(Не)пересічні львів’яни. Жива скульптура

4242 0
Вперше живі скульптури з’явилися на бульварі Ла-Рамбла в Барселоні. У Львові теж є ці казкові персонажі – купідони, королеви, фотограф, королі та придворні дами. Сьогодні у проекті «(Не)пересічні львів’яни» Катерина Чубенко розкаже, що відчуває людина, яка вперше перевтілюється у золотаву скульптуру.

Катерина – студентка факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка.  

Дівчину фарбують театральним гримом. Він не псує шкіру і має таку ж структуру, як і тональний крем. Перевтілення триває півгодини.

Жива скульптура не може розмовляти з людьми. Тільки плавно рухатися, усміхатися, при цьому не показувати зуби. 
 

Уже у першу годину з Катею сфотографувалися 30 туристів, які не забували лишати купюри у скриньці. Золотава королева заворожує дітей, а ось львівські панянки до дівчини скептичні – час від часу кидають невтішні фрази про «ведуться на все, що завгодно» та гордовито йдуть своєю дорогою. 
 

Місцеві постійно намагаються нагодувати живі скульптури. 
 

Катерина намагається не звертати увагу на тих, хто  час від часу смикає костюм та підсміюється. Раз на дві години дівчина може піти відпочити в офіс.
 

Важливо, щоб костюм статуї виглядав дуже реалістично та усі деталі були тверді та тримали форму. Для літа є сукні з легшого матеріалу.

Петро Синьоокий, який вже кілька сезонів перевтілюється у короля, зізнається, що ноги після такої роботи практично не болять, але надзвичайно важко працювати влітку при високій температурі.

Бувають проблеми з гримом – протягом дня він змивається. 

 «Живою скульптурою може бути кожен. І журналіст, і редактор, і економіст. Навіть депутат. Трішки артистичності, бажання працювати й золотого гриму — і ти вже готовий викликати усмішки на обличчях людей», - каже Петро. 

Підготувала Олександра Чернова

(Не)пересічні львів'яни