Фото: Віктор Гальчинський

Фото: Віктор Гальчинський

Нетуристичний Львів: небо «під совами», мур без барельєфів та партійні замки

1288 0
Сьогодні, в останній день осені, завершується сезон спецпроекту «Нетуристичний Львів». Вишенькою на торті нинішньої прогулянки стане знайомство із кам’яними мешканцями будинку «Під совами» та будиночками мальовничої вулички, яка колись охоронялася найпильніше в місті. На маршруті – осінньо-зимові види палаців верхньої частини вулиці Коперника, давні барельєфи у мурах костелу святого Лазаря, цікаві будинки скульптора та пивного магната.

Вирушаємо від невеличкого, але дуже вишуканого палацу на вулиці Коперніка, 40а. Цей необароковий шедевр у стилі, що нагадує французьке бароко XVIII століття, побудували у 1867 році за проектом архітектора Адольфа Куна коштом князя Леона Людвіка Сапєги. Леон Сапєга, що переїхав до Львова з французької еміграції, запам’ятався в історії Галичини не тільки істотною фінансовою підтримкою будівництва залізниць, а й тим, що був обраний маршалком Галицького сейму в 1861 році.

Крім князівської резиденції, за свою історію палац Сапєг встиг побувати жіночою гімназією, українським штабом під час подій 1918-1919 років, а також бібліотекою та актовою залою школи №9, побудованої поруч після Другої світової війни.

Вишукана пам’ятка мала всі шанси зникнути з львівського ландшафту у другій половині ХХ століття – у 1972 році тодішня львівська влада цілком серйозно заговорила про знесення палацу. Тоді шедевр врятувало Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, що ініціювало відновлення палацу та самостійно реставрувало його за внески та благодійні пожертви своїх членів. Із 1976 року, коли завершилося відновлення, і донині в палаці працює Львівська обласна організація цього товариства.

Заходимо у давні ворота колишньої садиби Сапєг …

… та бачимо зліва залишки колись великого князівського парку.

Трохи далі, піднявшись сходами, бачимо маленьку тупикову вуличку з раціоналістичних житлових будинків 1930-х років. Сьогодні це відгалуження вулиці Дорошенка.

Піднявшись до верхньої межі парку Сапєг, бачимо за парканом вишукані сходи, що ведуть у нікуди.

Колись ці сходи, швидше за все, виходили до вже згаданої у минулих мандрівках вілли видавця Людвіга Масловського, розташованої поруч.

Тепер же ці сходи є частиною господарського двору Будинку вчителя, який розмістився у ще одному палаці вулиці Коперника – палаці Бєльських.

Цей величний будинок існує тут із середини ХІХ століття – принаймні, єдине доступне онлайн фото його давнього вигляду датоване 1871 роком. Сучасного вигляду він набув після масивної розбудови у 1921-1923 роках у стилі класицизму за проектом професора Львівської Політехніки Яна Багенського. Будинок вчителя працює в ньому від закінчення Другої світової війни.

Навпроти палацу Бєльських, на височині, розташований комплекс будівель колишнього шпиталю та костелу святого Лазаря. Його історія сягає ще 1620 року, коли для його зведення придбали земельну ділянку, а львівський будівничий Амвросій Прихильний подарував свою землю, що була поруч, та став першим керівником будівництва.

Власне споруджувати цей комплекс кам’яниць – корпуси шпиталю, костел, келії та допоміжні приміщення – Амвросій Прихильний почав у 1624 році. За кілька років Прихильний поступився своєю посадою Якобу Боні та зосередився на будівництві костелу за власним проектом, який був освячений у незавершеному стані у 1639 році.

Після смерті Амвросія Прихильного костел добудував архітектор Мартин Годний, якому Прихильний заповів цю справу та все своє майно. Добудову завершили у 70-х роках XVII століття, десь тоді ж у костелу з’явилися дві вежі, що добре видно тільки з вулиці Колесси.

Автентичним є і давній мур, що оточує комплекс із вулиці Коперника. Ще з XVII століття його окрасою були унікальні вирізьблені з каменю барельєфи «Лазар перед будинком багача» та «Лазар на лоні Абрама» обабіч вхідної хвіртки, що збереглися до наших днів. У 2017 році ці пам’ятки середньовічного мистецтва демонтували – їх разом із написами над входом взяли на реставрацію фахівці Фундації культурної спадщини – неурядової організації з Польщі, яку утворили у 2012 році для охорони та промоції польської культурної спадщини як частини європейського культурного надбання.

Ця організація взяла на себе організацію реставрації, яку провела команда фахівців під керівництвом Анни Кудзі та наглядом професора Януша Смази. Кошти на відновлення барельєфів надало Міністерство культури Польщі. На сьогодні реставрацію завершено, але барельєфи наразі повернутися на своє місце не можуть.

Як повідомив мені президент та засновник Фундації культурної спадщини Міхал Лащковскі, обов’язковою умовою розміщення барельєфів на історичному місці є прибирання та посилення автентичного муру, а також укріплення відкосу гори при вулиці Коперника. Згідно з умовами реставрації, ці роботи має виконати Львів. Міхал Лащковскі повідомив, що в листопаді 2018 року мав розмову з очільницею міського управління охорони історичної спадщини Лілією Онищенко, та висловив надію, що барельєфи вдасться повернути у 2019 році, якщо належні роботи зроблять. Наразі ж відреставровані середньовічні шедеври можна побачити у костелі святого Лазаря.

Ще одним цікавим об’єктом біля шпиталю святого Лазаря є криниця, біля якої є сходи до хвіртки в мурі. Вона з’явилася тут у середині ХІХ століття та була прикрашена двома кам’яними левами авторства Бернарда Дікембоша. Леви старші за криницю десь на 200 років – у XVII cтолітті вони прикрашали тодішню львівську Ратушу, яка завалилася у 1826 році. Криниця живилася з джерел та проіснувала до середини ХХ століття. У 2017 році левів відреставрували, а криницю переробили на фонтан, який запрацював наприкінці серпня 2018 року.

У дворі шпиталю святого Лазаря також варто оглянути один із корпусів шпиталю, що теж зберігся до наших днів …

… та зовні непримітний адміністративний будинок шпиталю, знаменитий тим, що тут певний час жив відомий український письменник Маркіян Шашкевич.

Вийшовши зі шпитального двору, милуємося захоплюючим видом на дахи будинків паралельної до Коперніка вулиці Карла Брюллова ...

… та повертаємо на вулицю Грабовського, яка може вивести на Цитадель. Але сьогодні нас тут зацікавить лише одна кам’яниця №6, оздоблена суворими атлантами при брамі.

У будинку цікава історія. Його побудували 1911 року за проектом у стилі постсецесійного неоісторизму авторства Карела Боубліка для скульптора Карла Унца, а фігури атлантів виконав особисто Карл Унц, за замислом якого, вони мали бути наочною рекламою його скульптурної майстерні.

Оригінальним є і оздоблення інтер’єру брами будинку – тут можна помилуватися ліпниною та фігурками дітей-«путті» на стінах.

Ще одну пару атлантів бачимо обабіч вікон цієї ж кам’яниці, але з вулиці Лукіяновича, якою і продовжимо нашу подальшу мандрівку.

На короткій вуличці Лукіяновича нас зацікавлять два оригінальних будинки. Перший – невелика двоповерхова вілла родини Мокшицьких.

Другий будинок – розкішна і величезна вілла львівського «пивного короля» Озіаша Віксля, чий бізнес був на піку розквіту наприкінці ХІХ століття. Величезні доходи дозволили йому збудувати цей помпезний палац у 1897 році за проектом Людвіка Цибульського.

Цей будинок був не просто житлом пивного магната – у його дворі із окремим заїздом облаштували склади та виробничі приміщення його фірми «Віксель Озіяш і Син». Їх функціональне призначення збереглося донині – за радянських часів тут був невеличкий завод безалкогольних напоїв, а зараз це просто склади. А от у будинку Озіяша Віксля тепер розташована медична частина Служби безпеки України.

Власне вулиця Лукіяновича виведе нас до головного будинку обласного управління СБУ на вулиці Вітовського. Незважаючи на модерний вигляд, будівля є досить давньою – її збудували у стилі функціоналізму в 1935-1936 роках для міської електрокомпанії – Міських Закладів Електричних. Цікаво, що для побудови цього будинку оголосили конкурс, у якому переміг проект варшавських архітекторів. Натомість, незважаючи на результати конкурсу, будівлю спорудили за проектом львівських архітекторів Тадеуша Врубеля та Леопольда Карасінського, що є автором низки подібних об’єктів.

Нова історія будинку розпочалася в 1939 році, коли у нього вселилося управління НКВС. У часи німецької окупації тут було головне управління гестапо, після війни – управління НКВС, МГБ та КГБ СРСР, а з часів незалежності і донині будинок належить СБУ.

Далі піднімаємося вгору вулицею Героїв Майдану – повз комплекс будинків першого в Україні трамвайного депо. Його побудували у 1893 році на місці пивоварні Віксля за проектом Альфреда Каменнобродського. Ангари першого трампарку добре відомі львів’янам і туристам завдяки роботі музею техніки та численним заходам, а от вишукані будинки першої трамвайної електростанції та профілакторію знають не настільки добре.

Минаємо трамвайне депо та підходимо до найцікавіших будиночків вулиці Героїв Майдану. Перш за все, це витончена наріжна кам’яниця №4, яку збудував для себе за власним проектом у 1905-1906 роках архітектор Кароль Скавінський.

А, по-друге, найоригінальніша споруда цієї вулиці – розташований поруч «будинок із химерами», який спроектував та збудував для власних потреб у 1902 році архітектор та політик Іполіт Слівінський.

Будинок вирізняється з-поміж інших багатством скульптурного оздоблення – маскаронами людей та фігурками різних потвор: грифонів та горгулій. Через них кам’яницю називають львівським «будинком з химерами».

Усе скульптурне оздоблення будинку виконав львівський скульптор Антон Попель, відомий своєю участю в оздобленні львівської Опери та пам’ятника Адамові Міцкевичу.

Кам’яниця також відома під неформальною назвою – «Під Совами» завдяки фігурам сов обабіч вхідної брами.

Над брамою поруч із совами бачимо збережену крізь роки меморіальну таблицю, яка посвідчує, що у будинку в 1908-1914 роках жив лідер Польщі Юзеф Пілсудський і розмістив у тут штаб створеної ним «Стрілецької спілки».

Найцікавішою частиною будинку, яка постійно прихована від сторонніх очей, є сіни вхідної брами, оздоблені маскаронами та фантастичними розписами із містичними готичними літерами.

Стеля сіней, розмальована зорями, трохи нагадує склепіння готичних храмів.

Виходимо з брами будинку «Під Совами», переходимо вулицю та йдемо просто – і потрапляємо на маленьку вуличку, названу іменем композитора Михайла Глінки. Із часу її закладення на початку ХХ століття і донині вона залишається однією з найпрестижніших у місті.

Окрасою вулиці є будинок зі шпильчастою вежею, зведений у неоготичному стилі за проектом Ґраціана Яворського фірмою Альфреда Захаревича для Яна Дилевського. У 1930-х роках новий власник кам’яниці Мечислав Кістрин заснував тут приватну гімназію імені Генрика Йордана. За радянських часів тут був проектний інститут та середня школа, нині ж це художня школа імені Олекси Новаківського.

Наступний будинок у стилі неокласицизму спорудили у 1923 році за проектом Євгена Червінського, а його першим власником був інженер Станіслав Матцке.

Наступний будинок у романтичному стилі побудували, імовірно, також за проектом Ґраціана Яворського, хоча є й інші версії. Спочатку будинок належав родині художника Анатолія Стефановича. Будинок знаменитий не тільки скульптурою фантастичної істоти-химери на фасаді, а й тим, що у 1939-1941 роках у ньому мешкав засновник львівської математичної школи та колишній прем’єр-міністр Польщі Казімєж Бартель.

Наступний вишуканий кам’яний будинок №7 спорудили у 1903-1909 роках за проектом Артура Шлеєна, якому іноді приписують авторство попереднього будинку. Будинок будували для книговидавця Олександра Маццукато, але знаменитий тим, що тут у 1939-1941 роках мешкав лідер Радянського Союзу, а тоді перший секретар комуністичної партії України Микита Хрущов. До розпаду СРСР будинок був резиденцією перших секретарів обласного комітету Компартії, що мали всю владу в області. Саме через таких поважних мешканців та їх гостей проїзд транспорту вулицею був заборонений, а сама вулиця охоронялася найпильніше в місті силами розташованого поруч КДБ.

Завершимо ж прогулянку біля вишуканої модерністичної вілли на вулиці Глінки, 12, яку будували на початку ХХ століття для Адольфа Фінкельштейна. У радянські часи тут були квартири для компартійних функціонерів, а за часів незалежності і до приватизації на аукціоні це була офіційна резиденція президента України під час його поїздок до Львова.

Сьогоднішня мандрівка завершує другий сезон проекту «Нетуристичний Львів». Попереду – невеличкий відпочинок, після якого знову запрошу до подорожей незвіданими місцями нашого міста.

Віктор Гальчинський,

фото автора

Історичне середмістя, що збереглося з XVI століття, велична Львівська Опера, вишукані церкви та собори давно стали туристичними візитівками Львова. Та перлинами Львова є і багато фантастично гарних вілл, старовинних будинків та природних пам’яток, які збереглися як поруч з популярними туристичними місцями, так і у віддалених куточках міста. Наш проект ставить за мету показати маловідомі цікаві місця старовинного Львова, зібрати інформацію про них в одному місці за допомогою сучасних технологій та привернути увагу до проблеми збереження ще багатої архітектурної спадщини міста та належної її охорони.

Проект створено за підтримки компанії «Ваш Дім» та житлового комплексу Villa Magnolia Spring – унікального житлового комплексу, головною особливістю якого є концепція сучасної європейської архітектури через вдосконалення давніх традицій будівництва у Львові польського та австрійського періоду.

Долучайтеся до нашого Telegram-каналу, Instagram-акаунту та спільноти у Facebook.

Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.

Нетуристичний Львів