Прийдеш до мене – матимеш оцінку. Навіщо львівським школярам репетитор?

12145 0
Експерт з освіти Катерина Гороховська розповідає про репетиторство (нормальне і нав’язане), про те, чи треба вірити рейтингам шкіл і хто буде найкращим репетитором для вашої дитини.

Батьки школярів уже настільки звикли до думки, що перед випуском їхнім дітям потрібні будуть індивідуальні заняття, що не замислюються про те, чому навчання у школі не досить, аби вивчити предмет. Однією з причин того, що учням необхідний репетитор, є надмір дисциплін у програмі старших класів. Інша причина – специфіка тестів зовнішнього незалежного оцінювання, які не завжди збігаються зі шкільною програмою.

Поза тим, експерт з освіти Катерина Гороховська, яка раніше очолювала управління освіти Львівської міської ради, вважає репетиторство доброю практикою. Принаймні, поки шкільні вчителі не мають ні змоги, ні досвіду, щоб ефективно працювати з кожним учнем. Tvoemisto.tv запитало пані Катерину про те, як обирати репетитора і що мала на увазі міністр освіти й науки, оголошуючи війну «нав’язаним» репетиторським послугам.

Чи потрібно вірити рейтингам шкіл?

Не секрет, що школи перебувають у різних умовах – так само, як школярі мають різний рівень підготовки й навченості. Є спеціалізовані школи, що зосереджуються, наприклад, на іноземній мові чи математиці. Хіба може якась школа у Львові конкурувати за рівнем математики й фізики з фізико-математичним ліцеєм? Є школи, де є більше вчителів-методистів, досвідчених педагогів. А є сільські школи, де цього всього немає, а один учитель викладає три предмети. Чи можна їх порівнювати?

Тому оцінювати школи – це правильно, але, оцінюючи їх, варто дивитись на динаміку, а не на абсолютні показники. Польські й канадські колеги теж оцінюють школи, але роблять наголос насамперед на тому, чого школа досягла в порівнянні з торішнім рівнем, наприклад. Як вона росте. Треба дивитись, чи брала школа участь у різних проектах, чи вчителі підвищували кваліфікацію, чи кращими стають результати учнів. Можливо, є сенс робити окремі рейтинги для спеціалізованих, загальноосвітніх і сільських шкіл.

Чи є результати ЗНО об’єктивною оцінкою знань школярів?

Я схвалюю зовнішнє незалежне оцінювання і вважаю, що цей проект – великий поступ для нас. Варто поширювати його на інші класи, не лише випускні. ЗНО треба пропагувати й обговорювати у ЗМІ, щоб батьки розуміли, що це – єдине об’єктивне оцінювання знань їхньої дитини. Бо донині люди шукають, як би обійти ЗНО, не вірять у його чесність і справедливість.

Те, що для підготовки до ЗНО наймають репетиторів – це добре чи погано?

Батьки наймають і будуть наймати репетиторів, бо хочуть дати дітям кращі знання. Репетиторство – добра справа, його не можна відкидати. ЗНО потрібно вдосконалювати, щоб тести були більш наближеними до шкільної програми. Бо іноді там трапляються запитання на зразок «якого кольору були черевики в героїні?». Ось і ходять діти до репетитора, часом навіть замість уроків, бо підготовка для ЗНО у випускному класі – найважливіше.

Необхідність у репетиторі відпаде, коли у старших класах діти будуть вивчати не вісімнадцять предметів, а шість – те, що планує зробити Міністерство освіти і науки. Тоді дитина в 10, 11 і 12 класі вибере собі шість предметів, які знатиме досконало. Школяр матиме багато часу й не матиме необхідності дбати про оцінки з кільканадцятьох предметів, які впливають на бал атестату – допризовну підготовку, охорону безпеки життєдіяльності й тому подібне. Через усі ці предмети школярі зараз дуже перевантажені, пам’ять дає збій, дитина втомлюється й каже батькам: «хочу спати».

Чому взагалі потрібен репетитор, якщо діти ходять до школи?

Коли у класі 30-35 учнів, учитель не може дійти до кожного й навчити його досконало. Наші вчителі не навчені технологій індивідуального підходу, тому працюють у класичному форматі: діти сидять, учитель говорить. У світі працює формат так званого перевернутого навчання – діти сьогодні знають, що вчитимуть завтра, приходять до класу підготовленими, і вчитель із учнями дискутують на цю тему. Педагог мусить лише доповнити те, чого діти не вивчили самі. Додамо до цього роботу в групах і парах, що сприяє розвитку критичного мислення та навичок проектної роботи. Або ґаджети: не треба їх забороняти, краще використати їх як інструмент для навчання, адже діти все одно користуватимуться ними!

Багато вчителів так працюють, але ще більше цього не роблять, адже легше посадити дітей рівно, написати на дошці тему, викликати двох учнів – і все. Коли я ще працювала в освіті, провела експеримент: зайшла в один клас і сиділа там із першого по п’ятий урок. На всіх уроках питали одних і тих самих учнів. Знаючи, що в класі сидить начальниця управління освіти, кожен учитель хотів показати, що діти добре знають його предмет. Так я мимоволі створила кризовий день для п’ятьох учнів цього класу. Вчитель може спиратись на сильних учнів, але тоді треба ділити дітей на групи, сильних об’єднувати в групі зі слабшими – нехай допомагають їм учитися.

Тоді чому міністр освіти й науки Лілія Гриневич оголосила репетиторству війну?

Міністр сказала, що підтримує репетиторство й розуміє, що його не можна заборонити. Її виступ стосувався корупційної складової, коли вчителі не викладаються достатньо на уроці й свідомо занижують учням оцінки, розраховуючи, що батьки цих дітей приведуть їх на додаткове платне навчання. «Прийдеш до мене на додаткове заняття – будеш мати добру оцінку». Такі випадки поодинокі, але вони є. Думаю, що і у Львові нав’язане репетиторство трапляється, і директори шкіл про це знають. Батьки не хочуть заявляти про це, бо бояться, що це зашкодить їхнім дітям.

До того ж, більшість батьків зараз схильна заплатити вчителю, щоб дитина прийшла  після школи додому і не вчила нічого. Це погано, адже, коли дитина вчиться разом із батьками чи дискутує про щось із родиною, це корисно, перш за все, для самої родини. Добре, коли дитина бачить у батьках людей, до яких можна звернутись із будь-яким запитанням. Мама і тато мають бути партнерами дитини в навчанні. Проте у школі є факультативні заняття, індивідуальні заняття, група продовженого дня, яка подекуди є платною послугою, і батьки часто цим користуються.

Яким дітям зазвичай наймають репетитора?

Найчастіше наймають репетитора з предметів, із яких здаватимуть ЗНО. Особливо з іноземної мови. Репетитор, який працює з учнями випускних класів – це, перш за все, людина, яка чітко знає тести. Знає ризики, які можуть бути в тестах, знає програму, передбачає модифікації запитань. Такі репетитори тренують дітей давати відповіді саме на ці тести.

Часом репетитор потрібен дітям, які на дають ради предмету самотужки. Є невеликий відсоток упевнених у собі дітей, які добре вчаться, але потребують декількох зустрічей із репетитором, щоб зорієнтуватись у нюансах. Водночас часто до репетитора посилають дітей неврівноважених, неорганізованих, тож, щоб змусити їх вивчити предмет, потрібно мати талант і завоювати довіру. Педагоги, які займаються репетиторством, не ліниві, вміють працювати індивідуально та добре знають психологію дитини.

Який учитель буде найкращим репетитором?

Деякі батьки воліють наймати тих учителів, які викладають їхнім дітям у школі, інші, навпаки, надають перевагу стороннім. Часто репетиторами є викладачі з університетів, які знають, до чого треба готуватися, щоб потім вступити. Мені подобається, що дедалі частіше репетиторами працюють студенти. Я знаю кількох таких хлопців і дівчат, які беруться навчати дітей англійської мови. Наша шкільна програма з іноземної мови має бути реформована, бо випускники шкіл, навіть якщо добре здають ЗНО, все одно безпорадні в англомовному середовищі. Студенти ж можуть дати учням мовну практику. Студенти-медики готують школярів із біології та хімії, бо вже пройшли це й відчувають, що саме зі шкільної програми може знадобитись. Студентам це також допомагає – той, хто вчить, краще вчиться сам.

Репетиторство – це дорого?

Кожен учитель має знати собі ціну. Якщо діти, що вчились у репетитора, стабільно отримують на ЗНО не менше 180 балів, його роботу можна оцінити. Часом учитель розуміє, що люди, які привели до нього дитину, не мають великих грошей. Усе дуже індивідуально.

Як обрати репетитора?

Головне – чи знайде цей учитель підхід до вашої дитини. Бо можна просто вчити, а результатів не буде. Якщо ж репетитор знайде підхід, дитина буде йому довіряти й матиме стимул зосередитись. Знання, які дитина здобуває під час підготовки до ЗНО, повинні лишатися в неї після того, як вона складе тести – це запорука успішного старту на першому курсі вишу.

Спілкувалася Олена Семенюк

Освіта 3.0