Фото: Віктор Гальчинський

Фото: Віктор Гальчинський

Нетуристичний Львів: монастирський став, готичний палац та дім для жебраків

10593 0
У нинішній мандрівці Tvoemisto.tv продовжує знайомити з історичними та архітектурними пам’ятками вулиці Пекарської, з її вишуканими палацами, університетами та Личаківським цвинтарем.

Придивімося пильніше до палацу Семенських-Левицьких, що був збудований тут у першій половині ХІХ століття за проектом відомого архітектора Фридерика Баумана.

Вишукана будівля палацу, де зараз працює спецшкола-інтернат №102 для дітей з розумовими порушеннями, пережила дві реконструкції. У 1877 році її перебудували в стилі французького бароко за проектом А. Вагнера. Сучасного вигляду палац набув після реконструкції Іваном Левинським та Яном Томашем Кудельським у 1891-1894 роках.

Ось так виглядає ліва вежа палацу з боку бічної вулиці Гартмана Вітвера.

З правого боку від воріт бачимо вишуканий в’їзд до стайні палацу. Петро Віталіс Гарасимович, який виконав оздоблення фасадів та інтер’єрів палацу, прикрасив в’їзд до стайні скульптурами голів коней, втілюючи ідею колишнього власника палацу Вільгельма Семенського. Той настільки любив коней, що навіть очолював Галицьку комісію з вирощування коней. Довгий час ці скульптури руйнувалися, але рік тому їх відреставрували.

Далі йдемо вперед правою стороною вулиці повз цікаві чиншові кам’яниці – червоні будиночки-близнюки у закопанському стилі, споруджені у 1905 році Казимиром Мокловським на замовлення впливового львівського купця Тадеуша Чарнецького.

Минаємо вишукані будинки-пам’ятки початку ХХ століття…

…та виходимо до величного корпусу зооветеринарного інституту, що був споруджений у 1961 році за проектом московського архітектора Івана Жолтовського в стилі сталінського ампіру. Тепер це Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Гжицького.

По боках від корпусу бачимо дві однакових вежі, увінчані цікавими флюгерами.

Інтер’єр корпусу не такий монументальний, як виглядає зовні. Винятком є хол першого поверху, де встановлено пам’ятник Петрові Зайфману – першому директорові Цісарської королівської Ветеринарної академії, яка почала роботу у 1881 році. Разом з тим, це не перший ветеринарний заклад у Львові. Першою засновали ще у 1457 році Школу коновальства та підковування коней.

З внутрішнього боку корпус виглядає не менш помпезно, хоч і зовсім незвично.

Одразу за «сталінським» корпусом ветеринарного університету є невелике озерце, де полюбляють відпочивати студенти та місцеві мешканці. Це Вороблячий став, точніше те, що від нього залишилось.

Сто років тому він був значно більшим та слугував окрасою саду монастиря сакраменток, що був побудований у 1721 році за кошти воєводи Франца Цетнера, архиєпископа Яна Скарбека та княгині Єлени Четвертинської. Став простягався повз тоді не існуючу частину вулиці Тершаківців, а з нього витікав потік, який йшов нинішніми вулицями Туган-Барановського та Кониського аж до вулиці Левицького, де впадав у притоку Полтви – Пасіку.

На іншому березі ставу бачимо комплекс будівель жіночого монастиря сакраменток, домінантою якого є церква Пресвятої Трійці.

Храм Пресвятої Трійці будували у 1744-1780 роках за проектом відомого архітектора, автора проекту собору святого Юра у Львові Бернарда Меретина. Тоді це був костел Заручин Діви Марії та Йосифа, а його вежа залишалася недобудованою до 1881 року, коли за неї взявся архітектор Адольф Мінасевич.

Сучасного вигляду церква набула після перебудови протягом 1902-1906 років за проектом Владислава Садловського. З 1950-х років комплекс отримав зооветеринарний інститут, працівники якого профінансували першу реставрацію храму в 1990-х роках. Церквою Пресвятої Трійці храм є з 1995 року, коли він був переданий Українській греко-католицькій церкві, а в келіях монастиря досі знаходиться гуртожиток для студентів-ветеринарів. Зараз вежа церкви проходить чергову ґрунтовну реставрацію.

Ми ж повертаємося назад до «зовнішнього» двору ветеринарного університету на Пекарській, де стоїть пам’ятник ветеринарові – лікареві, який подає коню ліки в чаші. Цю скульптуру, яка, до слова, є першим пам’ятником ветлікарю в Україні, створив Юліан Савко. Встановили пам’ятник у 2016 році.

За скульптурою розташована «виноградна кам’яниця» – високий житловий будинок, споруджений у 1910-х роках. Його окрасою є багата ліпнина у вигляді виноградної лози, а на вершині – три барельєфи виноградарів у стилі «ар деко» авторства Францішека Томаша Берната.

Йдемо далі територією ветеринарного університету, щоб побачити розташований тут ще один палац – графа Генрика Дідушицького, ще відомий як палац графів Туркулів-Комелло за прізвищами його подальших власників.

Цей двоповерховий палац є унікальним прикладом неоготичного стилю у Львові. Його сучасний вигляд зберігся з 1840-х років. Авторство проекту палацу приписують відомому архітектору Фридерику Бауману. Вхідний портал прикрашає герб «Остоя», що серед інших належав і родині Туркулів.

З боку вулиці Пекарської палац виглядає скромніше, але теж вишукано. Нині тут кафедра бджільництва університету ветеринарної медицини.

Читайте також: Нетуристичний Львів. Сецесія над річкою та палаци Пекарської

Навпроти палацу Туркулів-Комелло привертає увагу нещодавно відреставрований комплекс колишнього монастиря воскресинів, що збудували тут у 1881-1932 роках. Нині у колишньому римо-католицькому костелі діє протестантський храм Христа Спасителя.

Йдемо далі та виходимо на площу перед адміністративним корпусом Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Корпус знаходиться у побудованому на початку ХХ століття в стилі класицистичного модернізму будинку шкірно-венерологічної клініки.

На площу виходять вишукані навчальні корпуси медуніверситету, побудовані наприкінці ХІХ століття за проектом Йозефа Браунзайса.

Посеред площі колись був фонтан. Посеред фонтану, який зараз не діє, у 1975 році встановили пам’ятник подвигу лікарів у Другій світовій війні авторства Івана Кушніра.

Одразу ж за пам’ятником бачимо анатомічний корпус медуніверситету, який одночасно є одним з міських моргів.

Оригінальну суворість архітектури цього сумного місця найкраще можна побачити, якщо обійти корпус з правого боку. Корпус завершується передпоховальною каплицею – храмом Різдва Івана Хрестителя, звідки у свою останню дорогу вирушили чимало львів’ян.

Одразу ж за каплицею бачимо невелику зелену зону – ботанічний сад при кафедрі фармакології та ботаніки медуніверситету, що веде свою історію з 1936 року.

Читайте також: Тут ростуть гранат і кава. Як у центрі Львова працює таємний ботсад

Наш же маршрут пролягає направо – до корпусів Львівської обласної інфекційної лікарні, збудованих тут у 1910-1914 роках за проектом Тадеуша Врубеля та Казимира Норберта Каменнобродського.

Ухвала про створення лікарні була прийнята Галицьким сеймом у 1910 році, а у 1911 році будову санкціонував особисто австрійський імператор Франц-Йосиф.

Основні корпуси лікарні знаходяться посеред дендропарку, що був закладений у 1970-х роках тодішнім головним лікарем Аполлінарієм Гураєвським та названий його іменем. Парк не тільки виконує функцію санітарної зони, а й містить чимало рідкісних рослин і є чудовим місцем для прогулянок.

Найцікавішим об’єктом є третій корпус лікарні, увінчаний оригінальною скульптурною композицією.

Ми ж повертаємось до продовження вулиці Пекарської – вулички Шімзерів та виходимо нею до головного входу на Личаківський цвинтар – одне з найстарших муніципальних кладовищ Європи та найдавніше збережене кладовище Львова, що веде свою історію з 1786 року.

Сьогодні Личаківський цвинтар має статус державного історико-культурного заповідника та щодня приймає велику кількість туристів. У ньому збереглося чимало архітектурних шедеврів. Найкраще про їхню велич скаже це фото, зроблене з боку вулиці Мечникова справа від головного входу на цвинтар.

Йдемо далі вулицею Мечникова в бік Левицького та одразу ж за Личаківським цвинтарем бачимо оригінальну будівлю з червоної цегли у стилі швейцарських вілл. Це Дім праці для жебраків Львова – благодійна установа, заснована Зіґмунтом Ґораздовським. Цей польський священик, визнаний святим у 2001 році Папою Римським Іваном Павлом ІІ, під час важкої хвороби легень поклявся присвятити решту життя допомозі ближньому та заснував цей заклад у 1882 році.

Будинок Дому праці в стилі історизму спроектувала та побудувала фірма Івана Левинського. Сам ж заклад, у якому знайшли домівку та роботу чимало безхатьків та працювала дешева кухня для бідноти, через кілька років перейшов під опіку утвореного Зіґмунтом Ґораздовським Згромадження Сестер Милосердя святого Йосифа та працював до кінця Другої світової війни, коли був ліквідований радянською владою. Зараз це – звичайний житловий будинок.

Завершимо ж нинішню мандрівку на перехресті вулиць Мечникова, Левицького та Студентської. Ще 30 років тому на ньому була цікава інженерна атракція, від якої нині не залишилося й сліду. Що це було – Tvoemisto.tv розповість наступного тижня, коли звідси ж підемо знайомитися з не менш цікавими Погулянкою та Квітківкою.

Віктор Гальчинський

фото автора

Історичне середмістя, що збереглося з XVI століття, велична Львівська Опера, вишукані церкви та собори давно стали туристичними візитівками Львова. Та перлинами Львова є і багато фантастично гарних вілл, старовинних будинків та природних пам’яток, які збереглися як поруч з популярними туристичними місцями, так і у віддалених куточках міста. Наш проект ставить за мету показати маловідомі цікаві місця старовинного Львова, зібрати інформацію про них в одному місці за допомогою сучасних технологій та привернути увагу до проблеми збереження ще багатої архітектурної спадщини міста та належної її охорони.

Проект створено за підтримки компанії «Ваш Дім» та житлового комплексу Villa Magnolia Spring – унікального житлового комплексу, головною особливістю якого є концепція сучасної європейської архітектури через вдосконалення давніх традицій будівництва у Львові польського та австрійського періоду.

 

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.

Нетуристичний Львів