(Не)пересічні львів’яни. Шахісти біля Оперного театру
У костюмах із краватками, у колоритних капелюхах чи просто у спортивному вбранні – учасники турнірів збираються на проспекті щосуботи та неділі. Більшість з них – чоловіки старшого віку. Вони поводяться недовірливо, на журналістів дивляться спідлоба та бояться представлятися. Кажуть, за радянських часів мало про себе розповідали і тепер не хочуть.
«Усі учасники між собою знайомі. Більшість уже давно беруть участь у цих змаганнях, мають напарників для партій», – каже один з них. Називає це явище «місцем прєпровождєнія пенсійного часу». Серед ігор не тільки шахи, а ще й карти та доміно. Усе необхідне для гри приносять із собою.
«Щоб удома не сидіти і не «гнити», ідемо з колєгами пограти у шахи. Так і час швидше проходить. От на тій лаві про політику говорять, отут про футбол, а там – може ше хтось і про особисте розповідає. Це наш такий чоловічий клуб», – дідусь відмовляється називати своє ім’я. Розповідає, що раніше це місце на проспекті називали біржею. «Ми власне чого такі зосереджені…», – чоловік жмуриться і продовжує: «Ну бо граєм за гроші. Деякі називають це – «на інтерес»».
«Я входив до цього клубу ще за радянських часів, платив внески по 50 копійок на місяць. Зараз працюю на Львівському інструментальному заводі. Замовляють у нас із Брянська, Мінська, Києва. А що робить? От приходжу дивитися на гру, щоб розслабитися», – розповідає пан Ярослав. Він запевняє, що у 1994-му був депутатом міської ради та долучився до повалення Леніна у Львові.
Поважний сивий чоловік у береті проходить повз шахістів. Пан Мирон – колишній науковець у сфері геології, працював в Національній академії наук. Йому 83. Із усмішкою називає себе «підтоптаним», а ще «аборигеном», бо уже 60 років як поїхав з дому. Він гуцул. Народився у Карпатах у селі Гута.
«Львів змінився дуже, бо я вже довгенько живу. Змінилося ставлення людей до міста. Раніше це було культурне місце, аристократичне, а тепер – плебейське. Але я спілкувався з різними студентами і скажу вам, що львів’ян видно одразу. Їх завжди відрізняла вільна думка», – розповідає чоловік.
Пан Мирон знає кожного третього гравця, але особливо ні з ким тут не спілкується. Каже, тільки-но згадував як раніше називалася «стометрівка» біля Оперного театру. Розкрити назву присоромився, але зазначив, що раніше тут було «як у Горкого – «На днє»». Порядні дівчини цією алеєю не ходили, аби їх не переплутали з повіями.
Розмовляла Олександра Чернова, фото – Аліни Смутко
(Не)пересічні львів'яни
- Закоханий у ліру. Історія львів’янина, який може стати голосом країни
- Непростий хлопець із Левандівки. Як Назар переборов себе та допомагає іншим
- «Спіймати Кайдаша». Львівська актриса розповіла про неординарну роль у серіалі
- ІТ-діти. Як винаходи львівських школярів підкорюють світ
- (Не)пересічні львів’яни. Як водійка трамвая стала місцевою зіркою
- Впіймати момент гри. Як тренерка «Галичанки» поєднує спорт і фотографію
- Ровер власноруч. Як львів’янин майструє унікальні велосипеди
- Кожна річ унікальна. Мисткиня Катя Котлярова про цінність хендмейду
- Подолати бар'єр ікони. Як Роман Зілінко робить святих ближчими
- Львів’яни на «запорожцях». Чим живе найбільший в Україні клуб ретро-авто
- В гостях у Тягнизуба. Як працює найсильніший у світі педіатр
- 2225 кілометрів Україною. Як львів’янка подолала «Вишиваний Шлях»
- Наш хлопець на Comic-Con. Як львів’янин потрапив на головний фестиваль коміксів
- Harbuz усміхає. Засновниця дитячого журналу про щиру розмову з дитиною
- «Мрію потрапити на Оперний театр і телевежу». Львівська руферка про любов до дахів
- Уроки для вчителів. Як змінюється «іспанська» школа на Новому Львові
- Випалена краса. Фоторепортаж із львівської майстерні прикрас
- (Не)пересічні львів’яни: Правдивий козак, який не носить шароварів
- (Не)пересічні львів'яни. Балерина про життя на пуантах, травми і пенсію
- (Не)пересічні львів'яни. Як львів’янка вчить позбуватися страхів за допомогою театру
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер історичних реконструкцій
- (Не)пересічні львів’яни: Сихівські фрірайдери
- (Не)пересічні львів’яни: спортивний хореограф
- (Не)пересічні львів'яни: арт-керівник у Львівській майстерні пряників
- (Не)пересічні львів’яни. Акторка театру тіней
- (Не)пересічні львів’яни. Бургомістр пан Орест
- Непересічні львів’яни. Інструкторка з йоги та альфагравіті
- (Не)пересічні львів’яни. Та, що малює медіакомікси
- (Не)пересічні львів’яни. Кельнер з двадцятирічним досвідом
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер гравюри
- (Не)пересічні львів’яни. Відтінки музики PIANO
- (Не)пересічні львів’яни. Та, хто малює сни
- (Не)пересічні львів’яни. Та, що не втомлюється допомагати
- (Не)пересічні львів’яни. Молодий дзиґармайстер найстарішої майстерні
- (Не)пересічні львів’яни. Писанкарка
- (Не)пересічні львів’яни. Пані Рузя
- (Не)пересічні львів’яни. Той, що схожий на Далі
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер-лірник
- (Не)пересічні львів’яни. Монахиня з лічниці Шептицького
- (Не)пересічні львів’яни. Жива скульптура
- (Не)пересічні львів’яни. Помічник таємного аптекаря
- (Не)пересічні львів’яни. Хто такий брадобрей
- (Не)пересічні львів’яни. Майстриня парафіну
- (Не)пересічні львів’яни. Волонтерський кулінарний клюб
- (Не)пересічні львів'яни. Cурмачі з Ратуші