фото: Петро Ткачишин
(Не)пересічні львів’яни: Сихівські фрірайдери
«Наша команда зветься «Pride». Ми катаємось на велосипедах у дисципліні Freeride / Downhill. Нас є приблизно десятеро. Познайомились через інтернет ще до того, як почали займатися фрірайдом», – розповідає Андрій Коник. «Загалом фрірайд – це вільний стиль катання: де хочу – там і їду. У нашому ж розумінні, це катання в лісі з цікавими елементами: каміння, коріння, прольоти, різкі повороти», – пояснює він.
На зустріч із Tvoemisto.tv фрірайдери прийшли майже у повному складі – удев’ятьох. Між собою хлопці знайомі вже в середньому три роки. Є серед них і студенти, й ще школярі, й уже одружені. Більшість учасників цієї команди живе поруч на Сихові, тому зібратися разом для них – не проблема. Андрій Коник відзначає, що з кожним роком їхній рівень катання удосконалюється. Зараз команда збирається здебільшого для того, аби облаштувати траси, поїздити, поспілкуватися та зняти на відео свої подвиги.
Андрій Шеремет додає: «У нас є чотири основні місця для катання. Це Брюховичі, Сихів, Погулянка і дещо закинутий парк на Чортових скелях поблизу Винників. Найпопулярніше місце зараз – у Брюховичах. Тамтешня траса стала відомою після змагань».
Хлопці стверджують, що стати частиною їхньої команди – нескладно. «Як до нас потрапити? Це просто. Бажано жити на Сихові, мати байк, рити з нами траси і кататися разом. Ми не є закритою спільнотою», – пояснює він.
Усім, хто хоче вправно їздити, хлопці радять просто робити це якомога частіше. Завдяки практиці можна отримати навички «азів», почати краще контролювати себе під час руху та розуміти, як поводитися в різних ситуаціях. Також корисно переймати досвід тих, хто катається вже тривалий час.
«Можливо, смішно звучить, – каже Андрій Шеремет. – Але дуже важливо вміти правильно падати: не підставляти голову, закриватись руками тощо. Обов’язково кататись у «захисті»: це шолом, наколінники, налокітники, рукавички. Є ще така штука – зветься «черепаха» – захищає плечі, спину, ребра та внутрішні органи. Такий захист необхідний здебільшого в горах. У місті зазвичай достатньо налокітників, наколінників і шолома».
Велосипед повинен бути міцним, – зазначають фрірайдери. Він не має підводити, адже тоді катання не приноситиме задоволення, а лише проблеми. «Якщо велосипед незручний, часто ламається чи має недостатньо хороші гальма, то, по-перше, це небезпечно, а по-друге, вже не в радість. Інформації про «залізо» в інтернеті більше, аніж достатньо: знімають купу відео, пишуть мільйони статей, – треба лише цікавитися й дізнаватися», – каже Андрій Шеремет.
Андрій Шеремет зауважує, що велосипед – це хобі не з дешевих. «Якщо говорити в цифрах, то вартує таке задоволення від восьми тисяч гривень. Це ми говоримо не про крутий, а про звичайний надійний велосипед із нормальними гальмами, із міцними рамою та колесами. Тобто такий собі «середнячок» для початківців», – каже хлопець.
«Велосипед треба спочатку купити, а потім – доглядати. Можна, звісно, і зібрати велосипед самостійно, по деталях. Абсолютно всі частини реально знайти і купити. Хоча деякі топові деталі можуть коштувати більше, аніж машина. Справді, є велики, які у кілька разів дорожчі, аніж середньобюджетні іномарки», – додає Андрій.
За його словами, для велосипедистів-любителів мати й доглядати за своїм транспортом – не є надто дорогою справою. А от професіоналам чи спортсменам доводиться шукати спонсорів.
Як пояснюють хлопці, є дуже багато різноманітних стилів катання. Ця кількість не є сталою, адже щороку придумують щось нове. Андрій Шеремет виокремлює «даунхільний» MTB (скорочена назва від «mountain bike»), який використовують для фрірайду; й двопідвісний MTB, який використовують для фрірайду та даунхілу.
Такі велосипеди «ненакатисті», їх складно розкручувати через велику площу гуми на колесах. Тому добиратися на них на роботу чи навчання – не дуже зручно. Хоча, за словами хлопців, десять кілометрів для такого велика – цілком реально.
На питання, чи пристосований Львів до потреб велосипедистів, Андрій Шеремет віджартовується: «Серединка на половинку». За його спостереженнями, ситуація з велодоріжками у місті покращується. Однак, є інша проблема – відсутність нормальних парковок.
Головний недолік тих, які є: вони безкоштовні, а тому за ними ніхто не доглядає. «У Львові, на жаль, велосипед не можна лишати взагалі ніде. Зараз проблема, що велики крадуть часто й практично з-під носа: виносять із підвалів, комірок і навіть із майстерень», – каже він.
Фрірайдер говорить, що у Європі, наприклад, ставлять велобокси для паркування зі спеціальними замками. В Україні такого поки що немає. «Сподіваюсь, що невдовзі у нас теж з’являться кілька таких парковок, хоча б у центрі Львова. Звісно, це має бути платна послуга. Однак я, наприклад, готовий платити, аби мій велосипед був у безпеці», – пояснює Андрій.
Спілкувалася Юлія Сабадишина,
фото Петра Ткачишина
(Не)пересічні львів'яни
- Закоханий у ліру. Історія львів’янина, який може стати голосом країни
- Непростий хлопець із Левандівки. Як Назар переборов себе та допомагає іншим
- «Спіймати Кайдаша». Львівська актриса розповіла про неординарну роль у серіалі
- ІТ-діти. Як винаходи львівських школярів підкорюють світ
- (Не)пересічні львів’яни. Як водійка трамвая стала місцевою зіркою
- Впіймати момент гри. Як тренерка «Галичанки» поєднує спорт і фотографію
- Ровер власноруч. Як львів’янин майструє унікальні велосипеди
- Кожна річ унікальна. Мисткиня Катя Котлярова про цінність хендмейду
- Подолати бар'єр ікони. Як Роман Зілінко робить святих ближчими
- Львів’яни на «запорожцях». Чим живе найбільший в Україні клуб ретро-авто
- В гостях у Тягнизуба. Як працює найсильніший у світі педіатр
- 2225 кілометрів Україною. Як львів’янка подолала «Вишиваний Шлях»
- Наш хлопець на Comic-Con. Як львів’янин потрапив на головний фестиваль коміксів
- Harbuz усміхає. Засновниця дитячого журналу про щиру розмову з дитиною
- «Мрію потрапити на Оперний театр і телевежу». Львівська руферка про любов до дахів
- Уроки для вчителів. Як змінюється «іспанська» школа на Новому Львові
- Випалена краса. Фоторепортаж із львівської майстерні прикрас
- (Не)пересічні львів’яни: Правдивий козак, який не носить шароварів
- (Не)пересічні львів'яни. Балерина про життя на пуантах, травми і пенсію
- (Не)пересічні львів'яни. Як львів’янка вчить позбуватися страхів за допомогою театру
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер історичних реконструкцій
- (Не)пересічні львів’яни: спортивний хореограф
- (Не)пересічні львів'яни: арт-керівник у Львівській майстерні пряників
- (Не)пересічні львів’яни. Шахісти біля Оперного театру
- (Не)пересічні львів’яни. Акторка театру тіней
- (Не)пересічні львів’яни. Бургомістр пан Орест
- Непересічні львів’яни. Інструкторка з йоги та альфагравіті
- (Не)пересічні львів’яни. Та, що малює медіакомікси
- (Не)пересічні львів’яни. Кельнер з двадцятирічним досвідом
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер гравюри
- (Не)пересічні львів’яни. Відтінки музики PIANO
- (Не)пересічні львів’яни. Та, хто малює сни
- (Не)пересічні львів’яни. Та, що не втомлюється допомагати
- (Не)пересічні львів’яни. Молодий дзиґармайстер найстарішої майстерні
- (Не)пересічні львів’яни. Писанкарка
- (Не)пересічні львів’яни. Пані Рузя
- (Не)пересічні львів’яни. Той, що схожий на Далі
- (Не)пересічні львів’яни. Майстер-лірник
- (Не)пересічні львів’яни. Монахиня з лічниці Шептицького
- (Не)пересічні львів’яни. Жива скульптура
- (Не)пересічні львів’яни. Помічник таємного аптекаря
- (Не)пересічні львів’яни. Хто такий брадобрей
- (Не)пересічні львів’яни. Майстриня парафіну
- (Не)пересічні львів’яни. Волонтерський кулінарний клюб
- (Не)пересічні львів'яни. Cурмачі з Ратуші