґудзяк про великі ідеї
- Як змінився львівський Форум видавців за 25 років. Історія у фото
- Бути наївними і здоровіше харчуватись. Чого можна повчитися у львівських ІТ-фахівців
- Хто такий Яцек Куронь, на честь якого Львів назвав площу
- Над чим працюють львівські науковці та хто за це платить
- Як змінилися фонтани Львова упродовж ста років. Фото до і після
- Озер багато не буває. Хто доглядає за львівськими водоймами
- Топ-11 онлайн-ресурсів, де можна вивчити безкоштовно англійську
- У пошуках смаку. Як їжа вплинула на людську еволюцію
- Що може дати Львову канатна дорога на Високий Замок
- Відважні. Відверті історії жінок, які подолали рак
- Нові правила для лікарів та пацієнтів: що варто знати. Інфографіка
- (Не)обов'язкова безпека. Навіщо відвідувачів лікарень змушують купувати бахіли
- Як почати займатись бігом: типові помилки початківців